Ухвала суду № 99385064, 06.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 вересня 2021 року Справа №160/8608/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву представника позивачів про встановлення судового контролю по справі № 160/8608/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ухвалено рішення у справі № 160/8608/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, яким позовні вимоги задоволено частково.

26.08.2021 року до суду надійшла заява представника позивачів в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в термін до 10 днів з дня винесення ухвали подати суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року у справі № 160/8608/21.

В обґрунтування вказаної заяви представник позивачів зазначив, що рішення суду від 15.07.2021 року у даній справі допущено до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, однак станом на 25.08.2021 року судове рішення не виконано. При цьому, у позивачів відсутні будь-які дані про те, що відповідач приступив до його виконання. Таким чином, представник позивачів вважає, що є ознаки умисного невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За викладених обставин, враховуючи приписи ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву представника позивачів розглянуто за наявними в справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

При вирішенні заяви про встановлення контролю за виконанням судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 по справі № 160/8608/20 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.02.2020 року; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у відновлення виплати пенсії ОСОБА_2 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 01.02.2020 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Крім того, допущено до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454 грн.

У відповідності до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року по справі № 160/8608/21 набрало законної сили 17.08.2021 року.

Особливості судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах врегульовано статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, аналіз статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень - відповідача подати звіт про виконання судового рішення є однією із форм судового контролю за виконанням ухваленого судового рішення та може бути застосовано судом під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, надати звіт про виконання судового рішення, після його надходження - розгляду поданого звіту, а за наслідками розгляду поданого звіту або в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту або накладенням штрафу на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Водночас, застосування інституту судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 31.07.2018 р. у справі №235/7638/16-а.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Ромашов проти України від 27.07.2004, Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”. Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України “Про виконавче провадження” врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання і позивачами, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Представником позивачів не надано доказів, а судом не встановлено фактів звернення позивачів до суду за отриманням виконавчих листів по даній справі, пред`явлення таких виконавчих листів для їх примусового виконання, невиконання рішення суду в примусовому порядку відповідачем.

З огляду на викладене суд не знаходить достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року по справі №160/8608/21 шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивачів про встановлення судового контролю по справі № 160/8608/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська