Рішення № 99385906, 03.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2021 року № 320/2680/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншим категоріям громадян та Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншим категоріям громадян та Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом № 12-19 від 14.11.2019 про не підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; визнання посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 виданими безпідставно та вилучення таких посвідчень;

- зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію (Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян) поновити ОСОБА_1 у статусі особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 і підтвердити вказаний статус;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплати допомоги та компенсацій згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня їх припинення - з 01.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з чим отримав відповідне посвідчення. Як зазначає позивач, 12.11.1990 Київським територіально-виробничим об`єднанням автотранспорту йому було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 , а у 1998 році було проведено перереєстрацію та Київською обласною державною адміністрацією йому було видано нове посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 від 14.08.1998 разом із вкладкою № НОМЕР_3 з відміткою «довічно». Проте, всупереч наведених вище обставин Комісія Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорія громадян (далі - Комісія), протиправно прийняла рішення, яке оформлене протоколом від 14.11.2019 № 12-19, відповідно до змісту якого не підтверджено ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 виданими безпідставно, які підлягають вилученню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

04 червня 2020 року від представника відповідача Київської облдержадміністрації через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджував, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Зазначив також, що при розгляді Комісією наявних в особовій справі документів встановлено необґрунтовану видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та, відповідно, виданого на його підставі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастроф категорії 1 у зв`язку з тим, що в довідках про підвищену оплату праці за 17-18 травня зазначено роботу в населеному пункті село Терехів Чорнобильського району Київської області, котре відповідно до визначеної постанови КМУ № 106 відноситься до зони відчуження та дає право на визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Проте, така інформація суперечить первинному документу, наявному в матеріалах особової справи позивача, а саме у виписці з наказу № 207 від 17.05.1986 по Білоцерківському автотранспортному підприємству 11061 зазначено відрядити водія першого загону ОСОБА_1 та автомобіль ЗИЛ-130 НОМЕР_5 до села Дитятки Іванківського району Київської області, котре відповідно до постанови КМУ № 106 віднесено до зони «Гарантованого добровільного відселення». На підставі додатково представлених документів Комісією прийнято спірне рішення в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Від представника відповідача Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області 24.07.2020 до електронного кабінету Київського окружного адміністративного суду, а також 29.07.2020 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджував, що припинення нарахування і виплати допомоги та компенсацій позивачу згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відбулося на підставі прийнятого Комісією Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян рішення, оформленого протоколом № 12-19 від 14.11.2019 про не підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також визнання посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 виданими безпідставно з подальшим їх вилученням. Отримавши письмові вказівки, оформлені листом від 27.11.2019 № 2604/02-06.1-28 Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації на предмет вжиття відповідних заходів щодо припинення позивачу пільг і компенсацій, передбачених законом для цієї категорії осіб, Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області було припинено з 01.12.2019 відповідне нарахування та виплата вказаної допомоги та компенсації, про що позивача повідомлено листом від 16.12.2019 № 13218. У зв`язку з цим вважає рішення про припинення позивачу виплат допомоги і компенсації правомірним та не вбачає в своїх діях порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача на отримання державних соціальних гарантій.

Від позивача 10.06.2020 надійшла відповідь на відзив відповідача Київської облдержадміністрації, за результатом вивчення змісту якої судом встановлено, що позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд його задовольнити. Додатково зазначив, що відповідачем проігноровані його твердження та не взято до уваги факт наявності у позивача такого первинного документа як маршрутний лист, згідно з яким ОСОБА_1 фактично виконував роботи по перевезенню труб під азот з 17.05.1986 по 18.05.1986 в с. Лелев, Луб`янка, Чорнобиль. Крім того, відповідачем з невідомих причин не було взято до уваги й довідки від 14.03.1996 № 102 про виплату заробітної плати за період з 17.05.1986 по 18.05.1986, а також довідки від 29.03.1996 № 121 виданої Білоцерківським АТП 13254. В той же час, на думку позивача, відповідач упереджено підійшов до прийняття спірного рішення, визначивши для себе факт не підтвердження його роботи в зоні відчуження у с. Лелев, Луб`янка, Чорнобиль, взагалі не взяв до уваги первинні документи, які свідчать про роботу позивача в зазначених регіонах, а обмежився лише формальною підставою направлення позивача до с. Дитятки, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, в той час коли основна робота позивача була в с. Лелев, Луб`янка та Чорнобиль.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , 1943 року народження, вперше був визнаний учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1990 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.11.1990.

Крім того, у 1998 році було проведено перереєстрацію та видано нове посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 від 14.08.1998, вкладка № НОМЕР_3 .

Підтвердженням перевірки правильності статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС слугує штамп «Перереєстровано», який наявний у вказаному посвідченні позивача.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 12.12.2005 позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Зі змісту трудової книжки позивача від 20.04.1959, яку він приєднав по позову в якості доказів на обґрунтування заявлених вимог встановлено, що з 10.05.1973 по 18.03.1997 ОСОБА_1 працював у Білоцерківському автооб`єднанні 09761 водієм.

Відповідно до архівної довідки трудового архіву Білоцерківської міської ради Київської області від 21.01.2020 № 15/04-01 встановлено, що у 1983 році (наказ Київоблуправління № 3 від 06.01.1983) Білоцерківське автооб`єднання 09761 було перетворено в АТП 11061 та 11062. У 1987 році (наказ Київоблуправління № 113 від 14.08.1987) АТП 11061 було перейменовано на АТП 23254, а у 1988 році (наказ Міністерства транспорту УРСР № 3 від 27.07.1988) АТП 23254 перейменовано на АТП 13254.

Згідно з наказом № 207а від 17.05.1986 по Білоцерківському автотранспортному підприємству 11061 «Про виділення транспорту та особового складу підприємства для робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» позивача було відряджено у складі колони вантажного автотранспорту водієм 3ИЛ-130 держ. № НОМЕР_5 у селище Дитятки Чорнобильського району Київської області з 17.05.1986 по 18.05.1986.

Відповідно до маршрутного листа Білоцерківського АТП 13254, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач фактично виконував роботи по перевезенню труб під азот з 17.05.1986 по 18.05.1986 в с. Лелев, Луб`янка, Чорнобиль з місцем ночівлі та приймання їжі - м. Чорнобиль.

Факт виконання позивачем зазначених робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.05.1986 по 18.05.1986 саме в с. Лелев, Луб`янка та Чорнобилі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 102 від 14.03.1996 про виплату заробітної плати за 17.05.1986-18.05.1986.

Відповідно до розрахунку заробітної плати по Чорнобилю за травень 1986 року вбачається, що позивачеві було нараховано заробітну плату за роботу в Чорнобилі за два дні (24 робочі години).

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою № 121 від 29.03.1996, виданою Білоцерківським АТП 13254, підтверджено факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як водія автомобіля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до зони відчуження віднесено с. Лелев Чорнобильського району Київської області, м. Чорнобиль Київської області та с. Луб`янка Поліського району Київської області.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії від 14.11.2019 № 12-19, ОСОБА_1 не підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; визнано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 виданими безпідставно та прийнято рішення про вилучення таких посвідчень.

16 грудня 2019 року Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області поінформувало позивача листом № 13218 про припинення компенсаційних виплат на підставі оспорюваного рішення Комісії від 14.11.2019 № 12-19.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та діями відповідачів, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Згідно зі статтею 10 Закону № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 14 Закону № 796-XII, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01.07.1986 - незалежно від кількості робочих днів; з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи.

Статтею 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно зі статтею 65 Закону № 796-XII, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Пунктом 11 Порядку № 551 визначено перелік документів, за наявності одного з яких особам видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією наказу № 207а від 17.05.1986 по Білоцерківському автотранспортному підприємству 11061 «Про виділення транспорту та особового складу підприємства для робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» позивача було відряджено у складі колони вантажного автотранспорту водієм 3ИЛ-130 держ. № НОМЕР_5 у селище Дитятки Чорнобильського району Київської області з 17.05.1986 по 18.05.1986.

Проте, відповідно до маршрутного листа Білоцерківського АТП 13254, який проігнорований відповідачем та не взятий ним з невідомих причин до уваги, позивач фактично виконував роботи по перевезенню труб під азот з 17.05.1986 по 18.05.1986 в с. Лелев, Луб`янка, Чорнобиль з місцем ночівлі та приймання їжі - м. Чорнобиль.

Факт виконання позивачем зазначених робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.05.1986 по 18.05.1986 саме в с. Лелев, Луб`янка та Чорнобилі підтверджений довідкою № 102 від 14.03.1996 про виплату заробітної плати за 17.05.1986-18.05.1986.

Наявна в матеріалах справи копія розрахунку заробітної плати по Чорнобилю за травень 1986 року підтверджує нарахування позивачу заробітної плати за роботу в Чорнобилі за два дні (24 робочі години).

Довідкою № 121 від 29.03.1996, виданою Білоцерківським АТП 13254, підтверджено факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як водія автомобіля.

Відповідачами не заперечувався зміст довідок виданих позивачу та їх дійсність.

В силу вимог частини першої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності.

Позивач тривалий час - з 12.11.1990 мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, користувався відповідними пільгами, встановленими законодавством України та розраховував на стабільність і передбачуваність свого статусу.

До того ж, суд враховує, що посвідчення позивача як громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 від 14.08.1998 мало відмітку «Перереєстровано», а відповідно до пункту 4 Порядку № 551, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 - незалежно від кількості робочих днів, з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія ІІ) серії А синього кольору.

Пунктом 3 Порядку № 551 передбачено, що особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 1) серії А синього кольору.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме довідкою Серії 1-18 АБ № 000147 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого (дата огляду 17.02.1997), що ступень втрати професійної працездатності позивача 70% з 28.01.1997 довічно і пов`язаний з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підстава - акт огляду МСЕК № 1165 від 17.02.1997.

Крім того, відповідно до експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної ради від 23.11.1996 № 9/96, захворювання позивача пов`язане із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач є інвалідом ІІ групи, що також підтверджено посвідченням серії НОМЕР_4 від 12.12.2005.

Суд критично оцінює повідомленні відповідачем обставини у відзиві на позов щодо обґрунтування безпідставної видачі посвідчення, оскільки відповідно до маршрутного листа Білоцерківського АТП 13254, який не взятий відповідачем до уваги, ОСОБА_1 фактично виконував роботи по перевезенню труб під азот з 17.05.1986 по 18.05.1986 в с. Лелев, Луб`янка, Чорнобиль з місцем ночівлі та приймання їжі - м. Чорнобиль. Вказані населені пункти відносяться до зони відчуження.

Як зазначалося вище, факт виконання позивачем зазначених робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.05.1986 по 18.05.1986 саме в с. Лелев, Луб`янка та Чорнобилі підтверджений довідкою № 102 від 14.03.1996 про виплату заробітної плати за 17.05.1986-18.05.1986, копією розрахунку заробітної плати по Чорнобилю за травень 1986 року, яким підтверджено нарахування позивачу заробітної плати за роботу в Чорнобилі за два дні (24 робочі години), довідкою № 121 від 29.03.1996, виданою Білоцерківським АТП 13254, якою підтверджено факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як водія автомобіля.

Суд відхиляє твердження відповідача повідомлені у відзиві на позов як на підставу правомірності прийняття спірного рішення в частині того, що за 17-18 травня зазначено роботу в населеному пункті село Терехів Чорнобильського району Київської області, котре відповідно до визначеної постанови КМУ № 106 відноситься до зони відчуження та дає право на визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та те, що така інформація суперечить первинному документу, наявному в матеріалах особової справи позивача, а саме у виписці з наказу № 207 від 17.05.1986 по Білоцерківському АТП 11061, де зазначено відрядити водія першого загону ОСОБА_1 та автомобіль ЗИЛ-130 НОМЕР_5 до села Дитятки Іванківського району Київської області, котре відповідно до постанови КМУ № 106 віднесено до зони «Гарантованого добровільного відселення», оскільки представленими суду доказами на підтвердження обґрунтованості позовних вимог встановлено фактичне виконання позивачем робот у зоні відчуження по перевезенню труб під азот з 17.05.1986 по 18.05.1986 в с. Лелев, Луб`янка, Чорнобиль. Такі обставини відповідачем жодним чином не спростовані.

Невідповідність встановлених під час розгляду справи даних фактичним обставинам та подіям не підтверджена відповідачем належними та допустимим доказами.

На думку суду позивачем доведено належними та допустимими доказами факт його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом № 12-19 від 14.11.2019 про не підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; визнання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 виданими безпідставно та вилучення таких посвідчень.

Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як зазначалося вище, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році має категорію 2. Позивачеві було встановлено такий статус 12.11.1990, про що видано відповідне посвідчення. Проте, в подальшому, позивачеві було встановлено у 1998 році статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видано відповідне посвідчення.

Втім, в силу вимог пункту 3 Порядку № 551, особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 1) серії А синього кольору.

В силу вимог пункту 11 Порядку № 551, посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.

Судом встановлено, що Комісія входить до структури Київської обласної державної адміністрації та не є окремою юридичною особою, а тому, ефективним і належним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов`язання Київську обласну державну адміністрацію поновити та підтвердити статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, а також видати відповідне посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» (категорія 1) серії А синього кольору.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо надання особі статусу «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» (категорія 1) на етапі, коли особа, яка звернулась, є інвалідом та вже мав статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, а також має докази на підтвердження причинного зв`язку, а тому зазначені підстави визнання безпідставними видані позивачу посвідчення, що на думку відповідача взагалі позбавляє позивача статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, не належить до передбачених законом підстав щодо відмови в наданні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та видачі відповідного посвідчення (категорія 1) серії А.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача за таких обставин не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача Київську обласну державну адміністрацію видати позивачу посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» (категорія 1) серії А синього кольору.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплати допомоги та компенсацій згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня їх припинення, тобто з 01.12.2019, суд зазначає таке.

Оскільки в ході судового розгляду справи встановлено протиправність рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом № 12-19 від 14.11.2019 про не підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яким визнано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 виданими безпідставно з подальшим їх вилученням, на підставі якого УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області з 01.12.2019 було припинено нарахування і виплати допомоги та компенсацій згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також те, що в ході розгляду справи судом встановлено правомірне набуття позивачем прав на користування пільгами, отримання допомоги та компенсацій відповідно до закону, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачами не доведено належними та допустимими доказами правомірності їх дій та рішення.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачами.

Під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довели правомірності своїх дій та рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255, 382 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1), оформлене протоколом № 12-19 від 14.11.2019 про не підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; визнання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 виданими безпідставно та вилучення таких посвідчень.

Зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ: 00022533; адреса: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1) поновити та підтвердити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 і видати йому відповідне посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» (категорія 1) серії А синього кольору.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ: 03193643; адреса: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2) поновити ОСОБА_1 нарахування і виплати допомоги та компенсацій згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня їх припинення, тобто з 01.12.2019.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.