Рішення № 99383639, 06.09.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2687/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона "Прайм" (07413, Київська обл., Броварський р-н., с. Пухівка, вул. Шевченка, 106 Г) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил Плюс" (61099, м. Харків, вул. Свистуна, 12-А) про стягнення 1594,07 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона "Прайм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил Плюс" про стягнення 1594,07 грн., з яких: борг у розмірі 1500,00 грн. та пеня у розмірі 94,07 грн.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг №01/06/19-ГР від 01.06.2019 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих замовнику охоронних послуг.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2940,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (ГПК - України), враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України. При цьому, копія ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 09.07.2021, яку було надіслано на юридичну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку, в якій значиться причина повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Вищевказана ухвала господарського суду Харківської області від 09.07.2021 була оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Установлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Крім того, суд зауважує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З огляду на викладене, судом було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, що є достатніми для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона "Прайм" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил Плюс" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг №21/08/19-ГР, відповідно до умов п. 2.1 якого виконавець надає, а замовник приймає наступні послуги:

2.1.1. приймає під реагування на ПЦС "Об`єкт" замовника. У разі надходження на ПЦС сигналу "Тривога" виконавець реагує шляхом направлення на "Об`єкт" замовника групи реагування з метою з`ясування причини надходження сигналу "Тривога" і, при необхідності, протидії злочинним діям та правопорушенням сторонніх осіб, дотримуючись вимог законодавства України;

2.1.2. приймає під спостереження засоби сигналізації та спостерігає за їх технічним станом.

Умовами п. 2.2. Договору сторони визначили, що об`єкт розташований за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шоссе, 185. Об`єкт вважається переданим під реагування з моменту підписання сторонами договору та окремого додатку до договору.

Із паспорта об`єкту, що є додатком №1 до договору про надання послуг №21/08/19-ГР від 01.06.2019 вбачається інформація про найменування об`єкту, що обладнане тривожною сигналізацією: приміщення АЗС (тривожна кнопка), адреса: м. Харків, вул. Салтівське шоссе, 185 та час охорони.

За змістом умов п. 2.4. Договору період надання послуг за договором: з моменту прийому "Об`єкта" під реагування до його зняття.

Пунктом 2.5. Договору сторони погодили та встановили, що на "Об`єкт" виконавцем встановлюються засоби сигналізації (далі - обладнання), що після його встановлення переходить у власність замовнику на підставі акту прийому-передачі обладнання, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною договору.

З наявного в матеріалах справи акту прийму-передачі обладнання від 01.06.2021, що є додатком №3 до договору про надання послуг №21/08/19-ГР від 01.06.2019 вбачається, що виконавець передав, а замовник прийняв у власність відповідне обладнання в стані придатному для використання.

Відповідно до п. 2.6. Договору договір укладається після обладнання "Об`єкта" засобами сигналізації і прийому їх в експлуатацію.

Умовами п. 8.1. Договору сторони погодили, що вартість виконаних робіт (наданих послуг) визначається сторонами у протоколі узгодження договірної ціни.

Зі змісту протоколу узгодження договірної ціни, що є додатком №4 до договору про надання послуг №21/08/19-ГР від 01.06.2019 вбачається, що узгоджена сторонами щомісячна вартість послуг за один "Об`єкт" взятий під реагування на ПЦС, складає 250,00 грн. з ПДВ 20%. Щомісячна загальна вартість наданих послуг за договором складається з суми вартості за надані послуги з кожного "Об`єкту" взятого під реагування на ПЦС.

Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця за місяцем надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

Відповідно до п. 8.3. Договору виконавець за зверненням замовника, або з власної ініціативи, до 3 числа місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику для підписання акт надання послуг, який замовник зобов`язаний підписати і передати виконавцю протягом двох робочих днів з дня отримання такого акту. Замовник зобов`язаний передати виконавцю свої письмові заперечення обґрунтовуючи підстави такої відмови. У разі ненадходження до виконавця підписаного замовником акту наданих послуг або письмового заперечення на нього, протягом двох робочих днів з дня отримання замовником акту наданих послуг для підписання, пред`явлений акт наданих послуг вважається узгодженим сторонами і послуги вважаються наданими належним чином згідно з умовами договору.

Позивачем у позовній заяві наголошено на тому, що позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, що визначені умовами п. 2.1. договору про надання послуг №21/08/19-ГР від 01.06.2019 та надав відповідачу визначені умовами спірного договору послуги. Натомість, починаючи з вересня 2020 р., відповідач припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим, станом на 12.05.2021 за відповідачем утворилась заборгованість з оплати наданих послуг за період з вересня 2020 р. по лютий 2021 р., яка складає 1500,00 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. №17/03/21-1 від 17.03.2021 з вимогою сплатити наявну заборгованість за надані виконавцем послуги у розмірі 1500,00 грн., проте вказана претензія залишилася з боку відповідача без відповіді та задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами по даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором про надання послуг №01/06/19-ГР від 01.06.2019 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих замовнику послуг, який за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано взяті на себе договірні зобов`язання за договором про надання послуг №01/06/19-ГР від 01.06.2019 р. та надано відповідачу послуги по охороні об`єкту, про що свідчить: акт надання послуг №263 від 30.09.2020 р. на суму 250,00 грн.; акт надання послуг №294 від 31.10.2020 р. на суму 250,00 грн.; акт надання послуг №321 від 30.11.2020 р. на суму 250,00 грн.; акт надання послуг №354 від 31.12.2020 р. на суму 250,00 грн.; акт надання послуг №11 від 31.01.2021 р. на суму 250,00 грн.; акт надання послуг №30 від 28.02.2021 р. на суму 250,00 грн. (а.с. 22-27,29).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також, вимогами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Нормами ч. 1 ст. 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, беручи до уваги погоджені сторонами умови договору про надання послуг №01/06/19-ГР від 01.06.2019 р. де сторони чітко визначили предмет договору, а також погодили порядок та строк оплати вартості наданих виконавцем послуг, у відповідача існує обов`язок зі своєчасної оплати відповідних послуг у встановлені пунктом 8.2 договору строки.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Натомість доказів належного виконання умов договору про надання послуг №01/06/19-ГР від 01.06.2019 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих виконавцем послуг відповідачем суду не надано та у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням наведеного, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1500,00 грн. визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу про стягнення пені у розмірі 94,07 грн., суд вирішив наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГПК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Умовами п. 7.3. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати послуг за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (у розмірі не менше тої, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення платежів. При цьому нарахування пені та вимоги щодо її сплати обмежуються строком в один рік.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені у розмірі 94,07 грн., враховуючи умови договору та вищевказані приписи чинного законодавства, а також беручи до уваги прострочення з боку відповідача по сплаті грошового зобов`язання, господарський суд встановив, що вказане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 94,07 грн., суд визнав обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Однак, всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України доказів на спростування наведеного відповідачем не надано. При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, судом було надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Наявні в матеріалах справи докази були ретельно досліджені судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача боргу у розмірі 1500,00 грн. та пені у розмірі 94,07 грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача в розмірі 2270,00 грн.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з витрат на правову допомогу в розмірі 2940,00 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом із тим, ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2940,00 грн. позивачем подано наступні документи. А саме:

- ордер серія ВІ №1043953 від 12.05.2021 р. ;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №3324 на ім`я Тихоненко Марії Владиславівни.

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2940,00 грн., що викладений у позовній заяві.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у п.268 справи "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та визначається сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Тобто, витрати на правову допомогу мають бути належним чином документально підтверджені та доведені. Відсутність належного документального підтвердження витрат на правову допомогу згідно з умовами договору про надання правничої допомоги є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Однак у даному разі, наданий позивачем ордер серія ВІ №1043953 від 12.05.2021 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №3324, а також попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2940,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. У зв`язку з цим відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги у межах цієї справи, унеможливлює з`ясування судом реальності адвокатських витрат у цій справі, а також розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи.

Наведена позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., та п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи вище встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, а також наведені приписи процесуального закону, суд дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а тому у відшкодуванні вказаних витрат у розмірі 2940,00 грн. слід відмовити в зв`язку із їх необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил Плюс" (61099, м. Харків, вул. Свистуна, 12-А, код ЄДРПОУ 42726376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона "Прайм" (07413, Київська обл., Броварський р-н., с. Пухівка, вул. Шевченка, 106 Г, код ЄДРПОУ 41099418) - заборгованість у розмірі 1500,00 грн., пеню у розмірі 94,07 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "06" вересня 2021 р.

Суддя Г.І. Сальнікова