Рішення № 99385100, 02.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2021 р. Справа№200/2604/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Аканова О.О.,

при секретарі Ревва Е.Г.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - 2 Підгорної Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний код облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 84000, Донецька область, смт. Олександрівка, вул. Самарська, 27, код ЄДРПОУ 05420741), Краматорської районної державної адміністрації Донецької області (8413, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд.37, код ЄДРПОУ 43991155) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 16.01.2021 нею отримано повідомлення Голови з реорганізації Костянтинівської, Олександрівської та Слов`янської районних державних адміністрацій Донецької області, які приєднуються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області, згідно якого їй повідомлено про можливе вивільнення 15.02.2021. Підставою для вказаного повідомлення стала Постанова КМУ №1321 від 16.12.2020 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються».

Наказом від 15.02.2021 №21-к Олександрівської районної державної адміністрації позивача звільнено на підставі п.1 ч. 1, ч. 4 ст. 87, 89 ЗУ «Про державну службу».

Позивач наголошує, що на час звільнення вона мала і має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2009 та 2015 року народження.

П. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу» встановлює підстави для мого звільнення, а саме «скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;»

Інші норми ЗУ «Про державну службу» встановлюють порядок звільнення та передачі справ. Крім цього позивач зазначає, що згідно ст. 42 КЗпП України «При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців.

Ст. 184 КЗпП встановлює, що «Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов`язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов`язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Тобто на думку позивача на час її звільнення Олександрівська РДА ліквідована чи приєднана до Краматорської РДА не була; акт прийому-передачі до Краматорської РДА підписаний не був, встановлений для цього законодавством термін ще не сплинув; вона не попереджена про своє звільнення за 30 днів, оскільки між датою попередження та звільнення минуло менше ніж 30 днів; відповідно до Постанови КМУ №1321 від 16.12.2020 та Порядку Олександрівська РДА не ліквідовується а реорганізовується та приєднується до Краматорської РДА, яка є її правонаступником; на момент звільнення позивач мала на утриманні двох неповнолітніх дітей, тобто мала переважне право на працевлаштування у новоствореній Краматорській РДА; на момент звільнення була вагітна, про що було відомо роботодавцю, отже права на її звільнення відповідач не мав; посади в Краматорській РДА або іншу роботу на державній службі мені не пропонували.

Отже при звільненні позивача відповідачем грубо порушені викладені вище Порядок, затверджений Постановою КМУ №1321 від 16.12.2020 та норми КЗпП України.

Ухвалою суду від 16.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 13.04.2021 подальший розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження підготовче засідання призначено на 13.05.2021.

12.05.2021 від Краматорської районної державної адміністрації на виконання ухвали суду від 13.04.2021 надані письмові пояснення, де зазначено про підстави реорганізації Олександрівської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області здійснюється відповідно до статті 7 і Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на підставі пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій». При цьому додатково зазначено про те, що згідно до пунктів 7, 8 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321, Краматорська районна державна адміністрація Донецької області є правонаступником Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області: в частині переходу повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) - з моменту державної реєстрації Краматорської райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації; в частині переходу майна, майнових прав та обов`язків - з моменту державної реєстрації Краматорської райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

Ухвалою суду від 13.05.2021 до участі у справі в якості другого відповідача залучено - Краматорську районну державну адміністрацію Донецької області (8413, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд.37, код ЄДРПОУ 43991155). Розгляд справи розпочато спочатку (ч. 6 ст. 48 КАС України).

Краматорською районною державною адміністрацією Донецької області (надалі - Краматоська РДА, відповідач-2) надано до суду відзив від 08.06.2021 за №01-493-57, за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог, аргументуючи це таким. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» утворено Краматорську районну державну адміністрацію Донецької області, як нову юридичну особу публічного права, з адміністративним центром в м. Краматорську, прийнято рішення про реорганізацію Костянтинівської, Олександрівської та Слов`янської районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до Краматорської райдержадміністрації.

Згідно до ст.71 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням Бюджетного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частиною 6 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою КМУ від 16.12.2020 №1321 (надалі - Порядок), у разі відсутності райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району, до території якого включаються ліквідовані райони, утворення відповідної райдержадміністрації здійснюється шляхом утворення нової юридичної особи публічного права з подальшим приєднанням до неї райдержадміністрацій ліквідованих районів, території яких було включено до складу відповідного новоутвореного району.

Відповідно до ч. 12 Порядку розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 11 січня 2021 року №11/5-21 утворено комісію з реорганізації Костянтинівської, Олександрівської та Слов`янської районних державних адміністрацій, які приєднаються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області.

У зв`язку з реорганізацією Олександрівської райдержадміністрації 16.01.2021, відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу» Позивачку було повідомлено особисто про майбутнє звільнення 15 лютого 2021 року, що підтверджується відповідним повідомленням.

На час повідомлення про майбутнє звільнення ОСОБА_1 обіймала посаду головного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи із зверненнями громадян Олександрівської райдержадміністрації.

Краматорська райдержадміністрація, як нова юридична особа публічного права, утворена 15.01.2021 року.

Згідно до приписів статті 87 Закону (в редакції, чинній станом на дату як попередження про майбутнє звільнення, так і на дату звільненні Позивачки) керівник державної служби не мав обов`язку пропонувати державному службовцю будь-яку іншу вакантну посаду в тому самому державному органі. Норма статті надавала керівнику державної служби лише право, а не встановлювала обов`язок.

При цьому, потрібно врахувати той факт, що Олександрівська райдержадміністрація реорганізовувалася шляхом приєднання до новоутвореного державного органу, наслідком чого є припинення Олександрівської райдержадміністрації як юридичної особи.

15.02.2021 ОСОБА_1 звільнена з займаної посади наказом керівника апарату Олександрівської райдержадміністрації номер 21 к, про що повідомлена за 30 днів до запланованої дати вивільнення.

Будь-які заперечення проти майбутнього звільнення чи зауваження від позивачки до Олександрівської РДА не надходили.

Станом на 15.02.2021 року керівник Краматорської райдержадміністрації, як новоутвореного органу державної влади, не був призначений, структура не затверджувалася.

Таким чином, на дату звільнення позивачки з Олександрівської райдержадміністрації в Краматорській райдержадміністрації були відсутні будь-які вакантні посади, які могли би бути запропоновані позивачці.

Голова Краматорської райдержадміністрації призначений розпорядженням Президента України тільки 05.03.2021 року та приступив до виконання обов`язків 09.03.2021 року.

10.03.2021 року розпорядженням №7 голови Краматорської райдержадміністрації затверджено структуру новоутвореного органу.

Отже на момент звільнення позивачки за відсутності структури новоутвореного органу, до якого здійснювалося приєднання Олександрівської райдержадміністрації, а отже - будь-яких вакансій - керівник державної служби не мав можливості та повноважень запропонувати ОСОБА_1 будь-яку посаду.

Таким чином, враховуючи відсутність обов`язку керівника державної служби пропонувати державному службовцю іншу вакантну посаду у разі звільнення за п.1 ч. 1 ст.87 Закону у тому самому державному органі, відсутність будь-яких вакантних посад у Краматорській райдержадміністрації, наявність правових підстав для звільнення Позивачки за ініціативою суб`єкта призначення (реорганізація державного органу) та дотримання встановленої статтею 87 Закону процедури - вважаємо звільнення ОСОБА_1 законним, таким, що проведено з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Отже, на думку відповідача-2 Олександрівською райдержадміністрацією дотримано усі визначені спеціальним законом вимоги щодо звільнення державного службовців за ініціативою суб`єкта призначення.

Позивачем надано відповідь на відзив де висловлено незгоду із відзив, вказано, що вказані відповідачем-2 обставини не відповідають фактичним. При цьому позивач наполягає, що обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Приводить норми Закону України «Про державну службу», Кодексу Законів про працю, посилається на Конституцію України. На думку позивачки діяльність Олександрівської РДА здійснювалась до моменту, поки не утворено та погоджено усі питання щодо діяльності Краматорської РДА, як її правонаступника, в тому числі і кадрові. Деякий час вказані адміністрації існували разом, в тому числі і в березні 2021 року, отже керівництво мало можливість, і зобов`язане було дочекатися моменту укладення штатного розкладу та вирішити питання про працевлаштування позивачки відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою суду від 13.07.2021 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суді призначено на 22.07.2021.

Ухвалою суду від 22.07.2021 судове засідання у справі відкладено на 02.09.2021.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримали, надала пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходила державну службу в Олександрівській районній державній адміністрації Донецької області, обіймала посаду головного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян райдержадміністрації.

Позивач є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво серія НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво серія НОМЕР_3 .

Згідно довідки, що видана 09.02.2021 Обласним перинатальним центром м. Краматорськ, ОСОБА_1 перебуває на обліку з приводу вагітності.

Розпорядженням КМУ від 16 грудня 2020 р. № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» в тому числі вирішено:

утворити районні державні адміністрації в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», як нові юридичні особи публічного права згідно з додатком 2 «ПЕРЕЛІК районних державних адміністрацій, що утворюються як нові юридичні особи публічного права», серед них - Краматорська райдержадміністрація Донецької області;

здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3 «ПЕРЕЛІК районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, утворених як нові юридичні особи публічного права», відповідно до якого Костянтинівська, Олександрівська, Слов`янська райдержадміністрації реорганізуються шляхом приєднання до новоутвореної Краматорської райдержаадміністрації.

обласним державним адміністраціям: сприяти у здійсненні заходів, пов`язаних з реорганізацією районних державних адміністрацій згідно з абзацами другим та четвертим пункту 1 цього розпорядження та утворенням районних державних адміністрацій згідно з абзацом третім пункту 1 цього розпорядження; вжити заходів до реєстрації районних державних адміністрацій як юридичних осіб публічного права, утворених згідно з абзацом третім пункту 1 цього розпорядження, та подати протягом десяти днів пропозиції щодо призначення їх керівників у встановленому порядку;

головам комісій з реорганізації районних державних адміністрацій: забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з утворенням та реорганізацією районних державних адміністрацій внаслідок утворення та ліквідації районів, зокрема виконання планів вивільнення працівників районних державних адміністрацій, що припиняються; забезпечити виконання повноважень з управління справами районних державних адміністрацій ліквідованих районів, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій утворених районів, а також підготовку та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, відповідних рішень; інформувати щомісяця обласні державні адміністрації про хід реорганізації районних державних адміністрацій.

11.01.2021 голова Донецької обласної державної адміністрації видав розпорядження № 11/5-21 «Про заходи з реорганізації районних державних адміністрації, розташованих у Краматорському районі Донецької області» відповідно до якого утворено комісію з реорганізації Костянтинівської, Олександрівської та Слов`янської районних державних адміністрацій, які приєднаються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області.

16.01.2021 позивачці повідомлено про вивільнення з посади державної служби, відповідно до змісту вказаного повідомлення вбачається, що комісія з реорганізацій Костянтинівської, Олександрівської та Слов`янської районних державних адміністрацій Донецької області, які приєднуються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області, в особі голови комісії Рослова Олексія Вікторовича , керуючись Порядком здійснення заходів щодо утворення та реорганізацій районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника військово-цивільної адміністрації від 22.1 1.2019 №1277/5-19 «Про чисельність працівників районних державних адміністрацій Донецької області» зі змінами, протоколом рішення комісії з реорганізацій Костянтинівської, Олександрівської та Слов`янської районних державних адміністрацій Донецької області, які приєднуються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області від 16.01.2021 №1, попередила ОСОБА_1 про можливе вивільнення 15.02.2021.

При цьому зазначено, що протягом періоду до настання дати вивільнення їй може бути запропоновано посаду у новоствореній Краматорській районній державній адміністрації Донецької області відповідно до її кваліфікації, досвіду та стажу роботи.

У разі незгоди на продовження проходження державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов праці державної служби трудові відносини з буде припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Також 16.01.2021 ОСОБА_1 ознайомлено із повідомленням про вивільнення з посади державної служби, яке видано керівником апарату Олександрівської районної державної"адміністрації Донецької області, в особі Кириченко Тетяни Анатоліївни , керуючись Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрації», Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 132 І «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрації, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово - цивільної адміністрації від 04 січня 2021 року № 1/5-21 «Про чисельність працівників районних державних адміністрації Донецької області з 01 січня 2021» (із змінами від 13.01.2021 № 20/5-21 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 22 листопада 2019 року № 1277/5-19»), розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово - цивільної адміністрації від 11 січня 2021 року № 11/5- 21 «Про заходи з реорганізації районних державних адміністрації, розташованих у Краматорському районі Донецької області», протоколом засідання комісії з реорганізації Костянтинівської, Олександрійської та Слов`янської районних державних адміністрацій Донецької області, які приєднаються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області від 16 січня 2021 року №1, попереджено про можливе вивільнення з 15.02.2021.

Також доведено позивачці, що протягом періоду до настання дати вивільнення їй може бути запропоновано посаду у новоствореній Краматорській районній державній адміністрації Донецької області відповідно до кваліфікації, досвіду та стажу роботи.

У разі незгоди на продовження проходження державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов праці державної служби трудові відносини з позивачкою буде припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Судом встановлено, що позивачку 15.02.2021 звільнено з посади головного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи із зверненням громадян райдержадміністрації у зв`язку із реорганізацією відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» відповідно до наказу керівника апарату райдержадміністрації від 16.01.2021 №6к «Про попередження працівників про можливе вивільнення у порядку статті 87 Закону України «Про державну службу».

05.03.2021 Президент України видав розпорядження №168/2021-рп «Про призначення А. Панкова головою Краматорської районної державної адміністрації Донецької області».

10.03.2021 розпорядженням голови Краматорської районної державної адміністрації Донецької області затверджено структуру новоутвореного органу.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.04.2021 внесений запис про реєстрацію Краматорської РДА (ідентифікаційний код 43991155).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Олександрівська районна державна адміністрація перебуває у стані припинення з 18.01.2021, 1002461270024000068, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд оцінює правомірність рішень суб`єкта владних повноважень з огляду на обставини та правове регулювання, що існували на час ухвалення такого рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 800/11/17 (провадження № 11-621заі18) (№ рішення в ЄДРСР 78977446) зазначила, що: «публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) урегульовано як Законом України «Про державну службу», так і спеціальними законами.

Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства.».

Закон України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі Закон № 586-XIV) згідно з преамбулою відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Частиною четвертою статті 11 Закону № 586-XIV (тут і надалі посилання на норми Закону № 586-XIV наводяться в редакції, яка діяла станом на 05-06 грудня 2019 року) визначено, що керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені Законом України «Про державну службу» повноваження керівника державної служби у цих структурних підрозділах.

Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону № 586-XI граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, в межах виділених асигнувань, визначає голова відповідної місцевої державної адміністрації.

Пунктом 4-1 частини першої статті 39 Закону № 586-XIV передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи.

Згідно з пунктом 9 Положення начальник Управління серед іншого затверджує структуру управління, Положення про його відділи та сектори і функціональні обов`язки працівників Управління, призначає на посади та звільняє з посад державних службовців управління в порядку, передбаченому законодавством про державну службу, присвоює їх ранги державних службовців. приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, до дискреційних повноважень голови місцевої державної адміністрації та керівника структурного підрозділу місцевої державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права належать прийняття рішень щодо затвердження структури структурного підрозділу місцевої державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, загальної чисельності та штату структурного підрозділу місцевої державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, а також внесення змін до цих рішень.

Суд зазначає, що за загальним правилом власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, якщо інше не встановлено обов`язковим для нього нормативно-правовим актом. Питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників, структури підприємства, установи, організації судом не обговорюється, оскільки це було б втручанням у діяльність такого підприємства, установи, організації (зазначену праву позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 580/2623/19 (№ рішення в ЄДРСР 89961616).

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1 Закону № 889-VIII).

Частиною першою статті 2 Закону № 889-VIII передбачено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі (пункт 3);

посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (пункт 4).

Пункт 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виокремлює припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діяла до 25 вересня 2019 року) передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діяла до 25 вересня 2019 року):

процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю;

звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення;

державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати (частина четверта статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діяла до 25 вересня 2019 року).

Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (набрав чинності 25 вересня 2019 року) внесено зміни, зокрема, до статті 87 Закону № 889-VIII.

Так, в пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» зазначено, що метою і завданням законопроекту є спрощення порядку прийняття на державну службу та звільнення з неї, підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів їх діяльності, а також запровадження можливості контрактної державної служби та врегулювання окремих проблемних питань, обумовлених практичним впровадженням Закону, та усунення надмірного (на рівні закону) регулювання відповідних суспільних відносин. Зміни стосуються обмеження дії законодавства про працю на державну службу, спрощення порядку прийняття на державну службу та звільнення з неї, підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів своєї діяльності, усунення зайвих проміжних органів оскарження, при збереженні безумовного права на судове оскарження, запровадження можливості контрактної державної служби та усунення надмірного (на рівні закону) регулювання зазначених суспільних відносин, а відповідні повноваження делегуються Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діяла з 25 вересня 2019 року до 13 лютого 2020 року) передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу (абзац третій частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діяла з 25 вересня 2019 року до 13 лютого 2020 року).

У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати (частина четверта статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діяла з 25 вересня 2019 року до 13 лютого 2020 року).

Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діє з 13 лютого 2020 року) передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діє з 13 лютого 2020 року) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу (абзац третій частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діє з 13 лютого 2020 року).

Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діє з 13 лютого 2020 року) у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення (частина п`ята статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діє з 13 лютого 2020 року).

Отже, з 25 вересня 2019 року до 13 лютого 2020 року стаття 87 Закону № 889-VIII не містила положень про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю, а звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. При цьому, з 13 лютого 2020 року при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Разом з тим, Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25 вересня 2019 року, внесено зміни до КЗпП України та статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, стаття 42 КЗпП України регулює питання переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а стаття 49-2 КЗпП України визначає порядок вивільнення працівників.

Законом України від 12 грудня 2019 року № 378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», який набув чинності з 02 лютого 2020 року, статтю 49-2 КЗпП України після частини п`ятої доповнено новою частиною такого змісту:

«Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень».

Спір, що розглядається, стосується припинення державної служби (стаття 87 Закону № 889-VIII), оскільки в Законі № 889-VIII відсутнє посилання, що ці відносини мають бути врегульовані також і законодавством про працю, у даному випадку мають бути застосовані виключно приписи Закону № 889-VIII.

Відтак, на переконання суду, наведені правові приписи свідчать про те, що із набранням чинності з 25 вересня 2019 року Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» процедура припинення державної служби у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу, ліквідації державного органу зазнала значних змін та стала ідентичною.

При цьому вказана процедура вже не передбачала обов`язку суб`єкта призначення або керівника державної служби на підставі приписів КЗпП України попередньо вирішувати питання про можливість переведення державного службовця на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби або іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі навіть у випадку реорганізації державного органу.

Отже, на час прийняття відповідачем наказу від 15.02.2021 21-к про звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої, частини 4 статтей 87, 89 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із реорганізацією, чинним законодавством передбачено, що при вивільненні державних службовців державного органу відповідно до пункту 1 частини першої, частини 4 статтей 87, 89 Закону України «Про державну службу» не застосовуються вимоги частини другої статті 40 та частини другої статті 49-2 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством, обов`язкового отримання попередньої згоди профспілкового комітету та звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, лише за умови, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, на час звільнення позивача у відповідача не було ані обов`язку, ані можливості пропонувати вакантні посади позивачці.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про припинення державної служби позивача відповідає вимогам Закону № 889-VIII, не порушує вимог частини другої статті 40, статті 42, частин другої, третьої статті 49-2 КЗпП України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів частини п`ятої статті 40 КЗпП України та статей 3, 5 Закону № 889-VIII, тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу від 15.02.2021 №21-к Олександрівської районної державної адміністрації яким позивачку звільнено на підставі п.1 ч. 1, ч. 4 ст. ст. 87, 89 ЗУ «Про державну службу», а позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими і у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Оскільки за наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , правові підстави для прийняття рішення про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, а отже, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_6 на посаді головного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи із зверненням громадян Олександрівьскої районної державної адміністрації Донецької області та стягнення з відповідача-1 на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є безпідставними та необґрунтованими і у їх задоволенні також слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Разом з тим, обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю у повній відповідності із нормами діючого законодавства про державну службу.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Питання про розподіл судових витрат в частині судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 02 вересня 2021 року.

Повний текст рішення виготовлено 06.09.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Аканов