Вирок № 99392877, 06.09.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7646/20

Провадження № 1-кп/645/430/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м.Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань – Малій О.Л.,

за участю:

прокурора – Мартиша М.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12020220460002006 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніш судимого 16.03.2012 року вироком Харківського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, 17.07.2012 року вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч.1 ст. 190, ст.71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого умовно-достроково за постановою Первомайського районного суду Харківської області від 03.10.2013 року на невідбуту частину строку покарання - 10 місяців 14 днів згідно зі ст.81 КК України, 05.02.2021 року вироком Харківського апеляційного суду за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

06.11.2020 року приблизно о 09:30 годині, ОСОБА_1 перебував в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де він мешкає спільно з рідною сестрою своєї матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Під час перебування у вказаній квартирі у ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення майна, що належать ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення майна, що належить ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , перебуваючи у вказаній квартирі, скориставшись тим, що ОСОБА_3 з квартири пішла у справах та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, зайшов до кімнати квартири, в якій проживає ОСОБА_3 , з якої таємно викрав належне ОСОБА_3 майно, а саме: електронні кухонні ваги ТМ «Rotex» модель RSK19-P, вартість яких, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-20/21984-ТВ від 17.12.2020 року складає 275 гривень; телевізор марки «Sony» KDL 40 WE 660 baer, вартість якого, згідно висновку судово- товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-20/21984-ТВ від 17.12.2020 року складає 9219 гривень; гриль-тостер ТМ «Singer COMBI GRILL» Т02-2, 2100W, вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ- 19/121 -20/21984-ТВ від 17.12.2020 року складає 998 гривень.

Після цього, ОСОБА_1 з викраденим майном місце вчинення злочину покинув, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 10492 гривні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину згідно обвинувального акту визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро покаявся, обставини вчиненого злочину, викладені у вироку вище, не заперечував. Пояснив, що після сварки з рідною сестрою своєї матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , з якою вони разом проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , він вирішив нашкодити їй, для чого вирішив викрасти належні їй речі. З цією метою, перебуваючи у вказаній квартирі, скориставшись тим, що ОСОБА_3 з квартири пішла у справах та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, він зайшов до її кімнати та викрав належне ОСОБА_3 майно, перелічене в обвинувальному акті. Вказане майно він здав у ломбард, гроші витратив на власні потреби. Заявлений потерпілою цивільний позов про відшкодування моральної шкоди обвинувачений визнав в повному обсязі.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься її заява про слухання справи без її участі, не заперечувала проти порядку дослідження доказів, встановленого ч. 3 ст. 349 КПК України. Крім того, в матеріалах кримінальної справи міститься цивільний позов потерпілої про стягнення 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Враховуючи, що обвинувачений не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені вище, підтвердивши свою позицію в судовому засіданні, а також те, що ним та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу вважав, що дослідження доказів на підтвердження вини обвинуваченого в судовому засіданні не є доцільним.

Таким чином, суд вважав за можливе з урахуванням положень частини 3 статті 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити докази в частині, що характеризують особу обвинуваченого, письмові докази щодо долі речових доказів та розміру судових витрат.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Вивченням в процесі судового розгляду даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він має непогашені судимості за вчинення аналогічних злочинів, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, злочин, за який він засуджується, був вчинений ним після постановлення відносно нього вироку Фрунзенського районного суду м.Харкова від 29.11.2018 року. Крім того наявне ще одно кримінальне провадження, в якому ОСОБА_1 інкримінується вчинення аналогічного злочину. Судом встановлено, що ОСОБА_1 на наркологічному і психіатричному обліку не перебуває, не працює, офіційних та легальних джерел існування не має, не одружений, має постійне місце проживання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття у вчиненому.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 незважаючи на минулі судимості знову вчинив навмисний злочин, шкоди потерпілій не відшкодував, з метою справедливого покарання за вчинене та виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як обвинуваченим, так і іншими особами, суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 слід призначити з реальним його відбуттям в місцях позбавлення волі. З врахуванням наведених даних про особу обвинуваченого, висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк судом не враховуються.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 відбуває покарання, призначене на підставі вироку Харківського апеляційного суду від 05.02.2021 року, відповідно до якого вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 29.11.2018 року скасовано, а ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі, строк відбуття покарання триває з моменту доставлення ОСОБА_1 03.06.2021 року до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» згідно інформації відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області. На підставі ухвали Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05.08.2021 року ОСОБА_1 тимчасово переведено з ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» для розгляду даного кримінального провадження, а тому запобіжний захід ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження не обирався.

У цьому кримінальному провадженні злочин був вчинений ОСОБА_1 06.11.2020 року, тобто в період між постановленням судом першої інстанції вироку в попередньому провадженні, за яким ОСОБА_1 засуджено за інші злочини, та ухваленням апеляційним судом вироку, згідно з яким указаний вирок суду першої інстанції скасовано в частині покарання та призначено більш суворе покарання.

Визначення законодавцем більш суворих правил призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, ніж за сукупністю злочинів, обумовлено саме фактом вчинення нового злочину (нових злочинів) після постановлення попереднього вироку, тобто після того, як цю особу вже було засуджено за інший злочин (інші злочини), але вона не зробила висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки та факту її засудження, а навпаки продовжила злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.

Таким чином, суди, призначаючи остаточне покарання, повинні застосовувати правила, передбачені ст. 71 КК, якщо злочин вчинено саме після постановлення попереднього обвинувального вироку, а не після набрання ним законної сили. При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв`язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст. 71 КК, оскільки в такому разі апеляційний суд фактично лише посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально, а не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вирок у цій частині.

В постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2020 року по справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18) сформульовано висновки щодо застосування норм права, а саме: при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, зокрема, якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).

При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв`язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст. 71 КК, оскільки в такому разі апеляційний суд не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вироку в цій частині, а навпаки посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально.

З врахуванням наведеного на підставі положень ст.71 КК України покарання за сукупністю вироків обвинуваченому ОСОБА_1 суд призначає шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Харківського апеляційного суду від 05.02.2021 року.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому в зв`язку з призначенням покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям до набрання вироком законної сили обрати у виді тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди суд задовольняє частково на суму 15000 грн., виходячи з вимог розумності та справедливості, глибини та тривалості страждань потерпілої, так як саме такої суми, на погляд суду, достатньо для компенсації завданої їй злочином моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що викрадене ОСОБА_1 майно ОСОБА_3 в процесі досудового розслідування не знайдено та потерпілій не повернуто, шкоду потерпілій обвинуваченим не відшкодовано. Тобто, фактично викраденням у ОСОБА_3 майна, а саме: електронних кухонних вагів ТМ «Rotex» модель RSK19-P, телевізору марки «Sony» KDL 40 WE 660 baer, гриль-тостера ТМ «Singer COMBI GRILL» Т02-2, 2100W, на загальну суму 10492 гривні, останній завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що потерпіла протиправно позбавлена власності, вимушена вживати додаткових зусиль для відновлення попереднього стану речей, примушена до непередбаченої необхідності відшукування матеріальних коштів для придбання речей аналогічного призначення.

Згідно положень ст.124 КПК України на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-20/21984-ТВ від 17.12.2020 року у розмірі 490 грн. 35 коп. та № СЕ-19/121-20/21237-ТВ від 10.12.2020 року у розмірі 1307 грн. 60 коп.. а всього 1797 грн. 95 коп.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді 3 ( трьох ) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Харківського апеляційного суду від 05.02.2021 року 3 (три) місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрати у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту ухвалення вироку 06.09.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 15 000 ( п`ятнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на проведення експертизи у розмірі 1797 ( одна тисяча сімсот дев`яносто сім) грн. 95 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його оголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суд роз`яснює обвинуваченому, потерпілій, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий - суддя