Рішення № 99383478, 25.08.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3322/19Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.,

За участю представників сторін:

від позивача: Колєжук А.С.,

від відповідача 1: Сільвеструк І.О.,

від відповідача 2: не з`явився,

розглянувши справу за позовом Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " до відповідача 1: Головного управління ДПС в Одеській області до відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про стягнення 5797084,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019 р. Державне підприємство водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " звернулось з позовною заявою до Господарського суду Одеської області про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області шкоди, завданої внаслідок вчинення неправомірних дій, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5797084,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " посилається на приписи ст.56 Конституції України, ст.ст.11,1166,1173 ЦК України на те, що внаслідок неправомірної поведінки ІНФОРМАЦІЯ_3 з рахунків Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " були примусово стягнуті кошти на підставі інкасових доручень № 176-180 від 27.10.2016.

Незаконність списання коштів Ізмаїльською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС в Одеській області з рахунку ДПВШ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № НОМЕР_1 у філії ОУ АТ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " у сумі 5797084,00 грн встановлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 у справі № 815/701/17.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 р. № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» Ізмаїльську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області реорганізовано шляхом приєднання як структурний підрозділ до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На момент набрання законної сили постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 у справі № 815/701/17, ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в подальшому ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти в розмірі 5797084,00 грн на рахунок Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не повернуто.

Як вказує позивач, прийняття судом вищезазначеного рішення беззаперечно вказує на те, що його було протиправно позбавлено власних грошових коштів, а також підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірною поведінкою ІНФОРМАЦІЯ_5 та завданою позивачу шкодою, оскільки фактична втрата коштів з рахунку в розмір 5797084,00 грн сталася саме внаслідок неправомірних дій органу ДПІ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2019 р. (суддя ОСОБА_1 ) відкрито провадження у справі № 916/3322/19, призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 р. (суддя ОСОБА_1 ) провадження у справі № 916/3322/19 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України; позивачу роз`яснено, що розгляд справи № 916/3322/19 віднесено до юрисдикції Одеського окружного адміністративного суду.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2021 р. касаційну скаргу Державного підприємства водних шляхів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” задоволено; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 р. та ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_6 від 11.03.2020 р. у справі № 916/3322/19 скасовано; справу № 916/3322/19 передано на розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд звернув увагу на наступне: під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, надати відповідну кваліфікацію та оцінку предмету позову та суб`єктному складу учасників спору, змісту правовідносин сторін, наявності порушеного права, його характеру та обраного способу захисту, і залежно від встановленого вирішити питання щодо предметної юрисдикції цієї справи у відповідності з чинним законодавством з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 р. справу № 916/3322/19 передано на розгляд судді ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , який своєю ухвалою від 11.05.2021 р. прийняв справу № 916/3322/19 до свого провадження із призначенням її розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 08.06.2021 р.

03.06.2021 р. від Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області надійшов відзив на позов, в якому повідомляє, зокрема, що ІНФОРМАЦІЯ_7 права та законні інтереси позивача не порушено, а спірні правовідносини виникли між Державним підприємством водних шляхів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” та ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.06.2021 р. відкладено підготовче засідання на 29.06.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.06.2021 р. замінено ІНФОРМАЦІЯ_2 правонаступником – ІНФОРМАЦІЯ_9 ; продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.07.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.07.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2021 р. відкладено розгляд справи на 25.08.2021 р.

В судове засідання 25.08.2021 р. представник ІНФОРМАЦІЯ_7 не з`явився, хоча ІНФОРМАЦІЯ_7 про дату, час і місце проведення засідання суду повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи ІНФОРМАЦІЯ_10 , у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

25.08.2021 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, по справі № 815/4998/15 задоволений адміністративний позов Ізмаїльської ОДПІ та стягнуто з банківських рахунків Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у банках, які обслуговують Державне підприємство водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " заборгованість перед бюджетом зі сплати податкової заборгованості на загалу суму 6 863 025,34 грн. (шість мільйонів вісімсот шістдесят три тисячі двадцять п`ять гривень 34 коп.), з яких по податку на додану вартість у розмірі 1 676 074 грн.; податку на прибуток у розмірі 3 220 027 грн.; частини прибутку у розмірі 951 250 грн.; податку на доходи фізичних осіб у розмірі 362 364 грн.; пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД у розмірі 1190 грн.; податок зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 652 120,34 грн. (Відповідна інформація отримана судом з ЄДРСР)

Вказана заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.07.2010: - № 0000022301 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 3 170 834 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 1 585 417 грн., штрафні санкції - 1 585 417 грн., - № 0000032301 по донарахування чистого прибутку у розмірі 951 250 грн., - № 0000042301 про визначення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1 675 000 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 1 116 667 грн., штрафні санкції - 558 333 грн.; від 08.10.2014: - № 000100/2201 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 49 163, в т.ч. за основним платежем на суму 32 795 грн., штрафні санкції - 16 398 грн., - № 000099/2201 про визначення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1074 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 716 грн., штрафні санкції - 358 грн., - № 000098/2201 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів декларування валютних цінностей у розмірі 1190 грн., - № 000016/1701 про визначення податку з доходів фізичних осіб на суму 361 551 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 206 689 грн., штрафні санкції - 154 862 грн. (Відповідна інформація отримана судом з ЄДРСР)

ІНФОРМАЦІЯ_1 " оскаржені до суду податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 20.07.2010 року. Справа № 1570/763/10 розглядалась судами неодноразово. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року, яка набрала законної сили 11.06.2014, позов ДПВШ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » залишений без розгляду в зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання. (Відповідна інформація отримана судом з ЄДРСР)

На підставі рішення у справі № 815/4998/15, що набрало законної сили, ІНФОРМАЦІЯ_11 були виставлені інкасові доручення № 176-180 від 27.10.2016 року, які були виконані. (Відповідна інформація отримана судом з ЄДРСР)

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2014 р. (суддя ОСОБА_3 ), крім іншого, порушено провадження у справі № 916/2560/14 про банкрутство Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника позивача на 150 календарних днів. (Відповідна інформація отримана судом з ЄДРСР)

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2014 р. у справі 916/2560/14 (суддя ОСОБА_4 ), крім іншого, введено процедуру санації Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2016 р. (суддя ОСОБА_5 ) затверджено мирову угоду між комітетом кредиторів та ДПВШ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", провадження у справі № 916/2560/14 про банкрутство ДПВШ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " припинено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2016 р. у справі № 916/2560/14 (суддя ОСОБА_5 ) встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів ДПВШ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", які не були заявлені в установлений Законом строк або відхилені господарським судом по справі про банкрутство ДПВШ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню. (Відповідна інформація отримана судом з ЄДРСР)

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 р. по справі № 815/701/17 ІНФОРМАЦІЯ_12 втратила статус конкурсного кредитора, оскільки не звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою в межах справи № 916/2560/14 про включення податкової до вимог кредиторів на узгоджену суму грошового зобов`язання у розмірі 5797084,00 грн, у зв`язку з чим дії Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС щодо списання з рахунків ДПВШ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " 5797084,00 грн за нормами ПК України без урахування обставин провадження про банкрутство останнього та затвердження мирової угоди і припинення такого провадження, визнано незаконними.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 р. № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» Ізмаїльську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області реорганізовано шляхом приєднання як структурний підрозділ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

15.02.2018 р. Державне підприємство водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " звернулось до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з заявою про повернення коштів у сумі 5797084,00 грн на поточний рахунок Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № НОМЕР_1 у філії ОУ АТ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ".

У відповіді від 13.04.2018 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 посилається на пункти 43.1,43.2 ст.43 ПК України та повідомляє, що станом на 10.04.2018 р. по Державному підприємству водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " рахується податковий борг перед Бюджетом на загальну суму 4505982,52 грн, у зв`язку з чим повернення помилково та/або надмірного сплаченої суми податкового зобов`язання можливе після повного погашення податкового боргу платником податків.

Неповернення Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області коштів Державному підприємству водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у розмірі 5797084,00 грн, списання яких постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 р. у справі № 815/701/17 визнано незаконним, стало підставою звернення до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення завданої шкоди.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

В статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

За змістом частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Судова юрисдикція – це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Згідно із ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, єдиним винятком у вищевказаній нормі, що визначає юрисдикцію адміністративних судів з розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, є об`єднання таких вимог з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

Разом з тим господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звертаючись з позовною заявою Державне підприємство водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не заявляє вимогу про вирішення публічного-правового спору щодо правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 (правонаступником, якої є ІНФОРМАЦІЯ_8 ), а звертає увагу суду, що відповідний публічно-правовий спір вирішено в межах адміністративної справи № 815/701/17.

Пред`являючи позов, Державним підприємством водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " визначено його предметом саме відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок визнаного незаконним списання коштів, тобто вказані правовідносини не пов`язані із застосування приписів Податкового кодексу України. Матеріально-правовою підставою позову у даній справі визначено положення статей 1166,1173 ЦК України.

З огляду не те, що позивачем не заявлено вимогу про вирішення публічно-правового спору, всі учасники справи є юридичними особами, позов Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " підлягає розгляду в господарському суді.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 р. № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» Ізмаїльську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області реорганізовано шляхом приєднання як структурний підрозділ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 р. № 1200 «Про утворення ІНФОРМАЦІЯ_13 та ІНФОРМАЦІЯ_14 » утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (абз.1 п.2 вказаної постанови). Державна податкова служба та ІНФОРМАЦІЯ_15 є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності (абз.3 п.2 вказаної постанови).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 р. № 537 утворено, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_8 та реорганізовано ІНФОРМАЦІЯ_8 шляхом приєднання до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Наказом Державної податкової служби України від 28.08.2019 р. № 36 розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України.

Враховуючи, те, що внаслідок реорганізації ІНФОРМАЦІЯ_16 шляхом приєднання до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а згодом реорганізації ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом приєднання до ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є належним відповідачем у справі.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (стаття 1 зазначеного закону).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства

Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України ІНФОРМАЦІЯ_17 забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України № 12/рп-2001 від 03.10.2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Отже, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи ІНФОРМАЦІЯ_18 , до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи викладене, ІНФОРМАЦІЯ_7 є належним співвідповідачем у справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст.16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 Цивільного кодексу України.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст.1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст.1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади або місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрати майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Так, позивач наполягає на тому, що незаконність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 по списанню з його рахунків коштів у сумі 5797084,00 грн встановлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 р. у справі № 815/701/17.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГКП України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, при розгляді даної справи відсутня необхідність доказування неправомірності дії щодо списання 5797084,00 грн з рахунку позивача, оскільки незаконність списання цих кошті встановлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 р. у справі № 815/701/17, а внаслідок реорганізації ІНФОРМАЦІЯ_16 шляхом приєднання до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а згодом реорганізації ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом приєднання до ІНФОРМАЦІЯ_8 , до якої перейшли права та обов`язки, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Відповідно до наявної в матеріалах справи заяви від 15.02.1018 р. Державне підприємство водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " звернулось до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з проханням повернути кошти у сумі 5797084,00 грн на поточний рахунок Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № НОМЕР_1 у філії ОУ АТ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ".

У відповіді від 13.04.2018 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 посилається на пункти 43.1,43.2 ст.43 ПК України, та повідомляє, що станом на 10.04.2018 р. по Державному підприємству водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " рахується податковий борг перед Бюджетом на загальну суму 4505982,52 грн, у зв`язку з чим повернення помилково та/або надмірного сплаченої суми податкового зобов`язання можливе у після повного погашення податкового боргу платником податків.

Відповідно до пунктів 43.1,43.2 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Вказаною статтею Податкового кодексу Україні врегулювано порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання, проте кошти у сумі 5797084,00 грн не було помилково та/або надмірно сплачено ІНФОРМАЦІЯ_1 ", вказані кошти списано з його рахунку ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в подальшому дії по списанню коштів визнано незаконними. Враховуючи вищевикладене, до правовідносин, пов`язаних із поверненням 5797084,00 грн не можуть застосовуватись приписи Податкового кодексу України, оскільки відсутнє помилковість та/або надмірність при їх сплаті.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода – це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

Наявність шкоди, заподіяної позивачу полягає в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_12 стягнуто кошти у розмірі 5797084,00 грн з рахунку позивача, не звертаючись як конкурсний кредитор в межах справи № 916/2560/14, тобто поза межами встановленого законодавством способу стягнення цих коштів з урахуванням наявності господарської справи про банкрутство Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Щодо причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою слід зазначити, що ІНФОРМАЦІЯ_12 проігноровано обов`язок звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою конкурсного кредитора в межах справи № 916/2560/14, а здійснено списання кошті у розмірі 5797084,00 грн на підставі інкасованих доручень (розпорядженя) від 27.10.2016 р. № 176-180.

Таким чином, на думку суду, в діях ІНФОРМАЦІЯ_8 наявний склад цивільного правопорушення, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача шкоди у розмірі 5797084,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 року у справі №1-36/2001, за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України Про Державний бюджет України на 2000 рік та статті 25 Закону України Про Державний бюджет України на 2001 рік (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Як встановлено статтею 25 Бюджетного кодексу України ІНФОРМАЦІЯ_19 здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1,2,3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачами у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " до відповідача 1: Головного управління ДПС в Одеській області до відповідача 2: ІНФОРМАЦІЯ_7 про стягнення 5797084,00 грн задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства водних шляхів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 5797084/п`ять мільйонів сімсот дев`яносто сім тисяч вісімдесят чотири/грн 74 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 06 вересня 2021 р.

Суддя С.Ф. Гут