Рішення № 99390628, 02.08.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2052/21

Провадження № 2/185/1836/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання Ольхової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/2052/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 20297,77 грн та судові витрати по справі. Позов мотивовано тим, що згідно договору № б/н від 22 жовтня 2007 року відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 25 лютого 2021 року заборгованість за кредитним договором склала - 20297,77 грн, з якої 7549,28 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 12748,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив суд в разі неявки відповідача в судове засідання, розглянути справу за відсутності представника банку, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, просила розглянути справу без її участі, відмовити у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю. Згідно відзиву на позов відповідача вказала, що відповідач не надавала згоди на збільшення кредитного ліміту, а посилання на п.3.2. та п.3.3. Договору вважає неправомірним, оскільки будь-якого договору відповідач з банком не укладала. В межах наданих позивачем до суду матеріалах справи відсутній графік погашення заборгованості та повний обсяг документів, у зв`язку з чим неможливо в повній мірі встановити документально обґрунтований розмір щомісячних платежів. Додані до позову Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку, не містять підпису відповідача взагалі, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення ОСОБА_1 саме з цими, а не іншими Умовами та правилами надання банківських послуг. Із заробітної плати відповідача було утримано 11035,40 грн, що повністю не узгоджується з наданого позивачем розрахунку, тобто сума 11035,40 грн, взагалі не зазначена позивачем, а тому, тіло кредиту у сумі 7549,28 грн, було погашено у повному обсязі. Наданий позивачем розрахунок заборгованості наведений без врахування строків позовної давності.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 жовтня 2007 року відповідач звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, а саме грошових коштів, у зв`язку із чим підписав анкету-заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, базова процентна ставка узгоджена 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році згідно довідки про умови кредитування.

З вищевказаної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитки «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: аАрхів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Як вбачається із пункту 3.2. Умов надання банківських послуг клієнт надає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку у будь-який час змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт.

За змістом 6.5. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договору.

Згідно пункту 6.6. Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язався на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту на овердрафту), оплати винагороди банку.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом 25 лютого 2021 року заборгованість за кредитним договором склала - 20297,77 грн, з якої 7549,28 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 12748,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»)

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, вказана базова процентна ставка в розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості, однак відсутні й умови, порядок і підстави зміни процентної ставки.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник) стягнути складові його повної вартості, зокрема, проценти, які з 01.04.2015 року нараховані по збільшеній ставці.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин ( 22 жовтня 2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13 березня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані ПАТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Таким чином, у цій справі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату збільшених процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, Банк, просить стягнути заборгованість по процентах за користування кредитом, у розмірі 12748,49 грн.

Частиною 3 ст. 1056 -1 ЦК України в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 3% на місяць (36% річних ) між сторонами погоджено, про що свідчить підписана відповідачем довідка про умови кредитування.

Однак, заява позичальника не містить умов сплати процентів за несвоєчасне виконання зобов`язань у підвищеному розмірі.

Із розрахунку заборгованості, наданої банком, вбачається, що проценти на поточну заборгованість нараховані, за період до 01.04.2015 року нараховані у розмірі не більше 36% що обумовлено договором між сторонами. З 01.04.2015 року процентна ставка зросла до 43,20% , що є більше від обумовленої договором процентної ставки.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України,в редакції чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно частини 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Між тим, матеріали справи не містять навіть посилання на тип процентної ставки, застосованої Банком, позивачем не надано доказів узгодження сторонами змінюваної процентної ставки, порядку та періодичності її зміни, порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, інших вимог, передбачених законом для застосування змінюваної процентної ставки.

Банк не надав суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні 43,20% річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України.

Зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем з 01.04.2015 року - у 43,20% на прострочену заборгованість є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачу збільшеної відсоткової ставки, неузгодженої належним чином.

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів, нарахованих за підвищеною процентною ставкою.

Відповідач мав заборгованість за процентами за період до 01.04.2015 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) у розмірі 3176,40 грн.

Суд звертає увагу, що з розрахунку суми позову, наданого позивачем, неможливо встановити щомісячно розмір заборгованості за кредитом за період з 01.04.2015 року по 25.02.2021 року, що виключає можливість розрахунку заборгованості за процентами за вказаний період виходячи з узгодженої процентної ставки.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за тілом кредиту складає 7549,28 грн. При цьому банком визначено, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, 5400 грн згідно довідки, доданої Банком до позову. Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено. Доказів збільшення Банком кредитного ліміту відповідачу до 7549,28 грн позивачем суду не надано, а анкета-заява не містить умови про фінансування за рахунок кредитних коштів (зарахування до тіла кредиту) заборгованості за процентами, пенею.

Таким чином, з відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитом від 22.10.2007 року підлягає стягненню 5400 грн - тіло кредиту, 3176,40 грн - проценти за користування кредитними коштами, в загальному розмірі - 8576,40 грн.

10 липня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору від 22 жовтня 2007 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 31.05.2017, грошових коштів у сумі 71425 грн 69 коп.

Вказаний виконавчий напис перебував на примусовому виконанні у Павлоградському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ВП №54839282.

Згідно довідки № 34/31716 від 29.04.2021 року наданої Павлоградським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" було стягнуто борг у розмірі 11035,40 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.06.2020 року у справі №185/10337/19 визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем 10 липня 2017 року, зареєстрований в реєстрі під № 7007 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що позов не підлягає задоволенню, тіло кредиту у розмірі 5400 грн, а також відсотки в розмірі 3176,40 грн, нараховані до неправомірного підвищення процентної ставки, в загальному розмірі - 8576,40 грн, менше ніж сума стягнута з відповідача у примусовому порядку для погашення заборгованості за кредитом від 22.10.2007 року у розмірі 11035,40 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 89,133,141,258-265,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, будинок 1Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. О. Врона