Ухвала суду № 99392161, 06.09.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16379/16-к

Провадження № 1-кп/638/136/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі

головуючої судді Штих Т.В.,

за участю секретаря – Овчаренко К.В.,

за участю прокурорів - Божко О.В., Щербак А.В., Попія Д.С., Андрієвської Н.В.,

захисника - Клименка Р.Л.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

потерпілої- ОСОБА_2

представника-захисника потерпілої Перепелиці І.І.

розглянувши об`єднане кримінальне провадження за обвинувальними актами за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новий Оскол, Белгородської області, Російської Федерації, громадянки України, росіянки, заміжня, без освіти, не працюючої, раніше не судимої, без місця реєстрації, яка фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1,2,3,4 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває об`єднане кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1,2,3,4 ст. 190 КК України з затвердженими обвинувальними актами по справі, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.09.2020 обвинуваченій обрано запобіжний захід – взяття під варту.

Відповідно до ухвали від 15 липня 2021 року строк тримання під вартою продовжено до 12 вересня 2021 року.

В судовому засіданні прокурор Божко О.В. заявила клопотання про продовження строків тримання під вартою. Вказавши на існування ризиків, які позбавляють можливості обрати інші запобіжні заходи. Прокурори Щербак А.В., Попій Д.С., Андрієвська Н.В. підтримали вказане клопотання.

Потерпіла та захисник просили задовольнити клопотання про продовження строків тримання під вартою.

Захисник та обвинувачена заперечували проти заявленого клопотання та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з заявами, де просили справу розглядати за їх відсутності. Інші потерпілі у судове засідання не з`явились.

Захисник Клименко Р.Л. звернувся до суду з клопотанням про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Посилається при цьому, що ризики тримання під вартою не доведені, кваліфікація дій ОСОБА_1 неправильна, в розшуку ОСОБА_1 не перебувала, від участі у судових засіданнях не ухилялась. Має родину, дітей. Потребує постійної медичної допомоги та показання лікарів на хірургічне втручання.

Відповідно до положень ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст.176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, а також клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

У судовому засіданні 06 вересня 2021 року розпочато оголошення обвинувальних актів за обвинуваченням ОСОБА_1 .

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченої винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченої, міцність соціальних зв`язків обвинуваченої в місті її постійного проживання у тому числі наявність у неї родини та утриманців, наявність постійного міста роботи, репутацію обвинуваченої, майновий стану, наявність чи відсутність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше, розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується особа, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.

Суд приймає до уваги те, що обвинувачена може переховуватись від органів судового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення. Ці ризики встановлені ухвалою слідчого судді від 07 вересня 2020 року.

Суд також вважає встановленим існування ризиків передбачених п.1, п.5. ч.1 ст. 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість, багато епізодична злочинна діяльність та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченим злочину, наявна можливість ухилення від явки до суду.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час можливе, ризики, на які посилався прокурор, передбачені п.2.3.4 ч.1 ст. 177 КПК України не доведені.

Натомість ризик переховування слідчим суддею встановлено виходячи з того, що ОСОБА_1 «не заміжня, осіб на своєму утриманні не має, не працює, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна». Щодо кваліфікації вказаних дій за ч.4 ст. 190 КК України, суд зазначає про можливість зміни кваліфікації дій ОСОБА_1 при дослідженні доказів по справі.

Суд звертає увагу на доводи клопотання захисника Клименка Р.Л., який зазначає, що інші обставини, які вплинули на обрання запобіжного заходу існують в силу того факту, що ОСОБА_1 не має паспорту. Саме через відсутність паспорту ОСОБА_1 не має можливості офіційно працевлаштуватись, зареєструвати своє місце проживання, яке вона не змінювала протягом всього часу проживання в Україні, зареєструвати з ОСОБА_6 шлюб, в якому вона фактично перебуває, зареєструвати народжених нею дітей.

Окремо суд звертає увагу на стан здоров`я ОСОБА_1 , якій напередодні взяття під варту було встановлено діагноз: лейоміома матки, кіста правого яєчника. Під час тримання під вартою ці захворювання загострились. Встановлено вузлову фіброміому матки. ОСОБА_1 показане оперативне (хірургічне) лікування. В умовах тримання під вартою права пацієнта (право на вибір лікаря, місця, часу, способу лікування, вибір медичних препаратів та інші) значно обмежені. Хірургічне лікування може бути також небезпечним внаслідок іншого захворювання – цукровий діабет.

ОСОБА_1 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає її тітка ОСОБА_7 з дитиною інвалідом. ОСОБА_7 є також заставодавцем за ОСОБА_1 на сумму 88.100,00 грн. у кримінальному провадженні №12018220060001220 (об`єднано з цим провадженням), що свідчить про міцні відносини між ними.

Зі змісту КПК України вбачається, що перевірка обґрунтованості підозри під час досудового розслідування по кримінальному провадженню при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, а також продовження строків тримання під вартою під час досудового розслідування в повному обсязі покладається виключно на слідчого суддю, що постановляє відповідні ухвали.

А питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження вирішуються судом тільки при ухваленні вироку, відповідно до ст. 368 КПК України.

Висновок суду щодо відсутності необхідності продовження строку тримання обвинуваченої під вартою ґрунтується на вищевикладених обставинах.

Суд вважає, що на теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, проте застосування тримання під вартою не відповідає обставинам, встановленим у судовому засіданні, а тому суд змінює запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, раніше не судима. Однак ОСОБА_1 не працює, не має стабільного доходу, проте має родину, має постійне місце проживання.

Таким чином, ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, крім цілодобового домашнього арешту.

Стосовно стану здоров`я при розгляді клопотання по суті : обвинувачена поводила себе стурбовано, вкотре була викликана швидка допомога для надання відповідної медичної допомоги.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 331, 369 КПК України, суд-

постановив:

Клопотання прокурора залишити без задоволення.

Клопотання захисника Клименка Р.Л. – задовольнити.

Змінити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю строком на два місяці до 06 листопада 2021 року.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 такі обов`язки:

-заборонити цілодобово залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_1 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

-заборонити відвідування місць масового скупчення людей.

Контроль за виконанням вказаного запобіжного заходу та постановкою ОСОБА_1 на облік покласти на начальника Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області м. Харків вул. Толбухіна 103.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення в порядку глави 18 КПК України.

Головуючий суддя: Т.В. Штих.