Рішення № 99393558, 03.09.2021, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4862/21

Провадження № 2-о/159/134/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого – судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Щесюк Н.Й., Бакай Л.О.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 із участю заінтересованої особи: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,

встановив:

1. Стислий виклад заяви.

26 серпня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просить видати терміновий обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , заборонивши останньому протягом шести місяців:

1) перебувати в місці спільного проживання та наближатися на відстань 50 метрів до місця проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) перебувати та наближатися на відстань 50 метрів до місць здійснення заявником підприємницької діяльності, а саме:

- приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- гаражі № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , що знаходяться в обслуговуючому кооперативі «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ ПРОМІНЬ-КОВЕЛЬ», ЕДРПОУ: 37788921, юридична адреса: 45007, м. Ковель, вул. Варшавська, 7-Б.

Заява мотивована наявністю побоювань продовження кривдником фізичного насильства по відношенню до заявниці та неповнолітньої дитини.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказує, що з 09.01.2009 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , з якими мають спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.07.2021 шлюб розірвано.

Із 01 березня 2019 року сім`я проживають разом за адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що під час спільного проживання з ОСОБА_3 останній систематично проявляв стосовно неї та їх спільної малолітньої дитини безпідставну агресію, цькував, погрожував, психологічно тиснув; виражався на їхню адресу нецензурною лайкою, постійно підіймав на неї руку, завдавав тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона декілька разів викликала поліцію, що фіксувала вказані обставини. Постійні побиття з боку ОСОБА_3 стали підставою розриву шлюбних відносин. Стверджує, що ОСОБА_3 продовжує психологічне переслідування, з`являється у місцях здійснення нею підприємницької діяльності, висловлює погрози під час телефонних розмов. Кривдник постійно погрожує їй розправою, ображає, вчиняє економічне, психологічне та фізичне насильство. За її заявою від 23.05.2021 до поліції відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення і постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області останнього притягнуто до адміністративної відповідальності. Також, за її заявами відносно ОСОБА_3 відкрито і розслідується три кримінальних провадження за статтями 356 та 125 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Заявниця вважає себе такою, що систематично зазнає домашнього насильства зі сторони ОСОБА_3 , а тому вона як жертва домашнього насильства потребує захисту, передбаченого Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

2. Стислий виклад позиції учасників провадження.

2.1. У судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити, з підстав викладених у заяві. Додатково пояснила, що станом на день розгляду справи вони разом із ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 не проживають; судове рішення про розірвання шлюбу набрало законної сили. У кримінальних провадженнях відносно ОСОБА_3 триває досудове розслідування. Окрім того у судовому порядку вирішується спір про розподіл майна.

Також зазначила, що прояви агресії з боку ОСОБА_3 тривали постійно протягом 15 років спільного життя, однак уперше із відповідною заявою до правоохоронних органів звернулась у серпні 2018 року; 01 вересня 2020 року ОСОБА_3 її побив, для підтвердження чого ОСОБА_1 заявила клопотання про допит свідків вказаної події.

Просить вжити заходів для її безпеки та безпеки дитини на час, достатній для зміни поведінки ОСОБА_3 .

2.2. Представники заявниці адвокат Нарушевич В.В. у судовому засіданні заявлені вимоги про видачу обмежувального припису підтримав і просив їх задовольнити. Зокрема, представник заявника висловив думку, що зібрано достатньо доказів протиправної поведінки ОСОБА_3 , який систематично чинить відносно колишньої дружини психологічне, фізичне, економічне насильство. Існують ризики продовження такої поведінки і в майбутньому. З метою протидії домашньому насильству відносно заявниці, збереження фізичного і психологічного здоров`я останньої слід застосувати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 .

2.3. ОСОБА_3 не погодився із обставинами, повідомленими заявницею, ствердив про їх надуманість, безпідставність і необґрунтованість. Пояснив, що дійсно шлюб розірвано, однак причиною припинення шлюбних відносин вважає неналежну поведінку саме ОСОБА_1 . Тривалий конфлікт між ним та ОСОБА_1 , який має місце близько року, не виходить за межі побутових відносин без ознак домашнього насильства. Його вину у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не доведено. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (домашнє насильство) було спровоковане ОСОБА_1 , оскільки її також притягнуто до адміністративної відповідальності за цією ж нормою.

2.4. Представник ОСОБА_3 – адвокат Клімук О.С. у судовому засіданні заперечив проти застосування до його довірителя заявлених заходів. Вважає недоведеними обставини, які вказують на необхідність застосування обмежувального припису. Вимоги заяви про видачу обмежувального припису вважав безпідставними.

