Рішення № 99390171, 06.09.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7257/20

Провадження № 2/211/992/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 вересня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Бехало В.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

встановив:

позивач АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 , який в ході розгляду було уточнено, та просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з тривалою відсутністю відповідача за місцем реєстрації без поважних причин: після звільнення з місця роботи особистих його речей в помешканнні не має, за комунальні послуги відповідач не сплачує та має борг за проживання в гуртожитку станом на 01.11.2020 в сумі 5 187,81 грн..

Ухвалою суду від 21 грудня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала з підстав, викладених в заяві, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, передбаченому частинами 7, 11 статті 128 ЦПК України, відзиву не подав.

Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Як встановлено судом, наказом підприємства від 27.12.1994, ОСОБА_1 прийнятий на посаду провідника пасажирських вагонів (а.с.13 – копія наказу).

Приміщення 2 будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна» від 12.11.2008, перебуває у власності держави в особі Міністерства транспорту та зв`язку України (а.с. 17,18 – копії свідоцтва, витягу).

На підставі ордеру на житлове приміщення серії 11 від 29 жовтня 1998 року, ОСОБА_1 надано в користування кімнату по АДРЕСА_2 (а.с. 7 – копія ордеру).

За відомостями Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 31.05.2021, ОСОБА_1 з 29.10.1998 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 53).

При вселенні ОСОБА_1 заселився у кімнату АДРЕСА_3 , що підтверджується копією акту приймання-передачі майна кімнати (а.с. 12).

02 лютого 2017 року між наймодавцем (балансоутримувачем) Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та наймачем ОСОБА_1 укладено договір № 13 про найм ліжко-місця у гуртожитку регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», предметом якого є передача наймачу в тимчасове платне користування частину жилого приміщення гуртожитку філії «Придніпровська залізниця» по АДРЕСА_2 . Відповідно до розділу 5 договору, він діє на час роботи наймача на підприємстві та достроково припиняється в тому числі у випадку припинення трудових відносин з підприємством; при систематичній несплаті за проживання (понад 6 місяців), якщо наймач фактично не проживає на наданій йому житловій площі понад 6 місяців; у разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, тощо (а.с. 10-11 – копія договору).

Наказом № 217/ОС від 02.04.2020, ОСОБА_1 звільнено з посади провідника пасажирських вагонів на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 14 – копія наказу).

Борг за комунальні послуги відповідача складає 3 461,92 грн. (а.с. 44).

Відповідно до акту від 16 липня 2021 року, складеного завідуючою, працівником та мешканкою гуртожитку за вищезазначеною адресою, та посвідченого головним інженером підприємства, відповідач ОСОБА_1 не проживає в кімнаті АДРЕСА_4 , більше півроку, особисті речі відсутні, за місцем реєстрації не з`являється (а.с. 58 – копія акту).

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що суд може у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, в наслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд (постанова від 17 квітня 2019 року у справі № 135/165/17-ц) в оцінці обставин виходить з того, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Отже, сторона, яка посилається на певні обставини на обґрунтування своїх вимог, зобов`язана навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності таких обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин (постанова Верховного Суду від 28 березня 2019 року по справі № 520/14828/16-ц).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, враховуючи те, що відповідач, як наймач за договором найму від 02.02.2017 не проживає у житловому приміщенні без поважних причин понад строки, визначені статтею 71 ЖК України, суд вважає можливим визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимог про відшкодування судових витрат, сплачених при подачі позову до суду (а.с.1), тому оскільки вимоги підлягають задоволенню, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 71. 72 ЖК України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України,суд

ухвалив:

позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» – задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ), таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 41149437, м. Київ, вул.. Льва Толстого, буд. 61) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 06 вересня 2021 року

Суддя Н.Г.Середня