Рішення № 99386369, 26.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4927/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С.В.

за участю секретаря судового засідання: Печегіної Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними та скасування приписів,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Сутковий Андрій Миколайович (далі також - представник позивача), до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі також - відповідач, ГУ Держгеокадастру, Головне управління), в якій після уточнення вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням земель та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 19.06.2020 № 279-ДК/0096ПР/03/01/-20;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням земель та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 30.07.2020 № 385-ДК/000133ПР/03/01/-20.

Вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору оренди землі від 20.01.2016 № 0017 є орендарем земельної ділянки кадастровий номер № 4424882500:04:002:0091.

Протягом червня-липня 2020 року Головним управлінням було здійснено два позапланових заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства при використанні земельної ділянки кадастровий номер № 4424882500:04:002:0091.

По результатам даних позапланових заходів ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та складено два приписи: від 19.06.2020 № 279-ДК/0096ПР/03/01/-20 та від 30.07.2020 № 385-ДК/0133ПР/03/01/-20, на підставі яких зобов`язано позивача привести земельну ділянку (склад угідь) державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 29.8090 га (кадастровий номер № 4424882500:04:002:0091), розташовану за межами населених пунктів на території Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області у стан, придатний для використання її за цільовим призначенням (угіддя- пасовища) у 30-денний строк з моменту отримання припису.

Позивач вважає, що приписи складено протиправно з наступних підстав.

Підставою для позапланової перевірки позивача та складення Припису 1 став наказ відповідача від 11.06.2020 № 279-ДК, виданий на підставі доповідної записки заступника начальника Управління - начальника відділу Ігоря Гречишкіна від 03.06.2020 № 780/3-20.

На підставі частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» документ як «доповідна записка» свого ж підлеглого не є та не може бути підставою для здійснення позапланової перевірки.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII п. 16 ч. 2 розділу «Райони» Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМ України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», здійснення обох позапланових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства при використанні земельної ділянки к/н № 4424882500:04:002:0091 є протиправним.

У Доповідній записці, між іншим, вказується: «можливі порушення - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням».

До складу земель сільськогосподарського призначення входить такий вид використання як землі фермерського господарства (стаття 31 Земельного кодексу України).

Таким чином, такий вид використання земель як для ведення фермерського господарства входить до складу земель сільськогосподарського призначення незалежно від складу угідь.

Тобто, у законодавстві України відсутні жодні приписи щодо обмеження щодо земель сільськогосподарського призначення з таким видом використання як для ведення фермерського господарства у межах якогось одного угіддя.

Відповідно до пункту 1 Договору оренди землі від 20.01.2016 № 0017 позивач (Орендар) приймає земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в запасі, для ведення фермерського господарства.

Згідно з пунктом 14 Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Пункт 15 Договору встановлює цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в запасі.

На думку позивача, ним здійснювалося використання земельної ділянки в межах встановленого у Договорі виду використання та цільового призначення (категорії земель).

Щодо виду угідь та можливих обмежень у використанні земельної ділянки в частині зміни угідь зазначено таке.

У відповідності до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ 4404956942020 від 02.12.2020 у розділі «Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки» зазначено, що наведені відомості не зареєстровано.

Позивач вважає, що оскаржувані приписи підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою від 23.12.2020 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.01.2021 (арк. спр. 36-37).

19.01.2021 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 17.02.2021 (арк. спр. 90).

Ухвалою від 17.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів (арк. спр. 107).

Ухвалою суду від 18.03.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (арк. спр. 124).

Ухвалою суду від 14.04.2021 зупинене провадження у справі до 26.05.2021 (арк. спр. 137).

Ухвалою суду від 26.05.2021 поновлено провадження у справі (арк. спр. 151).

Ухвалою від 26.05.2021 особиста участь представника позивача Суткового А.М. у судовому засіданні визнана обов`язковою (арк. спр. 155).

Ухвалою від 26.05.2021 зупинене провадження у справі до одужання представника позивача (арк. спр. 156).

Ухвалою суду від 26.08.2021 поновлено провадження у справі.

ГУ Держгеокадастру позовні вимоги не визнало, про що надало відзив на позовну заяву (арк. спр. 78-83), в якому зазначено таке.

17.06.2020 на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 11.06.2020 №279-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів», державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Луганської області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Біловодському, Міловському, Станично-Луганському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - Відповідач) Зєнцевим Дмитром проведена планова перевірка дотримання вимог земельного законодавства використання земельної ділянки державної власності площею 29,8090 га., кадастровий номер 4424882500:04:002:0091, розташованої за межами населених пунктів на території Комишненської сільської ради Станично- Луганського району Луганської області.

Зазначена земельна ділянка перебуває у користування ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 20.01.2016 №0017, укладеного між Головним управління Держгеокадастру у Луганській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), строком на 7 років, про що містяться відомості в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17 червня 2020 року №279-ДК/213/АП/09/01/-20 об`єктом перевірки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення угіддя - пасовища, площею 29,8090 га, кадастровий номер 4424882500:04:002:0091. Встановлено відсутність на ґрунтовому покрові частини земельної ділянки (угіддя), площею 29,8090 га - дернини та трав`янистої рослинності, що є невід`ємною частиною складу пасовища. За результатами перевірки виявлено, що покрив вищевказаної земельної ділянки кадастровий номер 4424882500:04:002:0091, містить ознаки аграрної обробки із знищенням дернини, тобто, земельна ділянка використовується для вирощування сільськогосподарських культур, а саме: під посів соняшника, про що вбачається з акту перевірки та додатків до нього, а саме: перевірка супроводжувалась фото фіксацією факту порушення.

Відповідно, за фактом виявленого порушення в подальшому, а саме: нецільового використання земельної ділянки, винесено припис від 19.06.2020 №279- ДК/0096ПР/03/01/-20 про усунення порушення вимог земельного законодавства та повернення земельної ділянки у попередній стан, протокол про адміністративне правопорушення від 19.06.2020 №279-ДК/0077П/07/07/01/-20, а за результатами здійснення перевірки та розгляду матеріалів справи - винесено постанову від 19.06.2020 №279-ДК/0077По/08/01/-20 про накладення адміністративного стягнення.

В подальшому, з метою перевірки виконання припису виконання припису від 17.06.2020 №279-ДК/0096ПР/03/01/-20 прийнятий наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 27.07.2020 №385-ДК, котрим призначено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення угіддя - пасовища, площею 29,8090 га, кадастровий номер 4424882500:04:002:0091.

Під час перевірки встановлено, що попередньо виявленні порушення земельного законодавства, а саме: нецільове використання земельної ділянки (присутні ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та травнистої рослинності, оскільки земельна ділянка використовувалась для вирощування сільськогосподарської культури - соняшника), усунуті не були, що зафіксовано в акті перевірки від 30.07.2020 №385-ДК/276/АП/09/01/-20 та складений протокол про адміністративне правопорушення від 30.07.2020 №385- ДК/0113П/07/01/-20, припис від 30.11.2020 3385-ДК/0133ПР/03/01/-20.

За результатами розгляду матеріалів справи щодо вчиненого адміністративного правопорушення державним інспектором було винесено постанову від 30.07.2020 №385-ДК/0013ПО/08/01/-20 про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу 510 грн.

Згідно з листом Станично-Луганського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції, постанова 30.07.2020 №385- ДК/0013ПО/08/01/-20 направлена Позивачу на примусове виконання.

У зв`язку з виконанням постанови від 30.07.2020 №385-ДК/0013ПО/08/01/-20, а саме: сплатою Позивачем штрафу у розмірі 510 грн., на підставі чого, прийнято постанову від 23.11.2020 ВП №63361367.

Щодо повноважень на здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка зазначено таке.

Згідно зі статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі також - Закон № 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону № 963- IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Це означає, що посилання Позивача на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є безпідставним, оскільки цей Закон не поширюється на правовідносини, пов`язані з перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, оскільки така перевірка проходить не щодо суб`єкта господарювання, а за відповідним об`єктом - земельна ділянка.

Така позиція висвітлена в постанові ВС КАС від 09.07.2020 у справі 824/561/18-а.

У свою чергу, доводи Позивача про недопустимість проведення перевірок у період та на території проведення антитерористичної операції є безпідставними та законодавчо необґрунтованими, оскільки мораторій, що діє згідно вимог статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», поширюється на правовідносини виключно щодо перевірок за суб`єктами господарювання.

При цьому, звертають увагу суду, що повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначаються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Законом України «Про охорону земель».

У статті 4 Закону № 963 визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. При цьому об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 6 Закону № 963-ІV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Змістом статті 9 Закону № 963-ІV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Частиною першою статті 10 Закону № 963-ІV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель,-

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Частина перша статті 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Зазначають, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Вважають, що контроль за використанням та охороною земель покладений на державних інспекторів, що виконують обов`язки з контролю за використанням та охороною земель.

Щодо порушенням вимог земельного законодавства щодо виду використання земельної ділянки зазначено таке.

Землі сільськогосподарського призначення мають пріоритетне значення, відповідно до ст. 23 ЗКУ.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Так, ст. 19 Земельного кодексу України, визначено, що землі поділяються за їх основним цільовим призначенням, при цьому, ст. 19 Земельного кодексу України визначаються категорії земель. Тобто, словосполучення «основне цільове призначення», не є тотожним поняттю «цільове призначення земель», а лише виступає як ознака для поділу земель на категорії.

Аналізуючи частину першу статті 19 Земельного кодексу України, де вказується, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Тобто, цільове призначення встановлюється із дотриманням вимог щодо виду використання, визначеного законом, вимог щодо виду угідь, що надаються, а також інших, встановлених законом, обмежень. При цьому, призначення земельної ділянки визначається саме у документації із землеустрою.

До того ж, відповідно до інформації з Національної кадастрової системи, земельна ділянка кадастровий номер 4424882500:04:002:0091 має цільове призначення - для ведення фермерського господарства, вид угідь - пасовища, такі відомості вносяться під час формування земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до договору про оренду землі від 20.01.2020 №0017, укладеного Позивачем та Головним управління Держгеокадастру, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 №527-сг «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 , для ведення фермерського угіддя - пасовища, площею 29,8090 га, кадастровий номер 4424882500:04:002:0091, розташована за межами населених пунктів, враховується на території Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, становлять пасовища (як вид угідь, а не як вид використання), про що також зазначається в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка

Зауважують, що такий вид використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення як пасовища ( КВЦПЗ-01.08), використовуються для випасання худоби, а використання земельної ділянки всупереч вимог щодо виду використання, є фактично самовільною зміною цільового використання у межах певної категорії земель.

Так, відповідно до постанови КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (додатки 2-57 до Порядку), а саме згідно додатку 4 «Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ)» пасовища-підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби; рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

При цьому, посилання позивача, що використання пасовища (вид угідь), як рілля (вид угідь), не є зміною цільового призначення є безпідставним та необґрунтованим, оскільки Позивачем не було проведено комплексний аналіз норм земельного законодавства, що не дало змогу правильно визначити порядок використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Вважають, що позивач мав право використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, але в межах її виду пасовища, тобто для сінокосіння та випасання худоби. Тому, всі доводи позивача, що використання земельної ділянки здійснювалось без порушення цільового призначення, є безпідставними.

До того ж , на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

При цьому, потрібно врахувати, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Так, відповідно до частини другої статті 111 Земельного кодексу України, законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель, зокрема, щодо заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки.

Посилання позивача на частину четверту статті 111 Земельного кодексу України, а саме: на необхідність встановлення обмежень у користування земельною ділянкою повинні бути встановлені актом уповноваженого органу та підлягають державній реєстрації, є неправильним. Відповідні обмеження у користуванні земельною ділянкою можуть бути встановлено законом, у такому випадку, обмеження щодо користування земельною ділянкою не потребують державної реєстрації.

Позивач помилково вважає, що обмеження щодо користування земельною ділянкою, в межах вимог щодо виду використання земельною ділянкою, що визначений для відповідної категорії землі, повинні бути встановлені актом уповноваженого органу, оскільки такі обмеження встановлені на законодавчому рівні, а саме: заборона самостійної зміни цільового призначення під користування сільськогосподарськими землями.

До того ж, законодавством України не передбачено заборони використання фермерським господарством земельних ділянок з угіддями - пасовища. Фермерське господарство використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а вид угідь залежить від типу місцевості, на якій така земельна ділянка розташована. Крім того, він може бути змінений, але не під час передачі земельної ділянки в оренду, оскільки, як Головним управлінням вже було зазначено, передача земельної ділянки в оренду фермерському господарству здійснювалась саме за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Головне управління звертає увагу суду, що зміна угідь не передбачена цим проектом. Зміна угідь можлива лише шляхом розроблення та затвердження іншого виду документації із землеустрою - проекту землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (пункт «е» частина друга статті 25 Закону України «Про землеустрій»).

Оскільки, до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), що передбачено статтею 22 Земельного кодексу України. При цьому, земельне законодавство не містить вказівок на конкретний вид угідь, що визначається для такого виду використання як для ведення фермерського господарства.

Щодо законності приписів державного інспектора, та відсутності підстав для їх скасування зазначено таке.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний інспектор у сфері охорони земель має право давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Оскільки, Позивачем порушено вимоги щодо цільового використання земельної ділянки, що було аргументовано раніше, приписи державного інспектора підлягають виконанню, у порядку визначеному законодавством, а саме на протязі 30 днів з моменту отримання припису.

Звертають увагу суду, що Позивач виконав постанову про накладання адміністративного стягнення від 30.07.2020 №385-ДК/0113По/08/01/-20, що підтверджується відповідними доказами.

Тобто, Позивач фактично визнав свою вину і не оскаржував факту вчинення ним правопорушення, що у свою чергу, є підставою стверджувати, що оскаржувані приписи, котрі прийняті внаслідок вчинення Позивачем правопорушення, підлягають виконанню, а позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування приписів від 17.06.2020 №279-ДК/0096Пр/03/01/-20, від 30.11.2020 3385- ДК/0133ПР/03/01/-20.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні, викладеним у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 166), у відзиві просив справу розглянути без участі представника (арк. спр. 82 зв. бік).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлені такі обставини справи.

Згідно договору оренди землі від 20.01.2016 №0017 держава Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (орендодавець) надає гр. ОСОБА_1 в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення фермерського господарства строком на 7 років.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 29,8090 га, кадастровий номер 4424882500:04:002:0091, угіддя: пасовища.

Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі.

На орендовану земельну ділянку не встановлені обмеження та інші права третіх осіб (арк. спр. 8-10).

17.06.2020 на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 11.06.2020 №279-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів», державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Луганської області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Біловодському, Міловському, Станично-Луганському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - Відповідач) Зєнцевим Дмитром проведена планова перевірка дотримання вимог земельного законодавства використання земельної ділянки державної власності площею 29,8090 га., кадастровий номер 4424882500:04:002:0091, розташованої за межами населених пунктів на території Комишненської сільської ради Станично- Луганського району Луганської області (арк. спр. 11-12).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17 червня 2020 року №279-ДК/213/АП/09/01/-20 об`єктом перевірки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, угіддя - пасовища, площею 29,8090 га, кадастровий номер 4424882500:04:002:0091. Встановлено відсутність на ґрунтовому покрові частини земельної ділянки (угіддя), площею 29,8090 га - дернини та трав`янистої рослинності, що є невід`ємною частиною складу пасовища. За результатами перевірки виявлено, що покрив вищевказаної земельної ділянки містить ознаки аграрної обробки із знищенням дернини, тобто, земельна ділянка використовується для вирощування сільськогосподарських культур, а саме: під посів соняшника, що вбачається з акту перевірки та додатків до нього (а.с.13-16).

Відповідачем винесений припис від 19.06.2020 №279- ДК/0096ПР/03/01/-20 про усунення порушення вимог земельного законодавства та повернення земельної ділянки у попередній стан у 30-денний строк з моменту отримання припису.

В описовій частині припису зазначено, що під час перевірки на земельній ділянці площею 29,8090 га, кадастровий номер 4424882500:04:002:0091, встановлено відсутність дернини та трав`янистої рослинності (що є невід`ємною частиною складу пасовищ), присутні ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та використовується під вирощування соняшника, що свідчить про наявне нецільове використання вказаної земельної ділянки громадянином ріпка ОСОБА_1 , чим порушено вимоги пункту «а» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно пункту «ґ» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України (арк. спр. 20).

Також відповідачем складений протокол про адміністративне правопорушення від 19.06.2020 №279-ДК/0077П/07/07/01/-20, а за результатами здійснення перевірки та розгляду матеріалів справи - винесено постанову від 19.06.2020 №279-ДК/0077По/08/01/-20 про накладення адміністративного стягнення (арк. спр. 17-19).

В подальшому, з метою перевірки виконання припису виконання припису від 17.06.2020 №279-ДК/0096ПР/03/01/-20, прийнятий наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 27.07.2020 №385-ДК, яким призначена перевірка дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення угіддя - пасовища, площею 29,8090 га, кадастровий номер 4424882500:04:002:0091 з урахуванням раніше виявлених порушень (а.с.21).

Під час перевірки встановлено, що попередньо виявленні порушення земельного законодавства, а саме: нецільове використання земельної ділянки (присутні ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та травнистої рослинності, оскільки земельна ділянка використовувалась для вирощування сільськогосподарської культури - соняшника), усунуті не були, що зафіксовано в акті перевірки від 30.07.2020 №385-ДК/276/АП/09/01/-20 та складений протокол про адміністративне правопорушення від 30.07.2020 №385- ДК/0113П/07/01/-20, припис від 30.11.2020 3385-ДК/0133ПР/03/01/-20 (арк. спр. 22-27).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер 4424882500:04:002:0091 цільове призначення ділянки - 01.02 для ведення фермерського господарства; категорія земель - Землі сільськогосподарського призначення; вид використання - для ведення фермерського господарства. Земельні угіддя - пасовища.

Право власності - Держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області .

Орендар - ОСОБА_1 .

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки - відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 не зареєстровані (арк. спр. 30-32).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Статтею 3 Земельного кодексу України ()далі також - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (Закон № 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону № 963- IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

У зв`язку з чим суд погоджує позицію відповідача, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не поширюється на правовідносини, пов`язані з перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, оскільки така перевірка проходить не щодо суб`єкта господарювання, а за відповідним об`єктом - земельна ділянка.

Така позиція висвітлена в постанові ВС КАС від 09.07.2020 у справі 824/561/18-а.

Також суд погоджує позицію відповідача стосовно того, що доводи позивача про недопустимість проведення перевірок у період та на території проведення антитерористичної операції є безпідставними та законодавчо необґрунтованими, оскільки мораторій, що діє підставі у відповідність вимог ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та поширюється на правовідносини виключно щодо перевірок стосовно суб`єктів господарювання.

Стосовно наявності/відсутності порушень з боку позивача суд зазначає таке.

Згідно статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч. 2 ст. 19 ЗК України).

В свою чергу, частиною 3 статті 19 ЗК України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Так, згідно статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Згідно частини 2 статті 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:

земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;

земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Частиною 4 статті 20 ЗК України визначено, що відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Таким чином, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 4424882500:04:002:0091 відповідно до положень статті 19 ЗК України (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку) за основним цільовим призначенням визначена категорія - землі сільськогосподарського призначення.

Також вказана земельна ділянка відповідно до положень статті 20 ЗК України (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку) віднесена до такого виду цільового призначення - для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно пункту «а» частини другої статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Таким чином, пасовища є видом сільськогосподарських угідь, а не видом цільового призначення земельної ділянки.

В свою чергу, статтею 24 Закону України «Про фермерське господарство» безпосередньо визначено, що фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних.

Норми статті 22 ЗК України кореспондуються з нормами статті 24 Закону України «Про фермерське господарство» стосовно цілей використання земель сільськогосподарського призначення, а саме: для виробництва сільськогосподарської продукції.

При цьому як Земельний кодекс України, так і Закон України «Про фермерське господарство» не містять обмежень щодо використання видів сільськогосподарських угідь при здійсненні своєї діяльності фермерським господарством.

Натомість, підпунктом 4 пункту 23 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про обмеження у використанні земель, серед яких:

4) перелік заборонених видів діяльності та обов`язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження.

Пункт 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, встановлює, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Як підтверджено матеріалами справи, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 4424882500:04:002:0091 відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані.

Як наслідок, відомості щодо відсутності обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 4424882500:04:002:0091, в тому числі щодо відсутності обмежень у використанні видів сільськогосподарських угідь, є офіційними відомостями і вважаються об`єктивними та достовірними.

У зв`язку з чим вирощування соняшника на земельній ділянці кадастровий номер 4424882500:04:002:0091 як вид виробництва сільськогосподарської продукції не є використанням цієї ділянки не за цільовим призначенням.

Пункт «а» частини першої статті 96 ЗК України визначає такий обов`язок землекористувача як забезпечення використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приведення її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

По справі достовірно встановлено, що позивач не допускав використання землі не за цільовим призначенням.

Також відповідачем не зазначено та не надано доказів, а судом не виявлено доказів тому, що позивач на орендованій земельній ділянці незаконно змінив її рельєф.

Тобто, відповідач під час перевірки 17.06.2020 та 30.07.2020, встановивши факт вирощування соняшника позивачем на земельній ділянці кадастровий номер 4424882500:04:002:0091, невірно визначив такі дії як порушення пункту «а» частини першої статті 96 ЗК України із зазначених вище за текстом підстав.

Як наслідок, винесені на підставі відповідних актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства приписи є протиправними та підлягають скасуванню.

Посилання представника відповідача на факт сплати позивачем штрафів за постановами про притягнення до адміністративної відповідальності, які були складені внаслідок перевірок 17.06.2020 та 30.07.2020, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог є незмістовним, оскільки постанови про накладення адміністративного стягнення прийняті посадовою особою відповідача та не є тим рішенням, яке в силу приписів статті 78 КАС України мають преюдиціальне значення.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог є незмістовним, оскільки самим відповідачем не зазначено та не надано жодних доказів погіршення якості земельної ділянки внаслідок діяльності позивача при вирощуванні соняшника.

У зв`язку з чим під час розгляду даної адміністративної справи було достовірно встановлено, що відносно позивача відсутні обставини, які б в силу приписів частини першої статті 144 ЗК України могли слугувати підставами для видачі йому припису про усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк, оскільки позивач не допускав такого порушення.

У зв`язку з чим позиція представника відповідача стосовно того, що відповідачем обґрунтовано та правомірно були прийняті оскаржувані приписи, спростована наявними у справі доказами.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі «Rysovskyy v. Ukraine» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Beyeler v. Italy», «Oneryildiz v. Turkey», «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», «Moskal v. Poland»). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Lelas v. Croatia» і «Toscuta and Others v. Romania») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Oneryildiz v. Turkey», та «Beyeler v. Italy»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Lelas v. Croatia»).

Зважаючи, що допущені відповідачем порушення є суттєвими, суд дійшов висновку, що вони унеможливлюють застосування до позивача наслідків прийнятих відповідачем приписів від 19.06.2020 та від 30.07.2020 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, та свідчать про невідповідність цих рішень визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень. Тому такі приписи є протиправними та підлягають скасуванню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом, позивачем сплачений судовий збір в загальній сумі 1681,60 грн, що підтверджено квитанцією про сплату судового збору від 15.12.2020 № 4 (арк. спр. 5).

Оскільки позов судом задовольняється повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1681,60 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (ідентифікаційний код: 39771244, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, 17, корп. 2) про визнання протиправними та скасування приписів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням земель та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 19.06.2020 № 279-ДК/0096ПР/03/01/-20 відносно ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням земель та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 30.07.2020 № 385-ДК/000133ПР/03/01/-20 відносно ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 06 вересня 2021 року.

Суддя С.В. Борзаниця