Рішення № 99395779, 01.09.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9323/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

у с т а н о в и в :

07.06.2021 року позивач звернувся до суду із позовом (який був поданий через засоби поштового зв`язку 01.06.2021 року) до відповідача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №133/ос від 05.05.2021 року «Про припинення трудового договору (контракту)», поновити позивача на посаді заступника начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування ПрАТ «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та вирішити питання судових витрат.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач з 11.01.2018 року по 05.05.2021 року працював на підприємстві відповідача займаючи посаду заступника начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування. Наказом №133/ос від 05.05.2021 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з відсутністю на робочому місці без поважної причини, однак позивач вважає цей наказ незаконним. Позивач вказує, що 04.05.2021 року він звернувся за наданням медичної допомоги до ТОВ «Центр відновлення організму «Ребут», де медичними працівниками позивачу був встановлений діагноз: «гостре отруєння невідомою речовиною; гіпертонічний криз», та направлено на стаціонарне лікування для подальшого отримання лікувальної терапії до 09.05.2021 року., що підтверджується записом у виписці із медичної карти стаціонарного хворого від 09.05.2021 року. Отже, 05.05.2021 року позивач був відсутній на своєму робочому місці з поважних причин, тому наказ про припинення трудового договору позивач вважає незаконним. Строк, що сплив із дати звільнення 05.05.2021 року до дня поновлення на роботі є періодом вимушеного прогулу, при цьому середня нарахована заробітна плата за два місяці роботи склала 23792,26 грн., а середній заробіток дорівнює 1160,60 грн.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року позов було залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.06.2021 року відкрито провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

28.07.2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що 05.05.2021 року на ім`я в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Довбаня І.М. поступила службова записка №2110вн. начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування Тисячного В.І. де було зазначено, що: заступник начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування Коновалов І.Ю. не з' явився на роботі 05.05.2021 року; про свою відсутність на роботі ОСОБА_1 ані його - начальника відділу експлуатації, ані відділ кадрової роботи та мотивації персоналу не попередив; на телефонні дзвінки ОСОБА_1 - не відповідає; вважає за необхідне з`ясувати причину відсутності ОСОБА_1 на роботі та документувати її. На підставі вищезазначеної доповідної записки о 15-30 год. 05.05.2021 було складено Акт про відсутність позивача на робочому місці. Акт підписали 4 працівники ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». На підставі акту про відсутність на роботі відповідач керуючись ст.ст. 43, 147, 149 КЗпП України, видав наказ №07 від 05.05.2021 «Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 ». Згідно п. 3 цього наказу до ОСОБА_2 за одноразове грубе порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин - п. 4 ст. 40 КЗпП України зі змінами в редакції наказу №09 від 02.06.2021 року. Також в табелі обліку робочого часу підприємства на позивача за період з 01.05.2021 по 31.05.2021 відображено робочий день 05.05.2021, як прогул. Наказом відповідача 133/ос від 05.05.2021 трудовий договір з позивачем було припинено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Допущення працівником прогулу без поважних причин є підставою для прийняття роботодавцем рішення про звільнення такого працівника. При цьому, прогулом визнається не лише відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, а й відсутність більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. Факт відсутності працівника на роботі має бути належно зафіксованим. Факт відсутності працівника на роботі роботодавцю повідомляє один із працівників або безпосередній керівник шляхом подання доповідної записки. Також відсутність працівника на роботі може бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі, підписаним комісією, що складається не менше ніж із 3 осіб. Як доповідну записку, так і акт про відсутність працівника на роботі необхідно оформити безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. В таких документах обов`язково потрібно вказати не тільки дату, а й конкретний час відсутності працівника. Відсутність працівника повинна відображатись в табелі обліку робочого часу шляхом проставлення літерного коду «НЗ» (нез`явлення з нез`ясованих причин). Відмітку про відсутність працівника на роботі необхідно проставити в день його нез`явлення на роботі, а в подальшому - проставляти кожного робочого дня, коли він не з`являється на роботі. У разі проставлення такої відмітки зарплата працівнику не нараховується до з`ясування причин його відсутності (ст. 94 КЗпП України). Відповідач виконав всі описані вище дії щодо процедури звільнення позивача за прогул без поважних причин, оскільки позивач не спромігся повідомити відповідача про причину своєї відсутності на роботі 05.05.2021. При встановленні факту відсутності позивача на роботі 05.05.2021 року, йому неодноразово телефонували представники відповідача для з`ясування причини його неявки на роботу, але позивач на зв`язок не виходив. Також, ані позивач, ані його близькі родичі, не повідомили відповідача у доступний та відомий будь-якій людині спосіб про причину його відсутності на роботі 05.05.2021, хоча в лікувальному закладі, згідно виписки, він перебував з 04.05.2021. На погляд відповідача, досить дивним є звернення позивача не до державного медичного закладу, а до приватного, який на відміну від державного не видає лікарняні листки. На думку відповідача, заслуговує на увагу суду той факт, що позивача включено до списку застрахованих осіб ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за договором добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров`я) №1111/227/006095 від 25.08.2020 із ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», але позивач чомусь не звернувся до своєї страхової компанії для отримання оплачуваної медичної допомоги та лікарняного. Також відповідач не отримував від позивача ні заяви про щорічну відпустку на період перебування у приватному медичному закладі, ні якоїсь іншої заяви, на підставі якої, він законно міг бути відсутнім на роботі. Докази протилежного до позовної заяви не додано і в самій позовній заяві відсутні посилання на документи. Лише 11.05.2021, тобто після дати свого звільнення, позивач надав до відділу кадрів та мотивації персоналу Виписку із медичної карти стаціонарного хворого ЦВО «Ребут». Відповідач вважає, що в повній мірі довів порушення позивачем трудової дисципліни - прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, за що його і було звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, натомість позивач не надав суду документ, який би підтвердив факт попередження відповідача про поважність причини відсутності позивача на роботі 05.05.2021. Відповідач вважає, що позивач не навів достатніх та ґрунтовних доказів підтвердження своїх позовних вимог, а тому його вимоги не підлягають задоволенню.

04.08.2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги та додатково зазначає, що 04.05.2021 р. його дружина, ОСОБА_3 , телефонувала начальнику технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» ОСОБА_4 за номером телефону: НОМЕР_1 , проте останній не відповідав на телефонні дзвінки, після чого йому було надіслано смс-повідомлення, у якому зазначено, що 04.05.2021 р. стан здоров`я позивача значно погіршився і він потребую медичний догляду лікарів на стаціонарі. Також, 05.05.2021 р. дружина позивача неодноразово розмовляла по телефону з ОСОБА_4 , стосовно стану здоров`я позивача, місця отримання медичної допомоги та інших обставин відсутності позивача на робочому місці, що, зокрема, підтверджується фотознімками екрану мобільного телефону, яким користується дружина позивача. Відповідно до ч. 2 ст. 284 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування, відповідно до його рекомендацій. Отже, звернення позивача за медичною допомогою до Центру відновлення організму «Ребут» з 04.05.2021 р. по 09.05.2021 р. не суперечить жодному нормативно-правовому акту України та жодним внутрішнім правилам підприємства відповідача, тож відповідно, позивач має право на власний розсуд звертатися до будь-якого медичного закладу та лікаря для надання медичної допомоги.

31.08.2021 року до суду надійшли заперечення сторони відповідача, у яких зазначено, що ОСОБА_4 не є начальником відділу кадрів відповідача та до його службових обов`язків не входить функція надання чи оформлення будь-яких відпусток. Фотознімок екрану мобільного телефону, яким користувалась дружина позивача, не заперечує факту відсутності позивача на робочому місці 05.05.2021 на законних підставах - написаної ним власноруч будь-якої заяви: про надання відпустки за власний рахунок або щорічної відпустки. Навпаки, беручі до уваги тексти повідомлень (їх суть) можна зробити висновок, що у позивача у період з 04.05.2021 по 06.05.2021 не було ані лікарняного, ані виписки ЦВО «Ребут», яка з`явилась пізніше. Наведене підтверджує законність дій відповідача щодо звільнення позивача та відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

За змістом наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача, останній 08.02.2021 року був переведений на посаду заступника начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування підприємства відповідача згідно наказу№55/ос від 08.02.2021 року та 05.05.2021 року звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин згідно наказу №133/ос від 05.05.2021 року.

За змістом копії доповідної записки начальника технічного відділу ОСОБА_4 на ім`я в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Довбаня І.М. від 05.05.2021 року: «Сьогодні, 05.05.2021 року, ОСОБА_1 , заступник начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування, не з`явився на роботі. Про відсутність на роботі ані мене, ані відділ кадрової роботи та мотивації персоналу не попереджав. На телефонні дзвінки не відповідає. Уважаю за необхідне вжити заходів, щоб з`ясувати причини відсутності на роботі та документувати її».

Відповідно до акту про відсутність на робочому місці складеному 05.05.2021 року о 15:30 год.: «Ми, що нижче підписалися, склали акт про наступне: 05 травня 2021 року заступник начальника технічного відділу ОСОБА_1 був відсутній на роботі цілий день без попередження відсутності з 08.00 і до 15.30. Достовірність викладеного в акті підтверджують: начальник технічного відділу Тисячний В.І., провідний інженер технічного відділу ОСОБА_5 , начальник управління з експлуатації ОСОБА_6 , в.о. головного інженера ОСОБА_7 ».

Згідно наказу №07 від 05.05.2021 року «Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 », ОСОБА_1 , заступник начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування, був відсутній на роботі 05.05.2021 року. На підставі ст.ст. 43, 147, 149 КЗпП України наказано: 1. Визнати для ОСОБА_1 , заступника начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування, день відсутності на роботі 05.05.2021 року прогулами без поважних причин; 3. Застосувати до ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України; 4.1. Підготувати до 17 години 05.05.2021 року проект наказу про звільнення ОСОБА_1 , заступника начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування за прогули без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП). Датою звільнення та останнім днем роботи ОСОБА_8 визнати 05.05.2021 року.

Наказом №09 від 02.06.2021 року «Про внесення змін до наказу від 05.05.2021 року №07 «Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 »» викладено у новій редакції друге речення п. 4.1. наказу від 05.05.2021 року №07 «Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 »: « Датою звільнення та останнім днем роботи ОСОБА_1 визнати 05.05.2021 року».

Згідно копії наказу (розпорядження) №133/ос від 05.05.2021 року про припинення трудового договору (контракту), позивача звільнено 05.05.2021 року з посади заступника начальника технічного відділу за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Підстава звільнення: доповідна записка начальника технічного відділу; акт про відсутність на робочому місці.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Виписки стаціонарного хворого від 09.05.2021 року, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ЦВО «Ребут» з 04.05.2021 року по 09.05.2021 року. У центрі позивачу був поставлений діагноз: гостре отруєння невідомою речовиною та гіпертонічний криз. Пацієнт поступив до ЦВО «Ребут» 04.05.2021 року у тяжкому стані з симптомами отруєння невідомою речовиною та гіпертонічним кризом. Знаходився на стаціонарному лікуванні і на тлі отриманої інтенсивної терапії, стан пацієнта прогресивно покращився. 09.05.2021 року виписаний додому у стабільно задовільному стані.

За змістом доповідної записки начальника управління документообігу та ІТ ОСОБА_10 на ім`я в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Довбаня І.М. від 11.05.2021 року, 11.05.2021 року ОСОБА_1 , якого звільнено 05.05.2021 року з посади заступника начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогули без поважних причин), надав до відділу кадрів та мотивації персоналу Виписку із медичної картки стаціонарного хворого ЦВО «Ребут».

За змістом ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

За змістом ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Згідно ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Прогул є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня без поважних причин (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

Разом з тим прогул є дисциплінарним проступком, тому застосовуючи звільнення, як стягнення за такий проступок, роботодавець з метою встановлення поважності причин відсутності працівника на роботі більше ніж три години зобов`язаний виконати вимоги статей 147, 148, 149 КЗпП України та відібрати у працівника відповідні пояснення.

Вбачається, що у даному випадку роботодавець цих вимог закону не дотримався.

Закон не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тобто не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому суд, вирішуючи позов про поновлення на роботі саме з підстав відсутності прогулу, надає оцінку поясненням працівника з огляду на всі фактичні обставини справи, доведені відповідними доказами з дотриманням статті 76 ЦПК України. При цьому обов`язок доведення вини працівника у такому порушенні трудової дисципліни як прогул, за який має настати відповідальність у вигляді звільнення, покладено на роботодавця.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

У своїй постанові в справі №580/1658/19 від 07.09.2020 року Верховний Суд зазначив, що законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, тому суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази з числа передбачених статтею 76 ЦПК України. При цьому відсутність працівника на роботі за станом здоров`я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також показаннями свідків чи іншими доказами.

Вбачається, що позивач з 04.05.2021 року по 09.05.2021 року знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджено належними доказами у вигляді Виписки з медичної картки стаціонарного хворого, і першого робочого дня після виписки позивач з`явився на роботі та надав цю виписку роботодавцю.

У даному випадку суд дійшов висновку, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні є поважною причиною нез`явлення на роботі, а відтак його звільнення за прогул без поважних причин не відповідає дійсним обставинам та підставам відсутності на роботі, які роботодавець не встановлював.

Підтверджена поважність причин відсутності на роботі вказує на незаконність звільнення позивача за прогул без поважних причин, що в свою чергу призводить до необхідності визнання відповідного звільнення протиправним та поновлення позивача на роботі.

Стосовно вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, з урахуванням висновку про незаконність звільнення позивача із займаної посади, приходить до висновку про обґрунтованість таких вимог та необхідність їх задоволення.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про незаконність звільнення позивача із займаної посади, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законними.

Відповідно до положень п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» , цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу у даній конкретній ситуації має застосовуватись розмір доходу позивача за квітень та березень 2021 року, тобто за два місяці, що передують події звільнення у травні 2021 року.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За змістом наявної в матеріалах справи довідки про середню заробітну плату №1972 від 18.05.2021 року, позивачу у березні 2021 року нараховано заробітну плату в сумі 26200,23 грн., а у квітні 2021 року - 21384,30 грн. У березні 2021 року позивачем відпрацьовано 22 дні, а у квітні 2021 року - 19 днів.

47584,53 грн. (сума нарахованої заробітної плати за березень і квітень 2021 року) : 41 (кількість відпрацьованих робочих днів у березні та квітні 2021 року) = 1160,60 грн. (середньоденна заробітна плата).

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу за період від дати звільнення по час постановлення рішення у справі становить 81 робочий день.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 1160,60 грн. (середньоденна заробітна плата) х 81 (робочі дні в період вимушеного прогулу) = 94008,60 грн.

Отже, відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 94008,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст…21, 36, 40, 147-149, 235 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Наказ керівника Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» №133/ос про припинення трудового договору (контракту) від 05.05.2021 року - визнати незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника технічного відділу управління з експлуатації департаменту технічного обслуговування Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з 05.05.2021 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 94008 (дев`яносто чотири тисячі вісім) грн. 60 коп. з урахування обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення складений 01.09.2021 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111).

Суддя -