Рішення № 99385257, 06.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 р. Справа№200/10084/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3)

про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періодів з 1 вересня 1986 року по 20 червня 1990 року, з 1 липня 1990 року по 11 листопада 1992 року, з 4 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року, з 1 червня 2012 року по 31 жовтня 2015 року, з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року та до страхового стажу періоду з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року, зобов`язання відповідача з урахуванням висновків суду у справі зробити перерахунок пенсії за віком з дня її призначення 25 лютого 2021 року із зарахуванням до пільгового стажу періодів з 1 вересня 1986 року по 20 червня 1990 року, з 1 липня 1990 року по 11 листопада 1992 року, з 4 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року, з 1 червня 2012 року по 31 жовтня 2015 року, з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року та до страхового стажу періоду з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року.

Ухвалою від 12 серпня 2021 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 200/10084/21 за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно наданих відповідачем письмових роз`яснень від 20 липня 2021 року та документу про розрахунок стажу під час призначення пенсії відповідач не зарахував: періоди з 4 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року, з 1 червня 2012 року по 31 жовтня 2015 року до пільгового стажу роботи за Списком №1, період з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року до страхового та пільгового стажу роботи за Списком №1. Крім того, згідно документу про розрахунок стажу під час призначення пенсії відповідач не зарахував до пільгового стажу за Списком №1 період мого в Донецькому гірничому технікуму з 1 вересня 1986 року по 20 червня 1990 року та час строкової військової служби в Лавах Радянської Армії з 1 липня 1990 року по 11 листопада 1992 року.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що записи у трудовій книжці позивача про його роботу у спірний період не підтверджують стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці і подання уточнюючої довідки в такому випадку є обов`язковим. Також зазначає, що у зв`язку з відсутністю на час прийняття рішення наказів про проведення атестації посади позивача у управління відсутні законі підстави для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 1 червня 2012 по 31 жовтня 2015 року та з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька». Оскільки період роботи позивача після проходження військової строкової служби з 4 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року зараховано до загального страхового стажу, то підстави для зарахування періодів з 1 вересня 1986 року по 20 червня 1990 року, з 1 липня 1990 року по 11 листопада 1992 року до пільгового стужу роботи позивача у управління відсутні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 12 червня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Позивач є ВПО, про що свідчить довідка від 17 травня 2021 року № 1428-5000359100.

Як вбачається з листа відповідача від 20 липня 2021 року № 7621-9175/Ш-15/8-0500/21 вбачається, що з 25 лютого 2021 року позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу не зараховано період роботи з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року на підприємстві ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» через відсутність сплати єдиного соціального внеску. Відповідно пункту 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 зі змінами для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Враховуючи зазначене, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 4 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року на підприємстві «Шахта им. 60-летия Советской Украины» через відсутність довідок, які підтверджують пільговий характер роботи, з 1 червня 2012 року по 31 жовтня 2015 року на підприємстві ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» через відсутність атестації робочих місць, з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року на підприємстві ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» через відсутність сплати єдиного соціального внеску та відсутність атестації робочих місць.

Крім того, судом встановлено, що згідно документу про розрахунок стажу під час призначення пенсії відповідач не зарахував до пільгового стажу позивача за Списком №1 період навчання в Донецькому гірничому технікуму з 1 вересня 1986 року по 20 червня 1990 року та час строкової військової служби в Лавах Радянської Армії з 1 липня 1990 року по 11 листопада 1992 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон № 1058) страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

Згідно зі статтею 24 Закону № 1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами статті 113 Закону № 1058 держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Суд зазначає, що фактично, внаслідок невиконання ПАТ «Шатха імені О.Ф. Засядька» у період роботи позивача з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а та від 31 жовтня 2019 року у справі № 266/1994/17.

Водночас, суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків зі сплати страхових внесків підприємством, а тому відповідач протиправно не зарахував до страхового та пільгового стажу позивача період його роботи на ПАТ «Шатха імені О.Ф. Засядька» з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 4 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року через відсутність довідок, які підтверджують пільговий характер роботи суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Законом №1058 визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Відповідно до статті 1 цього закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно пункту 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно частини 3 статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 щодо спірного періоду наявні такі записи:

4 січня 1993 року прийнятий до Шахта імені «60 річчя Радянської України» електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

29 лютого 2000 року звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Суд вважає за доцільне зазначити, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, приписи законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-ІV, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у період з 4 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року, що надає право включення вищевказаних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 127/9289/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 1 червня 2012 року по 31 жовтня 2015 року на ПАТ «Шатха імені О.Ф. Засядька» через відсутність атестації робочих місць суд зазначає наступне.

З трудової книжки позивача вбачається, що останній у період з 1 червня 2012 року по 31 жовтня 2015 року працював на ПАТ «Шатха імені О.Ф. Засядька» з повним робочим днем у шахті.

Згідно з абзацом 10 частині третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Постановою Міністерства праці № 41 від 1 вересня 1992 року періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Наведені вище положення свідчать про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону N 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку N 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Згідно з даними трудової книжки позивача він, зокрема, у період з 10 квітня 2014 року по 30 червня 2014 року працював прохідником підземним з повним робочим днем під землею.

До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 (діяв до 24.06.16), включено працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді) (позиція 1-1г розділ І Гірничі роботи), у тому числі посада майстри (старші майстри) контрольні.

Суд зазначає, що дійсно, в матеріалах справи відсутні докази проведення підприємством атестації робочих місць. Втім, враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи факту виконання позивачем в період з 1 червня 2012 року по 31 жовтня 2015 року роботи, що надає право на призначення пільгової пенсії, суд дійшов висновку про можливість зарахування наведеного періоду роботи до пільгового стажу. Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав щодо включення періоду роботи з 1 червня 2012 року по 31 жовтня 2015 року до пільгового стажу.

Правова позиція щодо можливості включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством роботодавцем викладена в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі 21-307а14, від 26 жовтня 2016 року у справі № 174/603/15-а та від 21 лютого 2018 року у справі К/9901/20098/18 (352/547/16-а).

Щодо зарахування до стажу роботи за Списком № 1 періоду навчання позивача з 1 вересня 1986 року по 20 червня 1990 року суд зазначає наступне.

З диплому серії НОМЕР_4 від 20 червня 1990 року вбачається, що позивач у період з 1986 року по 1990 рік навчався у Донецькому гірничому технікумі ім.. Е.Т. Авакумова та здобув спеціальність «гірнича електромеханіка».

Крім того, судом встановлено з військового квитка позивача серії НОМЕР_5 , що останній, одразу після навчання з 1 липня 1990 року по 11 листопада 1992 року позивач проходив службу в Лавах Радянської Армії.

Поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII).

Згідно з вказаним Законом професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію (стаття 41).

Згідно статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що оскільки позивач у період з 1 вересня 1986 року по 20 червня 1990 року навчався в Донецькому гірничому технікумі ім.. Е.Т. Авакумова по професії гірничого електромеханіка, а потім з 1 липня 1990 року по 11 листопада 1992 року проходив строкову службу та потім в межах трьохмісячного терміну працевлаштувався за набутою професією, то, вказані вище періоди повинен зараховуватися до пільгового стажу, оскільки він безпосередньо пов`язується саме із умовами праці за професією після її здобуття.

Таким чином суд доходить висновку щодо неправомірності не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду його навчання з 1 вересня 1986 року по 20 червня 1990 року та період служби в армії з 1 липня 1990 по 11 листопада 1992 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить записи щодо роботи позивача у спірні періоди. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами на відповідних підприємствах.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку що відповідач неправомірно при призначенні пенсії не врахував до страхового та пільгового стажу відповідні періоди роботи, навчання та служби позивача. Тому, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії щодо неврахування періодів роботи до загального та страхового стажу підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зробити перерахунок, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії, її перерахунок, тощо є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того, суд зазначає, що у відповідача саме після виконання рішення суду в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи, автоматично виникне обов`язок на здійснення перерахунку.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначенні пенсії, зарахувавши до загального та страхового стажу відповідні періоди роботи позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням викладеного суд доходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 908 грн. відповідно до квитанції від 3 серпня 2021 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) періоду роботи до пільгового стажу періодів з 1 вересня 1986 року по 20 червня 1990 року, з 1 липня 1990 року по 11 листопада 1992 року, з 4 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року, з 1 червня 2012 року по 31 жовтня 2015 року, з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року та до страхового стажу періоду з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу періодів з 1 вересня 1986 року по 20 червня 1990 року, з 1 липня 1990 року по 11 листопада 1992 року, з 4 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року, з 1 червня 2012 року по 31 жовтня 2015 року, з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року та до страхового стажу періоду з 1 листопада 2015 року по 28 лютого 2017 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 850 (вісімсот п`ятдесіт гривень) грн.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 6 вересня 2021 року. Повне судове рішення складено 6 вересня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар