Рішення № 99385855, 06.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2021 р. справа № 300/2759/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.03.2021 за №56 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання провести такий перерахунок і виплату з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №204 від 18.03.2021 (із застосуванням регіонального коефіцієнта 1.1), визнання протиправними дій в частині встановлення щомісячного довічного грошового утримання в меншому розмірі, без врахування половини строку навчання з 25.08.1980 по 27.06.1985 та зобов`язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці такий період навчання і починаючи з 21.09.2016 нарахувати та виплатити грошове утримання судді відповідно до статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням фактично виплачених сум, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, Управління, орган пенсійного фонду) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.03.2021 за №56 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання провести такий перерахунок і виплату з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №204 від 18.03.2021 (із застосуванням регіонального коефіцієнта 1.1), визнання протиправними дій в частині встановлення щомісячного довічного грошового утримання в меншому розмірі, без врахування половини строку навчання з 25.08.1980 по 27.06.1985 та зобов`язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (надалі по тексту також - грошове утримання у відставці, грошове утримання, утримання) такий період навчання і починаючи з 21.09.2016 нарахувати та виплатити грошове утримання судді відповідно до статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 за №1515 VIII її звільнено з посади судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Надвірнянського районного суду від 20.09.2016 за №02-03/126 позивача відраховано зі штату суду. З 21.09.2016 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 (надалі по тексту також - Закон №1402-VІІІ), виходячи з 90% посадового окладу судді місцевого суду. У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач, 30.04.2020 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - Територіальне управління ДСА України в Івано-Франківській області, ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, уповноважений орган) №207 від 12.03.2020. Однак рішенням від 18.05.2020 за №172 відповідач відмовив ОСОБА_1 у такому перерахунку, у зв`язку з чим позивач оскаржила рішення в судовому порядку. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №300/2468/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 згідно довідки №207 від 12.03.2020 з урахуванням фактично виплачених сум. В подальшому, на виконання іншого рішення суду від 31.12.2020 у справі №300/3060/20, ТУ ДСА України в Івано-Франківській області видано позивачу нову довідку №120 від 09.02.2021, а також довідку №204 від 18.03.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в яких зазначено посадовий оклад в значенні 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 19.02.2020 і 01.01.2021, із застосуванням регіонального коефіцієнта 1.1. Позивач 10.02.2021 і 24.03.2021 звернулась до Управління із заявами про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вище коментованих довідок, втім відповідач прийнято рішення №35 від 19.02.2021 і №56 від 26.03.2021 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Відмовляючи у перерахунку відповідач послався на роз`яснення Державної судової адміністрації України, за змістом якого базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного судів у порівняні з минулим роком не змінився та становить 63 060,00 гривень та 105 100,00 гривень відповідно, а перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться тільки у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Додатково у рішеннях про відмову вказано про неможливість застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу судді, який не здійснює правосуддя, оскільки такий коефіцієнт застосовується виключно до суддів, які здійснюють судочинство. Поряд із вказаним ОСОБА_1 вказала на неправомірну відмову органу пенсійного фонду, оформлену листом від 26.02.2021 за №1007-678/Б-02/8-0900/21, зарахувати до її стажу роботи, що дає право на щомісячне грошове утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання у Львівському державному університеті з 25.08.1980 по 27.06.1985, зазначаючи, що спірний стаж дає право на відставку, однак не може бути врахований для збільшення відсотків заробітку при обчисленні довічного грошового утримання. За доводами позивача, вказані підстави і мотиви не здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання не ґрунтуються на вимогах закону, відсутні будь-які правові підстави для відмови у задоволенні заяв ОСОБА_1 , а тому просила позов задовольнити в повному обсязі.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 14.06.2021 (а.с.40-41, 44-49), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 29.06.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі (а.с.50-51) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 29.06.2021 направив поштовим зв`язком витребувані судом докази, які надійшли на адресу суду 19.07.2021 (а.с.55-64).

В свою чергу, відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 14.07.2021 за №0900-0802-7/24964 і письмових пояснень від 13.07.2021 за №0900-0802-7/24855, які надійшли на адресу суду 19.07.2021 із відповідними письмовими доказами (а.с.65-153, 154-168). Управління не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що ОСОБА_1 з 21.09.2016 призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VІII в розмірі 22 185,00 гривень (90% від 24 650,00 гривень) при страховому стажі 41 рік 2 місяці 4 дні, в тому числі, стаж на посаді судді - 29 років 2 місяці 10 днів. При цьому до стажу роботи позивача, що дає право на одержання довічного грошового утримання відповідачем за період з 22.06.1987 по 31.08.2016 зараховано 29 років 2 місяці 10 днів. Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIІІ зі змінами, в частині права на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, судді, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Таким чином з 19 лютого 2020 року судді, які вийшли у відставку, мають право на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі положень Закону України №1402-VIII. Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два. На виконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №300/2468/20 та від 31.12.2020 у справі №300/3060/20 відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача. Як стверджує орган пенсійного фонду, позивачу неодноразово проводився перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі нових довідок. Безбородько 24.03.2021 вкотре звернулася до відповідача із заявою про перерахунок на підставі довідки від 18.03.2021 за №204 (останньої), відповідно до якої розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання зазначено станом на 19.02.2021 в розмірі 117 922,20 гривень. Втім рішенням №56 від 26.03.2021 Управління відмовило ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. За переконаннями представника відповідача правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи те, що позивачу з 01.01.2021 було проведено перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки №15 від 14.01.2021, та зважаючи на незмінність базового розміру посадового окладу судді у 2021 році в порівнянні до 2020 року, то підстав для проведення перерахунків пенсії позивачу з врахуванням довідки від 18.03.2021 за №204, виданої уповноваженим органом, немає. Також вказав про неможливість застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу судді у відставці, оскільки такий коефіцієнт застосовується виключно до суддів, які здійснюють судочинство. Стосовно зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на щомісячне грошове утримання судді у відставці половину строку навчання, відповідач вказує, що такий стаж зараховується під час обчислення стажу судді, призначеного чи обраного на посаду до набрання чинності Законом №1402-VІІІ, за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років і виключно для обчислення стажу, який дає право на відставку. Виходячи з наведеного, зарахувати половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі для збільшення відсотків при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання немає підстав. Окрім вказаного відповідач вказав на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, письмові пояснення, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 22.06.1987 зарахована на посаду народного судді Надвірнянського районного народного суду (у зв`язку з обранням), свідченням чого є виписка із наказу по відділу юстиції Івано-Франківського облвиконкому і записом №12 у трудовій книжці позивача за серії НОМЕР_1 від 22.09.1975 (а.с.13, 17).

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 за №1515-VIII, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1515-19#Text).

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Відомості із наявного в матеріалах справи наказу голови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.09.2016 за №02-03/126 (а.с.98) вказують про відрахування ОСОБА_1 зі штату Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з 20.09.2016 на підставі постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 за №1515-VIII, про що вчинено відповідний запис (№22) у трудовій книжці позивача (а.с.14).

Поряд із вказаним, як слідує із матеріалів справи (а.с.12-13), ОСОБА_1 , до обрання на посаду судді (22.06.1987), з 25.08.1980 по 27.06.1985 навчалася на юридичному факультеті Львівського державного університету (запис №№9, 27 трудової книжки).

За змістом розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж ОСОБА_1 становить 29 років 2 місяців і 10 днів (а.с.16).

На підставі зави про призначення пенсії від 21.09.2016, до якої долучено в тому числі трудову книжку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 21.09.2016 призначено ОСОБА_1 довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016, виходячи з 90% посадового окладу судді місцевого суду, що підтверджується розпорядженням №169328 від 26.09.2016 (а.с.88, 90).

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №207 від 12.03.2020, згідно якої станом на 18.02.2020 її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 107 202,00 гривень, в тому числі: посадовий оклад 63 060,00 гривень та доплата за вислугу років 44 142,00 гривень (а.с.140).

Позивач, 30.04.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі коментованої довідки уповноваженого органу, втім органом пенсійного фонду відмовлено у здійсненні такого перерахунку.

Такі обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №300/2468/20, яке набрало законної сили 12.01.2021 (https://reestr.court.gov.ua/Review/92535682).

Згідно приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, коментованим рішенням суду від 30.10.2020 у справі №300/2468/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 та зобов`язано орган пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання з 19.02.2020 згідно такої довідки, з урахуванням фактично виплачених сум.

Окрім вказаного, встановлюючи обставини спірних правовідносин, з`ясовано, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2020 в іншій справі №300/3060/20, яке набрало законної сили 02.02.2021, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №207 від 12.03.2020 без урахування до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1.1, встановленого частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та зобов`язано видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1.1, встановленого частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (https://reestr.court.gov.ua/Review/93963751).

На виконання рішення суду від 31.12.2020 у справі №300/3060/20 ТУ ДСА України в Івано-Франківській області видало позивачу довідку №204 від 18.03.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.149), за змістом якої станом на 19.02.2020 суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 117 922,20 гривень, в тому числі: посадовий оклад 69 366,00 гривень та доплата за вислугу років 48 556,20 гривень.

У зв`язку із цим, позивач 24.03.2021 звернулася до відповідача із заявою встановленої форми про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді на підставі нової довідки уповноваженого органу від 18.03.2021 за №204, в якій посадовий оклад діючого судді зазначено із врахуванням регіонального коефіцієнту "1.1" (а.с.148, 149).

За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.03.2021, Головним управлінням ПФУ в області прийнято оскаржуване рішення №56 від 26.03.2021 про відмову позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, з посиланням на роз`яснення Державної судової адміністрації України, згідно якого базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного судів у порівняні з минулим роком не змінився та становить 63 060,00 гривень та 105 100,00 гривень відповідно, а перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться тільки у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також відповідач вказав про неможливість застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу судді у відставці, оскільки такий коефіцієнт застосовується виключно до суддів, які здійснюють судочинство (а.с.150-151).

Окрім вказаного, позивач вважаючи, що відповідачем не враховано у повній мірі спеціальний стаж судді, з якого визначено відсоток суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, покликаючись на постанову Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді" і статті 137 Закону України "Про статус суддів", із доповненнями, внесеними Законом від 12.07.2018 за №2509-VІІІ (а.с.34), звернулася до Головного управління ПФУ в області із заявою 02.02.2021 про зарахування до спеціального стажу роботи на посаді судді половину строку навчання у Львівському державному університеті (загальний період навчання з 25.08.1980 по 27.06.1985).

Відповідач, листом від 26.02.2021 за №1007-678/Б-02/8-0900/21 повідомив позивача про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу судді періоду навчання, оскільки такий не може бути зараховані для збільшення відсотків заробітку при обчисленні довічного грошового утримання, так як чинним законодавством передбачено, що саме за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, без обмеження граничного розміру такого утримання (а.с.35-36).

ОСОБА_1 вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №56 від 26.03.2021 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, а також протиправними дії відповідача в частині не включення до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вищому навчальному закладі, з посиланням на коментовані мотиви, звернулася до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, Законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII (надалі по тексту також - Закон №1402-VІІІ).

За змістом правового регулювання пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Як уже з`ясовано судом ОСОБА_1 з 21.09.2016 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно абзацу 2 пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VІII, виходячи із 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 за №2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 за №10-рп/2013).

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 за №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Зміна з 01.01.2020 розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Відтак, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII з 19.02.2020, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

Аналогічна правова позиція відображена у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, яке набрало законної сили 07.08.2020.

Перерахунок, який просила здійснити позивач у адміністративній справі №300/2468/20 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Івано-Франківській області від 12.03.2020 №207, обумовлений відновленням раніше порушених прав у зв`язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується поясненнями відповідача, органом пенсійного фонду на виконання рішення суду від 30.10.2020 у справі №300/2468/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , починаючи з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Івано-Франківській області від 12.03.2020 №207 (а.с.21-24, 142).

Разом з цим, така довідка видана без урахування регіонального коефіцієнта "1.1", та в подальшому на виконання рішення суду від 31.12.2020 у справі №300/3060/20 ТУ ДСА України в Івано-Франківській області видало позивачу нову довідку №204 від 18.03.2021 про суддівську винагороду (станом на 19.02.2020) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.25-27, 149).

Так, за приписами частини 1, 2 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із положеннями частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці залежить саме від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, законодавець пов`язує розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, визначальне значення для визначення щомісячного довічного грошового утримання має саме займана посада з якої звільнено суддю у відставку.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина 2 статті 135 Закону №1402-VIII).

Так, згідно із приписами пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною 3 цієї статті, додатково за правилами пункту 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII застосовуються регіональний коефіцієнт "1.1", якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Положеннями частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" регламентовано, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Повертаючись до фактичних обставин у справі, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2020 у справі №300/3060/20, згідно копії штатного розпису Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області на 2020 рік, затвердженого 21.02.2020, встановлено, що діючим суддям районного суду виплачується суддівська винагорода, яка складається, зокрема, з посадового окладу до якого застосовується регіональний коефіцієнт "1.1" (а.с.20, 25-27).

З наявної в матеріалах справи копії довідки Територіального управління Державної судової адміністрації №204 від 18.03.2021 (а.с.149), слідує, що станом на 19.02.2020 суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 117 922,20 гривень, в тому числі: посадовий оклад - 69 366,00 гривень та доплата за вислугу років - 48 556,20 гривень. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначений відповідно до пункту 1 частини 3 і пункту 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII, абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 102,00 гривні) та з урахуванням регіонального коефіцієнта "1.1".

Таким чином, оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то вказаний регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Водночас, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що регіональний коефіцієнт застосовується до посадового окладу тільки працюючих суддів та не може враховуватися при виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так як норми, яка б встановлювала заборону чи обмеження щодо застосування регіонального коефіцієнта при визначенні грошового утримання суддів у відставці, як на час виходу судді у відставку так і на час розгляду справи, чинне законодавство не містить.

Аналогічної норми не наведено і представником відповідача у поданому відзиві на позовну заяву.

Висновки представника відповідача, в даному випадку, ґрунтуються на довільному, помилковому тлумаченні норми Закону, якою врегульовано питання виплати суддівської винагороди суддям, які не здійснюють правосуддя.

Слід відмітити, що ОСОБА_1 не заперечує розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначений у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації №204 від 18.03.2021, що обчислений виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня у розмірі 2 102,00 гривні (абзац 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"), та не ставить питання щодо обчислення такого утримання, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року - 2 270,00 гривень.

Суд звертає увагу на те, що орган пенсійного забезпечення, під час представлення позивачем довідки Територіального управління Державної судової адміністрації №204 від 18.03.2021 та розгляду питання щодо наявності підстав для перерахунку грошового утримання, не надав належної оцінки об`єктивності та достовірності відомостей, зазначених у такій довідці.

Управління не вказало на будь-яку невідповідність даних, внесених до такої довідки, в тому числі в частині визначення розміру посадового окладу і відсоткового значення доплата за вислугу років.

З огляду на вказане є безпідставною відмову відповідача у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з посиланням на Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" і Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", за нормами яких прожитковий мінімум для працездатних осіб та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді є однаковим, і відповідно посадовий оклад судді порівняно з минулим роком є незмінним, а також з посиланням на те, що регіональний коефіцієнт застосовується до посадового окладу тільки працюючих суддів.

Суд вказує на наявність у відповідача правових підстав для здійснення перерахунку з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки №204 від 18.03.2021, виданої у відношенні до позивача ТУ ДСА в області.

За переконаннями суду у даній справі рішення Управління від 26.03.2021 за №56 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №204 від 18.03.2021 є протиправним, та підлягає скасуванню.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №204 від 18.03.2021, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 за №2-р/2020).

Вирішуючи вимогу позивача щодо зарахування до її стажу роботи, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання у Львівському державному університеті (загальний період навчання з 25.08.1980 по 27.06.1985), суд вказує на наступне.

Згідно абзацу 4 пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

За правилами частини 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за №2453-VI (надалі по тексту також - Закон №2453-VI) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 за №2862-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2862-ХІІ).

Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень (частина 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ).

Абзацом 2 частини 4 цієї статті Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

В період дії положень статті 43 Закону №2862-ХІІ правове регулювання поняття стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, було додатково врегульовано і іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, за змістом статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року за №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, в тому числі в період правового регулювання спірних правовідносин Законом №2862-ХІІ, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.

Як встановлено судом із матеріалів справи ОСОБА_1 в період з 25.08.1980 по 27.06.1985 навчалася у Львівському державному університеті (денна форма), свідченням чого є запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 22.09.1975 і диплом серії НОМЕР_2 від 27.06.1985 (а.с.13, 15)

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, враховується також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Вказаний висновок узгоджується із правою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17, від 29 квітня 2020 року у справі №426/12415/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №498/337/17, від 07 вересня 2020 року у справі №426/14458/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, слід врахувати половину строку навчання у Львівському державному університеті (із загального періоду денної форми з 25.08.1980 по 27.06.1985).

Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи позивача половини терміну навчання у Львівському державному університеті, на переконання суду, є неправомірним.

З урахуванням висновку про необхідність зарахування відповідачем до спеціального стажу роботи на посаді судді половини терміну навчання позивача у Львівському державному університеті, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку здійснити перерахунок загального відсотку для розрахунку довічного грошового утримання від суддівської винагороди ОСОБА_1 .

Так як позивачем при зверненні до відповідача подано усі необхідні і достатні документи для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то відновлення порушеного права підлягає з дня призначення такого утримання - 21.09.2016.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно висновків Конституційного Суду України, сформованих у Рішенні від 11.10.2005 за №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 за №18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів, як то закріплено у Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 за №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Пунктом 6.1 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 передбаченого, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

Згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12 від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Такі ж правові висновки сформував Верховний Суд у постановах від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, №686/24597/16-а, №686/1938/17, №766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, №426/14458/16 від 07.09.2020.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та вказаних висновків суду, відповідач не надав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вжив всіх заходів на з`ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові докази з власної ініціативи (а.с.50-51).

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення, суд робить висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо посилань Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області у відзиві з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд виходить із наступного.

Насамперед слід звернути увагу на відсутність у даних спірних правовідносинах "триваючої пасивної поведінки позивача", мова про яку йде у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо соціальних справ Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (адміністративне провадження №К9901/15971/20).

Як свідчать обставини справи для відновлення свого права на належний розмір щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, ОСОБА_1 змушена була окремо самостійно звертатися до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, а також за захистом своїх прав до суду (справа №300/2468/20 і справа №300/3060/20) для отримання довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці, в тому числі із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту "1.1".

При цьому уповноважений орган зобов`язаний самостійно видати довідку із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту "1.1", оскільки згідно штатного розпису Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області на 2020 рік, затвердженого 21.02.2020 діючим суддям Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області виплачується суддівська винагорода, яка складається, зокрема, з посадового окладу до якого застосовується регіональний коефіцієнт "1.1".

Також орган пенсійного фонду зобов`язаний самостійно зарахувати до стажу роботи позивача половини терміну навчання у Львівському державному університеті, оскільки при зверненні до відповідача позивачем подано усі необхідні і достатні документи для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням коментованого періоду.

Разом з тим, в матеріалах пенсійної справи відсутні документи (протоколи перерахунку, розпорядження тощо), які засвідчують врахування відповідачем довідки №204 від 18.03.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку позивачу його довічного грошового утримання, а також включення до стажу роботи позивача, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці половини терміну навчання у Львівському державному університеті.

Вчинення уповноваженим органом і органом пенсійного фонду дій на забезпечення своєчасного перерахунку пенсії не залежить від волі пенсіонера (судді у відставці), а повинні в силу вимог нормативно-правових актів самостійно вчинятися останніми.

Попри вказане у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо соціальних справ Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (адміністративне провадження №К9901/15971/20), міститься посилання на висновки, визначені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19).

У коментованій постанові Великою Палатою Верховного Суду сформовано певна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду у справах про перерахунок раніше призначених пенсій.

Варто, в першу чергу відмітити, що вирішені по суті спірні правовідносини у вказаній постанові найвищої судової інстанції регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) і Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-ІV (надалі по тексту також - Закон №1058-ІV).

По друге, питання, яке було предметом судового розгляду у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19) стосувалося особи, якій пенсію призначено як державному службовцю, а у даній справі (№300/2759/21) щомісячне довічне грошове утримання призначене ОСОБА_1 як судді у відставці.

По третє, не видача 12.03.2020 територіальним управлінням державної судової адміністрації в області як уповноваженим органом належної довідки із вірними даними, та своєчасне не передача останнім такої довідки до органу пенсійного забезпечення, стало наслідком відповідного реагування позивача з метою захисту порушеного права, свідченням чого є судові рішення у справах №300/2468/20 і справа №300/3060/20.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду застосувала у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19) положення статей 87 і 98 Закону №1788-ХІІ, а у даній справі регулювання спірних відносин визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, що як за своїм змістом так і юридичним визначенням є відмінними між собою.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру (із двома вимогами) сплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень згідно квитанції №0.0.2136057818.1 від 22.05.2021 та в розмірі 908,00 гривень згідно квитанції 0.0.2171102015.1 від 22.06.2021, що в загальному становить 1 816,00 гривень (а.с.1, 46).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 816,00 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.03.2021 за №56 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №204 від 18.03.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №204 від 18.03.2021 (із застосуванням регіонального коефіцієнта "1.1"), з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді ОСОБА_1 , з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді - половину строку навчання у Львівському державному університеті (із загального періоду денної форми навчання з 25.08.1980 по 27.06.1985) - 2 роки 5 місяців 2 дня.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді - половину строку навчання у Львівському державному університеті (із загального періоду денної форми навчання з 25.08.1980 по 27.06.1985) - 2 роки 5 місяців 2 дня.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 з 21.09.2016 (дня призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) перерахунок загального відсотку для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді - половину строку навчання у Львівському державному університеті (із загального періоду денної форми навчання з 25.08.1980 по 27.06.1985) - 2 роки 5 місяців 2 дня.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 .

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В