Рішення № 99385245, 06.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 р. Справа№200/8030/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № 177793 від 23.03.2021, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № 228489 від 27.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 27.01.2021 Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено акт № 038996 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, видано розрахунок плати за проїзд та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 228489. В акті № 228489 зазначається про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, навантаження на здвоєну вісь складає 20 950 кг. На підставі вказаного акту відповідачем було 23.03.2021 прийнято постанову № 177793, якою нараховано штраф у розмірі 34 000, 00 грн. Позивач вважає постанову протиправною з огляду на те, що відповідач прийняв поставу посилаючись на ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою передбачено відсутність дозволу на перевезення вантажів з перевищенням габаритів. Проте, на переконання ОСОБА_1 , він не може нести відповідальність за відсутність дозволу, оскільки видача таких дозволів заборонена для перевезення подільних вантажів.

Крім того, позивач наголошує, що габаритно-ваговий контроль його транспортного засобу був здійснений з порушенням вимог законодавства, що регламентує проведення зважування вантажного автомобілю під час здійснення вказаного контролю, а саме в жодному документі немає посилання на вимірювальне або зважувальне обладнання, яке було використано посадовими особами Укртрансбезпеки при проведенні габаритно-вагового контролю, а також, відсутні відомості про справність обладнання.

Більш того, дані габаритно-вагового контролю, занесені до довідки № 046341, а потім до актів за № 038996 та 228489, взяті з талону зважування, який не містить жодного підпису відповідальних осіб, які здійснювали зважування.

ОСОБА_1 звертає увагу суду, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу. Між тим, на адвокатський запит його представниці було надане свідоцтво про повірку на ваги, які призначені тільки для статичного зважування. Позивач також вказує на відсутність методики виконання вимірювання навантажень та маси транспортних засобів, що в свою чергу підтверджує неправомірність здійснення відповідачем контролю, відповідно - винесення постанови.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 177793 від 23.03.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрайонного управління Укртрансбезпеки (згідно уточненої позовної заяви).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування незгоди, представник Державної служби України з безпеки на транспорті зазначає, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу та вантажу становила 25,05 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , становило 4,1 т при нормі 11 т; навантаження на задню здвоєну вісь транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , становило 20, 95 (10, 35 + 10, 6) при нормі 16 т, що у відсотковому співвідношенні становить 30, 9 %.

Таким чином, допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт підпадає під дію абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим і було винесено спірну постанову.

Представник відповідача звертає увагу, що у пункті габаритно-вагового контролю в Донецькій області на 674 км + 499 м а/д М 03 «Київ Харків Довжанський» 27.01.2021 використовувались ваги - «Вага пересувна автомобільна типу СНЕКLODE FREEWEIGH» заводський номер приладу 008216.

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/1633 від 10.07.2020, яке чинне до 10.07.2021, ваги пройшли періодичну повірку, як того вимагає Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядок № 879.

В свою чергу, відповідач наголошує, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства. Відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами, зафіксований в акті № 228489 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.01.2021.

З огляду на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 05.07.2021 суд прийняв до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № 228489 від 27.01.2021 та відкрив провадження по справі № 200/8030/21. Розгляд адміністративної справи визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_2 ) є фізичною особою-підприємцем, який згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює діяльність: 49.41 вантажний автомобільний транспорт (основний) (а.с.8).

Позивач має у власності транспортний засіб марки КАМАЗ 5511 (номерний знак НОМЕР_1 ), про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.16).

27.01.2021, відповідно до копії товарно-транспортної накладної № 085 від 27.01.2021, позивач здійснював перевезення піску будівельного (а.с.18).

Згідно з графіком проведення рейдових перевірок Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 25.01.2021 по 31.01.2021 та направлення № 011739 від 25.01.2021 вирішено здійснювати перевірки на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України: Донецька область (а.с.45, 46).

27.01.2021 Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було здійснено перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ 5511 (номерний знак НОМЕР_1 ), який належить на праві власності ОСОБА_1 .

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ 5511, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу та вантажу становила 25, 05 т; навантаження на передню одиночну вісь транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , становило 4,1 т; навантаження на задню здвоєну вісь транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , становило 20, 95 (10, 35 + 10, 6). Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування № 09132 від 27.01.2021 та довідка від 27.01.2021 № 046341 (а.с.47, 48).

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 038996 від 27.01.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме КАМАЗ 5511 з реєстраційним номером НОМЕР_1 та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 228489, відповідно до якого встановлено порушення позивачем абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с.49, 51).

Крім того, посадовими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було вкладено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на загальну суму 49, 68 євро, який було оплачено позивачем 15.02.2021 (а.с.14-15, 50).

За результатом розгляду комісією вищевказаних матеріалів, Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 23.03.2021 було винесено постанову № 177793 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача у сумі 34 000, 00 гривень. У винесеній постанові зазначено, що позивачем було допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.53).

Судом також встановлено, що позивача було запрошено на засідання комісії, яке мало відбутись 23.03.2021 з 9-30 до 14-00 (а.с.54).

Не погоджуючись із прийняттям відповідачем постанови № 177793 від 23.03.2021, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з підпунктами 2 та 29 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 2, 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі); державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3353-ХІІ до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

За приписами частини другої статті 29 Закону № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі - Правила дорожнього руху) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Як вказано вище, в цьому випадку під час проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Відповідно до статті ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства суд доходить висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено.

Вантажем, який перевозився позивачем, є будівельний пісок, тобто вантаж є подільним, адже може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Згідно з абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ, за яким на позивача накладений штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, законодавством не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

Враховуючи, що перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена, на переконання суду в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ, що обумовлює протиправність оскарженої постанови.

Щодо доводів позивача про те, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 046341 від 27 січня 2021 року не містить відомостей про технічні засоби, якими здійснювався габаритно-ваговий контроль, то така довідка складається за затвердженою формою, про що зазначено вище і не містить графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що талон зважування оформлений неналежним чином через відсутність на ньому підпису посадової особи, яка проводила зважування, водія автомобіля, який зважувався, що робить його неналежним доказом, а відповідно неналежними доказами є і документи, складені на підставі цього талону.

Так, суд враховує, що талон зважування формується в автоматичному режимі, містить дату та час зважування, державний номер транспортного засобу, який зважувався, режим зважування, і місце для підпису працівника та водія, а також моделі та марки автомобіля не передбачає. Тому зазначений талон у сукупності з іншими документами, складеними уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки (акти, довідка), в яких відображені результати габаритно-вагового контролю, наявні підписи та прізвища посадових осіб та водія, марки та номери автомобіля та причепу, на думку суду, не можна вважати неналежними доказами з наведених вище підстав.

Крім того, суд зауважує, що зважування проводилось приладом для зважування дорожніх транспортних засобів в русі та вимірювання навантаження на вісь типу CHEKLODE FREEWEIGH заводський номер 008216, виробник «CENTRAL WEIGHING», Англія. На вагу пересувну видано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/1633, видане 10 липня 2020 року (чинне до 10 липня 2021 року (а.с.55), а отже доводи позивача в цій частині також є необґрунтованими.

Зважаючи на все вищевикладене, суд доходить висновку, що спірна постанова № 177793 від 23.03.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка винесена Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрайонного управління Укртрансбезпеки є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений згідно з квитанцією від 17.06.2021 № 42917 судовий збір в розмірі 2 270, 00 гривні (а.с.7).

Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Розглянувши зазначене клопотання, суд доходить наступного висновку.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви долучено:

- договір про надання правової допомоги в адміністративній справі від 14.06.2021, який укладено позивачем з адвокатом Снєжко А.Г., в якому остання бере на себе зобов`язання із надання клієнту правової допомоги, та інше (а.с.22);

- ордер на надання правової (правової) допомоги серія АН № 1039068 від 29.06.2021 (а.с.23);

- квитанція до прибуткового касового ордеру від 29.06.2021 б/н на суму 5 000, 00 грн (а.с.25).

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Суд не ставить під сумнів вартість гонорару адвоката, оскільки відповідний розмір визначений у договорі про надання правової допомоги. Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач просить суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8 000, 00 грн, проте як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.06.2021 останній сплатив гонорар у розмірі 5 000, 00 грн.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також те, що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000, 00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи та відповідають вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, Україна, 03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14) про визнання протиправною та скасування постанови № 177793 від 23.03.2021 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 177793 від 23.03.2021 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000, 00 грн., яка винесена Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрайонного управління Укртрансбезпеки.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (за рахунок бюджетних асигнувань) суму судового збору у розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення складено 06.09.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб