Ухвала суду № 99385057, 06.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

06 вересня 2021 р.Справа №160/9915/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа – Департамент о роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання громадських слухань такими, що не відбулися, визнання неправомірними дій,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа – Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, в якій позивач, з урахуванням доповнень, прийнятих судом, просить:

- визнати громадські слухання, скликані згідно розпорядження №202-р від 14.04.2021 року Дніпровського міського голови до проведення 19.04.2021 року в приміщенні адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради по вул. Шевченко, 7 - такими, що не відбулися.

- визнати неправомірними дії Дніпровської міської ради по створенню формальних підстав для відмови у затвердженні підготовленого на замовлення ОСОБА_1 проекту землеустрою - шляхом організації громадських слухань 19.04.2021 року, створення «резолюції слухань» - з метою підготовки рішення про включення земельної ділянки до переліку тих, що не підлягають забудові.

- враховуючи необхідність виклику свідків та запрошення представників засобів масової інформації для висвітлення справи що має суспільний резонанс для ветеранів АТО - призначити загальний порядок судового розгляду справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.08.2021 року від позивача на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову до вирішення справи № 160/9915/21 за поданою позовною заявою по суті, - заборонити Дніпровській міській раді та її структурним підрозділам у особі Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами ДМР, Департаменту по роботі з активами ДМР - готувати будь-які проекти рішень, приймати будь-які рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки між пров. Радіо та парком ім. В. Дубініна у м. Дніпрі з метою виведення її із земель садибної забудови та включення до переліку земельних ділянок, що не підлягають забудові, - на підставі резолюції, внесеної до протоколу «громадських слухань» від 19.04.2021 року.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що невжиття заходів забезпечення, про які просить позивач - може істотно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до Суду. Водночас із наданих суду доказів є очевидними ознаки протиправності дій відповідача - суб`єкта владних повноважень та порушення ним прав, свобод та інтересів позивача та інших осіб - ветеранів АТО, які також вже отримали рішення ДМР про дозвіл на розробку проектів землеустрою в межах вказаної земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Предметом спору є незаконність т.зв. «Резолюції громадських слухань» від 19.04.2021 року, натомість її подальша реалізація слугує для відповідача першоджерелом та формальною підставою для прийняття протиправного рішення, яке без сумніву викличе широкий негативний суспільний резонанс і буде сприйняте як відкритий вияв неповаги до учасників бойових дій в АТО - під час продовження військової агресії РФ проти України. Відтак, позивач вважає, що навів належні та достатні доводи та надав необхідні докази в підтвердження того, що невжиття судом заходів забезпечення позову може не тільки істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а і викликати негативні соціальні прояви у суспільному житті місцевої громади. Таким чином, на думку позивача існує нагальність та терміновість вжиття заходів забезпечення позову.

В зв`язку з перебуванням судді у відпустці, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову отримана 06.09.2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає здійснити розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 28 липня 2021 року у справі №640/16566/20.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що невжиття судом заходів забезпечення позову може не тільки істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а і викликати негативні соціальні прояви у суспільному житті місцевої громади.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19 зазначив, що – « під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/16216/18 та від 23.01.2020 у справі №640/1945/19.

Судове рішення не може ґрунтуватися винятково на припущеннях і відповідно до вимог ст. 242 КАС України повинно бути законним та обґрунтованим.

При цьому, правомірність рішення, дій та/або бездіяльності суб`єкта владних повноважень підлягає встановленню безпосередньо у судовому засіданні під час розгляду позовних вимог по суті.

Суд також зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19, від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 серпня 2021 року у справі №380/11600/20.

Щодо доводів на обґрунтування задоволення заяви про забезпечення позову з підстави очевидності ознак протиправних дій суб`єкта владних повноважень слід зазначити таке.

Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних дій поза обґрунтованим сумнівом.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №640/13245/19.

Суд вважає, що доводи позивача не є достатньо обґрунтованими та змістовними для задоволення вказаної заяви, крім того вони не підтверджені належними доказами, в зв`язку із чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа – Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання громадських слухань такими, що не відбулися, визнання неправомірними дій, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.09.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса