Ухвала суду № 99403835, 06.09.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 542/1070/21

провадження № 1-кп/542/133/21

02 вересня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Коркішко А.М.

прокурора Ральського А.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених адвокатів Самойленка М.О., Коротченка О.П., Кононенка А.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Новосанжарського районного суду Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2020 за № 12020170140000208 по обвинуваченню: ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, –

в с т а н о в и в :

1. Короткий опис провадження.

05.07.2021 до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов вказаний обвинувальний акт.

06.07.2021 ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області обвинувальний акт прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

09.07.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

- змінено обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340500 грн. та застосовано до нього, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово;

- продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 25.05.2021 на два місяці;

- продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 - запобіжний захід, застосований ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021 у виді домашнього арешту із забороною відлучатися з місця проживання цілодобово, строком дії на 2 місяці.

2.Короткий виклад поданих клопотань та позицій сторін провадження у судовому засіданні.

2.1. В підготовчому судовому засіданні захисник Кононенко В.А. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в нічний час з 22.00 год до 06.00 год.

В обгрунтування клопотання вказував, що з моменту застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинувачений жодного разу не порушував обов`язків, покладених на нього, проживає однією сім`єю у незареєстрованому шлюбі з дружиною та неповнолітньою дитиною, фактично позбавлений можливості для заробітку та існування. З огляду на викладене, а також для отримання можливості влаштуватися на роботу з метою, зокрема, відшкодування шкоди у даному кримінальному провадженні, просив клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити з мотивів, наведених у ньому.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання.

Потерпілий ФОП ОСОБА_4 у вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.

2.2. В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло цілодобово, на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

28.01.2021 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, на ОСОБА_3 покладено обов`язки.

В подальшому ОСОБА_3 неодноразово було продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України, що є підставою для застосування запобіжного заходу та продовження строку покладених обов`язків, а також на наявність обставин, які враховувалися при застосуванні вказаного запобіжного заходу.

Зазначив, про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат Кононенко В.А. заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

Потерпілий ФОП ОСОБА_4 у вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.

2.3. В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під домашнім арештом із забороною відлучатися з місця проживання цілодобово, на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

28.01.2021 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави розміром 673393,00 грн.

В подальшому ОСОБА_2 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави розміром 673393,00 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 24.06.2021, ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави в частині визначення розміру застави скасовано та визначено розмір застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340500,00 грн.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09.07.2021 обвинуваченому ОСОБА_2 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340500 грн. та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово.

Прокурор вказував, що підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_2 цілодобового домашнього арешту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України та продовження існування обставин, які враховувалися під час застосування вказаного запобіжного заходу.

Разом з тим, прокурор у своєму клопотанні посилався також на неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Коротченко О.П. заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

Захисник, зокрема, зазначив, що у суду відсутні повноваження продовжувати обраний запобіжний захід, з огляду на положення ст. 315 КПК України, якою не передбачено під час підготовчого судового засідання саме продовжувати запобіжний захід, а прокурор позбавлений процесуальної можливості звертатися до суду із клопотанням саме у такому формулюванні, яке не передбачено нормами КПК України, тобто в частині саме продовження обраного запобіжного заходу.

Потерпілий ФОП ОСОБА_4 у вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.

2.4. В підготовчому судовому засіданні захисник Коротченко О.П. заявив усне клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт із забороною залишати житло з 20:00 год до 07:00 год.

В обгрунтування зазначеного клопотання вказав, що за час дії запобіжного заходу ОСОБА_2 покладені на нього обов`язки виконував належним чином. Однак, з моменту застосування судом даного запобіжного заходу в обвинуваченого змінилися сімейні обставини, наявні життєві проблеми, які необхідно вирішувати, що неможливо в умовах цілодобового домашнього арешту. Вказував, що обвинувачений з огляду на обраний щодо нього запобіжний захід позбавлений можливості належним чином виконувати свої обов`язки як чоловік та як батько, цілодобовий домашній арешт перешкоджає його спілкуванню з родиною.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання захисника - адвоката Коротченка О.П. та просив його задовольнити.

Додатково зазначив, що на даний час продовжує хворіти його батько, за ним потрібен догляд, він знаходиться у лікарні. Матір потребує допомоги, її необхідно возити до лікарні, щоб відвідувати батька. Також вказував на необхідність відвідування донькою гуртків та додаткових занять, необхідність возити дитину з метою їх відвідування, що неможливо в умовах цілодобового домашнього арешту.

Прокурор заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Потерпілий ФОП ОСОБА_4 у вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.

2.5. В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії виконання покладених на нього обов`язків на 2 місяці.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

У клопотанні також вказував, що 28.01.2021 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави розміром 673393,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.04.2021 розмір застави зменшено до 45 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 102150, 00 грн. та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено відповідні обов`язки. Вказана сума грошових коштів як застава за ОСОБА_5 була внесена і він звільнений з-під варти.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021 продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді від 30.04.2021, на 2 місяці, тобто до 25.07.2021.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09.07.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії покладених обов`язків.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України, та наявність обставин, які враховувалися при застосуванні даного запобіжного заходу, що є підставою для продовження строку покладених обов`язків.

Зазначив, про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Самойленко М.О. заперечували проти задоволення вказаного клопотання. В обгрунтування своєї позиції захисник зазначив, що положеннями ст. 315 КПК України не передбачено можливості суду під час підготовчого судового засідання продовжувати дію запобіжного заходу. На підтвердження таких доводів звернув увагу суду на наявність проєкту Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини за № 4049 від 03.09.2021, яким, зокрема, вносяться зміни до ст. 315 КПК України та перше речення частини третьої статті 315 після слів “обрати, змінити,” доповнено словом “продовжити”. Таким чином, вважав, що до моменту внесення таких змін до ст. 315 КПК України застосування судом під час підготовчого судового засідання запобіжного заходу шляхом його прододовження є неможливим.

Потерпілий ФОП ОСОБА_4 у вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.

3. Обґрунтування позиції суду, мотиви прийняття відповідних рішень, релевантні джерела права та висновки за результатами розгляду клопотань.

Дослідивши подані клопотання та документи, додані до них, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

3.1. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло цілодобово, на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків та клопотання захисника Кононенка В.А. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт із забороною залишати житло з 22.00 год до 06.00 год, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09 липня 2021 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово з покладанням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який закінчується 06 вресня 2021 року.

Продовжено покладені на обвинуваченого ОСОБА_3 , наступні обов`язки:

1)прибувати за кожною вимогою суду;

2)не відлучатися з місця проживання цілодобово без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

За змістом положень ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 7 Кримінального процесуального кодексу України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 22 цього Кодексу) та диспозитивність (стаття 26 цього Кодексу).

Частина третя статті 315 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок розгляду судом клопотань про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження на підготовчому судовому засіданні на підставі правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Водночас, частиною п`ятою статті 132 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Системний аналіз частини четвертої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що це положення забороняє до початку судового розгляду надавати суду разом з обвинувальним актом документи на підтвердження винуватості особи, а не наявності або відсутності ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Така позиція додатково підтверджується положеннями статті 198 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

З наведеного вбачається обов`язок прокурора надати суду разом з клопотанням про обрання (подовження) запобіжного заходу будь-які докази існування обставин, на які посилається прокурор, без будь-якої шкоди для завдань кримінального провадження.

Тому судом з огляду на засади диспозитивності та змагальності надається оцінка доводам прокурора та захисника, викладеним у відповідних клопотаннях з урахуванням наданих до них доказів.

Згідно із ч. 4 ст. 201 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Положеннями ст. 186 КПК України визначено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_3 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Відповідно до частини 2 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Так, в обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи наявність заявлених ризиків, суд виходить з таких міркувань.

Так, суд враховує, що інкриміновані ОСОБА_3 злочини, передбачені ч. 5 ст. 185 КК України, є особливо тяжкими кримінальними правопорушеннями, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, що обумовлює необхідність застосування запобіжного заходу.

Після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачений ОСОБА_3 дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких підтверджують його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_3 обізнаний як з їх персональними даними, так і зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Разом з цим суд не вважає, що прокурором обґрунтовано наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності обставин не вирішуючи наперед питання винуватості обвинуваченого, виходячи з наявності відповідного обвинувального акту; тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_3 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; розміру заподіяної шкоди; віку та стану здоров`я, зокрема, що обвинувачений з його слів не є інвалідом та не має хронічних захворювань; суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та продовжити дію покладених на обвинуваченого обов`язків.

При цьому, будь-яких доводів на спростування обставин чи мотивів заявленого прокурорм клопотання стороною захисту зазначено не було.

Водночас, суд, при вирішенні питання щодо застосування вказаного запобіжного заходу враховує доводи та обставини, на які посилався у своєму клопотанні захисник.

Так, судом встановлено, що щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово було обрано 28.01.2021. За сім місяців перебування під цілодобовим домашнім арештом ОСОБА_3 покладені на нього процесуальні обов`язки виконував належним чином, умов перебування під домашнім арештом не порушував.

Доказів на спростування зазначеного висновку суду матеріали справи не містять, прокурором в судовому засіданні вказана обставина не заперечувалась.

Суд погоджується з доводами захисника та обвинуваченого ОСОБА_3 в частині того, що умови перебування під цілодобовим домашнім арештом позбавляють можливості працевлаштування з метою забезпечення засобами до існуванна та, зокрема, можливістю для заробітку з метою відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди.

За таких обставин, враховуючи належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 під час тривалого перебування під цілодобовим домашнім арештом, дотримання ним умов застосованого запобіжного заходу, з метою забезпечення конституційного права особи на працю, враховуючи позитивні характеристики, суд приходить до висновку про можливість зміни цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний час доби.

На переконання суду, застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 такого запобіжного заходу не зашкодить дієвості кримінального провадження, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, саме такий запобіжний захід є пропорційним, співмірним та таким, що не становить надмірний тягар, а також не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Змінюючи для обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний час доби, з огляду на те, що існуючі ризики залишаються актуальними, при зміні запобіжного заходу необхідно також встановити відповідні обов`язки, визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою суду;

2) не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період з 22:00 год до 06:00 год наступної доби без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

З огляду на положення частини 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

З огляду на положення частини сьомої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України обов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку з застосуваннм запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

Адресу, за якою обвинувачений ОСОБА_3 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне залишити без змін.

3.2. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії покладених обов`язків, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09 липня 2021 року було застосовано запобіжний захід та продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який закінчується 06 вересня 2021 року.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України в частині автоматичного продовження дії запобіжних заходів визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Так, за змістом вказаного рішення, продовження судом під час підготовчого судового засідання строку дії запобіжних заходів за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 КПК України, які впливають на необхідність продовження запобіжних заходів на стадії судового провадження. КСУ вказав, що у випадку, коли суддя за відсутності клопотань сторін ініціює питання продовження дії запобіжних заходів, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення ч. 3 ст. 315 КПК України втратили чинність лише в частині автоматичного продовження дії строкових запобіжних заходів, що не позбавляє права суду вирішувати відповідні питання за клопотаннями сторін.

Крім того, така позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Викладене, на думку суду в повній мірі спростовує доводи захисника - адвоката Самойленка М.О. щодо відсутності в суду підстав вирішувати питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у підготовчому судовому засіданні.

На спростування посилання захисника на проєкт Закону за № 4049 від 03.09.2021, який, зокрема, містить такі положення: «частину третю статті 315 викласти в такій редакції:

"3. Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.», суд зазначає наступне.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», (далі – проєкт Закону) від 03.09.2020, висновку головного науково-експертного управління від 29.09.2020, висновку Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності від 30.09.2020, висновку Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом від 16.12.2020, проєкт Закону розроблено, зокрема, з метою приведення положень КУпАП, КК та КПК у відповідність до практики Європейського суду. Досягнення зазначеної мети передбачається шляхом врегулювання питань щодо застосування запобіжних заходів (зміни до ст. ст. 176, 199, 315, 331, 433, 442, 467 КПК), для реалізації якої пропонується, зокрема, «передбачити можливість продовження запобіжного заходу під час вирішення питань, пов`язаних з підготовкою судового розгляду, та під час судового розгляду, обрання запобіжного заходу судом касаційної інстанції та при скасуванні судового рішення і направленні справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції у результаті перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (зміни до статей 315, 331, 433, 442, 467 КПК України)».

З огляду на наведене, слід зробити висновок про те, що необхідність внесення таких змін свідчить про відсутність чіткого врегулювання питання продовження запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання та про невідповідність окремих норм КПК, зокрема, положень ст. 315 КПК України практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому, слід зазначити, що судом при вирішенні питання продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу враховано, зокрема, практику Європейського суду з прав людини. Приймаючи до уваги наведене та враховуючи рішення Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року, суд дійшов висновку про неспроможність доводів захисника щодо неможливості продовження судом запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання.

Крім того, суд звертає увагу, що попри відсутність чіткого врегулювання питання продовження запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання, поняття «обрання запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й продовження, оскільки воно є фактично обранням запобіжного заходу на новий період, в тому числі, й з огляду на те, що обґрунтованість застосування запобіжних заходів, при вирішенні питання їх продовження піддається судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом, зокрема, на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються.

Інших доводів на спростування обставин чи мотивів заявленого прокурорм клопотання стороною захисту зазначено не було.

Враховуючи викладене та виходячи з того, що продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, здійснюється в порядку, передбаченому ст. 199 КПК, суд має право продовжити строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування таких обов`язків.

Слід зазначити, що судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_1 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

З огляду на зміст поданого прокурором клопотання, суд має встановити, чи продовжують існувати заявлені ним ризики, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи наявність заявлених ризиків, суд виходить з таких міркувань.

Так, суд враховує, що інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії покладених на нього обов`язків, спрямованих на мінімізацію такого ризику.

Після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачений ОСОБА_1 дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких підтверджують його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_1 обізнаний як з їх персональними даними, так і зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_1 на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, а також, враховуючи, що обвинувачений перебуває на свободі, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

При цьому, суд не знаходить підстав для висновку щодо існування інших ризиків, заявлених прокурором у клопотанні. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення. Більше того, прокурором всупереч положенням частини п`ятої статті 132, частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України не надано доказів, які б підтверджували, що інші ризики взагалі існують і не зменшилися.

Враховуючи, що ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що продовження дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, відповідає меті застосування запобіжних заходів, передбаченій частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та виправдовує подальше їх застосування. Тобто покладення на обвинуваченого вказаних обов`язків необхідне для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам.

Відтак, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожним викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_2 , в якому він проживає та зареєстрований без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на положення частини сьомої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України обов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку з внесенням застави, суд вважає за необхідне продовжити на дві місяці.

3.3. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з продовженням строку дії покладених обов`язків та усного клопотання захисника- адвоката Коротченка О.П. про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у період часу з 20:00 год до 07:00 год наступної доби, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09 липня 2021 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 цілодобово з покладанням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який закінчується 06 вересня 2021 року.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України в частині автоматичного продовження дії запобіжних заходів визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Так, за змістом вказаного рішення, продовження судом під час підготовчого судового засідання строку дії запобіжних заходів за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 КПК України, які впливають на необхідність продовження запобіжних заходів на стадії судового провадження. КСУ вказав, що у випадку, коли суддя за відсутності клопотань сторін ініціює питання продовження дії запобіжних заходів, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення ч. 3 ст. 315 КПК України втратили чинність лише в частині автоматичного продовження дії строкових запобіжних заходів, що не позбавляє права суду вирішувати відповідні питання за клопотаннями сторін.

Крім того, така позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Викладене, на думку суду в помній мірі спростовує доводи захисника- адвоката Коротченка О.П. щодо відсутності в суду підстав вирішувати питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у підготовчому судовому засіданні.

Крім того, суд звертає увагу, що пропри відсутність чіткого врегулювання питання продовження запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання, поняття «обрання запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й продовження, оскільки воно є фактично обранням запобіжного заходу на новий період, в тому числі, й з огляду на те, що обґрунтованість застосування запобіжних заходів, при вирішенні питання їх продовження піддається судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом, зокрема, на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються.

Згідно зі змістом ст. 131-132 КПК України- запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 186 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

2) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слід зазначити, що судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_2 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Прокурором в обґрунтування клопотання зазначено про існування таких ризиків:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи наявність заявлених ризиків, суд виходить з таких міркувань.

Так, суд враховує, що інкриміновані ОСОБА_2 злочини, передбачені ч. 5 ст. 185 КК України, є особливо тяжкими кримінальними правопорушеннями, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, що обумовлює необхідність застосування запобіжного заходу.

Після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачений ОСОБА_2 дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких підтверджують його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_2 обізнаний як з їх персональними даними, так і зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_2 на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Разом з цим суд не вважає, що прокурором обґрунтовано наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення. Більше того, прокурором всупереч положенням частини п`ятої статті 132, частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України не надано доказів, які б підтверджували, що інші ризики взагалі існують і не зменшилися.

Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності обставин не вирішуючи наперед питання винуватості обвинуваченого, виходячи з наявності відповідного обвинувального акту; тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_2 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; розміру заподіяної шкоди; віку та стану здоров`я, зокрема, що обвинувачений з його слів не є інвалідом та не має хронічних захворювань; суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під цілодобовим домашнім арештом та продовжити дію покладених на нього обов`язків.

Разом з тим, на думку суду на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів неможливо застосувати зважаючи на те, що клопотань про особисту поруку не надходило, як і клопотань обвинуваченого щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у виді застави із підтвердженням можливості її сплати, а особисте зобов`язання не забезпечить запобігання існуючим ризикам.

При цьому,суд вважає, що обов`язки, які суд покладає на обвинуваченого за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

Застосовуючи до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з огляду на те, що існуючі ризики залишаються актуальними, при продовженні запобіжного заходу необхідно також продовжити відповідні обов`язки, визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1)прибувати за кожною вимогою суду;

2)не відлучатися з місця проживання цілодобово без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

5)утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

З огляду на положення частини 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

З огляду на положення частини сьомої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України обов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_2 у зв`язку з застосуваннм запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

Адресу, за якою обвинувачений ОСОБА_2 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне залишити без змін.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника- адвоката Коротченка О.П. щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у період з 20:00 год по 07:00 год наступної доби з огляду на таке.

Так, положеннями ст. 201 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

До клопотання мають бути додані:

1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;

3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Судом встановлено, що при зверненні до суду із вказаним клопотанням захисником не було дотримано вимог, визначених законом.

Крім того, на обгрунтування вказаного клопотання захисником не наведено доводів щодо того, які саме ризики на думку сторони захисту зменшилися чи втратили свою актуальність, не наведено та не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обгрунтованості вказаного клопотання, що мали б бути предметом оцінки при вирішенні судом клопотання.

У той же час суд враховує і ту обставину, що при продовженні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, обвинувачений не надав жодного доказу, який би свідчив про необхідність зміни цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний час доби.

Так, до суду не надано доказів хвороби та перебування у лікарні батька обвинуваченого, доказів відвідування донькою обвинуваченого ОСОБА_2 гуртків та додаткових занять та доказів того, що інші особи крім нього не мають можливість відводити дитину у позашкільні заклади.

За таких обставин, з огляду невиконання процесуальних вимог при зверненні до суду із зазначеним клопотанням, а також враховуючи відсутність його належного обгрунтування, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Керуючись ст. 131-132, 176, 177, 178, 181, 186, 194, 201, 315 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 домашнього арешту– задовольнити частково.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Кононенка В.А.- задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою суду;

2)не відлучатися з місця проживання – АДРЕСА_1 у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали про продовження строку застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_3 встановити до 31 жовтня 2021 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Покладені обов`язки довести до відома обвинуваченого та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_3 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Клопотання прокурора пропродовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії обов`язків– задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Кременчук Полтавської області, українцю, громадянину України, тимчасово не працюючому, раніше не судимому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожним викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_2 , в якому він проживає та зареєстрований без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині продовження ОСОБА_1 строку дії зазначених обов`язків встановити до 31 жовтня 2021 року включно.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_1 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту – задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадяниа України, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 цілодобово з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися цілодобово із місця проживання- АДРЕСА_3 ;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 .

Строк дії ухвали про продовження строку застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_2 встановити до 31 жовтня 2021 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Покладені обов`язки довести до відома обвинуваченого та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_2 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Відмовити захиснику обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокату Коротченку О.П. у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово на домашній арешт із забороною залишати житло у період доби з 20 год 00 хв до 07 год 00 хв наступної доби.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повний текст ухвали проголошено о 14 год 30 хв 06 вересня 2021 року.