Ухвала суду № 99383262, 30.08.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

30 серпня 2021 року м.Харків Справа № 913/347/21

Провадження №33/913/347/21

За позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601

до відповідача Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, вул.Гагаріна, буд.87, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400

про визнання недійсним одностороннього правочину

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Баштова М.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Верхацький І.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6888/10 від 05.09.2018, довіреність №14-335 від 22.12.2020;

від відповідача: адвокат Андрєєв А, М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 986 від 23.06.2011, довіреність № 15 від 29.12.2020.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, в якій просить визнати недійсним правочин, оформлений Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” заявою від 19.04.2021 №01-02-38/798 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 71 283 372 грн 55 коп. з посиланням на статті 599, 600, 601, 604-609, 623 Цивільного кодексу України, ст.202, 203 Господарського кодексу України.

Позовна заява обґрунтована недотриманням відповідачем під час вчинення оспорюваного правочину, вимог, що ставляться до нього при зарахуванні, зокрема відсутності безспірності таких вимог, які припиняються за цим правочином, а також невідповідності підстав зарахування дійсним обставинам, зокрема відсутність переплат за вказаними договорами.

Позивач вважає, що у НАК “Нафтогаз України” відсутні будь-які зобов`язання перед АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” за договорами постачання природного газу, що зазначені в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно НАК “Нафтогаз України” не визнає обов`язку зі сплати заборгованості, яка заявлена АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” , тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, відтак відсутня безспірність заявлених вимог.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2021; встановлено учасникам строки для подання заяв по суті.

Від відповідача 05.07.2021 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання за вих.№01-02-45/1275 від 29.06.2021, продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, в якому відповідач також зауважив про те, що АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заявлені позовні вимоги про визнання припиненими зобов`язань за відповідними договорами купівлі-продажу природного газу, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань, що на думку відповідача свідчить про їх майновий характер, що також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19. Таким чином, відповідач вважає, що за подання позовної заяви позивачу необхідно було сплатити судовий збір, як за вимоги майнового характеру. Оскільки подана позивачем позовна заява подана з порушенням п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, на думку відповідача, наявні підстави для залишення її без руху згідно ч.11 ст.176 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.07.2021 задоволено клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, викладене в клопотанні про відкладення судового засідання за вих.№01-02-45/1275 від 29.06.2021; продовжено відповідачу строк, встановлений судом для подання відзиву, по 13.07.2021; задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання за вих.№01-02-45/1275 від 29.06.2021; відкладено підготовче засідання на 23.07.2021.

Також суд, розглянувши доводи відповідача щодо наявності підстав для залишення позову без руху, дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача, відсутність підстав для залишення позову без руху.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву 01-02-45/1318 від 05.07.2021, до якого додано цифровий носій (диск з електронним доказом).

При перевірці електронного доказу (Реєстр побутових споживачів природного газу АТ “Луганськгаз”) було з`ясовано, що він належним чином не оформлений, не містить електронного цифрового підпису, тому залишений судом без розгляду, про що постановлено протокольну ухвалу від 23.07.2021.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає, що в період з липня 2015 року по січень 2019 року відповідно до вказаних нижче договорів відповідач закуповував природний газ у позивача для потреб населення, в тому числі для споживачів, у яких відсутні встановлені прилади обліку природного газу, і фактичний об`єм спожитого (розподіленого) газу визначався за нормами споживання, що були встановлені постановою Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ) від 08.06.1996 №619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

Постановою КМУ від 29.04.2015 №237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників» до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою №619, були внесені зміни, згідно з якими зменшено наведені норми споживання природного газу населенням.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №826/16447/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 та постановою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016, було задоволено адміністративний позов фізичних осіб до КМУ і визначено незаконною та не чинною постанову №237.

В подальшому КМУ 23.03.2016 було прийнято постанову №203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», пунктом 1 якої були затверджено нові норми споживання.

