Ухвала суду № 99385964, 06.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 вересня 2021 року м. Київ № 320/5150/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 9 листопада 2018 р. № Ф-143849-52-У у розмірі 15 819 грн. 54 коп.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 липня 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 р. замінено відповідача у цій справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

4 лютого 2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про заміну відповідача по справі на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 р. замінено відповідача у цій справі - Головне управління ДПС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу.

12 серпня 2021 року до суду надійшло заява від представника позивача про відмову від позову. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач самостійно задовольнив заяву та повністю скасував борг з недоїмки з єдиного соціального внеску (ЄСВ) позивачу та вимогу, тобто своїми діями підтвердив скасування спірного рішення та відсутність боргу з ЄСВ після подання позовної заяви. Крім того, просить суд вирішити питання про відшкодування судових витрат та витрат на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 140 КАС України.

17 серпня 2021 р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження. Зазначає, що 19 лютого 2021 р. на підставі рішення контролюючого органу від 19 лютого 2021 р. №173/10361306 списано нарахування з єдиного внеску на суму 35 558 грн. 74 коп. Станом на 12 серпня 2021 р. у позивача відсутня недоїмка з єдиного внеску, що підтверджуються інтегрованою карткою платника податків з єдиного внеску. Таким чином, оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень, при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, а відтак у сулу положень Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, а провадження у справі № 320/5150/20 підлягає закриттю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що провадження у цій справі слід закрити з таких підстав.

Предметом спору є скасування вимоги податкового органу про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 9 листопада 2018 р. № Ф-143849-52-У, якою контролюючий орган зобов`язав позивача погасити наявну у нього недоїмку з єдиного соціального внеску, розмір якої відповідно до інформаційних систем контролюючого органу становить 15 819 грн. 54 коп.

Судом встановлено, що 19 лютого 2021 р. на підставі рішення контролюючого органу від 19 лютого 2021 р. №173/10361306 списано нарахування з єдиного внеску на суму 35 558 грн. 74 коп., у зв`язку з чим у позивача станом на 12 серпня 2021 р. в інформаційних системах контролюючого органу відсутня недоїмка з єдиного внеску.

Указані обставини щодо зменшення позивачу нарахувань з єдиного внеску підтверджуються даними облікової картки позивача з єдиного внеску.

Згідно з приписами п. 60.3 ст.60 ПК у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. Відповідно до п.60.4 ст.60 ПК у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Відповідно до абз. 3 п. 6 Розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 р. №449 (далі - Інструкція №449), вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Зважаючи на те, що зобов`язання позивача з єдиного внеску, яке визначене спірною вимогою про сплату боргу, списано на суму 35 558 грн. 74 коп. та у позивача станом на 12 серпня 2021 р. відсутня недоїмка з єдиного внеску, суд дійшов висновку, що на час розгляду даної справи предмет спору у цій справі відсутній, оскільки оскаржувані позивачем порушення, зокрема прийнята вимога, відкликана відповідачем.

Водночас, у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без скасування вказаної вимоги та/або визнання протиправними дій відповідача щодо її винесення після такого виправлення.

Також, суд зазначає, що вирішення судом питання щодо скасування рішень податкового органу, які фактично вже відкликані/скасовані та, відповідно, не створюють юридичних наслідків, призведе до юридичної невизначеності у спірних правовідносинах та/або до скасування рішень суб`єкта владних повноважень, які вже є скасованими, що не передбачено жодною нормою адміністративного процесуального законодавства.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, суд закриває провадження у справі.

Беручи до уваги те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, були повністю відновлені внаслідок списання єдиного внеску на суму 15 819 грн. 54 коп. та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 9 листопада 2018 р. № Ф-143849-52-У згідно з вимогами ст. 60 ПК і абз. 3 п. 6 Розділу 6 Інструкції №449 вважається відкликаною, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються і позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією від 10 червня 2020 р. № N0J344645M.

Таким чином, враховуючи, що закриття провадження у справі не пов`язане з відмовою позивача від позову, а обумовлене самостійним виправленням податковим органом оскаржуваних порушень, які стали підставою для звернення позивача з даною позовною заявою, коригуванням даних в інформаційній системі та відкликанням вимоги, тобто прийняттям рішення на користь позивача, суд вважає, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу.

Щодо клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписи ст. 134 КАС України не виключають права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що на підставі аналізу положень ст. 134 КАС України склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з матеріалами справи між позивачем (клієнтом) та Адвокатом Фещенком Миколою Леонідовичем (адвокатом) укладено договір про надання правової допомоги №2/1/1 від 9 червня 2020 р., за яким, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справа, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагорода) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги № 2/1/1 від 9 червня 2020 р. згідно якого надано наступні послуги, а саме:

1) найменування послуги - консультація, збирання доказів, підготовка та аналіз законодавства з перспективи подання до суду позовної заяви щодо скасування боргу за вимогою Ф-143849-51-У від 9 листопада 2018 р. ГУ ДПС у Київській області; гонорар (грн.) - 1500 грн. 00 коп.; час витрат (год.) - 1,5 годин; термін виконання - до 13 червня 2020 р.;

2) найменування послуги - написання та оформлення позовної заяви у Київський окружний адміністративний суд, подання до суду; гонорар (грн.) - 2500 грн. 00 коп.; час витрат (год.) - 2,5 годин; термін виконання - до 19 червня 2020 р.;

3) найменування послуги - підготовка, написання та оформлення відповіді на відзив відповідача, подання до суду; гонорар (грн.) - 1000 грн. 00 коп.; час витрат (год.) - 1,0 годин; термін виконання - за датою визначеною в ухвалі суду.

Отже, відповідно до цього Акту позивачем понесені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

На підтвердження понесення позивачем цих витрат представником позивача надано платіжне доручення № N0J344670M від 10 червня 2020 р. на суму 5 000 грн. 00 коп. про сплату своєму представнику за надання ним правничої допомоги у суді.

Факт надання цих послуг підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання щодо повернення коштів за надану професійну правничу допомогу підлягає задоволенню. Так, за надання професійної правничої допомоги позивачу необхідно повернути 5000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу.

Керуючись ст.ст. 143, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

у х в а л и в:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 320/5150/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу про визнання протиправною та скасування вимоги.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ - 44096797) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ - 44096797) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Журавель В.О.