Рішення № 99390351, 28.08.2021, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2263/21

Номер провадження 2/213/1668/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2021 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/2263/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач з 12.07.1966 по 03.12.2000 працював на підприємстві відповідача, підпадав під вплив шкідливих факторів, що стало причиною виникнення хронічного професійного захворювання. Оглядом МСЕК йому визначено ступінь втрати професійної працездатності – 20% безстроково, визначено потребу в додаткових видах допомоги - оздоровлення в профілакторії. У зв`язку з отриманим хронічного професійного захворювання порушено нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, відчуває фізичний біль, що позначається на його душевному та фізичному станах. Негативні зміни в його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає позивачу душевного болю та страждань. Просить стягнути з АТ «ПГЗК» на його користь 200000,00 грн., у якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Стислий виклад заперечень відповідача.

26.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в позові, посилаючись на те, що:

- винні дії відповідача не встановлені. Позивач знав про шкідливі умови праці на його робочому місці без яких неможлива конкретна робота на гірничому підприємстві, однак свідомо продовжував працювати на таких умовах тривалий час. Відповідач в свою чергу виконувало вимоги законодавства та колективного договору щодо компенсації в таких умовах праці, забезпечував засобами колективного та індивідуального захисту;

- із наведених позивачем обставин не вбачається, яким саме чином АТ «ПІВДГЗК» порушило його законні права та інтереси, і, як наслідок, він отримав моральні страждання;

- для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, відсутні правові підстави, оскільки вину АТ «ПІВДГЗК» у заподіянні такої шкоди позивачу та протиправність діяння відповідача не встановлено, позивачем не доведено наявність моральної шкоди, а тому відсутній причинний зв`язок між шкодою та протиправним діянням підприємства;

- вимоги позивача щодо сплати йому моральної шкоди не відповідають вимогам діючого законодавства України, а заявлена сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості.

Процесуальні дії у справі.

23.06.2021 позовна заява надійшла до суду.

29.06.2021 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

26.07.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та зустрічна позовна заява.

02.08.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено, а зустрічна позовна заява повернута.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 з 12.07.1966 року по 03.12.2000 працював на Акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» по різним професіям: дозировщиком шихтовщика, машиністом рудно-козлового крана. Звільнений за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію.

Його загальний стаж роботи на АТ «ПГЗК» - 34 роки 5 місяців, стаж в умовах дії шкідливих факторів – 33 роки 9 місяців.

Медичним висновком ДУ «Український НДІ промислової медицини» встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання, діагноз: пиловий бронхіт І ст., ємфізема легень І ст.

На підставі звернення в санепідемстанцію 16.05.2000 складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивача.

Згідно пункту 14 згаданого Акту професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу та засобів індивідуального захисту.

Персональний склад осіб, які порушили законодавство про охорону праці, не встановлений.

Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, ОСОБА_1 24.07.2000 пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності – 20% безстроково.

Наявність професійного захворювання у позивача також виписками з медичної картки, виписками-епікризами, з яких вбачається що він неодноразово проходив лікування в закладах охорони здоров`я з приводу скарг на задишку при незначному фізичному навантаженні, сухий приступоподібний кашель, іноді з виділенням слизового харкотиння, важкість у гр.клітці, зниження слуху на обидва вуха, шум у вухах, головний біль, запаморочення при підвищенні АТ, періодичний біль у ділянці серця, біль та обмеження рухів у хребті, біль та обмеження рухів у лівому колінному та лівому плечовому суглобах, затруднення під час ходи, загальну слабкість.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Норми права, які застосовує суд.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Висновок суду.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом достовірно встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 20%, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Ушкодження здоров`я, втрата відсотка працездатності, постійні процеси лікування, прийоми ліків, перенесення фізичних страждань, спричиняє йому моральні страждання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача більше 30 років в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності внаслідок професійного захворювання – 20% безстроково, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що вказує на незворотність негативних наслідків профзахворювання, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 100 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

При цьому, виходячи з викладеного вище, суд до уваги не приймає доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця – відповідача по справі.

У свою чергу також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки медичними довідками та виписними епікризами встановлений лише факт втрати професійної працездатності і це не є доказами заподіяння моральної шкоди. Позивач змушений проходити стаціонарний курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання, в нього встановлений стійкий больовий синдром, що позбавляє його вільно рухатися, позбавляє нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, що у своїй сукупності і вказує на заподіяння позивачу моральної шкоди.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь ОСОБА_1 100 000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»,місце знаходження: 50026, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000.

Повне судове рішення складено 28 серпня 2021 року.

Головуючий суддя В.В.Попов.