Рішення № 99384581, 05.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року Справа № 160/2989/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, нарахування та сплати військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, яка оформлена актом від 19.02.2020 року № 8154/04-36-33-05/ НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2020 року № 0015583305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 133 376,55 грн., у т.ч. 106 701,24 грн. - податкове зобов`язання та 26 675,31 грн. - штрафна (фінансова) санкція, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2020 року № 0015613305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 11 114,71 грн., у т.ч. 8 891,77 грн. - податкове зобов`язання та 2 222,94 грн. - штрафна (фінансова) санкція, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2020 року № 0015593305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 170,00 грн. (штрафна (фінансова) санкція), що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, у період з 18.02.2020 по 19.02.2020, здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_1 , по результатах якої складено акт від 19.02.2020 № 8154/04-36-33-05/ НОМЕР_1 з порушенням процедури її проведення, а саме, без належного повідомлення як на початок проведення перевірки, так і на час складення акта перевірки. Вважає, що оскільки на момент проведення перевірки не було доказів того, що позивач отримав копію наказу та письмове повідомлення про проведення перевірки до її початку, відповідач порушуючи норми ПК України розпочав і провів перевірку без повідомлення платника про проведення такої та без вручення позивачу наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Також зазначено про те, що різниця між прощеною (анульованою) сумою боргу та сумою курсової різниці є від`ємною, тобто об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб у розумінні абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України відсутній. Зауважує, що висновки щодо оподаткування військовим збором є похідними. Позивач вважає податкові повідомлення - рішення № 0015583305, № 0015613305, № 0015613305 від 17.04.2020 року, які прийняті на підставі акту № 8154/04-36-33-05/ НОМЕР_1 від 19.02.2020 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05.03.2021 відкрито провадження у справі № 160/2989/21 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

05.04.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області виконало усі можливі та залежні від нього дії за для повідомлення платника податків про здійснення перевірки відносно ОСОБА_1 . Крім того, зазначено, що позивач у 2015 році отримав дохід у вигляді анульованої банком суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 593 473,64 грн., який підлягав оподаткуванню як додаткове благо відповідно до підпункту164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, однак, відповідні зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб не були задекларовані та сплачені позивачем. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та відсутні підстави для задоволення позову.

06.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано правову позицію, аналогічну викладеній у позові.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 замінено відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 18.02.2020 по 19.02.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 19.02.2020 № 8154/04-36-33-05/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки)

Згідно з актом перевірки, податковий орган дійшов висновку, що позивач порушив вимоги:

- п.п. 49.18.4 п. 49.18, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 106 701,24 грн. та військового збору на суму 8 891,77 грн.

17.04.2020 на підставі вказаних висновків перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0015593305 про застосування штрафу в сумі 170,00 грн. на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України за порушення пункту176.1 статті 176 ПК України;

- № 0015583305 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 106 701,24 грн. та 26 675,31 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0015613305 про донарахування військового збору в сумі 8 891,77 грн. та 2 222,94 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 17.04.2020 № 0015583305, № 0015613305, № 0015613305, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок та особливості проведення документальних невиїзних перевірок визначені у статті 79 Податкового кодексу України.

Так, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статі 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому Податковий кодекс України чітко регламентує, що лише чітке виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За змістом абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як підтверджується матеріалами справи, на думку податкового органу сам факт направлення відповідного наказу та повідомлення 17.01.2020 листом з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу позивача надає йому підстави для початку проведення контрольного заходу, а присутність платника податків, в силу положень пункту 79.3 статті 79 ПК України, під час проведення невиїзної перевірки не є обов`язковою.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, суд вважає за необхідне зазначити, що визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення наказу та повідомлення щодо проведення контрольного заходу надає відповідачу можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків, а саме: або засобами електронного зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв`язку.

При цьому у разі обрання податковим органом останнього способу надіслання поштової кореспонденції та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа такий відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

А відтак, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Слід звернути увагу на те, що зазначені вище положення податкового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як «вручення» та «надіслання» наказу та повідомлення в розумінні належного повідомлення про проведення перевірки.

Суд також звертає увагу на те, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Так, вимога, яку Податковий кодекс України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме:

- право бути присутнім під час проведення перевірок;

- право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки- документальну виїзну.

Подібні правові висновки було зроблено Верховним Судом при ухваленні постанови від 06 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18.

Також суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові від 25 січня 2015 року у справі 21-425а14 зробив правовий висновок відповідно до якого, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, в силу положень Основного Закону, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак зобов`язаний був пересвідчитись відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України про вручення платнику податків відповідного наказу про початок проведення перевірки щодо нього. Адже, відповідно до абзацу 2 пункту 79.2 статті 79 ПК України тільки виконання цих умов надає право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відтак, суд вважає, що наведена обставина належного вручення наказу про проведення невиїзної перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) судова палата за результатами системного тлумачення норм права сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що наказ від 17.01.2020 та повідомлення про проведення перевірки позивача з 18.02.2020 були надіслані поштою 20.01.2020 з рекомендованим повідомленням про вручення № 4903816088202, за юридичною адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом встановлених в ході судового розгляду обставин, документальна невиїзна перевірка відбулась за відсутності останнього, при цьому наказ та повідомлення про проведення перевірки позивачем не отримано, оскільки конверт повернуто на адресу відправника у зв`язку з закінченням термінів зберігання, що також підтверджується матеріалами справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності проведення контрольного заходу обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на останнього, що прямо випливає із положень ст. 77 КАС України.

Так, згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що до початку проведення контрольного заходу, а саме 18.02.2020, у нього була наявна інформація про вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії наказу про проведення перевірки та повідомлення, адже в матеріалах справи відсутні документи, які б засвідчили факт отримання відповідного наказу платником податків, або надходження від пошти відповідного повідомлення про вручення із зазначенням причини невручення поштового конверта, в якому знаходився наказ, чи інші належні докази саме до початку проведення відповідної перевірки, з приводу правомірності якої виник спір, як того вимагає імперативна норма пункту 79.2 статті 79 ПК України, що є законодавчо закріпленою передумовою проведення позапланової невиїзної перевірки.

Невиконання відповідачем вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України дає підстави для висновку про незаконність проведення контролюючим органом перевірки та відсутність правових наслідків такої.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема в постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 821/543/16, в постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 160/2116/19.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем до початку проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не було отримано наказ та повідомлення про проведення такої перевірки, а відтак дії відповідача щодо проведення такої перевірки є протиправними, що свідчить також і про протиправність прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками такої перевірки.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, нарахування та сплати військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, яка оформлена актом від 19.02.2020 року № 8154/04-36-33-05/ НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2020 року № 0015583305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 133 376,55 грн., у т.ч. 106 701,24 грн. - податкове зобов`язання та 26 675,31 грн. - штрафна (фінансова) санкція, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2020 року № 0015613305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 11 114,71 грн., у т.ч. 8 891,77 грн. - податкове зобов`язання та 2 222,94 грн. - штрафна (фінансова) санкція, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2020 року № 0015593305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 170,00 грн. (штрафна (фінансова) санкція), що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 354,61 грн. судового збору за подання позову.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 05.05.2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко