Рішення № 99385405, 06.09.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/12861/21

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 , із позовом, в якому просить:

- Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 призначити одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 10 серпня 2020 року, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 174 від 21 грудня 2020 року

- Зобовязати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 10 серпня 2020 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

- Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 11.08.2020 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 10 серпня 2020 року. Захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. 21.12.2020 року рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компесаційних сум, ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено, оскільки він не має права на її одержання, так як інвалідність встановлена понад 3-місячний термін.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 КАС України.

11.08.2021 від Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову з підстав того, що до даних правовідносин застосовується законодавство, яке було чинним на день встановлення позивачу інвалідності 2 групи, тобто станом на 11.08.2020 року. Пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовгй захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначається, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі в становлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, шо настала внаслідок поранення (контузії, травми або калігггв; У заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після - вільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військо юму резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали м сце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Позивач з 03.11.1986 року по 16.06.1988 року проходив військову службу у Республіці Афганістан. Отже, граничний термін отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу однора ової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби. Інвалідність 2 групи позивачу встановлена 11.08.2020 року, тобто пізніше, ніж три місяці після закінчення проходження строкової військової служби. Отже, підстави для виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1968 року народження, з 03.11.1986 року по 16.06.1988 року проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях, що підтверджується довідкою про участь у бойових діях №74, виданою 30.01.2020 року військовим комісаром Андрушівського РВК Житомирської області.

Згідно акта судово-медичного дослідження (обстеження) Обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради від 11.02.2020 року № 281, ОСОБА_1 , рубці на голові та правій руці, які є слідами загоєння ран, що утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок осколочних поранень за обставин та в термін, що вказаний обстеженим (травень 1987 року).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 11.08. 2020 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 10 серпня 2020 року. Захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

19.08.2020 року Андрушівським управлінням праці та соц.захисту вселення, ОСОБА_1 видано посвідчення серія НОМЕР_1 , згідно якого він о особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством україни для ветеранів війни-осіб з інвалідністю внаслідок війни з 10.08.2020 року.

21 грудня 2020 року рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компесаційних сум, ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено, оскільки, на думку комісії, він не має права на п одержання, так як відповідно до п.п.6, п.2 ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п.п.З п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Заявнику інвалідність встановлена понад 3-місячний термін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги (2019 рік), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

В частини дев`ятій статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі також - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 зазначеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується, зокрема, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 року у справі №127/12061/17 зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Як встановлено судом, позивач дійсно приймав участь у бойових діях на території Афганістану в період з 17.03.1982 року по 01.02.1983 року.

У відповідності з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 11.08.2020 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 10 серпня 2020 року. Захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Отже, у зв`язку з наявністю в матеріалах справи доказів щодо встановлення позивачу групи інвалідності вперше, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення у позивача права на отримання такої допомоги, тобто, станом на 11.08.2020 року.

Частинами другою, четвертою та шостою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час встановлення позивачу вперше ІІ групи інвалідності, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

- смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

- встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Частина четверта статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції чинній на час встановлення позивачу вперше ІІ групи інвалідності, встановлює такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Наведене свідчить про те, що позивач, відповідно до інформації, що міститься у відзиві Міністерства оборони України, проходив строкову військову службу, яка є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Таким чином, спеціальною нормою при розгляді спірних правовідносин є частина шоста статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічна норма міститься у Порядку та умовах призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі також - Порядок №499).

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №499 військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

З аналізу зазначених норм висновується, що, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі встановлення інвалідності в період дії статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на час встановлення позивачу інвалідності, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Оскільки, позивачу вперше встановлена ІІ група інвалідності більше ніж через три місяці, після звільнення зі служби (1988 рік), суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позивача відсутнє.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 року по справі №750/5074/17, в якій відійшов від правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 20.03.2018 року у справі №276/322/17, а також у постановах Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі №363/1076/16-а та від 21.01.2021 року у справі №805/4321/18-а.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 06 вересня 2021 року.

Суддя О.Г. Попова