Рішення № 99383919, 06.09.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

06 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/442/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

позивач: Приватне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат",

код ЄДРПОУ 00373942, вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

електронна пошта: ngkoil@ngkoil.com

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВЕ",

вул. Святошинська, 36, село Дніпровське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15545, код ЄДРПОУ 39212551,

електронна пошта: ati@dniprove.com; info@dniprove.com

предмет спору: стягнення 7770942,96 грн

За участю:

позивача: Літвінов О.Є., адвокат;

відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Приватним акціонерним товариством "Ніжинський жиркомбінат" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВЕ" про стягнення 7770942,96 грн, з яких:

-5202985,36 грн штрафних санкцій по специфікаціях №1, №2, №3 до договору поставки;

-695957,60 грн штрафу у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару по специфікаціях №1, №2, №3 до договору поставки та

-1872000,00 грн штрафу у розмірі 30% від суми непоставленого товару по специфікаціях №2, №3 до договору поставки за несвоєчасне повернення попередньої оплати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №19-Ф від 17 липня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07 червня 2021 року; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов, для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Про отримання відповідачем 25 травня 2021 року ухвали господарського суду від 05 травня 2021 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення у матеріалах справи /а.с. 86/.

07 червня 2021 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 15 червня 2021 року.

Про отримання відповідачем 10 червня 2021 року ухвали господарського суду від 07 червня 2021 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення у матеріалах справи /а.с. 92/.

15 червня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що визнає факт підписання директором ТОВ «Дніпрове» Гарбуз В.В. договору поставки №19-Ф від 17 липня 2020 року та не визнає факт підписання директором ТОВ «Дніпрове» Гарбуз В.В. специфікацій 1, 2 та 3, у зв`язку з чим відповідач зазначив, що не визнає факт невиконання зобов`язань з поставки насіння соняшнику врожаю 2020 року.

15 червня 2021 року суд постановив ухвалу про оголошення у попередньому судовому засіданні перерви на 22 червня 2021 року.

22 червня 2021 року суд постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19 липня 2021 року.

У судовому засіданні 19 липня 2021 року представник відповідача заявив клопотання про витребування оригіналів документів у позивача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19 липня 2021 року суд ухвалив витребувати у ПАТ "Ніжинський жиркомбінат" оригінали всіх документів, на які посилається позивач у позові, для огляду у судовому засіданні; відкласти розгляд справи по суті на 29 липня 2021 року; відмовити ПАТ "Ніжинський жиркомбінат" у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у даній справі у режимі відеоконференції.

29 липня 2021 року представником відповідача подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи стосовно підписів на специфікаціях №1, №2 та №3.

29 липня 2021 року представником позивача подано заперечення у призначенні судової почеркознавчої експертизи, у якому представник позивача просить суд відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у зв`язку з відсутністю на те підстав. Крім того, представник позивача у запереченні просить суд визнати дії представника відповідача такими, як зловживання процесуальними правами та застосувати відповідні заходи, визначені Кодексом.

У судовому засіданні 29 липня 2021 року представник позивача надав суду для огляду оригінали витребуваних судом документів, які суд дослідив.

У судовому засіданні 29 липня 2021 року суд відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки матеріали справи не містять відомостей наданих громадянином Гарбуз В.В., що на спірних документах міститься не його підписи. Пояснення представника відповідача стосовно того, що при візуальному огляді вбачається, що підписи відрізняються, не прийняті судом, оскільки адвокат не є представником громадянина Гарбуз В.В.

У судовому засіданні 29 липня 2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 03 серпня 2021 року.

03 серпня 2021 року суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача виклав позовні вимоги. Представник відповідача заперечив стосовно позовних вимог. Суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 09 серпня 2021 року.

03 серпня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, у яких представник позивача надав пояснення з приводу заперечень відповідача щодо підписання специфікацій 1, 2 та 3. Представник позивача зокрема зазначив, що на виконання специфікацій 1, 2 та 3 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 4005000,00 грн попередньої оплати, а відповідачем, відповідно до умов укладених специфікацій 1, 2 та 3, за видатковими накладеними та товарно-транспортними накладними було поставлено позивачу насіння соняшнику у кількості 123,04 тон (недопоставлено 676,96 тон). Тобто, враховуючи часткове виконання умов Договору та Специфікації № 1, 2 та 3, як з боку позивача, так і з боку відповідача Договір поставки №19-Ф від 17 липня 2020 року та Специфікації №1, 2 та 3 є укладеними.

09 серпня 2021 року суд оголосив перерву у судовому засіданні до 06 вересня 2021 року.

Вислухавши у ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, встановивши обставини справи та дослідивши подані докази, суд встановив:

17 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВЕ" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Ніжинський жиркомбінат" (покупець) було укладено договір поставки №19-Ф.

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року, іменоване надалі Товар, на умовах цього Договору.

Згідно з п.2.1., 3.1., 3.3., 4.2. Договору кількість, ціна, загальна вартість, порядок оплати, термін поставки Товару обумовлюється Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасної поставки або не поставки Товару, або його частини, Постачальник сплачує договірну штрафну санкцію в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) Товару за кожен день прострочення і, крім того, відшкодовує всі заподіяні цим збитки. В разі несвоєчасної поставки або не поставки Товару, або його частини, на строк понад 10 (десять) календарних днів Постачальник також додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару або його частини.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у разі прострочення поставки (не поставки) Товару, або його частини, на строк більш ніж 10 (десять) календарних днів, Постачальник, зобов`язаний негайно повернути Покупцю отриману від нього попередню оплату, на яку не було поставлено Товар. Також, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю, в такому випадку, компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості Товару (частини вартості Товару), що повертається Постачальником (визначається за офіційним курсом НБУ гривні до долара США на день такого повернення) та доларовим еквівалентом вартості Товару (частини вартості Товару), що була сплачена Покупцем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні до долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується Постачальником Покупцю у гривнях України за офіційним курсом НБУ гривні України до долару США на день оплати такої компенсації. У разі не повернення Покупцеві в цей строк попередньої оплати та вищевказаної компенсації, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю також штраф в розмірі 30% від суми непоставленого Товару.

Відповідно до п.6.9. Договору сплата штрафних санкцій, штрафу, пені, компенсацій чи збитків не звільняє сторону від виконання зобов`язання в натурі.

Згідно п. 7.1.-7.2. Договору при настанні обставин непереборної сили термін виконання зобов`язань стороною за цим Договором, що зазнала впливу таких обставин відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншій стороні протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості будуть служити підтвердження Торгово-промислової палати України. В іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими.

Відповідно до п. 8.2. Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 серпня 2021 року, але в будь-якому випадку до остаточного його виконання сторонами.

На виконання умов Договору, 17 липня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію №1 до Договору поставки №19-Ф від 17 липня 2020 року, за якою Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року у кількості 200,00 тон за ціною 9350,00 грн з ПДВ, на загальну суму 1870000,00 грн, з ПДВ; термін поставки до 10 жовтня 2020 року.

06 серпня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію №2 до Договору поставки №19-Ф від 17 липня 2020 року, за якою Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року у кількості 300,00 тон за ціною 10450,00 грн з ПДВ, на загальну суму 3135000,00 грн з ПДВ; термін поставки до 30 жовтня 2020 року.

20 серпня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію №3 до Договору поставки №19-Ф від 17 липня 2020 року, за якою Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року у кількості 300,00 тон за ціною 10350,00 грн з ПДВ, на загальну суму 3105000,00 грн з ПДВ; термін поставки до 15 жовтня 2020 року.

На виконання умов п. 2 Специфікацій №1, 2 та 3 до Договору поставки, позивач перерахував відповідачу попередні оплати: 20.07.2020 - 935000,00 грн; 07.08.2020 - 1567500,00 грн; 21.08.2020 - 1552500,00 грн, у підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано платіжні доручення: №14417 від 20.07.2020 на суму 935000,00 грн; №14688 від 07.08.2020 на суму 1567500,00 грн; №14891 від 21.08.2020 на суму 1552500,00 грн, а також та банківські виписки (загальна сума попередньої оплати становить 4055000,00 грн) /а.с. 26-33/.

Позивач у позовній заяві зазначає, що умови поставки Товару з боку відповідача не були виконані у повному обсязі. Так, Відповідачем було поставлено Позивачу насіння соняшнику у кількості 123,04 тон, про що позивачем до позовної заяви додано видаткову накладну №20 від 10 жовтня 2020 року на загальну суму 1123611,19 грн за 123,04 тон) /а.с.39/.

Тобто, відповідачем було недопоставлено позивачу 676,96 тон Товару, з них за Специфікацією №1 - 76,96 тон, за Специфікацією №2 - 300,00 тон Товару та за Специфікацією №3 - 300,00 тон Товару.

Датами початку прострочки виконання зобов`язання відповідачем є: за Специфікацією № 1 - 11.10.2020; за Специфікацією № 2 - 31.10.2020; за Специфікацією № 3 - 16.10.2020.

Позивач у позовній заяві зазначає, що Відповідачем було повернуто передплату позивачу 03.12.2020 та 04.12.2020.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що обов`язок відповідача здійснити поставку Товару за укладеним сторонами договором та специфікаціями до нього, зазначеними вище, є документально підтвердженим, що не спростовано відповідачем.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору та Специфікацій № 1, №2 та №3 відповідач зобов`язався поставити товар за Специфікацією № 1 у строк до 10.10.2020; за Специфікацією № 2 - до 30.10.2020; за Специфікацією № 3 - до 15.10.2020, однак своє зобов`язання виконав частково, недопоставивши позивачу товар у кількості 676,96 т, чим порушив умови укладеного між сторонами договору.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасної поставки або не поставки Товару, або його частини, Постачальник сплачує договірну штрафну санкцію в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) Товару за кожен день прострочення і, крім того, відшкодовує всі заподіяні цим збитки. В разі несвоєчасної поставки або не поставки Товару, або його частини, на строк понад 10 (десять) календарних днів Постачальник також додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару або його частини.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у разі прострочення поставки (не поставки) Товару, або його частини, на строк більш ніж 10 (десять) календарних днів, Постачальник, зобов`язаний негайно повернути Покупцю отриману від нього попередню оплату, на яку не було поставлено Товар. Також, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю, в такому випадку, компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості Товару (частини вартості Товару), що повертається Постачальником (визначається за офіційним курсом НБУ гривні до долара США на день такого повернення) та доларовим еквівалентом вартості Товару (частини вартості Товару), що була сплачена Покупцем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні до долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується Постачальником Покупцю у гривнях України за офіційним курсом НБУ гривні України до долару США на день оплати такої компенсації. У разі не повернення Покупцеві в цей строк попередньої оплати та вищевказаної компенсації, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю також штраф в розмірі 30% від суми непоставленого Товару.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки Товару позивачу, враховуючи те, що відповідач не заперечив стосовно розрахунку штрафу та штрафних санкцій, а свого розрахунку не надав, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5202985,36 грн штрафних санкцій по специфікаціях №1, №2, №3 до договору поставки; 695957,60 грн штрафу у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару по специфікаціях №1, №2, №3 до договору поставки та 1872000,00 грн штрафу у розмірі 30% від суми непоставленого товару по специфікаціях №2, №3 до договору поставки за несвоєчасне повернення попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач не спростував належними доказами позицію позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені допустимими доказами, тому доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВЕ" (вул. Святошинська, 36, село Дніпровське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15545, код ЄДРПОУ 39212551) на користь Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 00373942) 5202985,36 грн штрафних санкцій; 695957,60 грн 10% штрафу; 1872000,00 грн 30% штрафу та 116564,14 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 06 вересня 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/