Ухвала суду № 99404864, 03.09.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5138/21

Провадження № 2-з/202/156/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

03 вересня 2021 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Бєсєди Г.В., за участю секретаря: Голобородько О.М., розглянувши матеріали заяви товариства з обмежено відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом товариства з обмежено відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Перша дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царєйкін Михайло Михайлович про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, поновлення іпотеки та обтяження,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Перша дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царєйкін Михайло Михайлович про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, поновлення іпотеки та обтяження.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири.

Підставою забезпечення позову позивачем зазначено про те, що в ході протиправних дій невідомих осіб було перереєстровано право власності на предмет іпотеки на нерухоме майно, що було власністю боржника та предметом іпотеки, без згоди іпотекодержателя та кредитора, у зв`язку із чим було здійснено порушення прав кредитора та іпотеко держателя щодо унеможливлення стягнення з боржника грошових коштів шляхом звернення стягнення на майно.

Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову та доданими до заяви документами, суд приходить до такого.

Згідно приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України вказана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Тож метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів учасників справи чи інших осіб.

Згідно з ч. 1 п. 1-10 ст. 150 ЦПК України забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В пунктах третьому та четвертому Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року судам роз`яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити вчиняти певні дії.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 270838496 від 17.08.2021 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .

Судом враховується, що відповідно до п. 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам, що застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт позивачем належним чином не вмотивовано, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Таким чином встановивши, що між сторонами справи дійсно виник спір стосовно квартири, приймаючи до уваги, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач ОСОБА_3 вже розпорядився майном, що не виключає можливість подальшого відчуження спірного майна новими власниками, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмежено відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом товариства з обмежено відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Перша дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царєйкін Михайло Михайлович про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, поновлення іпотеки та обтяження – задовольнити частково.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда