Рішення № 99385351, 03.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2021 р. Справа№200/4764/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням з 01.12.2015 базового місяця - січня 2008 року;

- стягнути з Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати індексації грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 27.01.2021 у розмірі 227 240,17грн.;

- зобов`язати Донецький обласний Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням сум індексації, додаткової винагороди за участь в ООС на день звільнення з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Донецький обласний Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 28.01.2021 по день фактичного розрахунку;

- зобов`язати Донецький обласний Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив військову службу в Кальміусько-Нікольському військовому комісаріаті - структурний підрозділ Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки з 17.08.2015 по 27.01.2021.

20.02.2021 на адресу відповідача позивачем було направлено заяву з проханням надати довідку про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення за період проходження служби, довідку-розрахунок сум індексації грошового забезпечення позивача та виплатити в разі її невиплати, довідку про надання (попадання) додаткових оплачуваних відпусток за період служби.

Відповідачем надано відповідь від 10.03.2021 № 09/02/261, в якій повідомлено про відсутність бюджетного фінансування на виплату індексації в період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Поточна індексація грошового забезпечення виплачена тільки з грудня 2018 року.

На час зарахування позивача на військову службу в серпні 2015 року діяв абзац 3 п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), за правилами якого обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Порядок № 1078 було доповнено пунктом 10-2 згідно з Постановою КМ № 526 від 13.06.2012; в редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015 - застосовується з 01.12.2015 і відповідно до якого обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не з місяця прийняття на роботу, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Підвищення окладів військовослужбовців на законодавчому рівні за спірний період відбулось двічі: в січні 2008 року відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008 та в березні 2018 року згідно з постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Таким чином, позивач вважає, що базовими місяцями для обчислення індексації позивача є: з 17.08.2015 - місяць зарахування на службу (серпень 2015 року); з 01.12.2015 - січень 2008 року відповідно до н. 10-2 1 Порядку № 1078 та постанови КМУ № 1294, якою було востаннє підвищено оклади військовослужбовцям; з 01.03.2018 березень 2018 року відповідно до постанови КМУ № 704. Аналогічні висновки було зроблено в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі № 200/9297/19-а.

Позивач зазначає, що загальний розмір індексації грошового забезпечення позивача за період служби з 17.08.2015 по 27.01.2021 складає 252 163,57 грн. Відповідачем виплачено позивачу індексацію у розмірі 4923,40 грн. Заборгованість з виплати індексації складає 227 240,17 грн.

З урахуванням викладеного, вважає бездіяльність відповідача з ненарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення протиправною.

Також позивач зазначає, що при звільненні відповідачем відповідно до витягу з наказу військового комісара Кальміусько-Нікольського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соцпідтримки Донецької області від 27.01.2021 №27 була виплачена компенсації за 84 дня невикористаної додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій за 2016-2021 роки у розмірі 31 832,61 грн.

Проте, розрахунок компенсації невикористаної відпустки відповідачем зроблено невірно у зв`язку з не включенням в розрахунок суми індексації за повний місяць, що передує звільненню, та винагороди за участь в ООС, які не мали разового характеру.

Крім того, оскільки за період служби позивача невірно нараховувалась і виплачувалась індексація грошового забезпечення, невірно розрахована компенсація за невикористані додаткові відпустки, тобто відповідач в день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення не виплатив всі належні йому виплати, посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП України, вважає, що відповідач зобов`язаний нарахувати і виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за увесь час прострочення з 28.01.2021 по день фактичного розрахунку.

Окрім викладеного, позивач зазначає, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Таким чином, на переконання позивача, відповідач має нарахувати і виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Просить позов задовольнити.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення заявлених вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої доводи відповідач зазначає наступне.

відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядку № 1078), індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Враховуючи зазначене, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.

У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у листопаді 2015 року - листопаді 2019 року у Міністерства оборони України - не було. З урахуванням викладеного вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку Донецького обласного військового комісаріату стосовно позивача допущено не було.

Також відповідач зазначає, що структуру грошового забезпечення військовослужбовців визначено ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Індексація грошових доходів населення не має постійного характеру, не є одноразовою грошовою допомогою і жодним чином не входить до складу грошового забезпечення і проводиться тільки за відповідних умов, тобто являється гарантією відшкодування Державою подорожчання споживчих товарів і послуг.

Щодо, як зазначає позивач, невірного розрахунку компенсації невикористаних днів додаткової оплачуваної відпустки, відповідач зазначив, що Донецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки були проведені розрахунки компенсації невикористаних днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій виходячи з грошового забезпечення, яке отримував позивач до звільнення з лав Збройних Сил України.

Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідач посилаючись, зокрема, на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010, правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/1782/16, від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17, зазначає, що при застосуванні норм трудового законодавства, зокрема, ст.ст. 116,117 КЗпП України, суд розглядає питання несвоєчасної виплати заробітної плати звільненому працівникові, а не належних йому компенсаційних виплат.

Крім викладеного, відповідач зазначає, що грошова компенсація за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, - не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підпадає під дію статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та статей 116,117 Кодексу законів про працю України.Бюджетних асигнувань з 2015 по 2020 роки для індексації грошових доходів населення від головного розпорядника бюджетних коштів до відповідача не поступало. З огляду на викладене, в діях Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправних і незаконних дій по відношенню до позивача немає.

Просить відмовити у задоволенні позову/а.с.28-34/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи/а.с.22-23/.

26 травня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками/а.с.28-34/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2021 року вирішено проводити розгляд справи №200/4764/21-а за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26 липня 2021 року. Продовжено підготовче засідання на тридцять днів з ініціативи суду. Витребувано у Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки:

- письмові пояснення щодо механізму нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 27.01.2021 із наведенням чіткого розрахунку за кожний місяць окремо;

- письмові пояснення з наведенням розрахунку виплаченої позивачу компенсації щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до наказу військового комісару Кальміусько-Нікольському ОРТЦК та СП від 27.01.2021 №27 за період з 17.08.2015 по 27.01.2021, із зазначенням складових грошового забезпечення, які бралися для розрахунку вищевказаної грошової компенсації/а.с.41-42/.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року закрито підготовче провадження по справі №200/4764/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів. Призначено справу до судового розгляду на 9 серпня 2021 року/а.с.49/.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року повторно витребувано у Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки:

- письмові пояснення щодо механізму нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 27.01.2021 із наведенням чіткого розрахунку за кожний місяць окремо;

- письмові пояснення з наведенням розрахунку виплаченої позивачу компенсації щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до наказу військового комісару Кальміусько-Нікольському ОРТЦК та СП від 27.01.2021 №27 за період з 17.08.2015 по 27.01.2021, із зазначенням складових грошового забезпечення, які бралися для розрахунку вищевказаної грошової компенсації/а.с.50/.

Учасники судового розгляду у судове засідання не з`явились, про день час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавали.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, їх позиція стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із неявкою сторін у судове засідання розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження в межах строків, визначених Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду справи.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 27 січня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 /а.с.12/.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Кальміусько- Нікольському військовому комісаріаті - структурний підрозділ Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки з 17.08.2015 по 27.01.2021.

Наказом військового комісара Кальміусько-Нікольського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області від 27.01.2021 №27 старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого з військової служби за станом здоров`я, виключено зі списків особового складу Кальміусько-Нікольського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області з 27 січня 2021 року /а.с.21/.

20.02.2021 на адресу відповідача позивачем було направлено заяву з проханням надати довідку про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення за період проходження служби, довідку-розрахунок сум індексації грошового забезпечення позивача та виплатити в разі її невиплати, довідку про надання (попадання) додаткових оплачуваних відпусток за період служби/а.с.13/.

Відповідачем надано відповідь від 10.03.2021 № 09/02/261, в якій повідомлено про відсутність бюджетного фінансування на виплату індексації в період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Поточна індексація грошового забезпечення виплачена тільки з грудня 2018 року/а.с.15-16/.

Вважаючи, що відповідачем не в повному обсязі ненараховано і невиплачено індексації грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 27.01.2021 у розмірі 227 240,17 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 цієї статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом із цим відповідно до ст. 98 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

На переконання суду в аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці" та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 804/496/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 360/3359/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що згідно приписів Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до п. 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13 січня 2004 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до фонду оплати праці (фонд додаткової заробітної плати).

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у 2013 році прийняв рішення у справах № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, у яких дійшов висновку про те, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум несвоєчасно отриманої заробітної плати, індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника, як зазначив Конституційний Суд, відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної їй індексації грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У відповідності до положень 1 ст.ст. 1 - 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

В силу абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 3 липня 1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У ч. 5 ст. 2 Закону № 1282-XII вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 1 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, при визначені розміру індексації визначальним є встановлення "базового" місяця.

Щодо питання визначення базового місяця за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивача прийнято на військову службу у травні 2015 року, тому при визначенні "базового" місяця у спірному періоді для початку обчислення індексації застосуванню підлягає абз. 3 п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), згідно якого обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу (в редакції чинній до 1 грудня 2015 року). […] У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (п. 10-2 Порядку 1078).

Зазначені положення пункту 10-1 Порядку № 1078 наведені в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, яка була чинна до 1 грудня 2015 року, тобто були чинні станом на час прийняття позивача на службу в травні 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесені зміни до Порядку № 1078, зокрема, п. 10-2 викладений в новій редакції (була чинною до 1 квітня 2021 року), згідно якої […] для новоприйнятих працівників […] обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Як вказано у примітці до цього пункту, зазначений пункт застосовується з 1 грудня 2015 року.

Згідно з п. 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

У листі від 28 квітня 2016 року № 201/10/1.37-16 Мінсоцполітики в надало роз`яснення щодо індексації заробітної плати, відповідно до якого: "…Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. […] Для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року".

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів № 1013 від 9 грудня 2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 1 січня 2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Отже, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача в за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року.

Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно була проведена індексація грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року без застосування в якості базового місяця - січня 2008 року.

Щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у зв`язку із відсутністю механізму нарахування індексації та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в цей період, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 8 листопада 2005 року, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку із цим при розгляді даної справи Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, зазначивши, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, обмежене фінансування жодним чином не може впливати на наявність чи відсутність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення.

Також суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Висновок суду щодо того, що обмежене фінансування жодним чином не має впливати на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові цього суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у зв`язку із відсутністю механізму нарахування індексації та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в цей період - є неправомірним.

Щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації за період з 1 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року, суд зазначає наступне.

З 1 березня 2018 року у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, - відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Постанови № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Постанови № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103% (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm).

Разом із цим питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078.

Відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.

Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд дійшов висновку, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.

В даному випадку, суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 Порядку № 1078.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Відтак, відповідач при вирішенні питання про індексацію грошових доходів позивача протиправно врахував лише норми абзаців 1, 2 п. 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, не враховуючи при цьому приписи абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

Згідно ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи, що відповідачем протиправно не здійснювалось нарахування та виплата позивачу індексація за грудень 2015 року - лютий 2018 року із застосуванням в якості базового місяця - січень 2008 року, а за період з березня по листопад 2018 року відповідачем не були враховані приписи абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 та не вирішено питання про наявність або відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у зазначені місяці (із застосуванням при цьому в якості базового місяця січня 2008 року), беручи до уваги, що відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача в частині не отримання індексації грошового забезпечення (отримання в неналежному розмірі, зокрема, у грудні 2015 року) за період з 1 грудня 2015 року по 30 листопада 2018 року є визнання бездіяльності відповідача неправомірною в частині такого не нарахування та виплати та зобов`язання його нарахувати та виплатити позивачу індексацію за вказаний період з врахуванням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078, а також з урахуванням правової оцінки його дій (бездіяльності), наданої судом у даному рішенні.

При вирішенні питання щодо правильності проведення відповідачем індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 грудня 2018 року по 27 січня 2021 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом під час розгляду справи у період з грудня 2018 року по травень 2020 року позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення в розмірі: у грудні 2018 року - лютому 2019 року - 71,08 грн; у березні - червні 2019 року - 134,47 грн; у липні - листопаді 2019 року - 206,72 грн; у грудні 2019 року - червні 2020 року - 216,51 грн; у липні 2020 року - листопаді 2020 року - 226,29 грн.; у грудні 2020 року - 233,81грн; у січні 2021 року - 288,66грн.

За поясненням відповідача за вказаний період індексація нараховувалась із врахуванням в якості базового місяця - березня 2018 року, та із застосуванням індексу, на який було перевищено поріг індексації: у грудні 2018 року - лютому 2019 року - 3,7%, у березні-червні 2019 року - 7,0%, у липні 2019 року - грудні 2020 року - 10,3%, січень 2021 року - 14,60 /а.с. 56-57/.

Як вже зазначалось судом, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції роботодавця і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем.

Разом із цим у випадку здійснення такого розрахунку суд наділений повноваженнями перевірити його правильність у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.

Як вказано раніше, згідно ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Обчислення індексу споживчих цін для визначення порогу індексації і величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком шляхом множення місячних індексів споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли за результатами такого обчислення величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотка.

Після перевищення такого порогу індексації для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається знову, з місяця наступного за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив цей поріг індексації.

При цьому величина приросту індексу споживчих цін для проведення кінцевої індексації (коефіцієнт індексації), розрахована між цими проміжками, розраховується як добуток сум проміжних індексів споживчих цін перевищення порогу індексації помножений на коефіцієнт 100.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm), індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг у 103% у жовтні 2018 року (1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 1,017 * 100 = 103,7).

Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано в листопаді, то вперше грошове забезпечення позивача виходячи із базового місяця березень 2018 року повинно індексуватися у грудні 2018 року.

Відповідно до Порядку № 1078 індексації підлягає заробітна плата у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина заробітної плати, яка перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає), розмір якого щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України.

Розмір індексації розраховується за формулою:

І = Д x Кі / 100, де

І - сума індексації;

Д - індексований дохід (в межах прожиткового мінімуму);

Кі - коефіцієнт індексації (величина приросту індексу споживчих цін).

Величина приросту індексу споживчих цін у грудні 2018 року склала 3,7% (у жовтні 2018 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації 103,0% і склав 103,7%, при цьому величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у квітні (наступний місяць після базового) 2018 року - жовтні 2018 року складатиме 3,7% (103,7 - 100).

Згідно абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 з листопада 2018 року обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для визначення наступного перевищення порогу індексації для проведення подальшої індексації заробітної плати починається знову.

З 1 грудня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб було затверджено у розмірі 1 921,00 грн.

Отже, індексація позивача за грудень 2018 року склала: 1 921,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб у грудні 2018 року) х 3,7% (коефіцієнт індексації у грудні 2018 року) / 100 = 71,08 грн.

В такому ж самому порядку розраховується індексація за січень 2019 року - травень 2020 року:

- січень 2019 року: 1 921,00 грн х 3,7% / 100 = 71,08 грн;

- лютий 2019 року: 1 921,00 грн х 3,7% / 100 = 71,08 грн;

- березень 2019 року: 1 921,00 грн х 7% / 100 = 134,47 грн;

- квітень 2019 року: 1 921,00 грн х 7% / 100 = 134,47 грн;

- травень 2019 року: 1 921,00 грн х 7% / 100 = 134,47 грн;

- червень 2019 року: 1 921,00 грн х 7% / 100 = 134,47 грн;

- липень 2019 року: 2 007,00 грн х 10,3% / 100 = 206,72 грн;

- серпень 2019 року: 2 007,00 грн х 10,3% / 100 = 206,72 грн;

- вересень 2019 року: 2 007,00 грн х 10,3% / 100 = 206,72 грн;

- жовтень 2019 року: 2 007,00 грн х 10,3% / 100 = 206,72 грн;

- листопад 2019 року: 2 007,00 грн х 10,3% / 100 = 206,72 грн;

- грудень 2019 року: 2 102,00 грн х 10,3% / 100 = 216,51 грн;

- січень 2020 року: 2 102,00 грн х 10,3% / 100 = 216,51 грн;

- лютий 2020 року: 2 102,00 грн х 10,3% / 100 = 216,51 грн;

- березень 2020 року: 2 102,00 грн х 10,3% / 100 = 216,51 грн;

- квітень 2020 року: 2 102,00 грн х 10,3% / 100 = 216,51 грн;

- травень 2020 року: 2 102,00 грн х 10,3% / 100 = 216,51 грн.;

- червень 2020 року: 2 102,00 грн х 10,3% / 100 = 216,51 грн.;

- липень 2020 року: 2 197,00 грн х 10,3% / 100 = 226,29 грн.;

- серпень 2020 року: : 2 197,00 грн х 10,3% / 100 = 226,29 грн.;

- вересень 2020 року: 2 197,00 грн х 10,3% / 100 = 226,29 грн.;

- жовтень 2020 року: 2 197,00 грн х 10,3% / 100 = 226,29 грн.;

- листопад 2020 року: 2 197,00 грн х 10,3% / 100 = 226,29 грн.;

- грудень 2020 року: 2 270,00 грн х 10,3% / 100 = 233,81грн.;

- січень 2020 року: 2 270,00 грн х 14,6% / 100 = 288,66 грн.;

Отже, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача у період з грудня 2018 року по січень 2021 року відповідачем проведений відповідно до приписів Порядку № 1078.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 27.01.2021 у розмірі 227 240,17грн. задоволенню не підлягають з огляду на вищевикладене.

Щодо посилання на постанову Верховного Суду від 10 вересня 2020 року № 200/9297/19-а.

Суд зазначає, що постанова Верховного Суду від 10 вересня 2020 року № 200/9297/19-а прийнята за наслідком розгляду касаційної скарги на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2020 року про роз`яснення судового рішення, а не на судове рішення по суті позовних вимог, а тому не приймається судом.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням сум індексації, додаткової винагороди за участь в ООС на день звільнення з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, в тому числі і виплат компенсації за неотриманні дні додаткових відпусток, регламентовані спеціальним нормативно-правовим актом - Наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 р. за № 854/32306, яким затверджена відповідна "Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" (Інструкція - далі).

Ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).

Відповідно до пп. 6, 7 п.8 Розділ V Інструкції, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Як вже зазначалось судом вище, згідно з п. 2 розділу І Інструкції № 558 термін "грошове забезпечення" означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із:

посадового окладу;

окладу за військовим званням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);

одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Суд погоджується з доводами позивача, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Суд ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки останні 24 місяців перед звільненням позивачу нараховувалась і виплачувалась щомісячна винагорода за участь в АТО/ООС, останні 12 місяців - винагорода за бойове чергування, а також оскільки під час розгляду справи встановлено не нарахування в повному обсязі індексації грошового забезпечення суд приходить до висновку, що розрахунок компенсації невикористаних днів додаткової відпустки позивача зроблений відповідачем невірно.

З огляду на, що суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28.01.2021 по день фактичного розрахунку суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина ж друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й у випадку вирішення спору про розмір несплачених сум при звільненні в судовому порядку.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 в справі №810/451/17.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

В даному випадку позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці при звільненні (несплату в повному обсязі індексації грошового забезпечення; та виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій з урахуванням сум індексації та винагороди за участь в АТО/ООС) звернувся до суду із відповідним позовом про присудження належних йому сум, за наслідком чого суд у цій справі дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Позивача звільнено зі служби з 27.01.2021, отже, обов`язок повного розрахунку відповідачем мав бути виконаний саме 27.01.2021.

Виходячи, що 27.01.2021 (тобто, у день звільнення, що є останнім робочим день), обов`язок повного розрахунку з позивачем відповідачем не виконаний, період затримки розрахунку з 28.01.2021 при звільненні становить 188 днів (з 28.01.2021 по 31.08.2021 включно - день прийняття рішення у цій справі).

Спеціальними у спірних правовідносинах законодавчих актів щодо військовослужбовців не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.

З огляду на не врегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі №804/3722/17.

Так, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року (справа № 821/1083/17) та від 13 травня 2020 року (справа №810/451/17) дійшла висновку, що немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП України всупереч практиці Верховного Суду України. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» не може розглядатися як підстава для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15, відповідно до якого положення статей 116 та 117 КЗпП України поширюються на правовідносини, які виникли у зв`язку з прийняттям та виконанням судового рішення про виплату заборгованості із заробітної плати та відшкодування/компенсації.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі №227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

З огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Враховуючи вищенаведене та встановлені обставини по справі, суд критично ставиться до посилання відповідача на відсутність вини з боку відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення, частини грошового забезпечення та не виплати в повному обсязі компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій, як на підставу для не виплати позивачу компенсації у зв`язку з втратою частини доходів.

Листом Міністерства соціальної політики України від 22.05.2018 №2/0/216-18 надано роз`яснення щодо питання нарахування компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію заробітної плати, відповідно до якого компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Сума компенсації нараховується у разі нарахованих, але своєчасно не виплачених грошових доходів. Нараховується і виплачується компенсація в тому самому місяці, в якому виплачується заборгованість.

Індекс споживчих цін наростаючим підсумком рахується до місяця, що передує місяцю виплати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки визначити місяць, в якому позивачу будуть виплачені недоплачені суми індексації грошового забезпечення, недоплачена сума грошового забезпечення та недоплачена сума компенсації невикористаної позивачем додаткової відпустки при звільненні стягнуті за рішенням суду, на момент вирішення спору та винесення відповідного судового рішення не можливо, то найбільш прийнятним способом захисту прав позивача в цій частині буде задоволення його позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, недоплаченої суми грошового забезпечення та недоплаченої суми компенсації невикористаної позивачем додаткової відпустки при звільненні.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Громової, 67, м. Маріуполь, 87500, ЄДРПОУ 08301764) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язати Донецький обласний Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язати Донецький обласний Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням сум індексації, додаткової винагороди за участь в АТО/ООС на день звільнення з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Донецький обласний Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 28.01.2021 по 31.08.2021 включно.

Зобов`язати Донецький обласний Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, недоплаченої суми грошового суми компенсації невикористаної позивачем додаткової відпустки при звільненні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження. Повне судове рішення складено та підписано 3 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов