Рішення № 99385472 від 06.09.2021 , Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/10635/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 3091 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувсь до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- Визнати протиправним дії військової частини А3091 щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за невикористанні дні щорічної додаткової відпустки.

- Стягнути з військової частини А3091 на користь позивача 347720,04 грн. середнього заробітку за 1062 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 28.06.2018 року по 24.05.2021 року включно.

Ухвалою від 22.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 04.08.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що згідно статті 51 бюджетного кодексу України фінансування видатків війська вої частини А 3091 на її утримання і виконання функцій здійснюється по код їх бюджетної кваліфікації згідно кошторису, який є основним платіжним документом установи і який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяги і спрямування коштів відповідно до бюджетних призначень. За таких обставин військова частина А3091, як розпорядника бюджетних коштів, проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. позивач проходив службу у Збройних Силах України, тому відносини, які складаються при її проходженні, є публічно-правовими на них не може розповсюджуватися дія ст.ст. 116-117 КЗпП, на які посилається позивач як на підставу задоволення своїх вимог в цій частині, а тому вони, на думку відповідача задоволенню не підлягають.

Просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю за безпідставності заявлених вимог.

Також відповідачем, заявлено клопотання про залишення позовних вимог без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.

З приводу даного клопотання, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 цього ж Кодексу).

В даному випадку з позивачем остаточний розрахунок при звільненні проведено 25.05.2021, що підтверджує платіжне доручення. Разом з тим, позивач звернувся до суду з цим позовом 31.05.2021 (відтиск штемпелю вхідної кориспондеції суду на позовній заяві), тобто строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено. А тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А3091 до 27.06.2018 року.

Наказом командира 26 артилерійської бригади Оперативного командування «Північ» від 22.06.2018 року № 90-РС позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 27.06.2018 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі № 240/19972/20 зобов`язано зобов`язано військову частину А 3091 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Як слідує із матеріалів справи, 25.05.2021 позивачу здійснено виплату на виконання рішень суду суду в загальній сумі 18386,48 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно із ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця за порушення вимог ст. 116 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Нормами ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Зазначено також, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язані тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у зазначеному судовому рішенні також вказала, що відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованому у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати такі критерії:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).

Згідно пункту 94.5. постанови ВП Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц «для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя».

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Як встановлено за результатами розгляду даної справи, відповідач, всупереч нормам чинного законодавства, не здійснив з позивачем повного розрахунку при звільненні, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченою ст. 117 КЗпП України.

Отже позивач має право на отримання компенсації у відповідності до частини 2 статті 117 КЗпП України за період з моменту звільнення і до отримання розрахунку.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на отримання якого має позивач, суд враховує, що згідно з п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, відповідно до довідки в/ч А3091 № 2598 від 04.06.2021 середньоденне грошове забезпечення позивача (середньоденний заробіток) становить 327,42 грн.

Із урахуванням викладеного, розмір середньої заробітної плати, що має бути виплачений позивачеві у зв`язку із затримкою в остаточному розрахунку при звільненні за період з 28.06.2018 по 24.05.2021 року (1062 дн. днів затримки) становить 347720,04 грн. (327,42 грн. х 1062).

Сума невиплаченої при звільненні суми грошового забезпечення становить 18386,48 грн.

Згідно даних, розміщених на офіційному сайті НБУ за адресою https: bank.gov.ua/markets/interest-rates/ середньозважена облікова ставка за кредитами:

з 28 червня 2018 по 12 липня 2018 року (15 дні) становила 17,0% річних;

з 13 липня 2018 по 06 вересня 2018 року (56 дні) становила 17,5% річних;

з 07 вересня 2018 року по 25 жовтня 2018 року (49 дні) становила 18,0% річних;

з 26 жовтня 2018 року по 13 грудня 2018 року (49 дні) становила 18,0% річних;

з 14 грудня 2018 року по 31 січня 2019 року (49 дні) становила 18,0% річних;

з 01 лютого 2019 року по 14 березня 2019 року (42 дні) становила18,0% річних;

з 15 березня 2019 року по 25 квітня 2019 року(42 дні) становила 18,0% річних;

з 26 квітня 2019 року по 18 липня 2019 року (84 дні) становила 17,5 % річних;

з 19 липня 2019 року по 05 вересня 2019 року (49 днів) становила 17,0 % річних;

з 06 вересня 2019 року по 24 жовтня 2019 року ( 49 днів) становила 16,5% річних;

з 25 жовтня 2019 року по 12 грудня 2019 року (49 днів) становила 15,5% річних;

з 13 грудня 2019 року по 30 січня 2020 року ( 49 днів) становила 13,5% річних;

з 31 січня 2020 року по 12 березня 2020 року (42 дні) становила 11,0% річних;

з 13 березня 2020 року по 23 квітня 2020 року (42 дні) становила 10,0% річних;

з 24 квітня 2020 року по 11 червня 2020 року (48 дні) становила 8,0% річних.

З 12 червня 2020 року по 23 липня 2020 року (42 дні) становила 6,0% річних.

З 24 липня 2020 року по 03 вересня 2020 року (42 дні) становила 6,0% річних.

З 04 вересня 2020 року по 22 жовтня 2020 року (49 дні) становила 6,0% річних.

З 23 жовтня 2020 року по 10 грудня 2020 року (49 дні) становила 6,0% річних.

З 11 грудня 2020 року по 21 січня 2021 року (42 дні) становила 6,0% річних.

З 22 січня 2021 року по 04 березня 2021 року (42 дні) становила 6,0% річних.

З 05 березня 2021 року по 15 квітня 2021 року (42 дні) становила 6,5% річних.

З 16 квітня 2021 року по 24 травня 2021 року (40 дні) становила 7,5% річних.

Враховуючи загальний обсяг несвоєчасно виплаченої грошової компенсації за невикористанні дні щорічної додаткової відпустки - 18386,48 грн., приблизна оцінка розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами можна розрахувати як розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, що становить 6584,40 грн.

Розрахунок:

17,0% річних/365 днів року =0,047 % ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,047%) х 15 дні = 129 грн.;

17,5% річних/365 днів року =0,048 % ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,048%) х 56 дні = 492,80 грн.;

18,0% річних/365 днів року =0,049% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,049%) х 49 дні = 441 грн.;

18,0% річних/365 днів року =0,049% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,049%) х 49 дні = 441 грн.;

18,0% річних/365 днів року =0,049 % ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,049%) х 49 дні = 441 грн.;

18,0% річних/365 днів року=0,049% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,049%) х 42 дні = 378 грн.;

18,0% річних/365 днів року=0,049% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,049%) х 42 дні = 378 грн.;

17,5% річних/365 днів року =0,048 % ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,048%) х 84 дні = 739,20 грн.;

17,0% річних/365 днів року =0,049 % ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,049%) х 49 дні = 421,40 грн.;

16,5% річних/365 днів року = 0,045% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,045%) х 49 днів =401,80 грн.;

15,5% річних/365 днів року = 0,042% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,042%) х 49 дні =377,30 грн.;

13,5% річних/365 днів року = 0,036% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,036 %) х 49 днів =269,50 грн.;

11,0% річних/365 днів року = 0,030 % ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,030%) х 42 дні =231 грн.;

10,0% річних/365 днів року = 0,027% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,027%) х 42 дні =205,80 грн.;

8,0% річних/365 днів року = 0,022% ставка за кредитом один календарний день.

(сума боргу в розмірі 18386,48 грн. х 0,022%) х 48 дні =192 грн.;