Ухвала суду № 99397831, 20.08.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11108/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайоного суду Закарпатської області Крегул М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради щодо визнання права власності на нерухоме майно та заяву про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про визнання за ним права власності власності на нерухоме майно, зокрема автобусну зупинку в комплексі з торговим павільйоном загальною площею 31,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та на автобусну зупинку в комплексі з торговим павільйоном загальною площею 15,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .

В обгрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про надання дозволів на будівництво автобусних зупинок» № 21 від 21.01.2007 року його дружині ОСОБА_2 було надано дозвіл на облаштування автобусних зупинок в комплексі з торговими павільйонами площею до 10 кв. у АДРЕСА_1 .

17 червня 2007 року Управління майном міста Ужгород уклало договір з ОСОБА_2 про безкоштовне користування авто зупинкою комплексом з торговим павільйоном за даною адресою.

Також, в 2007 році, ними побудовано та здано в експлуатацію ще одну автобусну зупинку в комплексі з торговим павільйоном загальною площею 15,6 кв. м. в АДРЕСА_2 , договір про користування якою укладено 31 жовтня 2007 року з Управлінням майном міста Ужгорода на 10 років.

Позивач вважає, що у нього є всі підстави вважати себе власником даних об`єктів, оскільки він разом зі своєю покійною дружиною за спільні кошти побудували дане майно. При цьому процес реєстрації права власності та спірне майно не є можливим, оскільки відповідач вважає, що дане майно було надано позивачу тільки у користування згідно з відповідним Договором безкоштовного користування автозупинкою-комплексом.

Разом з цим, позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автобусні зупинки в комплексі з торговими павільйонами АДРЕСА_1 та Гагаріна, а також заборонити Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, їх посадовим особам та структурним підрозділам, приймати будь-які рішення щодо даних автобусних зупинок в комплексі з торговими павільйонами або прав на них в будь-який спосіб, в тому числі, але не виключно щодо викупу, продажу чи оренди через аукціон або за конкурсом та іншими способами, а також заборонити передавати у власність, розпорядження, користування, оренду громадян чи юридичних осіб, укладати додаткові угоди, включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, укладати та підписувати договори оренди, заборонити проникнення в спірні приміщення з метою його фактичним заволодінням, заборонити будь-які дії щодо знесення, перебудови та реконструкції спірного майна.

Дослідивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову оцінивши долучені до позовної заяви докази, приходжу до наступного висновку.

У відповідності з ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті зазначено, що забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Згідно роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Пункто 6 Постанови визначено, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Згідно прохальної частини заяви, ОСОБА_1 , просить суд: в забезпечення позову про визнання права власності на нерухоме майно, зокрема автобусну зупинку в комплексі з торговим павільйоном загальною площею 31,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та на автобусну зупинку в комплексі з торговим павільйоном загальною площею 15,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ., на час розгляду справи в суді, шляхом накладення арешту на автобусні зупинки в комплексі з торговими павільйонами АДРЕСА_1 та Гагаріна, а також заборонити Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, їх посадовим особам та структурним підрозділам, приймати будь-які рішення щодо даних автобусних зупинок в комплексі з торговими павільйонами або прав на них в будь-який спосіб, в тому числі, але не виключно щодо викупу, продажу чи оренди через аукціон або за конкурсом та іншими способами, а також заборонити передавати у власність, розпорядження, користування, оренду громадян чи юридичних осіб, укладати додаткові угоди, включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, укладати та підписувати договори оренди, заборонити проникнення в спірні приміщення з метою його фактичним заволодінням, заборонити будь-які дії щодо знесення, перебудови та реконструкції спірного майна та вказує, що відповідач має намір протиправно здати зазначене майно в оренду третім особам. Разом із тим, будь яких документальних підтверджень наведених припущень позивача щодо надання в оренду чи відчудження спірного приміщення відповідачем Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради позивачем не надано. Окрім того, до вказаної заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 додано копії договорів безкоштовного користування автозупинкою-комплексом за адресою АДРЕСА_2 ) за №25 від 14.06.2007р. та за №32 від 31.10.2007року , укладених між Управлінням майном міста та ОСОБА_2 строком на 10 років, тобто термін дії яких закінчився 14.06.2017року. та 30.10.2017року. Доказів, що підтверджували б продовження строку дії вказаних договорів безкоштовного користування чи інше законне право користування позивачем зазначеним нерухомим майном за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , (біля тераси "Шахта" суду не надано . Підставою забезпечення позову є також припущення заявників про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити виконання рішення суду у мабутньому . Із урахуванням збалансованості інтересів учасників справи, оцінюючи зв`язок між обраним заходом забезпечення позову ( накладення арешту на автобусні зупинки в комплексі з торговими павільйонами АДРЕСА_1 та Гагаріна, а також заборонити Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, їх посадовим особам та структурним підрозділам, приймати будь-які рішення щодо даних автобусних зупинок в комплексі з торговими павільйонами або прав на них в будь-який спосіб, в тому числі, але не виключно щодо викупу, продажу чи оренди через аукціон або за конкурсом та іншими способами, а також заборонити передавати у власність, розпорядження, користування, оренду громадян чи юридичних осіб, укладати додаткові угоди, включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, укладати та підписувати договори оренди, заборонити проникнення в спірні приміщення з метою його фактичним заволодінням, заборонити будь-які дії щодо знесення, перебудови та реконструкції спірного майна, що такий захід не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, того що невжиття таких заходів не призводить до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову, суддя вважає, що його вжиття призводить до більш негативних наслідків ніж ті, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Як встановлено з наданого позивачем договору №25 безкоштовного користування автозупинкою-комплексом у АДРЕСА_1 укладеного між Управлінням майном сміста Ужгород та ОСОБА_2 такий договір укладено сторонами на термін 10 років та відповідно до п.4.2. дія такого дговору припиняється у разі закінчення строку , на який його укладено, смерті фізичної особи -користувача . Як вбачається з заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та доданих докуентів, зокрема з копії свідоцтва про смерть , виданого Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голоного територіального управління юстиції у Закарпатській області , серія НОМЕР_1 від 10.09.2019р. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно ч.1 ст. 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Наразі, заявниками не надано доказів на підтвердження своїх тверджень щодо можливості вчинення відповідачем , який є балансоутримувачем спірного майна , дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову. Суд не може взяти до уваги посилання заявника і на те, що йому було відмовлено нотаріусом в оформленні права на спадщину на нерухоме майно автозупинкою-комплексом у АДРЕСА_1 та автозупинкою-комплексом за адресою АДРЕСА_2 , оскільки, такі не містять посилання на конкретні докази, а також відсутні відомості щодо звернення заявника до нотаріуса з приводу прийняття спадщини. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, зокрема власників майна, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів . Водночас, вжиття заходів забезпечення позову, які просить заявник призведе до втручання у право власності іншої сторони Ужгородської міської ради , яка як вбачається з позовної заяви не є строною у справі та права користування відповідача, однак, не призведе до бажаного для позивача результату по справі без розгляду спору. За таких обставин, відсутні належні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову на стадії відкриття проавадження у даній справі , а тому, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 258, 260, 353, 354, 355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автобусну зупинку в комплексі з торговим павільйоном загальною площею 31,2 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 та на автобусну зупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 15.6 м.2 в АДРЕСА_2 ) та заборони приймати будь-які рішення Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради , їх посадовим особам та структурним підрозділам щодо автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном за адресою : АДРЕСА_1 та автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном в АДРЕСА_2 ) або прав на них в будь-який спосіб, в тому числі, але не виключно щодо викупу продажу чи оренди через аукціон або за конкурсом та ншими способами , передавати у власність, розпорядження ,користування , оренду громадян , юридичних осіб, укладати додаткові угоди , включення до переліку обєктів , що підлягають приватизаціїи шляхом виепу , укладати та підписувати договори орендим , заборону проникнення в спірні приміщення з метою його фактичного заволодіння , будь які дії щодо знесення , перебудови та реконструкції спірного майна - відмовити повністю. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.08.2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул