Рішення № 99386101, 06.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року справа №320/3890/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича та Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Глевахівського селищного голови Фастівського району Київської області та Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича в частині призначення ОСОБА_3 на посаду адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради;

- скасувати розпорядження Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича в частині призначення ОСОБА_3 на посаду адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради;

- визнати протиправною бездіяльність Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича в частині не призначення ОСОБА_1 на посаду адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради на підставі рекомендації конкурсної комісії;

- зобов`язати Глевахівського селищного голову Фастівського району Київської області Петренка Володимира Васильовича призначити ОСОБА_1 на посаду адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради як таку, що успішно пройшла конкурс та співбесіду на вакантну посаду;

- стягнути з Глевахівської селищної ради на користь ОСОБА_1 50000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з Глевахівської селищної ради Київської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради за час вимушеного прогулу у сумі 15000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що вона брала участь у конкурсі на заміщення вакантної посади адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради, за результатами якого конкурсною комісією було рекомендовано призначити її на вказану посаду.

Позивачка зауважує, що їй не було повідомлено про можливість приступати до виконання своїх посадових обов`язків на відповідній посаді, проте Глевахівський селищний голова 01.03.2021 прийняв розпорядження №27-к про призначення на цю посаду ОСОБА_2 , яку за результатами конкурсу було лише включено до кадрового резерву, без рекомендації про призначення на посаду.

Такі дії та рішення Глевахівського селищного голови позивачка вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.

Глевахівська селищна рада, заперечуючи проти позовних вимог, зазначила, що за результатами конкурсного відбору комісією було вирішено рекомендувати ОСОБА_1 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради з випробувальним терміном 3 місяці, та рекомендувати включити ОСОБА_2 до кадрового резерву.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 01.03.2021 та протоколу конкурсної комісії було прийнято спірне розпорядження.

Відповідач зауважив, що конкурсна комісія надала свої рекомендації щодо кандидатур осіб, які б на погляд комісії могли б бути призначенні на посади, але голова селищної ради самостійно призначає на посади посадових осіб, лише враховуючи рекомендації комісії, складені за результатами проведення конкурсу, які не є обов`язковими для прийняття рішення.

Відповідач зазначив, що спірне розпорядження було прийнято на підставі заяви ОСОБА_3 , у той час як ОСОБА_1 не подавала заяву про призначення її на посаду і тим самим не скористалась правом на працевлаштування.

Глевахівський селищний голова правом на надання відзиву не скористався.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 у письмових поясненнях по справі зазначила, що 02.02.2021 вона брала участь у конкурсі на заміщення вакантної посади адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг.

Третя особа повідомила, що з 18.02.2021 ОСОБА_3 брала участь у тренінговому навчанні в рамках програми "U-Lead з Європою" для працівників Центру надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради та для інших працівників органу місцевого самоврядування, за результатами якого їй було видано сертифікат про проходження навчання.

ОСОБА_3 зазначила, що 01.03.2021 нею було подано заяву про призначення на посаду посади адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг, а 02.03.2021 на підставі спірного наказу її було призначено на відповідну посаду.

Усною ухвалою 01.07.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

У судове засідання, призначене на 29.07.2021, з`явились представники сторін та третя особа.

Присутні у судовому засіданні 29.07.2021 представники сторін та третя особа заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наведеного, враховуючи клопотання представників сторін та третьої особи, усною ухвалою суду від 29.07.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснити подальший розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Розпорядженням Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича від 29.04.2020 №36 затверджені Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування Глевахівської селищної ради (Додаток 1), Порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування Глевахівської селищної ради (Додаток 2) та перелік питань на перевірку знання Конституції України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про запобігання корупції" та знання чинного законодавства України з урахуванням специфіки функціональних повноважень посадових осіб (Додаток 3) (т.1, а.с.62-79).

Розпорядженням Глевахівського селищного голови від 16.12.2020 №110 оголошено конкурс на заміщення вакантних посад:

- адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг (дві вакансії);

- головного спеціаліста відділу фінансів;

- головного спеціаліста відділу фінансів (з ведення бухгалтерського обліку).

Встановлено вимоги до кандидатів на заміщення вищезазначених вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування Глевахівської селищної ради (т.1, а.с.80-86).

Пунктом 5 вказаного розпорядження затверджено перелік питань на перевірку та оцінку знань чинного законодавства України з урахуванням специфіки функціональних повноважень адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг (Додаток 3) та включено до розділу V "Питання на перевірку знань чинного законодавства України з урахуванням специфіки повноважень та функціональних обов`язків посадових осіб селищної ради" Переліку питань на перевірку знання Конституції України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про запобігання корупції" та знання чинного законодавства України з урахуванням специфіки функціональних повноважень посадових осіб, затвердженого розпорядженнями Глевахівського селищного голови №36 від 29.04.2020, №99 від 23.11.2020, №106 від 07.12.2020.

Судом встановлено, що засіданні конкурсної комісії на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування Глевахівської селищної ради, що відбулось 25.01.2021 та рішення якої оформлено протоколом від 25.01.2021 №01, було вирішено схвалити та рекомендувати до затвердження екзаменаційні білети для проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад посадової особи місцевого самоврядування Глевахівської селищної ради - адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг.

Визначено дату та час проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад посадової особи місцевого самоврядування Глевахівської селищної ради - адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг - 02 лютого 2021 року о 10:00 год. (т.1, а.с.141-146).

З матеріалів справи слідує, що 02.02.2021 конкурсною комісією було проведено конкурс на заміщення вакантних посад (два вакансії) посадової особи місцевого самоврядування Глевахівської селищної ради - адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг, до якого були допущені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Кандидати на заміщення вакантних посад адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Андріянова Ліна Анатоліївна та ОСОБА_6 на іспит не з`явились.

Головою конкурсної комісії Полтавця В.М. було запропоновано конкурсантам витягти екзаменаційні білети для складання іспиту.

За результатами оцінки відповідей кандидатів на екзаменаційні білети конкурсною комісією було прийнято спільне рішення про отримання кандидатами таких балів:

- ОСОБА_1 - 19;

- ОСОБА_7 - 15;

- ОСОБА_8 - 22,

- ОСОБА_2 - 14 балів.

Конкурсна комісія дійшла висновку про те, що всі кандидати успішно склали іспит.

Конкурсною комісією було проведено співбесіду з кожним кандидатом, у ході якої бути підняті питання щодо повноважень та функціональних обов`язків посадової особи місцевого самоврядування - адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг.

На підставі розглянутих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами конкурсною комісією прийнято рішення:

- рекомендувати ОСОБА_8 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради;

- рекомендувати ОСОБА_1 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради з випробувальним терміном 3 місяці;

- рекомендувати включити ОСОБА_7 до кадрового резерву; - рекомендувати включити ОСОБА_2 до кадрового резерву.

Вказане рішення оформлено протоколом конкурсної комісії від 02.02.2021 №02 (т.1. а.с.147-149).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до Глевахівської селищної ради із запитом щодо надання інформації про результати конкурсу на заміщення вакантних посад адміністратора.

Глевахівська селищна рада листом від 22.03.202 №575/02-22 повідомила позивачці, що письмовий іспит на конкурсі на заміщення вакантних посад (два вакансії) адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради 02.02.2021 складали: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 . Всі кандидати успішно склали іспит.

На співбесіді кожним із претендентів було надано розгорнуті відповіді. Конкурсна комісія на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами прийняла рішення про відбір осіб для зайняття вакантних посад (два вакансії) посадової особи місцевого самоврядування - адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг, а саме: рекомендувати ОСОБА_8 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради; рекомендувати ОСОБА_1 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради з випробувальним терміном 3 місяці; рекомендувати включити ОСОБА_7 до кадрового резерву; рекомендувати включити ОСОБА_2 до кадрового резерву.

Враховуючи участь у тренінгових навчаннях у рамках фази впровадження "U-Lead з Європою" (напрям покращення якості надання адміністративних послуг для населення), згідно з розпорядженням селищного голови від 01.03.2021 на посади адміністраторів відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради прийняті ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.152).

Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 було подано до Глевахівської селищної ради заяву від 01.03.2021, у якій вона просила, враховуючи результати конкурсу, прийняти її на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг з 02 березня 2021 року (т.1, а.с.151).

На підставі вказаної заяви Глевахівським селищним головою Петренком Володимиром Васильовичем прийнято розпорядження від 01.03.2021 №27-к, яким призначено ОСОБА_2 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг з 02 березня 2021 року з посадовим окладом згідно штатного розпису з випробуванням строком три місяці (т.1, а.с.150).

Також розпорядження Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича від 01.03.2021 №26-к було призначено ОСОБА_8 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг з 02.03.2021 (т.1, а.с.133).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем розпорядження від 01.03.2021 №27-к, позивачка звернулася з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою-другою статтею 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі-Закон №2493, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з статтею 2 Закону №2493 посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 3 Закону №2493 передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Статтею 10 цього ж Закону визначено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:

- на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2493 дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 №169 затверджено Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців (далі-Порядок №169).

Так, пунктами 1-3 Порядку №169 передбачено, що відповідно до цього Порядку проводиться конкурсний відбір на заміщення вакантних посад державних службовців третьої - сьомої категорій (далі - конкурс), крім випадків, коли законами України встановлено інший порядок заміщення таких посад.

Конкурс на заміщення вакантної посади державного службовця повинен забезпечувати конституційне право рівного доступу до державної служби громадян України.

Для проведення відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців наказом (розпорядженням) керівника відповідного державного органу, який здійснює призначення на посаду державного службовця, утворюється конкурсна комісія у складі голови, секретаря і членів комісії.

Очолює конкурсну комісію заступник керівника державного органу. До складу конкурсної комісії входять представники кадрової та юридичної служб, а також окремих структурних підрозділів апарату державного органу.

Згідно з пунктами 8-9 Порядку №169 особи, які подали необхідні документи до державного органу для участі у конкурсі, є кандидатами на зайняття вакантної посади державного службовця (далі - кандидати).

Конкурс проводиться поетапно: 1) публікація оголошення державного органу про проведення конкурсу в пресі або поширення його через інші засоби масової інформації; 2) прийом документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, та їх попередній розгляд на відповідність встановленим кваліфікаційним вимогам до відповідного рівня посади; 3) проведення іспиту та відбір кандидатів.

Відповідно до пунктів 19-23 Порядку №169 іспит проводиться конкурсною комісією державного органу, в якому оголошено конкурс, з метою об`єктивної оцінки знань і здібностей кандидатів на посаду державних службовців.

Кадрова служба за погодженням з головою конкурсної комісії визначає дату проведення іспиту та повідомляє кандидатів про місце і час його проведення.

Під час іспиту перевіряються знання Конституції України, Законів України "Про державну службу" та "Про запобігання корупції", а також законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та структурного підрозділу.

Загальний порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців розробляється Нацдержслужбою разом з Українською Академією державного управління при Президентові України.

Порядок проведення іспиту у державному органі та перелік питань на перевірку знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень цього державного органу та його структурних підрозділів затверджується керівником органу, в якому проводиться конкурс, відповідно до цього Порядку та Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців.

Згідно з пунктом 25 Порядку №169 конкурсна комісія на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, які успішно склали іспит, на своєму засіданні здійснює відбір осіб для зайняття вакантних посад державних службовців.

Відповідно до пунктів 29-31 Порядку №169 рішення комісії приймається простою більшістю голосів присутніх на її засіданні членів конкурсної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії.

У рішенні комісії, що подається керівнику державного органу, обов`язково зазначаються пропозиції щодо призначення конкретного кандидата на вакантну посаду державного службовця та визначаються кандидатури для зарахування до кадрового резерву.

Засідання конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії і подається керівникові не пізніше ніж через два дні після голосування. Кожний член комісії може додати до протоколу свою окрему думку.

Конкурсна комісія повідомляє кандидатів про результати конкурсу протягом трьох днів після його завершення.

Пунктом 32 Порядку №169 передбачено, що рішення про призначення на посаду державного службовця та зарахування до кадрового резерву приймає керівник державного органу на підставі пропозиції конкурсної комісії протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією.

Розпорядженням Глевахівського селищного голови від 29.04.2020 №36 затверджено Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування Глевахівської селищної ради (далі - Порядок проведення конкурсу) та Порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування Глевахівської селищної ради (далі - Порядок проведення іспиту).

Відповідно до пункту 20 Порядку проведення конкурсу іспит проводиться конкурсною комісією Глевахівської селищної ради з метою об`єктивної оцінки знань і здібностей кандидатів на посади посадових осіб місцевого самоврядування у виконавчому апараті Глевахівської селищної ради.

Під час іспиту перевіряються знання Конституції України, Законів України "Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про місцеве самоврядування в Україні» та "Про запобігання корупції", а також чинного законодавства з урахуванням специфіки повноважень та функціональних обов`язків посадових осіб Глевахівської селищної ради (п.22 Порядку проведення конкурсу).

Кандидати, які не склади іспит, не можуть бути рекомендовані конкурсною комісією для призначення на посаду (п.24 Порядку проведення конкурсу).

Згідно з пунктами 30-32 Порядку проведення конкурсу засідання конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії та подається селищному голові не пізніше ніж через два дні після голосування. Кожний член комісії може додати до протоколу свою окрему думку.

Конкурсна комісія повідомляє кандидатів про результати конкурсу протягом трьох днів після його завершення.

Рішення про призначення на посаду посадової особи місцевого самоврядування та зарахування до кадрового резерву приймає селищний голова на підставі пропозиції конкурсної комісії протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією.

Глевахівська селищна рада, заперечуючи проти позовних вимог, зазначила, що конкурсна комісія надала свої рекомендації щодо кандидатур осіб, які б на погляд комісії могли б бути призначенні на посади, але відповідно до порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування Глевахівської селищної ради та Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", в свою чергу голова селищної ради самостійно призначає на посади посадових осіб, враховуючи рекомендації комісії, складені за результатами проведення конкурсу, що повністю відповідає чинному законодавству.

Також відповідач зазначив, що спірне розпорядження було прийнято на підставі заяви ОСОБА_3 , у той час як ОСОБА_1 не подавала заяву про призначення її на посаду і тим самим, не скористалась правом на призначення на посаду.

Як зазначено вище, Глевахівська селищна рада листом від 22.03.2021 №575/02-22 повідомила позивачці, що призначення ОСОБА_3 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради зумовлено її участю у тренінгових навчаннях у рамках фази впровадження "U-Lead з Європою" (напрям покращення якості надання адміністративних послуг для населення).

Отже, з наданих матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що призначення ОСОБА_3 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради, та відповідно, непризначення на таку посаду ОСОБА_1 , зумовлено участю третьої особи у тренінгових навчаннях у рамках фази впровадження "U-Lead з Європою" (напрям покращення якості надання адміністративних послуг для населення) та подання нею заяви про призначення на відповідну посаду раніше за позивача.

Як вбачається з листа Глевахівської селищної ради від 22.07.2021 №02-22 Глевахівська селищна рада за угодою в рамках проекту "U-Lead з Європою" зі створення центру надання адміністративних послуг від 02.03.2020, згідно Технічного завдання взяла на себе зобов`язання, зокрема, заповнити вакансії ЦНАП та визначити персональний список для проходження навчальних заходів. Навчальні тренінги є обов`язковим етапом виконання умов угоди.

При погодженні списку осіб на навчальні тренінги, Глевахівською селищною радою були включені, зокрема, особи, які пройшли конкурсний відбір та рекомендовані конкурсною комісією на посаду адміністратора, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

Проте, на запрошення на навчання ОСОБА_1 відмовилась брати участь у навчальних тренінгах.

Після цього на заміну були запрошені особи, які пройшли конкурсний відбір та рекомендовані конкурсною комісією в резерв на посаду адміністратора, а саме: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т.1, а.с.40).

Судом встановлено, що на підставі угоди про партнерство №935, укладеної між проектом "U-Lead з Європою: програма для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку" та Глевахівською селищною радою (т.1, а.с.40-44) відповідачем було проведено тренінги з 18.02.2021 по 26.02.2021.

За результатами вказаних тренінгів ОСОБА_2 було отримано сертифікат про проходження навчання в рамках Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку "U-Lead з Європою" (т.1, а.с.241).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 проходила відповідний тренінг та отримала сертифікат вже після проведення конкурсною комісії конкурсу на заміщення вакантної посади адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради та оголошення результатів такого конкурсу.

Суд наголошує на тому, що в силу вищенаведених норм, які регулюють процедуру проведення конкурсу, рішення про призначення на посаду посадової особи органу місцевого самоврядування має бути прийнято на підставі пропозиції (рекомендації) конкурсної комісії протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією.

При цьому, нормами чинного законодавства не передбачена можливість керівника органу місцевого самоврядування відхиляти пропозиції конкурсної комісії та призначати осіб на відповідні посади на власний розсуд, надаючи перевагу тим кандидатам, які мають сертифікати щодо проходження відповідних тренінгів, які мали місце після оголошення результатів конкурсу.

Суд зауважує, що у разі неврахування рекомендації конкурсної комісії щодо призначення на посаду певної особи та без належної мотивації причин такого неврахування нівелюється сама мета проведення конкурсу.

У зв`язку з цим, суд вважає, що наявність у ОСОБА_3 сертифікату про проходження тренінгу, отриманого нею вже після оголошення результатів конкурсу, не є обставиною, яка надає їй перевагу у порівняння з іншим кандидатом, який отримав більшу кількість балів за результатом складання іспиту та отримав рекомендацію конкурсної комісії для призначення на посаду. При цьому суд зауважує, що рішенням конкурсної комісії ОСОБА_3 була рекомендована лише до зарахування до кадрового резерву.

Як зазначено вище, відповідач, мотивуючи правомірність прийняття спірного розпорядження, зазначив, ОСОБА_3 раніше ніж позивачка подала заяву про призначення на посаду.

Однак, у судових засіданнях на запитання суду про те, чи були нормативно закріплені строки для подання переможцями конкурсу заяв про призначення на посаду та чи була позивачка проінформована про необхідність подання такої заяви, представник відповідача повідомив, що конкретний строк для подання заяви встановлений не був, ОСОБА_3 була призначена на посаду, оскільки першою подала таку заяву, а Глевахівська селищна рада не з`ясовувала у ОСОБА_1 причини неподання нею відповідної заяви.

При цьому відповідач зауважив, що необхідність подання особою заяви про призначення на посаду передбачена Кодексом законів про працю України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", не називаючи про цьому конкретні номери статей зазначених нормативних актів.

Проте, суд наголошує на тому, що вимогами чинного законодавства не передбачено необхідність подання особою, яка рекомендована конкурсною комісією на призначення на відповідну посаду, заяви про призначення на посаду.

Так, пунктом 32 Порядку №169 встановлено, що рішення про призначення на посаду державного службовця та зарахування до кадрового резерву приймає керівник державного органу на підставі пропозиції конкурсної комісії протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією.

Отже, вказана норма не визначає заяву кандидата про призначення на посаду як передумову для прийняття керівником державного органу (органу місцевого самоврядування) рішення про призначення такої особи на посаду.

Крім того, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що прийняття відповідачем розпорядження від 01.03.2021 №26-К про призначення ОСОБА_8 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг з 02.03.2021 було здійснено за відсутності заяви вказаної особи про призначення її на відповідну посаду.

Також суд враховує, що будучі обізнаним про усі наявні засоби зв`язку з позивачкою, відповідач не звертався до ОСОБА_1 з повідомленням про необхідність подання заяви про призначення її на посаду, з метою документального оформлення трудових відносин. Іншого суду відповідачем надано не було.

У зв`язку з цим, суд вважає необґрунтованим та безпідставним посилання відповідача як на підставу прийняття спірного розпорядження на факт неподання ОСОБА_1 заяви про призначення її на посаду та на подання такої заяви ОСОБА_3 , оскільки лише подача такої заяви, на переконання суду, не може нівелювати результати конкурсної процедури, за якою переможцем конкурсу було визначено саме позивачку.

Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного розпорядження, у той час як матеріали справи свідчать про те, що підстави для призначення ОСОБА_2 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради відсутні.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправними дії Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича в частині призначення ОСОБА_3 на посаду адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради та скасувати розпорядження Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича в частині призначення ОСОБА_3 на посаду адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради.

З цього приводу суд зазначає, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнається судом протиправним, оскаржувана поведінка (дії або бездіяльність) поглинається скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що в даному випадку, ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивачки є саме визнання протиправним та скасування розпорядження Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича від 01.03.2021 №27-К про призначення ОСОБА_3 на посаду адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг конкурсною комісією було рекомендовано призначити на посаду саме ОСОБА_1 , суд вважає, що відповідач, приймаючи спірне розпорядження, безпідставно позбавив позивачку права бути призначеною на відповідну посаду.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича в частині не призначення ОСОБА_1 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради на підставі рекомендації конкурсної комісії Глевахівської селищної ради, оформленої протоколом від 02.02.2021 №02.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Глевахівського селищного голову Фастівського району Київської області Петренка Володимира Васильовича призначити ОСОБА_1 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради як таку, що успішно пройшла конкурс та співбесіду на вакантну посаду, суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем протиправно не було вчинено дій щодо призначення позивачки на відповідну посаду, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Враховуючи, що в силу вимог Порядку №196 прийняття рішення про призначення на посаду державного службовця здійснюється керівник державного органу на підставі пропозиції конкурсної комісії протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією, а рішення конкурсної комісії з рекомендацією щодо призначення на посаду позивача було оформлено протоколом від 02.02.2021, суд вважає за необхідне зобов`язати Глевахівського селищного голову Петренка Володимира Васильовича призначити ОСОБА_1 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Глевахівської селищної ради Київської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради за час вимушеного прогулу у сумі 15000,00 грн., суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи вказану позовну вимогу, позивачка у відповіді на відзив на позовну заяву посилається на ст.235 Кодексу законів про працю України та на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пленум Верховного Суду України у п. 32 постанови від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Згідно з пункту 1 Порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках: а) надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; в) виконання працівниками державних і громадських обов`язків у робочий час; г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров`я; д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги; ж) службових відряджень (крім службових відряджень державних службовців); з) вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду; и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; і) звільнення працівників-донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов`язків; й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Дослідивши зміст вищенаведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникає у особи за умови встановлення судом факту незаконного звільнення особи з відповідної посади, тобто незаконного припинення з нею трудових відносин.

Суд наголошує на тому, що у даній справі спірні правовідносини стосуються оскарження бездіяльності відповідачів щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг за результатами проведення конкурсу, тобто не вчинення відповідачами дій, направлених на виникнення трудових правовідносин між Глевахівською селищною радою та позивачем.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин трудові відносини між позивачем та Глевахівською селищною радою ще не виникли, а тому суд вважає, що підстави для стягнення на користь позивача з відповідного органу місцевого самоврядування середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України та Порядку №100 відсутні.

У зв`язку з цим. суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Глевахівської селищної ради Київської області на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради за час вимушеного прогулу у сумі 15000,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягненя з Глевахівської селищної ради на користь ОСОБА_1 50000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону №393 громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З викладеного випливає, що сам факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Тобто моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №822/3180/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90425178) та від 04.03.2020 у справі №815/2215/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88027776).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі №815/2215/15 зазначив, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Позивачка, обґрунтовуючи вказану вимогу, зазначила, що вона на момент спірних відносин була вагітною, а тому прийняття відповідачем спірного розпорядження та невчинення дій щодо призначення позивачки на відповідну посаду завдало їй значних моральних страждань; призвело до виникнення страху залишитись без роботи та засобів існування та виникненням стресу щодо неможливості позивачки здійснити право на самореалізацією та виникненням у зв`язку з цим відчуття нікчемності та незахищеності від свавілля відповідача; принизило честь та гідність ОСОБА_1 , враховуючи наявний у неї досвід роботи в органах місцевого самоврядування, її кваліфікацію, зроблений внесок у державне будівництво тощо.

Як вбачається з довідки Комунального некомерційного підприємства "Васильківська багатопофільна лікарня інтенсивного лікування" Васильківської міської ради для призначення і виплати державної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнобов`язкового державного соціального страхування №96 від 19.04.2021, ОСОБА_1 призначено відповідно державну допомогу на період з 19.04.2021 по 22.08.2021.

Станом на 19.04.2021 термін вагітності позивачки становив 30 тижнів (т.1, а.с.42).

Відповідно до обмінної карти пологового будинку пологового відділення лікарні Комунального некомерційного підприємства "Васильківська багатопофільна лікарня інтенсивного лікування" Васильківської міської ради від 12.07.2021 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину (т.2. а.с.4-5).

Отже, вказаного слідує, що момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 була вагітною.

Суд погоджується з доводами позивачки, що перенесені нею моральні страждання знаходяться у прямому зв`язку з фактом незаконного прийняття відповідачем спірного розпорядження та невчиненням дій щодо працевлаштування ОСОБА_1 , яка перебувала у стані вагітності.

При цьому суд вважає, що завдана позивачці моральна шкода у контексті обставин, встановлених під час розгляду справи, не може бути компенсована самим лише визнанням порушення Закону.

Суд вважає, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача, в залежності від обставин справи, не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що таку шкоду йому заподіяно.

Проте суд звертає увагу на те, що позивачка не зазначила, з яких міркувань вона виходила, визначаючи суму заподіяної їй моральної шкоди (кратність співвідношення з мінімальною заробітною платою, прожитковим чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян тощо).

Верховний суд України в Листі від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» зазначив, що критерії визначення розміру відшкодування моральної шкоди, передбачені ч. 3 ст. 23 ЦК, є не досить чіткими, однак визначаючи розмір та форми відшкодування моральної шкоди треба також ураховувати функції, які повинно виконувати таке відшкодування (сатисфакція, компенсаційна функція). Які б фактори не впливали в кожному конкретному випадку на розмір відшкодування, очевидним є те, що цей розмір повинен бути максимально адекватним завданій шкоді.

На підставі цього, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує вищевикладені конкретні обставини справи та вважає, що у даному випадку достатнім розміром компенсації моральної шкоди є 15000,00 грн., який є максимально адекватним завданій позивачеві шкоді та дорівнює розміру місячної заробітної плати посади адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради, на яку позивачку не було працевлаштовано через неправомірну поведінку відповідачів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивачки про стягнення на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 70000,00 грн. суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 15.03.2021 між Крикуновим Олександром Володимировичем (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №15/03/21, за умовами якого адвокат зобов`язався надати клієнту консультаційні та юридичні послуги, пов`язані: з веденням судових справ ОСОБА_1 в судових органах України будь-якої ланки, з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, свідку, потерпілому, правопорушнику, підозрюваному, обвинуваченому, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України. Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінально-процесуальним кодексом України.

Пунктом 3.1 договору визначено, що за правову допомогу, передбачену в п.1.2 договору, клієнт сплачує адвокату винагороду на умовах, в порядку та в розмірі, що погоджено сторонами в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язання за договором.

Пунктом 2.1 договору набирає чинності з моменту його підписання, а саме з "15" березня 2021 і діє до "15" березня 2022 р. (т.1, а.с.220-221).

Відповідно до пункту 2 Додатку №1 до договору №15/03/21 від 15.03.2021 в даному випадку сторони домовились, що гонорар за послуги адвоката по договору №15/03/21 від 15.03.2021 становить 1800,00 грн. за годину, що складає 30% від мінімальної заробітної плати , що встановлена на момент підписання договору 6000,00 грн. за один місяць.

Пункт 3 Додатку №1 договору містить застереження, за яким до складу робіт по договору входить надання правової консультації не більше двох годин. Підготовка та складання позову (підготовка позову, формування та копіювання додатків до позову, подання позову до суду, підготовка та складання заяви про забезпечення позову) не більше 6 годин, представництво в судовому засіданні та участь адвоката в слуханні судової справи в суді з урахуванням часу витраченого на проїзд до суду, але не більше трьох годин за одне судове засідання (т.1, а.с.223).

09.06.2021 між сторонами було підписано Додаткову угоду до договору №15/03/21 від 15.03.2021, в якому сторони погодили, що гонорар за послуги адвоката становить:

- зустріч та усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи - 1800,00 грн. (одна година), становить 30% від мінімальної заробітної плати в Україні, яка встановлена на момент підписання договору 6000,00 грн. за один місяць;

- представництво та захист інтересів клієнта в суді будь-якої інстанції, підготовка процесуальних документів (одна година) становить 4200,00 грн. за годину, що складає 70% від мінімальної заробітної плати в Україні, яка встановлена на момент підписання договору 6000,00 грн. за один місяць (т.2, а.с.70).

Позивачкою в якості доказів наданих адвокатом Крикуновим О.В. послуг додано до матеріалів справи акт виконаних послуг (робіт) від 21.07.2021, з якого вбачається, що позивачу були надані такі послуги:

- надання правової консультації (1 година) - 1800,00 грн.;

- підготовка та складання адміністративного позову (підготовка позову, формування та копіювання додатків до позову, подання позову до суду разом з часом, витраченим на відправлення позову до суду) (5,5 годин) - 23100,00 грн.;

- представництво адвокатом в судовому засіданні 10.06.2021, яке включає час, витрачений адвокатом на проїзд до суду (2 години) - 8400,00 грн.;

- представництво адвокатом в судовому засіданні 01.07.2021, яке включає час, витрачений адвокатом на проїзд до суду (2 години) - 8400,00 грн.;

- представництво адвокатом в судовому засіданні 13.07.2021, яке включає час, витрачений адвокатом на проїзд до суду (2 години) - 8400,00 грн.;

- представництво адвокатом в судовому засіданні 22.07.2021, яке включає час, витрачений адвокатом на проїзд до суду (2 години) - 8400,00 грн.;

- ознайомлення з матеріалами справи (0,5 години) - 900,00 грн., що в цілому становить 59400,00 грн. (т.2, а.с.18).

Позивачкою в якості доказів понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 59400,00 грн., додано до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордера №1/21/7 від 21.07.2021 (т.2, а.с.20).

Глевахівська селищна рада заявила клопотання про зменшення розміру судових витрат, в якому відповідач зазначив, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

Відповідач зазначив, що у додатку до договору від 15.06.2021 визначено, що розмір послуг адвоката за годину становить 1800,00 грн., проте, відповідно до акта виконаних робіт та довідки-розрахунку година роботи адвоката складає 4200,00 грн.

Отже, на думку відповідача, надані позивачкою документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу містять недостовірну інформацію.

Відповідач зауважив, що заявлені позивачкою до стягнення витрати на правничу допомогу є завищеними та непропорційними предмету спору.

Суд звертає увагу відповідача на те, що матеріали справи містять договір про надання правової допомоги №15/03/21 від 15.03.2021, укладений між позивачкою та Крикуновим О.В.

Тарифи послуг адвоката визначені сторонами у додатковій угоді від 09.06.2021 до договору №15/03/21 від 15.03.2021, в якому сторони погодили, що гонорар за послуги адвоката становить: зустріч та усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи - 1800,00 грн. (одна година), становить 30% від мінімальної заробітної плати в Україні, яка встановлена на момент підписання договору 6000,00 грн. за один місяць; представництво та захист інтересів клієнта в суді будь-якої інстанції, підготовка процесуальних документів (одна година) становить 4200,00 грн. за годину, що складає 70% від мінімальної заробітної плати в Україні, яка встановлена на момент підписання договору 6000,00 грн. за один місяць.

У зв`язку з цим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на неналежне оформлення та на недостовірність інформації у наданих позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу документах.

Суд зазначає, що матеріали справи не підтверджують надання адвокатом позивачці послуг правничої допомоги саме на суму 70000,00 грн.

Так, відповідно до акта від 21.07.2021 обсяг наданих позивачці послуг оцінений адвокатом на суму 59400,00 грн.

Доказів надання адвокатом послуг правничої допомоги на суму 10600,00 грн. (70000,00 грн. - 59400,00 грн.) матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку обставинам пов`язаності цих (на суму 59400,00 грн.) заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом цієї справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам «неминучості» такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу:

- надання правової консультації - 1 година - 1800,00 грн.;

- ознайомлення з матеріалами справи - 0,5 години - 900,00 грн.

Суд зазначає, що вказані дії не були неминучими та необхідними в обов`язковому порядку для вирішення спору та були вчинені позивачем на власний розсуд, а тому не можуть бути покладені на відповідача, з огляду на вищевказані правові позиції, висловлені Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях.

Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї справи та свідчить про те, що розподілу у цій справі підлягають виключено витрати, пов`язані з підготовкою та складанням адміністративної позовної заяви та здійсненням представництва у суді (загальний розмір 56700,00 грн.).

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350) зауважив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Враховуючи складність справи, а саме: законодавче віднесення її до категорії справ незначної складності (п.1 ч.6 ст.12 КАС України); кількість (обсяг) матеріалів, з яких вона складається, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 56700,00 грн. не співмірним зі складністю справи та є істотно завищеним.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., який також буде дорівнювати розміру місячної заробітної плати посади адміністратора Відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради, на яку позивачку не було працевлаштовано через неправомірну поведінку відповідачів. Вказана сума, на думку суду, є адекватною складності цієї справи та процесуальним діям представника, які були необхідними та неминучими для її розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн., що підтверджується квитанціями про сплату від 19.04.2021 №58898 на суму 908,00 грн. та від 19.04.2021 №58887 на суму 908,00 грн. (т.1, а.с.32-33).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Глевахівської селищної ради.

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Глевахівської селищної ради, становить 15908,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича від 01.03.2021 №27-К.

3. Визнати протиправною бездіяльність Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради на підставі рекомендації конкурсної комісії Глевахівської селищної ради, оформленої протоколом від 02.02.2021 №02.

4. Зобов`язати Глевахівського селищного голову Петренка Володимира Васильовича призначити ОСОБА_1 на посаду адміністратора відділу з питань організації надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з Глевахівської селищної ради (ідентифікаційний код 04359146, місцезнаходження: 08631, Київська обл., Васильківський р-н., смт.Глеваха, вул.Вокзальна, буд.26) 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) на відшкодування завданої моральної шкоди.

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 15908,00 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Глевахівської селищної ради (ідентифікаційний код 04359146, місцезнаходження: 08631, Київська обл., Васильківський р-н., смт.Глеваха, вул.Вокзальна, буд.26).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.