Постанова № 99398171, 30.08.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 30.08.2021

Справа № 937/6047/21

Провадження №3/937/2144/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«30» серпня 2021 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Колодіна Л.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Головного управління ДПС у Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , директора ТОВ «ТД «ОІЛ ПРЕМІУМ»,

за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу № 0034/09/41703482 про адміністративне правопорушення від 23.06.2021 за результатами фактичної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ОІЛ ПРЕМІУМ», податкова адреса: Україна, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 123, за місцем провадження діяльності: м. Мелітополь, вул. Героїв України, будинок 123/1, за період з 01.07.2019 по 28.05.2021 щодо здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, обігу, зберіганні та транспортування пального, виявлення порушень у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів (акт перевірки №4130/08/01/09/41703482 від 31.05.2021) директор ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ОІЛ ПРЕМІУМ» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), вчинив правопорушення, передбачене ч.1. ч.8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: зберігання пального за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 01.07.2019 по 06.09.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального та оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі в період з 01.07.2019 по 06.09.2020 (включно), що є провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню та підпадає під дію ч.1 ст.164 КУпАП.

На розгляд адміністративного матеріал громадянин ОСОБА_1 не з`явився. Суд розглядає матеріал у відсутність громадянина ОСОБА_1 у відповідність до вимог ст. 268 КУпАП.

Згідно долученого до матеріалів справи письмового заперечення ОСОБА_1 зазначив, що відсутня подія адміністративного правопорушення, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення (зберігання пального за відсутності ліцензії), та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення та справа підлягає закриттю з наступних підстав. Податковим органом мають бути надані беззаперечні докази факту здійснення адміністративного правопорушення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення не містить жодних доказів здійснення директором ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ОІЛ ПРЕМІУМ» ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Акт перевірки, який на думку податкового органу підтверджує факт скоєння правопорушення та є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, не містить жодного належного доказу вчення порушень Закону України № 481, зокрема і даних щодо здійснення господарської діяльності по зберіганню пального. Крім того зазначено, що Акт перевірки взагалі не є правовим документом, який встановлює відповідальність та породжує правові наслідки. Так, 09.06.2021 на адресу ТОВ "ТД "ОІЛ ПРЕМІУМ" надійшло два листа адресованих головному бухгалтеру та директору Товариства, про запрошення до ГУ ДПІ в Запорізькій області для складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановлене Актом перевірки №4130/08/01/09/41703482 від 31.05.2021 про результати фактичної перевірки ТОВ "ТД "ОІЛ ПРЕМІУМ" та надання пояснення по справі. Однак, отримані листи не містили, а ні вихідного номеру, а ні дати їх складання та реєстрації, у зв`язку з чим ТОВ "ТД "ОІЛ ПРЕМІУМ" було направлено офіційну відповідь вих. №68 від 17.06.2021, у якій було зазначено, що Положеннями п.2 розд. І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах…., затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, визначено, що службовий документ - це офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений установою у процесі її діяльності та має відповідні реквізити (абз.30 Правил). Реквізит службового документа - обов`язковий елемент, зафіксований в документі для його ідентифікації, організації обліку та надання йому юридичної сили (абз. 28 Правил). На підставі викладеного було зазначено, що, враховуючі, що отримані листи про запрошення до ГУ ДПС в Запорізькій області для складання протоколу про адміністративне правопорушення, не містять обов`язкових реквізитів службового документу (вихідного номеру та дати), вони не мають юридичної сили. Проте, у графі «інформація про факти неявки» протоколу про адміністративне правопорушення зазначено наступне: «директор ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ОІЛ ПРЕМІУМ»» ОСОБА_1 запрошено з`явитися до складання протоколу ….не з`явився до ГУ ДПС в Запорізькій області для підписання, про неможливість з`явитися до ГУ ДПС в Запорізькій області не повідомив». При цьому, щодо обставин, викладених у відповіді на запрошення, а саме відсутності у листі про запрошення обов`язкових реквізитів службового документу (вихідного номеру та дати) та дати складання документу, що позбавляє даний документ юридичної сили, податковим органом не наведено жодного аргументу. Отже, оформлення протоколу про адміністративне правопорушення було здійснено без запрошення особи, що притягається до адміністративної відповідальності та за її відсутності. Єдиним доказом, який, на думку податкового органу, підтверджує вчинення правопорушення є Акт перевірки. В Акті перевірки, у порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України …, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, відсутні посилання на первинні або інші документи на підставі яких перевіряючи встановили порушення. В розділі Акту перевірки «до першого примірника акту додаються» зазначено лише: Лист про надання документів; відомість про інвентаризацією нафтопродуктів станом на 19.05.2021 року та Лист Товариства від 24.05.2021 р. №57 з копіями документів. ОСОБА_1 вважає необхідним зазначити, що в Акті перевірки взагалі не зазначено про наявність у Товариства ліцензії на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний №990614201900563, дата реєстрації 01.07.2019. Твердження податкового органу про зберігання Товариством пального, не ґрунтується на даних первинних документів Товариства, в Акті перевірки наведені дані виключно з ЄРАН: щодо зареєстрованих акцизних накладних на отримання пального та акцизних накладних на реалізацію пального. Наведені дані акцизних накладних не підтверджують порушення Товариством вимог Закону №481, зокрема і зберігання пального. Тобто, викладені в Акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на припущеннях, проте аж ніяк не на задокументованих належним чином відомостях. У передостанньому абзаці стор.34 Акту перевірки зазначено, що: «Відповідно до частини двадцять другої статті 18 Закону №481 до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії». Проте, в Акті перевірки не зазначено та не надано оцінки обставинам безпідставного зволікання ДПС у невидачі ліцензії на оптову торгівлю пальним, за наявності місць оптової торгівлі, на підставі якої відповідно до ч. 16 ст. 15 Закону №481, суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях оптової торгівлі пальним. Так, не зважаючи на те, що Товариством 03 березня 2020 року було подано до ДПС заяву на одержання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місця з повним пакетом документів, оформленим у чіткої відповідності до переліку визначеного статтею 15 Закону № 481 та оплачено річну плату за отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місця, ДПС у строк, визначений ч.8 ст.3 Закону № 481/95 (20 календарних днів із дня подання заяви) не вчинила дії які передбачені вказаною нормою законодавства (не видала ліцензію та не прийняла рішення про відмову у її видачі), а документи було повернуто на доопрацювання з надуманих підстав. Проте, підстав та способу повернення на доопрацювання поданої суб`єктом господарювання заяви на отримання ліцензії, Законом № 481/95-ВР не передбачено. У якості недоліку, ДПС було зазначено про невідповідності адреси розташування устаткування (м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.123), визначеної у Дозволі на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки №139.20.23 від 27.02.2019 року, яка співпадає з адресою місця знаходження Товариства, з адресою об`єкту нерухомого майна, зазначеної у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177496143 від 14.08.2019 року (м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.123/1). Проте, діючим законодавством не передбачено внесення змін у Дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Так, з 12.03.2020 року Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджені постановою КМУ від 03.03.2020 р. № 207, (далі Постанова №207) встановлено декларативний принцип на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, яку і було подано Товариством. Враховуючи дані обставини, а також неможливість захистити свої порушені права іншим способом, враховуючи, що відповідно до усталеної судової практики суд не може підміняти інший орган державної влади, тобто перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, Товариство звернулось до Ради бізнес-омбудсмена зі Скаргою на порушень законних прав суб`єкта підприємництва внаслідок протиправної бездіяльності з боку Державної податкової служби щодо безпідставної та протиправної невидачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місця. З метою розгляду скарги Рада бізнес-омбудсмена звернулась до ДПІ з листом вих№26910 від 26.08.2020 року у якому зазначила, що «..конкретно у цьому випадку ДПС України підчас застосування абз.4 ч.38 ст. 15 Закону має надати перевагу не буквальному тлумаченню норми закону, а системному Зокрема, ДПС має взяти до уваги той факт, що видача відповідного дозволу вже не передбачена законодавством і Скаржник об`єктивно не в силах виконати відповідну вимогу.» ДПС України у листі вих.№26584/6/99-00-09-01-02-06 від 31.08.2020 на адресу Ради бізнес-омбудсмена було зазначено, що з метою належного застосування Закону № 481, якісного та своєчасного надання послуг у сфері ліцензування оптової торгівлі пальним, недопущення перешкоджання у діяльності суб`єктів господарювання ДПС зверталось з питанням приведення у відповідність до норм чинного законодавства в частині розбіжностей Закону №481 та Порядком №207 до Міністерства фінансів України з листом від 29.04.2020. Та зазначені зміни передбачені проектом Замокну за реєстраційним номером 3848 від 15.07.2020. За результатами розгляду скарги Радою бізнес-омбудсмена та завдяки її сприянню, Товариством було отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місця, що підтверджує протиправність бездіяльності ДПС щодо безпідставної та протиправної невидачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місця. Отже, неотримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місця у встановлені діючим законодавством строки – 23.03.3030 року, відбулось у результаті протиправної бездіяльності ДПС щодо безпідставної та протиправної невидачі ліцензії. Отже, відносини, за якими складено протокол про адміністративне правопорушення, знаходяться на стадії оскарження та є неузгодженим, тому дані обстави свідчать, що Акт перевірки не може бути належним доказом вини й суб`єкту господарювання - Товариства. З викладених обставин випливають наступні висновки: Фактичну перевірку Товариства було призначено безпідставно (згідно пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, який зазначено у якості підстави для проведення перевірки, фактична перевірка проводиться: «у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Проте ні Наказ не містив інформації про порушення Товариством вимог законодавства). Податковий орган не мав повноважень на здійснення контролю за дотримання норм Закону України № 481 в частині додержання вимог закону щодо оптової торгівлі пальним (відповідно до статті 16 Закону України № 481/95 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії. Проте Головне управління ДПС у Запорізькій області не є органом ліцензування оптової торгівлі пальним). Відповідальність за зберігання пального настає з 31.03.2020. Товариством 03.03.2020 було подано до ДПС заяву на одержання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місця з повним пакетом документів, проте ДПС у строк, визначений ч.8 ст.3 Закону № 481 (протягом 20 днів) не вчинила дії які передбачені вказаною нормою законодавства (не видала ліцензію та не прийняла рішення про відмову у її видачі), а документи було повернуто на доопрацювання (що взагалі не передбачено Законом) у зв`язку з існуванням правової колізії, яка за позицією Верховного суду, викладеній у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20 «…виникла не з вини Товариства, що виключає протиправність дій суб`єкта господарювання, оскільки останній діяв в межах вимог законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», «;Про охорону праці» та Порядку № 1107. А посилання ДПІ у листі ДПС України вих.№26584/6/99-00-09-01-02-06 від 31.08.2020, що з метою належного застосування Закону № 481, якісного та своєчасного надання послуг у сфері ліцензування оптової торгівлі пальним, недопущення перешкоджання у діяльності суб`єктів господарювання ДПС зверталось з питанням приведення у відповідність до норм чинного законодавства в частині розбіжностей Закону №481 та Порядком №207 до Мінфіну України з листом від 29.04.2020 року, не знімає з податкового органу вини у протиправній бездіяльності ДПС щодо протиправної невидачі ліцензії у встановлені діючим законодавством строки. Наявність обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, жодним належними доказами не підтвердження: Акт перевірки, який є єдиним доказом, яким оперує фіскальна служба, не мітить жодного належного доказу вчення порушень Закону України № 481, зокрема і даних щодо здійснення господарської діяльності по зберіганню пального; Акт перевірки взагалі не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта та не породжує жодних правових наслідків (що відповідає правовій позиції викладеної у Постановах Великої Палати Верховного Суд від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 20 березня 2019 року по справі № 810/5854/14, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність). Крім цього, згідно Акту перевірки, на думку податкового органу, порушення було припинено 06.09.2020, тобто з дати отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць. Таким чином, станом на час надходження адміністративного матеріалу до суду -29.06.2021 року, пройшло більше ніж дев`ять місяців з дня, коли на думку податкового органу, порушення було припинено, тобто строк накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, сплинув.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України» від 08.07.2010 року, суд, зокрема, зазначив, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями статті 6 Конвенції та, відповідно, й статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кобець проти України" 14 лютого 2008 року зазначив, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Type44HHn"(Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовної презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011року, заява № 16347 02). «Надточій проти України» (рішення від 15 травня 2008 року, заява N 7460/03), беручи до уваги серйозність передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді штрафу на громадян, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.

Згідно приписів ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище ім`я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу , в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу. При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Таким чином, предмет судового розгляду обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Частина 1 статті 164 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Так, об`єктивна сторона інкримінованого правопорушення полягає у порушенні законодавства, що регулює здійснення провадження господарської діяльності.

Базовим об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність здійснюється з метою одержання прибутку.

Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.

Загальний зміст статті 164 КУпАП полягає в тому, що з ним пов`язане визначення правопорушенням діянь, які описані в диспозиції цієї статті.

Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації.

Згідно із зазначеним, під час проведення правової кваліфікації діяння необхідно обов`язково встановити, який саме нормативно правовий акт та у якій редакції був чинним на момент вчинення конкретного правопорушення та встановлював порядок здійснення діяльності, який особа, що притягається до відповідальності, порушила, в чому полягає невідповідність її дій закону.

Всупереч зазначеному зміст об`єктивної сторони правопорушення при викладенні обставин його вчинення не розкрито і не описано, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в акті перевірки, а лише констатовано факт вчинення такого порушення, без посилання на конкретні дати зберігання пального, якщо особою здійснювався даний вид господарської діяльності, у якій кількості та у яких конкретно ємностях здійснювалось зберігання, при цьому, сам факт зберігання пального в транспортних засобах/технічному обладнанні/пристроях (пересувних цистернах) не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального.

Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом міністерства фінансів України №566 від 02.07.2016 зміст Протоколу повинен відповідати вимогам, викладеним у статті 256 КУпАП.

Положеннями п. 6 Інструкції, яка кореспондується зі нормами статті 256 КУпАП, встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути викладенні обставин правопорушення, вказано місце та час його вчинення, суть правопорушення.

Проте у розділу Протоколу «дата, час і місце порушення» лише зазначено: «Порушення виявлено під час проведення фактичної перевірки за місцем провадження діяльності…».

Тобто, протокол не містить інформації, щодо обставин правопорушення, конкретного часу вчинення адміністративного правопорушення, у Акті перевірки вказано тільки період «з 01.07.2019 по 06.09.2020 (включно).

В Акті перевірки наведені дані з ЄРАН щодо зареєстрованих акцизних накладних на отримання пального та акцизних накладних на реалізацію пального та на стор. 34 зазначено, що «.. Відповідно до частини двадцять другої статті 18 Закону №481 до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії».

Проте ні у Акті перевірки ні у Протоколі не надана оцінка обставинам щодо наявності ліцензії на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний №990614201900563, дата реєстрації 01.07.2019, щодо несвоєчасної видачі ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі (згідно заяви Товариства від 03.03.2020 на підставі чого Товариством були оскаржено бездіяльність ДПІ у результаті чого 07.09.2020 було видано ліцензію на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі (яка надає право здійснювати господарську діяльність зі зберігання пального).

Отже, податковий орган не забезпечив матеріали адміністративної справи належною доказовою базою про стверджуванні ним факти.

Таким чином, протокол у порушенні ч.1 ст. 256 КУпАП, не містить необхідної, вичерпаної та достовірної інформації, яка б дала змогу встановити факт вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 (провадження господарської діяльності без одержання ліцензій на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону).

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення обов`язково має містити наступні ознаки: об`єкт правопорушення, суб`єкт правопорушення, об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення.

Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді справи про адміністративне правопорушення, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України, суд тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Викладені обставини в їх сукупності вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.

На підставі викладеного, з метою охорони прав і свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, ст. 9, ст. 10, п. 1 ст. 247, ст. ст. 164, 251, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 164 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня винесення постанови.

Суддя: Л.В. Колодіна