Рішення № 99384623, 28.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2021 року Справа № 160/9897/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області, про сплату боргу (недоїмки) в сумі 37788,74 гривні, від 26 лютого 2021 року №Ф-10178-53.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана вимога не містить обставин щодо наявності акта перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску та не відображено обставин з приводу проведення такої перевірки; зі спірної вимоги неможливо встановити період виникнення недоїмки. Відповідач сформував оскаржувану вимогу незаконно, та за відсутності правових підстав, а також з порушенням процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), зокрема відповідачем не надіслано відповідного акта перевірки, що у свою чергу порушило його право на подання заперечень щодо такого акта тощо. Крім того, зазначив, що з жовтня 2017 року та до цього часу він перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Нова Пошта», яке сплачує єдиний внесок з моєї заробітної плати, що підтверджується довідкою Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за Форма ОК-5, від 14.06.2021 року. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що вимога про сплату боргу від 26 лютого 2021 року №Ф-10178-53зі сплати єдиного внеску (недоїмки), підлягає скасуванню, як протиправна.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

15 липня 2021 року Головного управління ДПС в Дніпропетровській області надало до суду відзив на адміністративний позов, яким проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців платник податків ОСОБА_1 (РНОКІШ НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-ніднриємець 12.01.2005 року, та має недоїмку зі сплати єдиного внеску, що підтверджується обліковими даними з інформаційної системи фіскального органу.Так, в ІКП по ФОП ОСОБА_1 відображені наступні нарахування: по строку 09.02.2018 нараховано 8448 грн за 2017 р. - не сплачено; по строку 19.04.2018 нараховано 2457,18 грн за за перший квартал 2018 р. - не плачено; по строку 19.07.2018 нараховано 2457,18 грн. за другий квартал 2018 р. - не сплачено; по строку 19.10.2018 нараховано 2457,18 грн. за третій квартал 2018 р. - не сплачено; по строку 31.01.2019 нараховано 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 р. - не сплачено; по строку 19.04.2019 нараховано 2754.18 грн. за перший квартал 2019 р. - не сплачено; по строку 19.07.2019 нараховано 2754.18 грн. за другий квартал 2019 р. - не сплачено; по строку 21.10.2019 нараховано 2754.18 грн. за третій квартал 2019 р. - не сплачено; по строку 20.01.2020 нараховано 2754.18 грн. за четвертий квартал 2019 р. - не сплачено; по строку 21.04.2020 нараховано 2078.12 грн. за перший квартал 2020 р. - не сплачено; по строку 20.07.2020 нараховано 1039.06 грн. за другий квартал 2020 р. - не сплачено; по строку 19.10.2020 нараховано 3178.12 грн. за третій квартал 2020 р. - не сплачено; по строку 19.01.2021 нараховано 2200 грн. за четвертий 2020 р. - не сплачено. Відповідно в ІКП по ФОП ОСОБА_1 загальна сума боргу (недоїмки) станом на теперішній час складає 37788,74 грн. Також позивачем не підтверджено перебування ФОП ОСОБА_1 за трудовим договором за період з 01.01.2017 року по 01.10.2017 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 12.01.2005 року по 14.06.2021 року був зареєстрований у Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровській області, як фізична особа-підприємець. Перебував на обліку у Головному Управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровської ДПІ (Дніпровського р-н).

Згідно довідки ТОВ «Нова пошта» позивач з 26.10.2017 працює на посаді фахівця ділянки адресного депо (вантажно-посилкова) № 2 по теперішній час. (а.с. 16).

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2021 року №Ф-10178-53, згідно якої станом на 31.01.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37788,74 грн. (а.с.14).

Не погодившись з прийнятою контролюючим органом вимогою від 26.02.2021 року №Ф-10178-53 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом четвертим частини першої вказаної статті до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом першим частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.18 №469), (далі - Інструкція №449).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Відповідно до п.4 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції(для платника фізичної особи). Відповідно до п.4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом, то підшивається примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналізуючи зміст викладених норм, суд критично оцінює доводи позивача про те, що оскільки контролюючим органом не проведено перевірку та не складено відповідний акт, вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята протиправно, з огляду на те, що спірні вимоги прийняті на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів відповідно до вимог Інструкції №449.

Зі змісту норм Закону №2464-VI вбачається, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

Проте, в силу вимог статті 4 Закону №2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.

Однак, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був сформований Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому викладений, зокрема, в постанові від 06.05.2020 року у справі №400/1622/19.

Судом встановлено, що сума заборгованості за спірною вимогою утворилась внаслідок щомісячного нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску за 2017 рік у загальному розмірі 8448.00 грн.; за 2018 рік у розмірі 9828,72 грн; за 2019 рік у розмірі - 11016,72 грн; за 2020 рік - 8495,30 грн. що становить - 37788,74 грн.

Однак, згідно довідки Пенсійного фонду України з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) судом встановлено, що позивач з жовтня 2017 року по теперішній час працював в якості найманого працівника, у ТОВ «Нова пошта» (а.с. 16-18).

Також, згідно відомостей вказаної довідки за позивача, як найнятого працівника, роботодавцями сплачувався ЄСВ. Так, за період з жовтня 2017 року роботодавцем позивача сплачувався за нього єдиний внесок, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та наведені приписи законодавства, у позивача був відсутній обов`язок по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі мінімального страхового внеску за період з жовтня 2017 року, що свідчить про протиправність нарахування позивачу єдиного соціального внеску за спірною вимогою у розмірі 31452,74 грн. (37788,74 - 2112,00 грн. за 2017 рік, - 9828,72 грн. (819,06 х 12) за 2018 рік; - 11016,72 грн. (918,06 х 12) за 2019 рік - 8495,30 грн. за 2020 рік).

При цьому, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

Суд зауважує, що позивачем доказів перебування його у трудових відносинах або сплати ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску за період з січня 2017 року по вересень 2017 року, суду не надано, то відповідно нарахування позивачу єдиного соціального внеску за вказаний період у розмірі 6336, 00 грн. відповідає приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога в частині визначення заборгованості з єдиного внеску у розмірі 31452,74 грн. за період з жовтеня 2017 січня по 2020 рік є протиправною та підлягає скасуванню.

Вказані висновки відповідають позиції, яка викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 160/6163/19, постанові Верховного суду від 23.09.2020 року по справі №805/1285/16-а.

Враховуючи вище викладені обставини справи та, здійснивши системний аналіз вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у цій справу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-10178-53 від 26 лютого 2021 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 31452,74 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 314,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев