Рішення № 99384040, 03.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 вересня 2021 р. Справа №120/2689/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 26 липня 2018 року перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі №120/4479/20-а відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак при здійсненні такого перерахунку зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання з 90% суддівської винагороди до 60% суддівської винагороди.

На думку позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% від розміру суддівської винагороди судді відповідного суду є протиправними, а тому відповідача слід зобов`язати здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% від розміру суддівської винагороди судді відповідного суду, зазначеної у довідці територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області №04-35/0333 від 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою від 05 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23 квітня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі №120/4479/20-а Головним управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року, виходячи із заробітної плати, зазначеної у довідці №04-35/0333, виходячи із 60% розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, розрахунок розміру відсотків визначено частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402, про що вказано в мотивувальній частині вищезазначеного рішення суду. Крім того, у відзиві йдеться про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі №120/4479/20-а не містить зобов`язання щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме у розмірі 90%. За наведених обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Також 23 квітня 2021 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 30 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 26 липня 2018 року перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та до здійснення перерахунку отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% щомісячного довічного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі №120/4479/20-а визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №25650000940 від 28 лютого 2020 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 21 лютого 2020 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області №04-35/0333 від 19 лютого 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці. Однак, при здійсненні такого перерахунку відповідач зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання з 90% суддівської винагороди до 60% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді суді.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII), згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

У свою чергу, відповідно до статті 142 Закону №1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зокрема, пунктом 25 розділу XII Закону №1402-VIII передбачалося, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом із тим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, вказаний пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнаний неконституційним.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, починаючи з 19 лютого 2020 року в законодавстві України відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII.

Враховуючи наведене, на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що перерахунок грошового утримання судді у відставці має бути здійснений, виходячи із 90% від суддівської винагороди працюючого судді.

Так, розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за приписами Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - за нормами Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.

В свою чергу, частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась судом конституційної юрисдикції неконституційною.

Зокрема, згідно з висновком Конституційного Суду України, викладеного у пункті 16 рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Відтак, за наведених вище обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні і підстави для відшкодування позивачеві понесених витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 03.09.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович