Рішення № 99384030, 06.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 вересня 2021 р. Справа № 120/7140/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905060158491 від 11.02.2021 про відмову в перерахунку пенсії позивачу;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 09.02.2021 року шляхом обчислення його періоду служби з 01.01.1985 року по 20.03.1989 року в районах Крайньої Півночі з розрахунку один місяць за півтора.

Позов обґрунтовано тим, що 09.02.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії із донарахуванням стажу у пільговому обчисленні.

За наслідком розгляду даної заяви, відповідачем 11.02.2021 року прийнято рішення №905060158491, яким відмовлено в перерахунку пенсії та вказано, що оскільки після проходження служби позивач не залишався працювати в районах Крайньої півночі, для пільгового обчислення стажу періоду проходження служби відсутні підстави.

Відтак, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії шляхом обчислення періоду служби в районах Крайньої Півночі один рік за півтора, з огляду на відсутність трудової діяльності та письмових трудових договорів про роботи в цих районах терміном не менше 3 років.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 08.07.2021 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду зобов`язано відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, а також усіх наявних у відповідача документів, пов`язаних з прийняттям оскаржуваного рішення № 905060158491 від 11.02.2021 року.

28.07.2021 представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Тобто, право на пільгове обчислення страхового стажу підтверджується будь-яким документом, що підтверджує факт укладання особою строкових трудових договорів про роботу в названих місцевостях протягом не менш як трьох років, оскільки законодавством того часу було передбачено право на пільги щодо обчислення стажу роботи лише особам, які укладали строкові трудові договори.

Згадані вище пільги щодо обчислення стажу існували до 1 січня 1991 року.

У разі незбереження безпосередньо самої трудової угоди, підставою для пільгового обчислення стажу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі можуть бути будь-які інші документи, що стверджують поширення на особу пільг, передбачених відповідними Указами Президії Верховної Ради СРСР (довідка підприємства, установи, організації, де працювала особа, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який його було укладено і розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період).

Тому на думку відповідача, зарахувати страховий стаж в полуторному розмірі згідно довідок №152, №148 виданих Вінницьким районним військовим комісаріатом немає правових підстав в зв`язку з відсутністю підтвердження укладення строкового трудового договору.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 100-вк від 20.07.2021 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 09.08.2021 року по 29.08.2021 року.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком з 28.06.2017 року.

09.02.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії шляхом донарахування стажу в пільговому обчисленні.

До заяви надано паспорт, РНОКПП та довідку № 152 від 19.06.2017 року, видану Вінницьким районним військовим комісаріатом, про те, що позивач у період з 01 січня 1985 року по 20 березня 1989 року, відповідно до розділу 13, особової справи офіцера запасу №44, «Проходив службу у віддаленій місцевості і має право на пільги встановлені законодавством, один місяць служби за півтора - Хабаровський край».

За наслідком розгляду даної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 905060158491 від 11.02.2021 року, у якому вказано, що згідно наявних документів, заявник після проходження військової служби не залишався працювати у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, а тому для пільгового обчислення стажу періоду проходження служби заявника, законні підстави відсутні.

Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 у справі № 352/1612/15а, від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 18 червня 2020 року у справі № 537/1415/17, від 15.01.2021 року у справі № 348/2319/16-а.

Частиною 1 статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 р. № 1029, якою затверджено Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої півночі, до районів Крайньої півночі відноситься Хабаровский край, Аяно-Майский и Охотский райони.

Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590 (далі - постанова № 590), указами Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Крім того, пунктом 6 постанови № 590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (далі - Положення), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».

Пунктом 55 цього ж Положення встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах.

Окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяці: на території Тернейського району Приморського краю на північ від річки Самарги, у Ванінському, Миколаївському, Радянсько-Гаванському та Ульчському районах, в містах Миколаївську на Амурі та Радянської Гавани Хабаровського краю, в Мурманській області в період з 25 червня 1949 року, а в м. Мурманську - з 30 квітня 1951 року (абз. 8 п.п. д) п. 1 ст. 55 Положення № 986).

Разом з тим, за змістом пункту «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Додатком 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України встановлено періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, один місяць служби за півтора місяця: у віддалених місцевостях СРСР, перелічених у пункті 4 цього додатка, - зі строків, зазначених у цьому пункті.

Згідно пункту 4 зазначеного Положення перелік віддалених місцевостей СРСР, у яких служба осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової та строкової служби зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: у Хабаровському краї - у Ванінському, Ніколаєвському, Совєтсько-Гаванському та Ульчському районах, у містах Ніколаєвськ-на-Амурі та Совєтська Гавань - з 25 червня 1949 року, а на решті території краю - з 01 січня 1985 року .

При цьому згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.

Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 01 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в Хабаровському краї колишнього СРСР, зокрема один місяць за півтора.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у період з 01.08.1974року по 16.04.1992 року проходив військову службу у Радянській Армії, що підтверджується копією трутової книжки та військовим квитком.

Також, відповідно до довідки № 152 від 19.06.2017 року, виданої Вінницьким районним військовим комісаріатом, позивач у період з 01 січня 1985 року по 20 березня 1989 року, відповідно до розділу 13, особової справи офіцера запасу № 44, «Проходив службу у віддаленій місцевості і має право на пільги встановлені законодавством, один місяць служби за півтора - Хабаровський край».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що помилковими є твердження відповідача про необхідність укладення договору та праці позивача після завершення військової служби, адже в даному випадку позивач не завершував військову службу, яка є його професійною діяльністю, перебував на ній і після повернення із районів Крайньої Півночі.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми зазначені судом, зокрема Постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № №905060158491 від 11.02.2021 року, яким відмовлено в перерахунку пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного та з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за нобхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 09.02.2021 року шляхом обчислення періоду служби з 01.01.1985 року по 20.03.1989 року в районах Крайньої Півночі з розрахунку один місяць за півтора.

Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ч.2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню у розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905060158491 від 11.02.2021 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 09.02.2021 року шляхом обчислення періоду служби з 01.01.1985 року по 20.03.1989 року в районах Крайньої Півночі з розрахунку один місяць за півтора.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. ( дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100 )

Повне судове рішення виготовлено та підписано суддею 06.09.2021 року.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна