Рішення № 99385990, 31.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року № 320/5112/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянув у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 104650005563 від 18.11.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 1;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 навчання в ПТУ з 01.04.1985 по 22.10.1985, службу в Радянській армії з 30.10.1985 по 09.02.1988, трудовий стаж роботи з 27.04.1988 по 08.04.1991, з 23.04.1991 по 31.07.1992, з 17.08.1992 по 09.05.1993, з 19.05.1993 по 30.09.1994, з 02.01.1997 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 09.01.2001 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р за списком № 1, призначити та виплати пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 1 згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова пенсійного органу у призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку є протиправною, оскільки пільгової пенсії з урахуванням наявного у нього стажу роботи на посадах за списком №1 не менше 10 років, що підтверджується первинними документами, поданими позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Зі сторони позивача виконані всі вимоги законодавчо-нормативних актів щодо переліку документів, які подаються до територіального органу Пенсійного Фонду для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку з урахуванням спеціального страхового стажу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що при прийняті оскаржуваного рішення відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Брянківським МВ України в Луганській області 12.08.1999.

Згідно довідки № 0000239956 від 15.06.2017 позивач є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що позивач у період з 01.04.1985 по 22.10.1985 навчався у професійно-технічному училищі №18 м.Брянка та закінчив повний курс на базі середньої освіти за професією електрослюсар підземник, що підтверджується Дипломом № 407523 від 22.10.1985 року.

Згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 позивача у періоди:

з 02.08.1984р. прийнятий учнем горно робочого поверхності І розряду

з 01.04.1985 по 22.10.1985 - навчання в СПТУ №15 м.Брянка по професії електрослюсар підземник,

з 22.10.1985 по 23.10.1985 - працював підземним електрослюсарем ІІІ розряду з повним робочим днем під землею шахта «Анненская»

з 30.10.1985 по 09.02.1985 - служба в рядах радянської армії

з 27.04.1988 по 08.04.1991 працював підземним електрослюсарем ІІІ розряду з повним робочим днем під землею шахта «Анненская», з 26.07.1989 - переведений електрослюсарем ІV розряду

з 23.04.1991 по 31.07.1992 - працював на архіпелазі Шпіцберген рудник «Піраміда» «Арктиквугілля» за професією підземним електрослюсарем ІV розряду з повним робочим днем під землею (копія трудового договору)

з 17.08.1992 по 09.05.1993 - працював підземним електрослюсарем ІV розряду з повним робочим днем під землею

з 19.05.1993 по 30.09.1994 - працював підземним електрослюсарем ІV розряду з повним робочим днем під землею

з 02.01.1997 по 05.05.1998 - працював електрослюсарем ІV розряду Брянківське будівельне управління тресту «Стахановжилстрой»

з 06.05.1998 по 09.01.2001 - працював по переводу електрослюсарем ІV розряду«Стахановжилстрой»

З 15.08.1997 по 17.03.2015 - фізична особа підприємець, що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОП.

У зв`язку з досягненням віку, який надає право для призначення пільгової пенсії та маючи загальний трудовий стаж не менше 25 років, з яких не менше 10 років на посадах, що за шкідливими умовами праці, відносяться до посад, зайнятість на яких дає право на пенсію на пільгових умовах позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до списку № 1 згідно з п. а ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За наслідками розгляду заяви, 18.11.2020 відповідачем було винесено рішення №104650005563, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії. Вказане рішення обґрунтовано тим, що підставою для розгляду питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва в конкретному списку, а також підтвердження відповідних умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня. Відсутність хоча б однієї із цих умов не дає права заявникові на таку пенсію.

Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 920 від 12.08.1993 № 637 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 920), що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. У тих випадках, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або правонаступників встановленого зразка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У Рішенні про відмову в призначенні пенсії № 104650005563 від 18.11.2020 відповідач вказав, що за наданими позивачем документами страховий стаж становить 26 років 7 місяців 27 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи з 02.08.1984 по 23.10.1985, оскільки позивач навчався в ПТУ з відривом від виробництва, а тому необхідне уточнення періодів роботи.

Відповідач вказав, що оскільки позивачем не надано пільгових уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу, то право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відсутнє.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р., у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058- ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Положення Закону №1788-XII підлягають застосуванню з врахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно зі ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відповідно до Списку №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, до нього включено Гірничі роботи.

Всі працівники, інжерно - технічні робітники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокириту, газу, графіту, асбесту, солі, слюди на інших рудних та нерудних копалин ..., а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні вказаних вище працівників.

Аналогічні положення містяться у затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 № 36 Списку №1.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах за нормами ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується п. 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.72 року (далі - Положення), за яким періоди служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах міліції (тощо) прирівнюються за вибором особи чи до роботи, яка передувала, чи до роботи, яка була одразу після військової служби, а навчання в професійно-технічному закладі зараховується до роботи, яка була після його закінчення.

Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» передбачено, що під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або обіймала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання за спеціальністю в професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією.

У будь-якому разі час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не мають перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач з 01.04.1985 по 22.10.1985 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища №18 м.Брянка на базі середньої освіти за професією електрослюсар підземник, що підтверджується Дипломом № 407523 від 22.10.1985 року.

З 22.10.1985 вже працював підземним електрослюсарем ІІІ розряду з повним робочим днем під землею шахта «Анненская», тобто після закінчення навчання позивач відразу працевлаштувався за набутою (пільговою) професією.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, м. Брянка, м. Стахонов відносяться до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно з статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність можливості надати позивачем первинних документів, що знаходяться на підприємстві, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, не може порушувати право позивача на отримання пенсії, гарантоване Конституцією України.

Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 569/15635/16-а.

Щодо атестації робочого місця суд зазначає, що згідно п. 3 Порядку до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу №655 від 27.10.1995 проведено атестацію робочих місць шахта «Анненская», в тому числі «підземний електрослюсар».

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 19.02.2020 р. у справі №520/15025/16-а... особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Вказана правова позиція, враховуючи відсутність можливості отримання інформації на підтвердження проведення чи непроведення атестації робочого місця позивача, суд також не може погодитися з посиланням відповідача на відсутність доказів проведення атестації робочого місця як на підстав у відмови у призначенні позову пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем досягнуто віку (50 років), який надає право для призначення пільгової пенсії та маючи загального трудового стажу більше 25 років, з яких 13 років 10 місяців 09 днів на посадах, що за шкідливими умовами праці, відносяться до посад, зайнятість на яких дає мені право на пенсію на пільгових умовах, позивач має право на призначення пенсії за Списком 1.

Оскільки інших доводів у рішенні про відмову у призначенні пенсії щодо відсутності підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем не наведено, то відмова пенсійного фонду у призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та порушує право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому рішення про відмову у призначенні пенсії № 104650005563 від 18.11.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 104650005563 від 18.11.2020 про відмову 2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 1 підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 навчання в ПТУ з 01.04.1985 по 22.10.1985, службу в Радянській армії з 30.10.1985 по 09.02.1988, трудовий стаж роботи з 27.04.1988 по 08.04.1991, з 23.04.1991 по 31.07.1992, з 17.08.1992 по 09.05.1993, з 19.05.1993 по 30.09.1994, з 02.01.1997 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 09.01.2001 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р за списком № 1, призначити та виплати пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 1 згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією за умови досягненням віку, який надає право для призначення пільгової пенсії та маючи загальний трудовий стаж не менше 25 років, з яких не менше 10 років на посадах, що за шкідливими умовами праці, відносяться до посад, зайнятість на яких дає право на пенсію на пільгових умовах.

Захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату цих сум, що не є втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.

Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, оскільки судом викладено висновки щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 навчання в ПТУ з 01.04.1985 по 22.10.1985, службу в Радянській армії з 30.10.1985 по 09.02.1988, трудовий стаж роботи з 27.04.1988 по 08.04.1991, з 23.04.1991 по 31.07.1992, з 17.08.1992 по 09.05.1993, з 19.05.1993 по 30.09.1994, з 02.01.1997 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 09.01.2001 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р за списком № 1, призначити з дати звернення та виплати пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 1 згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказі на підтвердження правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір в сумі 908,00 грн. по квитанції №98544 від 27.04.2021, що підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 104650005563 від 18.11.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 навчання в ПТУ з 01.04.1985 по 22.10.1985, службу в Радянській армії з 30.10.1985 по 09.02.1988, трудовий стаж роботи з 27.04.1988 по 08.04.1991, з 23.04.1991 по 31.07.1992, з 17.08.1992 по 09.05.1993, з 19.05.1993 по 30.09.1994, з 02.01.1997 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 09.01.2001 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р за списком № 1, призначити з дати звернення та виплати пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 1 згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.