3. Рух справи у суді

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області 26 серпня 2021 року (в день надходження заяви) відкрито провадження у справі, розгляд справи по суті призначено в межах 72 годинна 15:00 год. 27 серпня 2021 року.

З метою реалізації права ОСОБА_3 на можливість використання правничої допомоги у судовому процесі, розгляд заяви відкладено до 14:00 год. 30 серпня 2021 року за клопотанням останнього.

У судовому засіданні 30 серпня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про виклик і допит свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у зв`язку із чим розгляд справи відкладено на 10:30 год. 03 вересня 2021 року.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про допит як свідка сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) судом відмовлено з огляду на його малолітній вік та з метою уникнення завдання дитині моральних і психічних страждань (судом враховано предмет спору та наявний обсяг інших доказів).

4. Фактичні обставини справи.

Із 09.01.2009 по 23.07.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували у шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 .

Подружжя під час шлюбу проживало разом за адресою: АДРЕСА_5 ; із 01.03.2019 сім`я проживала разом за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 із сином надалі проживають за останньою адресою. Із травня 2021 року ОСОБА_3 проживає окремо за адресою: АДРЕСА_6 . Спір щодо визнання права власності щодо останньої квартири між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вирішується у судовому порядку.

Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису 2 197 000 0000 012075 від 04.03.2016), вид діяльності – роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах).

Обставини щодо провадження господарської діяльності у магазинах за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ОСОБА_1 підтвердила копіями відповідних договорів оренди від 01.08.2021, від 01.06.2021, 03.08.2021.

19.08.2018 в Інформаційно-телекомунікаційній системі Інформаційного порталу Національної поліції (далі – ІТС ІПНП) за № 10811 о 22:22 год. зареєстроване звернення зі служби 102 від ОСОБА_1 про те, що за адресою АДРЕСА_5 її чоловік у стані алкогольного сп`яніння вчиняє бійку;

17.05.2021 в ІТС ІПНП за № 7230 зареєстроване звернення від ОСОБА_1 про те, що у неї з чоловіком ОСОБА_3 , з яким вони перебувають у процесі розлучення та поділу майна подружжя, виник конфлікт;

20.05.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021035580001042 за заявою ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 із магазину по АДРЕСА_2 (місце здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 ) самовільно забрав денну виручку у сумі 14 550 грн; внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого статтею 356 КК України, відносно ОСОБА_3 (станом на 03.09.2021 триває досудове розслідування);

21.05.2021 в ІТС ІПНП за № 7513 зареєстроване звернення від ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_3 , перебуваючи в магазині по АДРЕСА_4 (місце здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 ), забрав грошові кошти, відеореєстратор, зошит внутрішньої звітності.

23.05.2021 в ІТС ІПНП за № 7585 зареєстроване звернення зі служби 102 від ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_3 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_7 , вчинив домашнє насильство (кинув у заявницю ключами).

Постановою Ковельського міськрайоннного суду Волинської області від 24.06.2021 ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – домашнє насильство (за фактом подій від 23.05.2021 у квартирі АДРЕСА_7 ).

30.06.2021 в ІТС ІПНП за № 9925 зареєстроване звернення ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_3 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_7 вчиняє психологічне і фізичне насильство (поводиться неадекватно, почав сварку).

01.07.2021 із Ковельської центральної районної лікарні надійшло повідомлення про звернення громадянки ОСОБА_1 у травмпункт з діагнозом: забої м`яких тканин потиличної ділянки, забої, гематоми обох плечей, правої лопатки, правої сідниці, вдавлення м`яких тканин шиї. Зі слів хворої – 30.06.2021 побив чоловік за місцем проживання.

02.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021035550000537 внесені відомості за заявою ОСОБА_1 про завдання їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Дії особи попередньо кваліфіковані за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України. На даний час триває досудове розслідування.

07.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021035550000547 внесені відомості за заявою ОСОБА_1 про завдання їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Дії особи попередньо кваліфіковані за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України. На даний час триває досудове розслідування.

Довідкою травматологічного пункту ЦРЛ Ковельського МТМО № 4391 від 01.07.2021 зафіксовано у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин потиличної ділянки, забої, гематоми обох плечей, правої лопатки, правої сідниці, вдавлення м`яких тканин шиї. Зі слів хворої – 30.06.2021 побив чоловік за місцем проживання.

17.08.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021035550000689 внесено відомості відносно ОСОБА_3 про те, що він 15.08.2021, перебуваючи у під`їзді будинку АДРЕСА_8 у ході словесної перепалки, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 (станом на 03.09.2021 у даному кримінальному провадженні триває досудове розслідування).

Довідкою травматологічного пункту ЦРЛ Ковельського МТМО № 5658 від 16.08.2021 зафіксовано у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин, гематоми н/з правого стегна. Зі слів хворої – 15.08.2021 побив чоловік.

На підставі показів, наданих у судовому засіданні 03.09.2021 свідком ОСОБА_9 , судом установлено, що у ніч із першого на друге вересня 2020 року на святкуванні дня народження спільного товариша ( ОСОБА_6 ) окрім інших осіб були присутні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і сама свідок. У транспортному засобі ОСОБА_10 і ОСОБА_1 знаходились на задньому сидінні. Під час зупинки на АЗС ОСОБА_3 почав поводити себе агресивно відносно ОСОБА_1 (схопив за шию і вдарив її головою у сидіння машини). Свідок зазначила, що прояв агресії був несподіваним.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні 03.09.2021 показав, що із першого на друге вересня 2020 року, у ході святкування його дня народження, був за кермом автомобіля, під час зупинки біля АЗС він вийшов з машини для пред`явлення документів інспектору поліції. Коли повернувся у ТЗ побачив, що ОСОБА_1 плаче; зі слів ОСОБА_9 дізнався, що ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 .

Також свідок ОСОБА_11 повідомив, що 31.05.2021 допомагав ОСОБА_1 відкрити один із гаражів у АДРЕСА_9 , де зберігається її майно; туди ж приїхав ОСОБА_3 , агресивно себе поводив і відносно свідка і відносно ОСОБА_1 , ображав останню нецензурними словами. Також зазначив, що ОСОБА_1 також вживала відносно ОСОБА_3 нецензурну лексику.

Із досліджених у судовому засіданні аудіозаписів судом установлено, що 30.06.2021 року між ОСОБА_10 і ОСОБА_1 , у присутності малолітньої дитини ОСОБА_5 , за адресою проживання останньої відбувався конфлікт. Зафіксовано факт вживання ОСОБА_3 принизливих, образливих, у тому числі нецензурних слів в адресу ОСОБА_1 ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив обставини щодо словесного конфлікту 30.06.2021; причиною агресивної поведінки назвав подружні зради ОСОБА_1 та розбіжності щодо заходів виховання спільного сина.

Звуки, які заявниця і її представник характеризували як «удари» - наявні, однак ОСОБА_3 заперечив факт нанесення ударів ОСОБА_1 під час вказаного конфлікту.

5. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та статті 20 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя).

6. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Вислухавши думку сторін та їхніх представників, дослідивши зібрані у справі докази, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог.

Оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши факт притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд дійшов висновку про наявність ризиків, щодо вчинення домашнього насильства, зокрема за місцем проживання заявниці.

Зібрані у справі докази, на думку суду, свідчать про наявність психологічного насильства у вигляді принижень та залякувань, які чинить ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 , та викликали у останньої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість. За таких обставин, суд вважає, що заявник, як жертва домашнього психологічного насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Разом з тим суд вважає, що звернення заявника до органів поліції, внесення відомостей до ЄРДР не підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 фізичного домашнього насильства, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також суд не вважає доведеним і обставини щодо економічного домашнього насильства (за фактом вилучення коштів – денної виручки із магазинів, де здійснює діяльність заявниця), оскільки наявність складу правопорушення, протиправності дій ОСОБА_3 буде встановлено лише за результатами відповідного розслідування та розгляду судової справи.

Керуючись наведеним, суд вважає за необхідне видати стосовно ОСОБА_3 обмежувальний припис, яким заборонити йому перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань ближче, ніж 50 м до місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; встановити строк дії обмежувального припису 3 (три) місяці.

В іншій частині заявлені вимоги щодо встановлення заборони ОСОБА_3 перебувати та наближатись до місць здійснення заявником підприємницької діяльності, є такими, що можуть надмірно обмежувати права особи на свободу пересування, перебування в місцях загального користування, а тому їх не можна визнати пропорційними меті застосування щодо заінтересованої особи обмежувального припису.

Розподіл судових витрат.

На підставі частини третьої статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 259, ст.350-1 - ст.350-6 ЦПК України, статтями 1,3,21,24,26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 з участю заінтересованої особи: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), у вигляді обмеження, яким заборонитиОСОБА_3 :

1) перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

2) наближатися на відстань ближче ніж 50 м до місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Обмежувальний припис видати строком на 3 (три) місяці.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Копію рішення направити Ковельському РУП ГУНП у Волинській області для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а оскарження не зупиняє його виконання.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду або через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту судового рішення 03.09.2021.

ГоловуючийЮ. Ф. Волкова