Ухвала суду № 99384169, 06.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

06 вересня 2021 р. Справа № 120/10460/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (м. Бориспіль) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

31.08.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (м. Бориспіль) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

1. Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 цього Закону у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року встановлено в розмірі 2270,00 гривні.

Отже, за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 908,00 грн. (2270,00 грн. х 0,4).

Відповідно до матеріалів позовної заяви позивачем заявлено дві окремі самостійні вимоги немайнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника відділу - начальника 1 відділу прикордонної служби "Бориспіль - 1" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (м. Бориспіль) старшого лейтенанта Анісімова А.М. про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 (позовна вимога № 1); визнання протиправним рішення про вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Серії НОМЕР_1 від 23.11.2016 орг. 0525 (позовна вимога № 2).

Отже, за подання даного позову судовий збір має сплачуватися виходячи з двох окремих вимог немайнового характеру. Проте, позивачем до позовної заяви не було долучено доказів сплати судового збору за подання даного позову.

Як встановлено судом, позивач вважає себе звільненим від сплати судового збору, адже, на його переконання, даний спір стосується захисту соціальних прав позивача.

В той же час, в межах даної адміністративної справи, судом не встановлено факту порушення особистих прав позивача, в контексті захисту соціальних прав останнього, які підлягають захисту в обраний ним спосіб захисту. Тобто, позивач не віднесений до осіб, які звільняються від сплати судового збору, вичерпний перелік яких визначений ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI.

Таким чином, позивачу слід усунути виявлені судом недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в сумі 1816,00 грн. за наступними ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

2. Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Способи захисту прав та інтересів позивача у публічно-правовому спорі визначені у частині першій статті 5 КАС України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом із тим, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно вищезазначеної ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Так, обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.

Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 826/16958/17.

Як вбачається зі змісту позовних вимог (прохальна частина позову) позивач, зокрема, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Серії НОМЕР_1 від 23.11.2016 орг. 0525.

Так, із долучених до матеріалів позовної заяви доказів, а також, власних обґрунтувань позивача слідує, що 14.07.2021 у пункті пропуску для повітряного сполучення відділу прикордонної служби "Бориспіль - 1" ОКПП "Київ" під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з території України гр. України ОСОБА_1 відбулось спрацювання бази даних Державної прикордонної служби України.

У зв`язку зі збігом інформації про особу, яка намагається перетнути державний кордон, а саме відносно гр. України ОСОБА_1 , з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи, заступником начальника відділу - начальника 1 відділу прикордонної служби "Бориспіль - 1" ОКПП "Київ" ДПС України (м. Бориспіль) старшим лейтенантом Анісімовим А.М., в порядку п. 3 ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" та "Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 (надалі по тексту - Порядок № 152), паспортний документ позивача був вилучений, про що було складено відповідну довідку про вилучення/тимчасове вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 від 17.07.2021.

В той же час, суд звертає увагу на положення до пункту 88 Порядку № 152, де передбачено, що паспорт для виїзду за кордон може бути вилучено (у тому числі тимчасово) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженим суб`єктом у разі його використання з метою вчинення злочину на території України чи за кордоном, підроблення, проведення службової перевірки щодо оформлення з порушеннями вимог законодавства або в інших випадках, передбачених законодавством.

Під час вилучення паспорта складається акт про його вилучення, а особі видається довідка про вилучення паспорта для виїзду за кордон, зразки яких затверджуються МВС.

Вилучений працівником уповноваженого суб`єкта паспорт разом з актом про його вилучення передається не пізніше наступного робочого дня згідно з актом приймання-передачі до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який знищує його в порядку, встановленому у пунктах 92-94 цього Порядку, або проводить службову перевірку. Вилучений (у тому числі тимчасово) паспорт зберігається у територіальному органі/ територіальному підрозділі ДМС, закордонній дипломатичній установі до прийняття рішення про визнання його недійсним і подальшого анулювання та знищення в порядку, встановленому у пунктах 92-95 цього Порядку, або повернення заявнику.

Тобто, під час застосування процедури вилучення паспорта громадянина України уповноваженими на те особами складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка. При цьому, іншого порядку вилучення паспорта, окрім вищенаведеного, чинним законодавством не передбачено.

Так, протиправність дій відповідача, позивач пов`язує з винесеним відповідачем рішенням про вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Серії НОМЕР_1 від 23.11.2016 орг. 0525. Проте, в межах даної адміністративної справи, факт вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон підтверджується складанням іншого документа - довідки про вилучення/тимчасове вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 від 17.07.2021 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон Серії НОМЕР_1 від 23.11.2016 орг. 0525), яка наявна в матеріалах справи.

Таким чином, позивач помилково ототожнює два різних за своєю уніфікованою формою документа - довідку про вилучення/тимчасове вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та, власне, рішення про вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Серії НОМЕР_1 від 23.11.2016 орг. 0525, яке в межах даної адміністративної справи, в силу п. 88 Порядку № 152 не приймалось, а отже вказує на те, що предмет позову є неконкретизованим та не відповідає фактичним даним, на які посилається позивач.

В контексті вищенаведеного, суд також звертає увагу, що похідною вимогою від скасування вищенаведених рішень є вимога позивача про зобов`язання повернути останньому паспорт громадянина України для виїзду за кордон Серії НОМЕР_1 від 23.11.2016 орг. 0525 (п. 4 прохальної частини).

Тобто, з прохальної частини позовної заяви слідує, що вимога зобов`язального характеру є не конкретизованою та не розкриває змісту заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не вказано до кого звернуті позовні вимоги зобов`язального характеру та ким зазначена вимога повинна бути реалізована.

Наведене свідчить про недотримання позивачем вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України.

А відтак, позивачу необхідно визначитись із належним способом захисту порушеного права та конкретизувати зміст заявлених позовних вимог і їх спрямування до осіб, які мають відповідати за такими вимогами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви у спосіб, який вказано в мотивувальній частині даної ухвали.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 172, 256, 293 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (м. Бориспіль) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію ухвали направити (надати) позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович