Рішення № 99385909, 31.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року справа № 320/8334/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірними дій, скасування постанов

Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить суд

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бузніцької Тетяни Григорівни та скасувати постанову №59873196 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в сумі 31371,85 грн.;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бузніцької Тетяни Григорівни та скасувати постанову №59872219 про відкриття виконавчого провадження та стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 1569,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1757,60 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 позовну заяву залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 2522,40 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу); уточнену позовну заяву (два примірники), з урахуванням вказаних судом зауважень; належні докази отримання оскаржуваних постанов, а у разі пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

09.10.2020 позивачем до суду надано заяву про усунення недоліків позовної заяви від 30.09.2020 разом з додатками, які було передано судді Кушновій А.О. 12.10.2020.

До заяви про усунення недоліків позовної заяви від 30.09.2020 позивачем додано: квитанцію про сплату судового збору №0.0.1836754157.1 від 16.09.2020 на суму 1757,60 грн., квитанцію про сплату судового збору №0.0.1855557064.1 від 01.10.2020 на суму 764,80 грн.; копію паспорта громадянина України.

Оскільки позивачем вимоги ухвали суду від 21.09.2020 виконано не в повному обсязі, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 календарних днів з моменту отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно надати суду: уточнену позовну заяву (два примірники), з урахуванням вказаних судом зауважень в ухвалі суду від 21.09.2020 про залишення позову без руху; надати належні докази отримання оскаржуваних постанов, а у разі пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

09.11.2020 на адресу суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви разом із заявою про уточнення позовних вимог, заявою про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав та доказами отримання оскаржуваних постанов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 позивачу вдруге продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 календарних днів з моменту отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно надати суду уточнену позовну заяву (два примірники), оформлену відповідно до вимог, встановлених частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (зазначити повне найменування відповідача, його місцезнаходження; поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти).

01.12.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви від 30.11.2020 разом із заявою про уточнення позовних вимог від 30.11.2020 та доказами отримання оскаржуваних постанов.

У заяві про уточнення позовних вимог від 30.11.2020, поданій на усунення недоліків (а.с. 92 - 109), позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бузніцької Тетяни Григорівни та скасувати постанову №59873196 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в сумі 31371,85 грн.;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бузніцької Тетяни Григорівни та скасувати постанову №59872219 про відкриття виконавчого провадження та стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 1569,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2522,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17.01.2013 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції Кудрановським Ю.В. відкрито виконавче провадження № 36027272 на підставі виконавчого листа від 26.04.2011, виданого Бородянським районним судом Київської області про примусове виконання заочного рішення цього суду від 11.01.2011 у справі № 2-133/11 про стягнення з позивача на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 223358616 від 02.10 2008 в сумі 313718,58 грн., в рахунок погашення заборгованості звернення стягнення на належну позивачу однокімнатну квартиру.

Проте з точки зору позивача на момент пред`явлення до виконання зазначеного виконавчого листа сплинув річний строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на момент відкриття виконавчого провадження, який має обчислюватись з 31.01.2011 - дати набрання законної сили заочним рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11.01.2011 у справі № 2-133/11.

Зазначає, що не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження № 36027272 і добровільно сплачувала заборгованість за кредитним договором № 014/2564/74/16457 від 02.02.2011 та повністю її виплатила 02.09.2013.

Вказує, що у виконавчому провадженні № 59873196 стягнення виконавчого збору не передбачено законом, оскільки органом державної виконавчої служби не вчинено дій щодо фактичного стягнення з позивача на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», оскільки відповідний виконавчий документ повернутий стягувачу за його заявою.

Також вказує, що постанова про стягнення виконавчого збору повинна прийматись не пізніше наступного дня одночасно з постановою про повернення виконавчого документу стягувачу, тобто у даному випадку не пізніше 13.08.2019, натомість оскаржувані постанови № 59873196 та 59872219 винесені лише 22.08.2019.

Крім того позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 15.02.2018 (справа № 910/1587/13) та ухвалі від 18.04.2018 (провадження №61-1788св17), згідно з якою підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/8334/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України. Витребувано докази у відповідача та запропоновано йому протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вказану ухвалу суду від 07.12.2020 відповідачу направлено засобами електронного зв`язку разом з копією позовної заяви з додатками до неї. Електронне повідомлення, що вміщує вказані файли доставлено на адресу електронної пошти відповідача - 14.12.2020 о 09 год 18 хв., що підтверджується звітом Інтернет провайдера.

Проте відповідач витребувані судом докази не надав та правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірними дій, скасування постанов.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданим Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області 17.06.2004 (а.с.47-50).

Матеріали справи свідчать, що старшим державним виконавцем Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бузніцькою Т.Г. постановою від 17.01.2013 відкрито виконавче провадження № 36027272 з примусового виконання виконавчого листа № 2-133, виданого 26.04.2011 Бородянським районним судом Київської області про «стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 313718,58 грн., в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на належну ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ».

Постановою від 09.08.2019 у вказаному виконавчому провадженні № 36027272 (а.с. 11) з позивача стягнуто на користь Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області виконавчий збір у розмірі 31371,85 грн.

Постановою від 09.08.2019 у виконавчому провадженні № 36027272 з позивача на користь Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у сумі 1569,00 грн. (а.с. 24, 25).

Постановою старшого державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бузніцької Т.Г. від 22.08.2019 відкрито виконавче провадження № 59873196 з примусового виконання постанови № 36027272 від 09.08.2019 про стягнення з позивача на користь Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області виконавчого збору у розмірі 31371,85 грн (а.с. 8,9).

Постановою старшого державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бузніцької Т.Г. від 22.08.2019 відкрито виконавче провадження № 59872219 про стягнення з позивача на користь Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області витрат на проведення виконавчих дій в сумі 1569,00 грн. (а.с. 21, 22).

Позивач звернулась з даним позовом до суду, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бузніцької Тетяни Григорівни та скасувати постанову № 59873196 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в сумі 31371,85 грн.;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бузніцької Тетяни Григорівни та скасувати постанову № 59872219 про відкриття виконавчого провадження та стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 1569,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2522,40 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII, у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов від 22.08.2019).

Статтею 1 Закону № 1403-VIII визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов від 22.08.2019) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчими документами є, зокрема постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII визначено вичерпний перелік випадків, коли державний виконавець має повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а саме: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018, який набув чинності 28.08.2018).

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої, частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Підпунктом 5 пункту 27 Закону України від 03.07.2018 № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (далі - Закон № 2475-VIII), який набрав чинності 28.08.2018, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, а саме: в частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

За таких обставин, частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла лише до 28.08.2018, а після 28.08.2018 розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

Постанови у виконавчому провадженні № 36027272 про стягнення виконавчого збору у розмірі 31371,85 грн. та стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 1569,00 винесені державним виконавцем 09.08.2019.

Оскільки стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій як окремі виконавчі дії, здійснені державним виконавцем після набрання чинності змін до Закону № 1404-VIII, а саме 09.08.2019, то в даному випадку підлягають застосуванню положення саме цього Закону, з урахуванням внесених змін.

Отже, після набрання чинності змінами до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору не пов`язується із фактично стягнутою виконавцем сумою, а обчислюється у відсотках від суми, яка підлягає стягненню. Єдиною підставою не стягнення виконавчого збору є виконання рішення до відкриття виконавчого провадження.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19-а зазначив, що законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням ним певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження, яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №160/4481/20, від 31.05.2021 у справі №160/7321/19, від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19, від 20.11.2019 у справі №480/1558/19, який має бути врахований судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України.

Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, висловлені у постанові від 15.02.2018 (справа № 910/1587/13) та ухвалі від 18.04.2018 (провадження №61-1788св17), суд не приймає до уваги, оскільки зазначені правові позиції стосуються застосування норм Закону №1404-VIII в редакції до 28.08.2018.

При цьому, враховуючи заявлені позовні вимоги, предметом спору у цій справі є правомірність винесення старшим державним виконавцем Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бузніцької Тетяни Григорівни двох постанов від 22.08.2019, а саме: про відкриття виконавчого провадження № 59873196 з примусового виконання постанови від 09.08.2019 у виконавчому провадженні № 36027272 про стягнення виконавчого збору в сумі 31371,85 грн та про відкриття виконавчого провадження № 59872219 з примусового виконання постанови від 09.08.2019 у виконавчому провадженні № 36027272 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 1569,00 грн.

Оскаржуваними постановами від 22.08.2019 про відкриття виконавчих проваджень № 59873196 та № 59872219 питання про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 31371,85 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 1569,00 не вирішувались.

Відповідні виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуті з позивача постановами державного виконавця від 09.08.2019 у виконавчому провадженні № 36027272.

Позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов від 09.08.2019 у виконавчому провадженні № 36027272 позивачем не заявлено.

Також позивачем не надано доказів того, що постанови від 09.08.2019 у виконавчому провадженні № 36027272 визнані протиправними та скасовані у встановленому порядку раніше.

За таких обставин у державного виконавця на момент винесення оскаржуваних постанов від 22.08.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59873196 та відкриття виконавчого провадження № 59872219 були відсутні передбачені частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII правові підстави для повернення стягувачу без виконання відповідних виконавчих документів (постанов у виконавчому провадженні № 36027272 про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження ).

Оскільки оскаржуваною постановою від 22.08.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59873196 питання про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 31371,85 грн. не вирішувалось, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що така постанова мала бути винесена не пізніше 13.08.2019. Суд звертає увагу, що постанова у виконавчому провадженні № 36027272 про стягнення виконавчого збору в сумі 31371,85 грн. винесена державним виконавцем 09.08.2019.

Також, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що на момент пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-133, виданого 26.04.2011, сплинув річний строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на момент відкриття виконавчого провадження, оскільки правомірність винесення державним виконавцем постанови від 17.01.2013 про відкриття виконавчого провадження № 36027272 з примусового виконання вказаного виконавчого листа не є предметом розгляду у цій справі.

Доказів того, що постанова від 17.01.2013 про відкриття виконавчого провадження № 36027272 була у встановленому порядку визнана протиправною та скасована раніше позивачем також не надано.

З огляду на наведені вище правові позиції Верховного Суду, суд відхиляє наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог доводи про те, що вона добровільно сплачувала заборгованість за кредитним договором № 014/2564/74/16457 від 02.02.2011 та повністю її виплатила 02.09.2013.

Крім того суд звертає увагу, що в уточненій позовній заяві (а.с. 3) позивач вказує, що виконавче провадження № 36027272, в якому винесено постанови від 09.08.2019 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 31371,85 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 1569,00 грн., відкрито з примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості за іншим кредитним договором № 223358616 від 02.10.2008.

Відхиляючи доводи позивача про те, що у виконавчому провадженні № 59873196 стягнення виконавчого збору не передбачено законом, оскільки органом державної виконавчої служби не вчинено дій щодо фактичного стягнення з позивача на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» внаслідок повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою, суд крім наведеного вище нормативно-правового регулювання враховує також, що у цій справі позивачем оскаржуються постанови про відкриття виконавчого провадження № 59873196 та № 59872219, винесені з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 36027272.

За таких обставин, системно проаналізувавши положення законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 31.08.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.