Рішення № 99386577, 06.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 р. № 400/1596/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, вул. Херсонське шосе, 48/8, м. Миколаїв, 54024

про:визнання протиправним та скасування припису від 17.02.2012 № 7,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі - відповідач) з вимогами: скасувати припис № 7 від 17.02.2021 р. про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Ухвалою суду від 19.03.2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Отримавши у власність згідно договору дарування від 29.12.2004р. вказаний будинок, позивачка проводила поточний ремонт будинку.

Вказує на те, що наявність кваліфікаційного сертифікату є обов`язковою умовою для проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів містобудування. Інформація про наявність у головного спеціаліста відділу інспекційної роботи управління ДАБК ММР кваліфікаційного сертифікату, в жодному документі виданому відповідачем не зазначено. Вважає складений припис відповідачем таким, що не відповідає нормам діючого законодавства, а висновки викладені в акті не відображають дійсної інформації тому на думку позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач заперечує проти позову про що виклав у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначив, що позивачем проведені будівельні підготовчі роботи господарських та побутових споруд за адресою АДРЕСА_1 без відповідних дозвільних документів, які дають право виконувати такі роботи, що є порушенням вимог ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 виконуються роботи з реконструкції частини житлового будинку. Роботи з реконструкції частини житлового будинку та сараю виконуються ОСОБА_1 без відповідних документів, які дають право виконувати такі роботи, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 96 КУпАП, що в свою чергу призвело до складання відповідачем оскаржуваного припису у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

08.10.2019 року відповідачем було складено акт №175/2019, за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Також був складений припис №80 про зупинення підготовчих та будівельних робіт та припис №80/1 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Вказані приписи були оскарженні позивачкою у суді, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 року по справі №400/3698/19 В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41256954) відмовлено.

Як вбачається з рішення по справі №400/3698/19: «Під час виїзду перевіряючих на місце 25.09.2019 встановлено, що ОСОБА_1 продовжуються будівельні роботи з реконструкції сараю, здійснено часткове мурування стін з газобетону (2 ряда під влаштування покрівлі), влаштовані крокви, решетування га покрівельне покриття з стального профільованого листа. Крім того встановлено, що ОСОБА_1 виконуються роботи з реконструкції частини житлового будинку, а саме: знесені стіни існуючої прибудови розмірами 1,7x4,5м; на місці знесених стін змуровані нові стіни з каменю черепашнику розмірами 1,82x4,96м (з урахування утеплення), висота до низу кроквяної конструкції становить 2,57м влаштована покрівля над прибудовою, виконуються роботи з утеплення зовнішніх стін; на місці приміщення площею 5,8 кв.м. (згідно останньої інвентаризації коридор) змурована стіна з газобетону, чим поділено на 2 нових приміщення, проведені внутрішні мережі водопроводу, що свідчить про зміну цільового призначення під санвузол; демонтована частина несучої стіни - влаштовано дверний проріз замість віконного: у несучій стіні з боку вул. Сидорчука виконані 4 отвори з подальшим монтажем двотаврових балок та елементів покрівлі. Вищевказані роботи з реконструкції частини житлового будинку та сараю виконуються ОСОБА_1 без відповідних документів, які дають право виконувати такі роботи, що є порушенням вимог ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"…»

Як стверджує Позивачка, вона на виконання умов припису, щодо оформлення документів про право виконання будівельних робіт позивач припинила будь- які підготовчі та будівельні роботи та звернулася до Миколаївської міської ради щодо оформлення права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до постанови КМУ №466 від 13.04.2011 року "Про деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт" в п.4.5 ст.35 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що підготовчі роботи та будівельні роботи можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно - будівельного контролю. Вимоги припису позивачкою були фактично виконані вона подала до Миколаївської міської ради узгоджений проект землеустрою щодо передачі їй у власність земельної ділянки, але з об`єктивних причин, незалежних від волі позивача, через дію Постанови КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19" Миколаївською міською радою так і не оформлено право власності на земельну ділянку, з незалежної від позивачки причини.

Позивачка зверталася із запитом до Миколаївської міської ради щодо повідомлення її на якій стадії розгляду знаходяться документи про надання у власність їй земельної ділянки. Миколаївська міська рада надала відповідь та повідомила позивачку, що надані нею документи перебувають на розгляді у виконкомі Миколаївської міської ради.

Відповідачем 26.01.2021 року було прийнято наказ №15 про проведення позапланової перевірки від 26.01.2021 р. було визначено здійснити позапланову перевірку ОСОБА_1 на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

17.02.2021 року було складено акт №12/21 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. В якому зазначено, що під час перевірки позивачкою вимоги припису №80 від 08.10.2019 року виконані, а саме будівельні роботи зупинені не ведуться, вимоги припису №80/1 не виконані, а саме не усунені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом набуття права на виконання будівельних робіт за адресою вул.Сидорчука 10/1, м.Миколаїв згідно діючого законодавства та видано припис усунути вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом добровільного приведення сараю літ. "А" у стан, що передував самочинній реконструкції.

Також постановою від 25.02.2021 року №6 закрита справа про адміністративне правопорушення. Відповідач кваліфікував зазначені обставини, як порушення позивачем ст. 41 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності ", Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 533

Відповідно положення статті 19 Конституції України, якими закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальними законами у сфері містобудування, планування і забудови територій, архітектурної діяльності, які застосовувалися у спірних випадках, були Закони України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність", "Про основи містобудування", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вищевказаної правової норми Урядом України затверджено Порядок №553 у новій редакції, який за змістом його абзацу першого пункту 1 визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ч.З ст. 6 До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до Положення "Про Державна архітектурно-будівельна інспекція України" Держархбудінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. В п. 4 вищевказаного положення зазначені завдання, які виконують органи державної архітектурної інспекції, серед яких відсутнє здійснення відповідного контролю та нагляду.

Таким чином, здійснювати контроль та нагляд з 18.03.2020 ні Державна архітектурна будівельна інспекція ні її територіальні підрозділи не мають права, оскільки жодних змін до Положення про Державну архітектурну будівельну інспекцію, які б відновили здійснення контролю та нагляду на час звернення позивача до суду не внесено та Положення є чинним.

Згідно з постановою КМУ № 1339 від 16.12.2020 року з 30.12.2020 року було відновлено Постанову КМУ від 23.05.2011 року №533 "Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" Постановою КМУ від 13.03.2020 року № 219 "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Також відповідно до Постанови КМУ № 554 "Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із І створенням об`єктів архітектури", головний державний інспектор, головний інспектор будівельного нагляду та інші посадові особи, які виконують функцію із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, віднесені до переліку осіб, які зобов`язані пройти професійну атестацію та отримати кваліфікаційний | сертифікат, для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема проведення планових та позапланових перевірок, нагляду. Отже, наявність кваліфікаційного сертифікату є обов`язковою умовою для проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів містобудування.

Інформація про наявність у головного спеціаліста відділу інспекційної робота управління ДАБК ММР кваліфікаційного сертифікату, в жодному документі виданому відповідачем не зазначено, таким чином не доведено дотримання норм чинного законодавства при проведенні перевірки Відповідачем.

Також суд зазначає, відповідно до ст. 41 до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах! будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планок: роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Повторне проведення позапланової перевірки за тим самим фактом, що був підставою для раніше проведеної позапланової перевірки об`єкта будівництва чи суб`єктів містобудування забороняється.

На підставі направлення від 12.09.2019 року 232у період з 25.09.2019 по 08.10.2019 здійснювалась позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкт-, за адресою м. Миколаїв, вул. Сидорчука, 10/1, в результаті якої було складено акт № 175/2019 від 08.10.2019 року. В направленні на проведення позапланової перевірки від 26.01.2021 року також була підстава здійснити позапланове перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті за адресою м.Миколаїв, вул. Сидорчука, 10/1.

Суд також зазначає, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) проаналізовано поняття "належне урядування", яке передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем допущено протиправні дії під час проведення перевірки, тому припис №7 від 17.02.2021р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил-є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати с складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Позивачка в своїй позовній заяві ставить питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктами 6,7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 13.03.2021, додаткову угоду, квитанцію № 10/3 від 13.03.2021 року, відповідно до яких розмір витрат на правничу допомогу складає 4000,00 грн.

З урахуванням наведеного та враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача 4000,00 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу, згідно з договором від 13.03.2021.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо складання припису №7 від 17.02.2021 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил відносно ОСОБА_1 .

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновків про те, що на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, відповідно, подання даного позову є правомірним, позовні вимоги - обґрунтованими, відповідно даний адміністративний позов - підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 41256954) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради щодо складання припису №7 від 17.02.2021 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил відносно ОСОБА_1 .

3.Визнати протиправним та скасувати припис Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №7 від 17.02.2021 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил складений відносно ОСОБА_1 .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 41256954) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник