Рішення № 99386954, 06.09.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6846/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Горбаченка Е.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Хворостяна К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління внутрішніх справ України у Луганській області про визнання бездіяльність Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління внутрішніх справ України у Луганській області протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління внутрішніх справ України у Луганській області, в якій позивач, змінивши позовні вимоги (вх. №6040/19 від 19.02.2019р.), просить:

визнати бездіяльність Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління внутрішніх справ України у Луганській області при нарахуванні в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції ОСОБА_1 в період часу з 07.07.2014 року по 06.11.2015 року протиправною;

визнати накази ГУМВС України у Луганській області №435 від 20.02.2015 року, №850 від 30.02.2015 року, №1136 від 30.04.2015 року, №1323 від 22.05.2015 року, №2269 від 02.09.2015 року, №2716 від 27.10.2015 року, №2797 від 25.11.2015 року, в частині нарахування ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в АТО неправомірними;

зобов`язати Головне управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області провести перерахунок ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в наказах ГУМВС України у Луганській області №435 від 20.02.2015 року, №850 від 30.02.2015 року, №1136 від 30.04.2015 року, №1323 від 22.05.2015 року, №2269 від 02.09.2015 року, №2716 від 27.10.2015 року, №2797 від 25.11.2015 року в розмірах, обчислених в позовній заяві;

стягнути кошти з Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області, на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю при нарахуванні в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції в період часу з 07.07.2014 року по 06.11.2015 року на користь ОСОБА_1 в розмірі: 29729,69 (двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень) 69 копійок, з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, в тому числі ССВ, перерахувавши зазначену суму на рахунок ОСОБА_1 АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 ;

зобов`язати Головне управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області надати ОСОБА_1 оновлену довідку про доходи за період проходження служби в ГУМВС України у Луганській області з 07.07.2014 року по 06.11.2015 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в АТО з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1 , та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.

Ухвалою від 19.05.2021 року прийнято до свого провадження справу № 420/6846/18 та вирішено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

15.06.2021 року (вх. № 31141/21) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 16.06.2021 року задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

03.06.2021 року (вх. № 28787/21) позивачем до канцелярії суду подані письмові пояснення.

25.06.2021 року (вх. № 33677/21) позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

Ухвалою від 14.07.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

28.07.2021 року (вх. № ЕП/20253/21) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

29.07.2021 року (вх. № ЕП/20414/21) позивачем до канцелярії суду подано клопотання про направлення пояснень.

03.08.2021 року (вх. № ЕП/20805/21) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про перенесення судового засідання.

Ухвалою від 03.08.2021 року розгляд справи відкладено.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 08 лютого 1996 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року в Національній поліції. З 27 липня 2016 року позивача було звільнено зі служби в Національній поліції (пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу)). Згідно довідки ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи від 19 листопада 2018 року, позивачу нараховано та сплачено за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року усього: 247979,30 грн. Матеріальна допомога склала: 14678,35 грн. Разова премія 1850,00 грн. Одноразова винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції: 97312,00 грн. Індексація 2917,39 грн. Відповідно до довідки ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи від 14 листопада 2018 року позивачу нараховано та сплачено за той же самий період 247034,46 грн., замість 247979,30 грн. Позивач вважає такі розбіжності у виплаті неправомірними, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

На думку позивача, його винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року визначалася в розмірі 100% місячного грошового забезпечення, але не менш 3000 грн. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції повинна бути нарахована та виплачена за весь період залучення позивача до безпосередньої участі у антитерористичній операції в період часу з 03 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року у обсягах обчислених в позовній заяві із врахуванням вказаних нормативно-правових актів.

Стосовно питання про матеріальну допомогу та індексацію в складі грошового забезпечення при нарахуванні винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року позивач зазначив, що на його думку, з аналіз норм Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 (чинного на час виникнення правовідносин), Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294, Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (у редакції, чинної на момент виникнення правовідносин) вбачається, що розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку. Таким чином, позивач вважає, що грошова допомога на оздоровлення, індексація, та винагорода за участь в антитерористичній операції відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідач у відзиві на позовну заяву в обґрунтування правової позиції зазначив, що виплату винагороди позивачу здійснено на підставі та у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - Постанова № 158) та Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» (далі - Наказ № 719). Так, із урахуванням днів фактичної участі позивача в антитерористичній операції за період часу з 07 липня 2014 року по січень 2015 року відповідачем було нараховано та сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції на загальну суму 36928 грн., а за період часу з лютого по листопад 2015 року нараховано та сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції на загальну суму 60384 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року скасовано в частині зобов`язання Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області провести перерахунок ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в наказах ГУМВС України у Луганській області №435 від 20.02.2015 року, №850 від 30.02.2015 року, №1136 від 30.04.2015 року, №1323 від 22.05.2015 року, №2269 від 02.09.2015 року, №2716 від 27.10.2015 року, №2797 від 25.11.2015 року в розмірах, обчислених в позовній заяві; стягнення коштів з Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області, на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю при нарахуванні в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції в період часу з 07.07.2014 року по 06.11.2015 року на користь ОСОБА_1 в розмірі: 29729,69грн., з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, в тому числі ССВ, перерахувавши зазначену суму на рахунок ОСОБА_1 АТ «Ощадбанк»; зобов`язання Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області надати ОСОБА_1 оновлену довідку про доходи за період проходження служби в ГУМВС України у Луганській області з 07.07.2014 року по 06.11.2015 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в АТО з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1 , та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії та ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову у вказаній частині позову.

Постановою Верховного Суду від 27.04.2021р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в справі № 420/6846/18 скасувати у частині позовних вимог про: 1) визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування ОСОБА_1 в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року; 2) визнання протиправними наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797, в частині нарахування позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в обмеженому розмірі; 3) зобов`язання провести ОСОБА_1 перерахунок грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в наказах ГУМВС України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797 в розмірах, обчислених в позовній заяві; 4) стягнення на користь ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 29729 грн. 69 коп., з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, в тому числі єдиного соціального внеску, перерахувавши зазначену суму на рахунок позивача в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 та направити справу у цій частині позовних вимог на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду;

постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області надати ОСОБА_1 оновлену довідку про доходи за період проходження служби в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, в тому числі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1 , та зазначенням з яких сум відраховано єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії залишено без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Тарасишиній О.М.

Ухвалою від 19.05.2021р. прийнято до свого провадження справу № 420/6846/18.

Ухвалою від 14.07.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 з 01 лютого 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07 листопада 2015 року по 27 липня 2016 року - в Національній поліції.

Наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97 визначено працівників Міністерства внутрішніх справ України, що перебувають у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення з метою виконання службових завдань, зокрема, полковник міліції ОСОБА_1 , начальник Лутугинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, з 07 липня 2014 року.

Наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 17 листопада 2015 року № 321 визначено осіб, що вибули зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, до пункту постійної дислокації, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області: з 07 листопада 2015 року полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Лутугинського районного відділу.

Згідно з довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18 серпня 2016 року № А-5335 полковник поліції ОСОБА_1 в період з 07 липня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 27 липня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України районі/районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області, на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97; від 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341, від 13 серпня 2016 року № 226дск.

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 25 липня 2016 року № 482 о/с звільнено зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажання), з 27 липня 2016 року з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 24 роки 08 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні: 35 років 09 місяців 16 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 07 діб.

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 05 вересня 2016 року № 597о/с частково змінено пункт наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 25 липня 2016 року № 482о/с: полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області вважати звільненим пунктом 7 частини першої статті 77 (через хворобу), з 27 липня 2016 року з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 24 роки 08 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні: 35 років 09 місяців 16 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 07 діб.

Згідно з отриманої позивачем довідки ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи від 19 листопада 2018 року № 987/111/22-2018ЛК, позивачеві було нараховано та сплачено за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року усього: 247979,30 грн. Матеріальна допомога склала: 14678,35 грн. Разова премія 1850,00 грн. Одноразова винагорода за безпосередню участь в АТО: 97312,00 грн. Індексація 2917,39 грн. (т.1, а.с. 40).

Відповідно до отриманої позивачем довідки ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018, позивачу було нараховано та сплачено за той же самий період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року 247034,46 грн. (т.1, а.с. 42), замість 247979,30 грн, що у довідці про доходи від 19 листопада 2018 року. У довідках про доходи позивача встановлені розбіжності та помилки за період часу з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року, а саме: починаючи з листопада 2014 року по 06 листопаду 2015 року не співпадають відсотки премії за Постановою КМУ № 1294. Так, премія за листопад 2014 року в довідці про доходи № 979/111/22-2018 - 135%, в № 987/111/22-2018ЛК - 112%, в грудні 2014 відповідно - 230% та 560%) і так далі. Відрізняються усі розрахунки та не співпадають загальні суми нарахувань. Проведено розрахунок в довідці позивача про доходи №979/111/22-2018 за серпень 2014 року в стовбці «Усього»: (1280,00 + 135,00 + 495,25 + 955,13+192,00) + 112% * (1280,00 + 135,00 + 495,25 + 955,13 + 192,00) = 3057,38 + 112%*3057,38 = 3057,38 + 3424,27 = 6481,65 грн. В той же час, в довідці про доходи позивача №987/111/22-2018ЛК за той же самий серпень 2014 року в стовбці «Усього» зазначено: 5818,88 грн. При перерахунку виявлено в останній довідці арифметичну помилку припущену відповідачем при розрахунках.

Згідно довідок ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області про доходи від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018; від 30 січня 2019 року №174/111/22-2019 в період з 07 липня 2014 року по 02 лютого 2015 року позивач отримав грошове забезпечення на загальну суму 51361,65 грн., а саме: за липень 2014 року (з 07 липня 2014 року) 5227,13 грн.; серпень 2014 року 6481,64 грн.; вересень 2014 року 6481,64 грн.; жовтень 2014 року 6481,64 грн.; листопад 2014 року 5508,34 грн.; листопад 2014 року 4007,22 грн.; грудень 2014 року 8587,02 грн.; січень 2015 року 8587,02 грн.; в період з 02 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року позивач отримав грошове наступне забезпечення: лютий 2015 року 8587,02 грн., березень 2015 року 8456,92 грн., квітень 2015 року 8456,92 грн., травень 2015 року 8196,70 грн., червень 2015 року 8196,70 грн., липень 2015 року 10078,23 грн., серпень 2015 року 8349,20 грн., вересень 2015 року 3841,94 грн., жовтень 2015 року 12292,86 грн., листопад 2015 року (по 06 листопада 2015 року) 2458,58 грн.

Згідно довідки ГУ МВС у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області від 29 січня 2019 року № 6/2-201к ОСОБА_1 перебував у відпустках, зокрема, з 20 квітня 2015 року по 08 травня 2015 року; з 14 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року. При цьому зазначено, що інформація про перебування ОСОБА_1 на лікарняному відсутня.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Статтею 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

Виплата винагороди за участь в антитерористичній операції та її розмір у 2014 році була врегульована постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», відповідно до пункту 2 якої встановлено, що на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі у зазначених операціях і заходах.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України»: виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Згідно з пунктом 2 Наказу № 719: винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

У 2015 році виплата винагороди за участь в антитерористичній операції та її розмір установлені постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Постанова КМУ № 24), відповідно до пункту 1 якої така винагорода виплачується в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тисячі гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тисячі гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Пунктом 3 Постанови № 24 затверджений розмір винагороди особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у антитерористичній операції, який становить 100 % місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 24 наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 "Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції" затверджено Порядок виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (чинного на момент виникнення правовідносин, далі - Порядок № 49).

У пункті 4 розділу І Порядку № 49 визначено, що виплата винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) наказами вищих командирів (начальників, керівників).

За приписами пункту 3 розділу 2 Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Згідно пункту 5 розділу ІІ вказаного Порядку військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:

1) залучені до проведення АТО;

2) перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України);

3) перебувають у районі проведення АТО.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що доказами у цій справі є довідки ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області про доходи позивача від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018, від 19 листопада 2018 року № 987/111/22-2018ЛК; від 30 січня 2019 року № 174/111/22-2019.

Верховним Судом у цій справі акцентовано увагу на тому, що дійсно вказані довідки від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018 та від 19 листопада 2018 року № 987/111/22-2018ЛК містять розбіжності та помилки за період часу з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року, а саме: не співпадають відсотки премії, розміри грошового забезпечення, тощо. Проте, судами не викладено у рішеннях мотивів з яких саме підстав суди надали перевагу та здійснили розрахунок грошової винагороди позивача саме на підставі довідок ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області про доходи позивача від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018; від 19 листопада 2018 року № 987/111/22-2018ЛК а не на підставі довідки від 30 січня 2019 року № 174/111/22-2019.

Позивач, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 78 КАС України, акцентував увагу на тому, що правомірність довідки про доходи № 50/111/222017 від 06.07.2017 р., яка співпадає з довідкою про доходи № 979/111/22-2018 від 14.11.2018р., підтверджено в ході судового розгляду в межах справи № 522/1473/18.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. у справі № 812/1255/17 зроблено висновок, що винагорода за участь у антитерористичній операції, яка має виплачуватись за весь період участі в її проведенні, відповідно до Постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 року, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати і відповідно, є її складовою.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Щомісячна винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за своєю правовою природою є заробітною платою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці» №1774-VIII, зі змінами та доповненнями від 1 січня 2017 року, тобто ці виплати входять до структури заробітної плати.

За приписами п. 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України № 260 від 06.04.2016р., грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами ч.1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядком та умовами виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України №49 від 02.02.2015р. (далі – Порядок №49) визначався механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту (далі військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі – АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №49 військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з п.2 розділу ІІ Порядку №49 розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №49 передбачено, що винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку №49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275 затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, в розділі «Луганська область» зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, в якому позивач проходив службу, знаходиться в м. Сєвєродонецьк.

Отже, в період з 07.07.2014р. по 06.11.2015р. позивач перебував у районі проведення АТО, що не заперечується відповідачем.

Згідно ч.ч.2-3 ст.13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» за рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

Як вбачається з наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 12.12.2014р. №97 (по стройовій частині); наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 17.11.2015р. №321, від 07.12.2015р. №341, від 13.08.2016р. №226дск, позивач залучався та безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань, зокрема, з 07.07.2014р. по 07.11.2015р. (т.1, а.с.29).

Отже, в період з 07.07.2014р. по 06.11.2015р. позивач вищезазначеними наказами був залучений до проведення АТО та згідно вимог ст. 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» перебував у підпорядкуванні (виконував завдання) керівництва штабу АТО.

Тобто, винагорода за безпосередню учать позивача в АТО за період з 07.07.2014р. по 06.11.2015р. повинна була нараховуватися та виплачуватися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі №812/889/17; від 23.10.2018р. у справі №812/927/16; від 26.09.2019р. у справі 812/1327/17.

Відповідач посилається на те, що передбачені суми грошової винагороди за безпосередню участь в АТО виплачені позивачу в повному обсязі у розмірі 97312 грн. на підставі наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 20.02.2015р. № 435, від 30.03.2015р. №850, від 30.04.2015р. №1136, від 22.05.2015 року №1323, від 25.06.2015р. №1640, від 28.07.2015р. №1961, від 02.09.2015 року №2269, від 28.09.2015р. №2484, від 27.10.2015р. №2716, від 25.11.2015р. №2797 (т.1 а.с.133-152).

При вирішенні спору суд враховує, що наказ Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 "Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції" видано 02.02.2015р., а тому не може застосовуватись підставою для прийняття наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 20.02.2015р. № 435, від 30.03.2015р. №850, якими встановлювався розмір грошової винагороди за безпосередню участь позивача в АТО у період з вересня 2014 р. по листопад 2015 р.

Згідно п. 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України №719 від 23.07.2014р. «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України», винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Проте, згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 20.02.2015р. № 435 позивачу встановлено у лютому 2015 року грошову винагороду за безпосередню участь в АТО за вересень 2014 р., тобто не дотримано вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України №719 від 23.07.2014р. в частині виплати винагороди в поточному місяці за минулий.

Згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 30.03.2015р. №850 позивачу встановлено в березні 2105 р. грошову винагороду за безпосередню участь в АТО за жовтень-листопад 2014 р., що є порушенням приписів наказу Міністерства внутрішніх справ України №719 від 23.07.2014р. в частині виплати винагороди в поточному місяці за минулий.

Крім того, відповідачем за жовтень-листопад 2014 року нараховано позивачу винагороду за участь в АТО у розмірах, що не відповідають приписам наказу Міністерства внутрішніх справ України №719 від 23.07.2014р., постанови Кабінету Міністрів України № 158 від 04.06.2014р.

Щодо наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 30.04.2015р. №1136 суд зазначає, що його видано відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №719 від 23.07.2014р. «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» та постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015р. «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій». При цьому, посилання на наказ Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 відсутнє.

Згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 30.04.2015р. №1136 позивачу встановлено в квітні 2015 р. грошову винагороду за безпосередню участь в АТО за грудень 2014 р. та січень-лютий 2015р., що є порушенням приписів наказу Міністерства внутрішніх справ України №719 від 23.07.2014р., постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015р.

Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 22.05.2015 року №1323 видано відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №719 від 23.07.2014р. «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» та постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015р. «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій». При цьому, посилання на наказ Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 відсутнє. Підставою для отримання позивачем грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за вказаним наказом є виконання позивачем наказу №719 від 23.07.2014р. та постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015р.

Розмір грошової винагороди, встановленої наказом ГУМВС України у Луганській області від 22.05.2015 року №1323 не відповідає приписам постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015р.

Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 02.09.2015 року №2269, згідно якого позивачу нараховано 8197 грн. грошової винагороди за безпосередню участь в АТО у липні 2015 року. Наказ видано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 24 від 31.01.2015р., Наказу № 49.

На підтвердження факту безпосередньої участі позивача в АТО у липні 2015 року та відповідно виконання ним вимог Наказу № 49 позивачем надано копії наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 01.07.2015р. №1723 «Про виконання вимог бойового розпорядження керівника сектору «А» №Р-2136 від 29.06.2015р. бг/дск щодо відпрацювання окремих територій Новоайдарського району в зоні АТО».

Розмір грошової винагороди, встановленої наказом ГУМВС України у Луганській області від 02.09.2015 року №2269 не відповідає приписам постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015р.

Щодо правомірності наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області №2797 від 25.11.2015 р. суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт дотримання позивачем приписів Наказу №49 та право позивача на отримання грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за жовтень 2015 року, проте позивач не погоджується з розміром винагороди, встановленої наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області №2797 від 25.11.2015 р.

На підтвердження факту безпосередньої участі позивача в АТО у липні 2015 року та відповідно виконання ним вимог Наказу № 49 позивачем надано копії наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 08.10.2015р. №2584 «Про виконання вимог розпорядження керівника сектору «А» від 08.10.2015р. №Р-3173 бг/дск щодо відпрацювання окремих територій в зоні АТО», №2630 від 15.10.2015р. «Про виконання вимог розпорядження керівника сектору «А» від 14.10.2015р. № Р-3214 бг/дск щодо відпрацювання окремих територій в зоні АТО», №2662 від 16.10.2015р., «Про виконання розпорядження керівника сектору «А» від 17.10.2015р. № Р-32-34 бг/дск щодо відпрацювання окремих територій в зоні АТО».

Розмір грошової винагороди, встановленої наказом ГУМВС України у Луганській області №2797 від 25.11.2015 р. не відповідає приписам постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015р.

Суд зазначає, що надані відповідачем до суду розрахунки грошової винагороди за безпосередню участь позивача в АТО у спірний період не співпадають із тими розмірами винагороди, що зазначені в оскаржуваних наказах, оскаржувані накази не відповідають нормам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а також не співпадають місяці, за які встановлено винагороду, що свідчить про протиправність оскаржуваних наказів та наявності підстав для їх скасування.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 04.06.2014р. №158 (надалі - Постанова №158) за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року №158» від 10.09.2014р. №417 внесені зміни до п. 2 Постанови №158, а саме доповнено абзацом наступного змісту: «виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі у зазначених операціях і заходах».

Постанова №417 офіційно оприлюднена в «Урядовому кур`єрі» від 13.09.2014р. №168, а тому і набрала чинності 13.09.2014р.

Пунктом 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» від 23.07.2014р. №719 (надалі - Наказ №719), передбачає виплату особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за безпосередню участь в антитерористичних операціях починаючи з 01 травня 2014 року винагороди в розмірі 100% місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснювалося з розрахунку місячного грошового забезпечення (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах. п. 2 наказу №719 передбачає виплату винагороди за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у п.1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів начальників закладів, установ, організацій (начальникам - наказів вищих начальників, начальників органів внутрішніх справ.

Згідно з п. 4 Наказу №719, він підлягав застосуванню з 01.05.2014р.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про внесення змін до наказу МВС України від 23 липня 2014 року №719» від 18.11.2014р. №1246, (надалі - Наказ №1246), п. 2 Наказу №719 доповнений новим абзацом, який передбачав, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, евакуйованим у зв`язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі в зазначених операціях і заходах, виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п.3 Наказу № 1246, він підлягав застосуванню з 13.09.2014р.

Таким чином, грошова винагорода за безпосередню участь позивача в АТО за період з 07.07.2014р. по 02.02.2015р. повинна була нараховуватися та виплачуватися виходячи з розміру 100% місячного грошового забезпечення, але не менш 3000грн.

Згідно довідок про доходи, виданих Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018; від 30.01.2019р. №174/111/22-2019 в період з 07.07.2014р. по 02.02.2015р. позивач отримав грошове забезпечення на загальну суму 51361,65 грн., а саме за липень 2014р. (з 07.07.2014р.) 5227,13 грн.; серпень 2014р. 6481,64 грн.; вересень 2014р. 6481,64грн.; жовтень 2014р. 6481,64грн.; листопад 2014р. 5508,34грн.; листопад 2014р. - 4007,22грн.; грудень 2014р. - 8587,02грн.; січень 2015 року 8587,02грн. (ч.1, а.с.42, 131).

Тобто, саме вищезазначені суми місячного грошового забезпечення позивача повинні були йому виплачуватися в якості розміру грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Разом з тим, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31.01.2015р. №24, яка набрала чинності 03.02.2015р. (надалі - Постанова №24), в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Пунктом 1 додатку №1 до Постанови №24 передбачено, що в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно п.1 наказу №719 визначено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01.05.2014р. винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Таким чином, з 03.02.2015р. законодавством передбачено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Водночас, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. на місяць. У випадках, коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000грн.

Відповідно до довідок про доходи, виданих Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, від 14 листопада 2018 року № 979/111/22-2018; від 30.01.2019р. №174/111/22-2019 в період з 02.02.2015р. по 06.11.2015р. позивач отримав грошове наступне забезпечення: лютий 2015р. 8587,02грн., березень 2015р. 8456,92грн., квітень 2015р. 8456,92грн., травень 2015р. - 8196,70грн., червень 2015р. 8196,70грн., липень 2015р. - 10078,23грн., серпень 2015р. 8349,20грн., вересень 2015р. 3841,94грн., жовтень 2015р. 12292,86грн., листопад 2015р. (по 06.11.2015р.) 2458,58грн. (т.1, а.с.42, 131).

Згідно довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області від 29.01.2019р. №6/2-201к позивач перебував у відпустках, зокрема, з 20.04.2015р. по 08.05.2015р.; з 14.09.2015р. по 30.09.2015р. Повідомлено, що інформація про перебування позивача на лікарняному відсутня (т.1 а.с.132).

Тобто, відповідач повинен був нарахувати та сплатити позивачу винагороду за безпосередню участь позивача в АТО за період з 03.02.2015р. по 06.11.2015р. в загальному розмірі 71521,82 грн., а саме за лютий 2015р. - 8587,02грн., березень 2015р. - 8456,92грн., квітень 2015р. 5356,05грн. (8456,92/30*19), травень 2015р. 6081,42грн.(8196,70/31*23), червень 2015р. - 8196,70грн., липень 2015р. - 10078,23грн., серпень 2015р. 8349,20грн., вересень 2015р. 1664,84грн.(3841,94/30*13), жовтень 2015р. 12292,86грн., листопад 2015р. (по 06.11.2015р.) 2458,58грн.

З урахуванням зазначених розрахунків та періодів обчислення з 07.07.2014р. по 02.02.2015р. та з 03.02.2015р. по 06.11.2015р., позивачу повинно було бути нараховано та сплачено грошової винагороди за безпосередню участь в АТО у розмірі 122883,47грн. (71521,82+51361,65), але фактично відповідачем нараховано та сплачено – 97312 грн.

Таким чином, протиправною бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, оскільки не виплачено 25571,47 грн. (122883,47-97312) вищезазначеної винагороди.

За висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.04.2019р. у справі №638/9697/17, незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-70а15) щодо наявності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сформулювала критерії включення до нього саме тих складових, які передбачені Законом №2262-ХІІ. Разом з тим, питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої індексації грошового забезпечення, не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №522/2738/17.

У період з 07.07.2014 р. по 02.02.2015р. індексація грошового забезпечення та грошова допомога для оздоровлення, які є складовими грошового забезпечення, виплачені позивачу у вересні 2014 року, та мали бути включені до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується грошова винагорода за безпосередню участь в АТО.

За висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.04.2019р. у справі № 638/9697/17, відсутні підстави для включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, отриманої позивачем грошової допомоги для оздоровлення, виплата якої здійснювалася не щомісячно, оскільки вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 (провадження № 11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15).

Враховуючи наведене, встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування ОСОБА_1 в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року; визнання протиправними накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797, в частині нарахування позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в обмеженому розмірі; зобов`язання провести ОСОБА_1 перерахунок грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в наказах ГУМВС України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797 в розмірах, з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні; стягнення на користь ОСОБА_1 грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 29729 грн 69 коп, з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, в тому числі єдиного соціального внеску, перерахувавши зазначену суму на рахунок позивача в АТ “Ощадбанк” № НОМЕР_2 .

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління внутрішніх справ України у Луганській області (місцезнаходження: 93404, м. Сєвєродонецьк вул. Партизанська, 16; код ЄДРПОУ 08592129) про визнання бездіяльність Головного управління МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління внутрішніх справ України у Луганській області протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування ОСОБА_1 в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року.

Визнати протиправними накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797, в частині нарахування позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в обмеженому розмірі.

Зобов`язати провести ОСОБА_1 перерахунок грошової винагороди за безпосередню участь в АТО в наказах ГУМВС України у Луганській області від 20 лютого 2015 року № 435, від 30 лютого 2015 року № 850, від 30 квітня 2015 року № 1136, від 22 травня 2015 року № 1323, від 02 вересня 2015 року № 2269, від 27 жовтня 2015 року № 2716, від 25 листопада 2015 року № 2797 в розмірах, з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року в розмірі 29729 грн 69 коп, з урахуванням усіх необхідних за законом відрахувань, в тому числі єдиного соціального внеску, перерахувавши зазначену суму на рахунок позивача в АТ “Ощадбанк” № НОМЕР_2 .

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2021 року.

Суддя О.М. Тарасишина