Рішення № 99386375, 06.09.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3350/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Слєсарєва Ігоря Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 до Старобільської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Слєсарєва Ігоря Едуардовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільської районної ради (далі - відповідач), в якій представник позивача просить стягнути зі Старобільської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 24 вересня 2020 року по 30 червня 2021 року включно у загальному розмірі 231057,10 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 12 грудня 2015 року № 1/4 ОСОБА_1 обрано заступником голови Новопсковської районної ради, про що зроблено відповідний запис в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Рішенням шостої (позачергової) сесії Новопсковської районної ради від 03 червня 2016 року № 6/1 «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 » позивача незаконно звільнено з займаної посади.

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 03 червня 2016 року № 6/1 «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради.

Станом на теперішній час позивача не поновлено на посаді заступника голови Новопсковської районної ради.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 360/4491/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволені. Стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971765,01 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 360/1345/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволені. Стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 17 жовтня 2019 року по 12 травня 2020 року включно у загальному розмірі 158294,50 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 360/3547/20, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволені. Стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно у загальному розмірі 110968,23 грн.

Проте, не зважаючи на це, станом на 30 червня 2021 року постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення позивача на роботі відповідачем не виконана, а тому з урахуванням положень статті 236 Кодексу законів про працю України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у період з 24 вересня 2020 року до моменту звернення до суду з даним позовом, тобто по 30 червня 2021 року.

Відтак, розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 24 вересня 2020 року по 30 червня 2021 року включно складає 231057,10 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із позовом.

Старобільська районна рада позовних вимог не визнала про що надала відзив на позовну заяву від 23.07.2021 № 423 (а. с. 50-56) у якому заперечувала проти позовних вимог.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилається на те, що відповідно до наданих до матеріалів справи копій документів від 16.07.2021 клопотанням № 409 позивачеві було виплачено Новопсковською районною радою 81 427,13 грн, в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахування всіх законодавчо визначених податків і зборів та 5000 грн в якості моральної шкоди, тобто постанова Новопсковського районного суду від 11.05.2017 у справі № 420/2288/16-а була виконана частково, відповідно в частині відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови районної ради, відповідач зазначив таке.

Посада заступника голови районної ради є такою, на яку особа відповідно обирається відповідною радою та заступником голови районної ради може бути тільки депутат цієї районної ради.

Припинення повноважень заступника голови районної ради, який є відповідно депутатом ради, регламентується саме спеціальними нормами права зокрема, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

З метою виконання постанови Новопсковського районного суду від 11.05.2017 у справі № 420/2288/16-а головою районної ради ініціювалися питання «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання Літвінової Олени Петрівни » та «Про поновлення на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 » на пленарних засіданнях 16-19, 21, 23-25, 28, 30, 33 сесіях районної ради. Проте ці питання на жодному з пленарних засідань не були підтримані депутатами з позитивної точки зору.

11.12.2020 відбулася перша сесія Старобільської районної ради восьмого скликання, на засіданні якої було прийнято рішення № 1/1 «Про початок повноважень депутатів Старобільської районної ради восьмого скликання».

Отже, 11.12.2020 припинились і повноваження позивача відповідно до статті 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Відповідно до вищевказаного, з 11.12.2020 ОСОБА_1 вже не є депутатом Новопсковської районної ради, не переобрана на новий строк депутатом Старобільської районної ради, яка є правонаступником Новопсковської районної ради, а отже не має жодного відношення до Старобільської районної ради.

Що стосується спірного періоду затримки виконання судового рішення для стягнення середнього заробітку, зокрема, його кінцева дата, яка відповідно до п. 36 Постанови Верховного Суду України від 02.10.2019 року у справі № 823/1507/18 самостійно визначена позивачем, як належний спосіб захисту свого права.

Відповідач вважає, що на даний момент поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради неможливо, бо Новопсковська районна рада є ліквідованою.

Поновити її на посаду заступника голови Старобільської районної ради неможливо, бо відповідно до рішення Старобільської районної ради від 11.12.2020 № 1/1 «Про початок повноважень депутатів Старобільської районної ради восьмого скликання» позивач не є депутатом Старобільської районної ради.

Відповідач вважає, що виконати постанову Новопсковського районного суду від 11.05.2017 року у справі № 420/2288/16-а можна тільки до 11.12.2020, відповідно до чого й заробітна плата позивачу може бути тільки нарахована до 11.12.2020.

З урахуванням вищезазначеного, середньоденний розмір заробітної плати позивача становить: за період з 12.06.2020 по 11.12.2020 - 1216 грн 09 коп. (з розрахунку 1114.75 грн х 1,09091).

Відповідач вважає, що розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період, який на думку позивача вважається з 24.09.2020 по 30.06.2021, можливо тільки розрахувати до 11.12.2020, тобто до закінчення повноважень Новопсковської районної ради та відповідно закінчення депутатських повноважень ОСОБА_1

З 24.09.2020 до 11.12.2020 нараховано 56 робочих днів. Відповідно до цього, за період з 24.09.2020 по 11.12.2020 розмір середнього заробітку становить 68 101 грн 04 коп., з розрахунку: 1216,09 х 56 = 68 101,04 грн.

Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 29-30).

Ухвалою суду від 21.07.2021 у задоволенні клопотання Старобільської районної ради про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі за позовом адвоката Слєсарєва Ігоря Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 до Старобільської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі відмовлено (а. с. 47-48).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорту громадянина України, картки платника податків (а. с. 26, 27).

Відповідно до рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 12 грудня 2015 року № 1/4 ОСОБА_1 обрано заступником голови Новопсковської районної ради сьомого скликання, про що свідчить відповідний запис в трудовій книжці від 05 вересня 1993 року серії НОМЕР_1 (а. с. 24).

Відповідно до запису в трудовій книжці від 05 вересня 1993 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 рішенням Новопсковської районної ради сьомого скликання від 03 червня 2016 року № 6/1 «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 » звільнено з займаної посади 03 червня 2016 року (а. с. 24 зв.).

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 04 липня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та серед іншого визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 03 червня 2016 року № 6/1 «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 120992,76 грн. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць (а. с. 125-130).

Внаслідок невиконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення позивача на посаді заступника голови Новопсковської районної ради, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 360/4491/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971765,01 грн (а. с. 131-133).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 360/1345/20, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020, позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 17 жовтня 2019 року по 12 травня 2020 року включно у загальному розмірі 158294,50 грн (а. с. 12-14).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 360/3547/20, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2020 року стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року в сумі 110968,23 грн (сто десять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім грн 23 коп.) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті (а. с. 15-19).

Станом на 30 червня 2021 року постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення позивача на роботі відповідачем не виконана, а тому з урахуванням положень статті 236 КЗпП України, позивач звернулась до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 24 вересня 2020 року по 30 червня 2021 року включно в сумі 231057,10 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в статті 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За загальним правилом у питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 Кодексу законів про працю України).

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вищевказана стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема щодо пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Положення статті 236 КЗпП України не містять як обов`язкову підставу для її застосування - факт поновлення особи на роботі, а передбачає лише факт затримки виконання судового рішення.

Такий факт у спірних правовідносинах встановлений судом та не є спірним.

Водночас спірний у цій справі є період затримки виконання судового рішення для стягнення середнього заробітку, зокрема кінцева дата, самостійно визначена позивачем як належний спосіб захисту її права.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 2 жовтня 2019 року у справі № 823/1507/18, від 5 вересня 2019 року у справі № 816/943/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 804/6862/16.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Закон України «Про місцеве самоврядування в України» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІУ передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ним органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла постанову № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», відповідно до абзацу восьмого підпункту 12 пункту 1 якої утворено у Луганській області Старобільський район (з адміністративним центром у місті Старобільськ) у складі територій Біловодської селищної, Білолуцької селищної, Марківської селищної, Міловської селищної, Новопсковської селищної, Старобільської міської, Чмирівської сільської, Шульгинської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 12 пункту 3 постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» ліквідовано у Луганській області: Антрацитівський, Біловодський, Білокуракинський, Довжанський, Кремінський, Лутугинський, Марківський, Міловський, Новоайдарський, Новопсковський, Перевальський, Попаснянський, Сватівський, Слов`яносербський, Сорокинський, Станично-Луганський, Старобільський, Троїцький райони.

Пунктом 4 постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» установлено, що: вибори депутатів районних рад у районах, ліквідованих відповідно до пункту 3 цієї Постанови, не проводяться; повноваження депутатів районних рад у районах, ліквідованих відповідно до пункту 3 цієї Постанови, припиняються в день набуття повноважень депутатів районних рад, обраних на перших виборах до районних рад у районах, утворених відповідно до пункту 1 цієї Постанови.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6-2 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов`язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом.

Так, 11.12.2020 відбулася перша сесія Старобільської районної ради восьмого скликання, на засіданні якої було прийнято рішення № 1/1 «Про початок повноважень депутатів Старобільської районної ради восьмого скликання» (а. с. 20-21).

Отже, 11.12.2020 Новопсковська районна рада сьомого скликання, припинила своє існування, а депутатські повноваження ОСОБА_1 припинилися відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», згідно з якою повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання.

Також, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 420/2288/16-а у судовому порядку не вирішено питання про заміну боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 420/2288/16-а з Новопсковської районної ради на Старобільську району раду. Відтак, на думку суду у відповідача відсутнє зобов`язання щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 .

Отже позивач не перебувала у трудових відносинах зі Старобільською районною радою, яка в свою чергу не є правонаступником трудових правовідносин Новопсковської районної ради.

При цьому з рішення другої сесії Старобільської районної ради восьмого скликання від 18.12.2020 № 2/4 вбачається, що Старобільська районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Новопсковської районної ради (а. с. 22-23).

За таких обставин, розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі можливо розрахувати до закінчення повноважень Новопсковської районної ради та відповідно до закінчення депутатських повноважень ОСОБА_1, тобто з 24.09.2020 до 11.12.2020.

Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

З наданої позивачем довідки про заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували звільненню, за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року (а. с. 43) вбачається, що середній розмір заробітної плати позивача становить:

-за період з 12.05.2017 по 25.05.2017 - 353,78 грн;

-за період з 26.05.2017 по 17.05.2018 - 719,52 грн (посадовий оклад після підвищення 7100 грн : 3491 грн посадовий оклад до підвищення = 2,03380 (коефіцієнт коригування) 353,78 х 2,03380=719,52 грн;

-за період з 18.05.2018 по 24.06.2019 - 983,01 грн (посадовий оклад після підвищення 9700 грн : 7100 грн посадовий оклад до підвищення = 1,366197 (коефіцієнт коригування) 719,52 х 1,366197=983,01 грн;

-за період з 25.06.2019 по 16.10.2019 - 1114,75 грн (посадовий оклад після підвищення 11000 грн : 9700 грн посадовий оклад до підвищення = 1,13402 (коефіцієнт коригування) 983,01 х 1,13402 = 1114,75 грн;

за період з 24 вересня 2020 по 11 грудня 2020 року - 1216 грн 09 коп. (посадовий оклад після підвищення 1114,75 грн : 1,09091 (коефіцієнт коригування 12000 грн/11000 грн = 1,09091).

Кількість днів затримки за період з 24 вересня 2020 року по 11 грудня 2020 року становить 56 робочих днів. Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24 вересня 2020 року по 11 грудня 2020 року становить 69317,13 грн (1216,09 грн х 56 = 68101,04 грн).

Відповідно Старобільська районна рада як правонаступник прав та обов`язків Новопсковської районної ради має виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у сумі 69317,13 грн.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Старобільська районна рада як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язана виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24 вересня 2020 року по 11 грудня 2020 року в сумі 68 101,04 грн, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права; вичерпно реалізував юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Посилання заявника на решту аргументів об`єктивно не має значення для результату вирішення спору, позаяк ці доводи стосуються іншої юридичної оцінки достеменно установлених у ході розгляду справи обставин спору або іншого тлумачення змісту норм права, вірне розуміння яких вже викладено судом.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Слєсарєва Ігоря Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 до Старобільської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задовольнити частково.

Стягнути зі Старобільської районної ради (код ЄДРПОУ 20188655, місце знаходження: 92703, Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Центральна, б. 35) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 24 вересня 2020 року по 11 грудня 2020 року включно у загальному розмірі 68101,04 грн (шістдесят вісім тисяч сто одна гривня 04 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Ірметова