Ухвала суду № 99392902, 03.09.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3541/21

Провадження № 1-кп/645/570/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 р. Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Мартинової О.М.,

при секретарі – Кривченко Т.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Кобзар-Куриляк О.О..,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених – адвокатів Гронь М.А., Кашури М.Ю.,

законного представника – ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12021221190000282 від 14.05.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

встановив:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Під час досудового розслідування відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі м.Харкова.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 липня 2021 року відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 вересня 2021 року.

В судовому засідання прокурор Кобзарь-Куриляк О.О. заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 діб, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначила, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, ОСОБА_1 офіційно не одружений, офіційно не працює, раніше не судимий, може незаконно впливати на потерпілого та неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_2 так як обізнаний про місця їх мешкання, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, тому при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під ватрою, у подальшому може продовжити вчиняти нові корисливі злочини.

Також вказала, що ОСОБА_2 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, ОСОБА_2 офіційно не одружений, офіційно не працює, раніше судимий, може незаконно впливати на потерпілого та підозрюваного ОСОБА_1 так як обізнаний про місця їх мешкання, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, тому при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під ватрою, у подальшому може продовжити вчиняти нові злочини.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти продовження строку тримання під вартою.

Законний представник ОСОБА_3 також заперечувала проти клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Гронь М.А. заперечував проти клопотання прокурора та просив суд змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки у прокурора фактично не має жодних посилань на конкретні факти, а саме, що обвинувачений ОСОБА_2 буде приховуватися від суду, впливати на інших учасників та вчиняти нові кримінальні правопорушення. При цьому, прокурор не навела обґрунтованих доводів того, що відносно неповнолітнього не можна обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки органи держави повинні піклуватися неповнолітніми та сприяти отриманню ними середньої освіти, тому вважає що ОСОБА_2 можливо змінити запобіжний захід на домашній арешт для того, щоб останній міг закінчити навчання.

Щодо клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також заперечував, посилаючись на необгрунтованість.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Кашура М.Ю. заперечував проти клопотання прокурора, просив змінити відносно підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що стороною обвинувачення жодним чином не доведені ризики, на які вона посилається у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому надав до суду характеристику із Золочівської селищної ради відносно ОСОБА_1 , в якій вбачається що останній не веде аморальний спосіб життя. А також характеристику про те що обвинувачений офіційно був працевлаштований на ТОВ «Ольхівський м`ясокомбінат». Також є відомості що ОСОБА_1 служив в Зборених Силах України. Наведені ризики відносного обвинуваченого, який може переховуватися від суду, впливати на інших учасників ти вчиняти нові кримінальні правопорушення, нічім не підтверджуються. Тому вважаю, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 можливо обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Кашура М.Ю. заперечував проти клопотання прокурора щодо обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він є неповнолітнім, при цьому Верховний Суд неодноразово вказував, на те що необхідно мати дуже значні причини для тримання під вартою, а ніж інший запобіжний захід.

Прокурор заперечувала проти клопотань захисників щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим та наполягала на запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Законний представник ОСОБА_3 підтримала клопотання захисників, щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також підтипмали клопотання своїх захисників.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченими переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їм злочину можуть вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачені обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинувачених вчиненні інкримінованого їм злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченим діяння; вік та стан здоров`я обвинувачених, їх сімейний стан.

Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться в суді на стадії судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачені можуть вчиняти інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та підозрюваного, а також переховуватись від суду, в зв`язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

На думку суду, вказані вище обставини не зменшують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та не є підставою для зміни чи скасування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому відмовляє у задоволенні клопотання захисників обвинувачених щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт та продовжує строк обраного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

02 червня 2020 року в провадження Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшов вищевказаний обвинувальний акт.

Ухвалою судді від 07 червня 2020 року призначено підготовче судове засідання.

Прокурором заявлено клопотання про доручення органу з питань пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_2 .

Крім того, в підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та клопотання прокурора, щодо доручення органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_2 .

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, виходячи з наступного.

Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Фрунзенському районному суду м. Харкова.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Суд прийшов до висновку про необхідність надання органом з питань пробації досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про пробацію» права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом, складання досудової доповіді слід доручити Начальнику Золочевського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - адвоката Кашури Миколи Юрійовича про про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - адвоката Гронь Миколи Анатолійовича про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 01 листопада 2021 року, включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 01 листопада 2021 року, включно.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова на 13 вересня 2021 року о 11 годині 30 хвилин.

В судове засідання викликати осіб згідно реєстру, доданого до обвинувального акта.

Доручити Начальнику Золочевського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 06.09.2021 року.

Головуючий суддя - О. М. Мартинова