Відповідно до п.2 зазначеної постанови були внесені зміни постановою КМУ від 27.04.2016 №316 та встановлено, що застосування норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 01.02.2016. Пунктом 1 переліку постанов КМУ, що втратили чинність, затвердженого постановою КМУ від 23.03.3016 №304 «Про внесення змін до пункту 3 постанови КМУ від 06.08.2014 №409 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ», було визнано такою, що втратила чинність постанову №619. Постановою КМУ від 18.08.2017 №609 були внесені зміни до постанови №203, у додатку до постанови у графі «норма споживання».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 09.08.2018, визнано протиправно та не чинною постанову КМУ від 23.03.2016 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

Оскільки суди у справах №826/16447/15 та №826/2507/18 визнали протиправними та не чинними постанови КМУ №237 та №203 з моменту їх прийняття, діючими за цей період залишалися норми, встановлені постановою КМУ №619.

В той же час, відповідач здійснював постачання газу в період лютого 2016 року до січня 2019 року побутовим споживачам, у яких відсутні встановлені прилади обліку природного газу, за нормами встановленими постановами КМУ від 29.04.2015 №237 та від 23.03.2016 №203.

Вартість природного газу придбаного відповідачем у позивача за актами приймання-передачі для потреб населення склала: за договорами: №16-147-Н від 12.01.2016 в сумі 626 625 955,57 грн. (у тому числі 57 551 087,51 грн. по споживачах без встановлених приладів обліку природного газу); №16-429-Н від 27.09.2016 у сумі 1 375 776 216,07 грн. (у тому числі 45 255 885,41 грн. по споживачах без встановлених приладів обліку природного газу); №17-228-Н від 14.04.2017 в сумі 292 656 634,99 грн. (у тому числі 44 116 364,21 грн. по споживачах без встановлених приладів обліку природного газу); №17-428-Н від 03.10.2017 у сумі 1 447 094 202,98 грн. (у тому числі 86 856 152,11 грн. по споживачах без встановлених приладів); №18-328-Н від 08.10.2018 у сумі 73 397 453,27 грн. (у тому числі 7 051 423,51 грн. по споживачах без встановлених приладів обліку природного газу); №18-528-Н від 14.11.2018 в листопаді, грудні 2018 року та січні 2019 року у сумі 795 763 357,57 грн. (у тому числі 23 205 572,68 грн. по споживачах без встановлених приладів обліку природного газу). АТ «Луганськгаз» оплатило поставлений природний газ з лютого 2016 року до січня 2019 року на загальну суму 4 611 313 820, 45 грн.

АТ «Луганськгаз» поставило природний газ населенню за договорами: №16-147-Н від 12.01.2016 на суму 596 150 589,29 грн.; №16-429-Н від 27.09.2016 на суму 1 349 835 809,49 грн.; №17-228-Н від 14.04.2017 на суму 266 061 115,71 грн; №17-428-Н від 03.10.2017 на суму 1 388 286 660,49 грн.; №18-328-Н від 14.11.2018 на суму 68 598 336,37 грн.; №18-528-Н від 14.11.2018 на суму 784 245 051, 17 грн.

Отже різниця, за твердженням відповідача, між сплаченою на користь «НАК «Нафтогаз України» вартістю природного газу та вартістю поставленого АТ «Луганськгаз» населенню природного газу склала 158 136 257,94 грн.

Наразі відповідач вважає, що зазначена сума коштів є переплатою АТ «Луганськгаз» за отриманий протягом лютого 2016 року до січня 2019 року від «НАК «Нафтогаз України» природний газ.

08.02.2019 набрала чинності постанова КМУ №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами», а також було прийнято постанову КМУ №143 від 27.02.2019, в яких було передбачено, що не допускається нарахування та облік постачальникам заборгованості по особовому рахунку побутового споживача за газ, яка виникла у зв`язку із втратою чинності постановами КМУ №237 від 29.04.2015 та №203 від 23.03.2016.

У зв`язку із сумлінним виконанням АТ «Луганськгаз» своїх зобов`язань перед АТ «НАК «Нафтогаз України» в частині розрахунків за природний газ, у товариства після прийняття постанови КМУ від 27.02.2019 № 143 виникла переплата.

Це стало підставою для направлення АТ «Луганськгаз» на адресу АТ «НАК «Нафтогаз України» листа від 22.10.2020 року № 01-02- 38/1824 з коригуючіми актами та зведений розрахунок до них, з проханням в термін до 31.10.2020 підписати і повернути на адресу АТ «Луганськгаз» коригуючі акти та здійснити відповідні коригування зобов`язань АТ «Луганськгаз» та штрафних санкцій в обліку АТ «НАК «Нафтогаз України». АТ «Луганськгаз» просив повідомити суму переплати АТ «Луганськгаз» (після відповідних коригувань в обліку НАК «Нафтогаз України») за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з лютого 2016 року до січня 2019 року та забезпечити повернення суми переплати на розрахунковий рахунок АТ «Луганськгаз». Листом від 11.11.2020 року №23-3339/1-8-20 НАК «Нафтогаз України» відмовив в коригуванні заборгованості АТ «Луганськгаз». Обґрунтовуючи відмову в коригуванні зобов`язань, НАК «Нафтогаз України» зазначив, що коригування заборгованості неможливе без коригування ціни або обсягу природного газу.

Враховуючи заборону нараховувати постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, визначену в п. 2 постанови КМУ № 143, відповідач вважає, що в даному випадку НАК «Нафтогаз України» був зобов`язаний виконати вимоги абз. 4 п. 2 постанови КМУ №143 від 27.02.2019 «Питання споживання природного газу» шляхом коригування зобов`язань АТ «Луганськгаз» та штрафних санкцій в обліку «НАК «Нафтогаз України» на суму переплати. В результаті невиконання «НАК «Нафтогаз України» вимог постанови КМУ № 143, у АТ «Луганськгаз» виникла переплата в розмірі 158 136 257,94 грн. за отриманий від «НАК «Нафтогаз України» протягом лютого 2016 року- січня 2019 року природний газ.

Строк виконання зобов`язань з повернення переплати є таким, що настав за твердженням відповідача, з моменту набрання чинності постанови КМУ №143 від 27.02.2019 «Питання споживання природного газу».

Відповідач вважає, що зобов`язання перед НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-203-Н (справа №913/398/16) у сумі 71 283 372, 55 грн. є повністю припиненими щляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань АТ «НАК «Нафтогаз України» перед АТ «Луганськгаз» згідно з договорами купівлі-продажу природного газу: від 12.01.2016 №16-147-Н в сумі 30 475 366, 28 грн.; від 27.09.2016 №16-429-Н в сумі 25 940 406,58 грн., від 14.04.2017 №17-228-Н в сумі 14 867 599,69 грн., на загальну суму 71 283 372,55 грн.

Крім того, відповідач в обґрунтування власної позиції щодо необхідності врегулювання зобогованості між сторонами, посилається на прийняття Верховною Радою України Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 04.06.2021.

Поданий відповідачем відзив прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

Від позивача надійшла відповідь на відзив за вих.39/5-4843-21 від 12.07.2021 з доданими документами, в яких останній зазначає, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 «Питання споживання природного газу» не передбачено її зворотної дії в часі шляхом прямої вказівки про це, то вказане виклює можливість її застосування до подій та фактів, що мали місце між сторонами до набрання нею чинності. Відповідно у даних правовідносинах підлягають застосуванню нормативно-правові акти, які набули чинності та залишалися чинними на момент їх виникнення та припинення, тобто існували у період з моменту укладення договорів купівлі-продажу газу до моменту їх повного виконання. Крім того, приписи постанови КМУ №143 мають заборонний характер, спрямований на заборону нарахування боргів, штрафів, санкцій, однак правовідносини між позивачем та відповідачем не містять ознак, до яких може бути застосована постанова КМУ №143. Відтак, доводи відповідача про зобов`язання НАК «Нафтогаз України» вчинити дії щодо зміни майнових прав не відповідають змісту постанови Уряду від 27.02.2019 №143.

Природний газ, який отримував відповідач від НАК «Нафтогаз України» постачався компанією на підставі Типових договорів купівлі-продажу природного газу (затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України), укладених на виконання постанови КМУ від 01.10.18 № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)».

Тобто, протягом 2015-2019 років між сторонами існували договірні відносини, якими була визначена ціна природного газу, та порядок розрахунків. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються Законом України «Про ринок природного газу», Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Отже виключно Законом, а не постановою (регуляторним актом) Кабінету Міністрів України, може бути звільнено суб`єкта господарювання від господарсько-правової відповідальності, зокрема, від сплати штрафних санкцій, або змінено їх обсяг. Доводи відповідача про зобов`язання НАК «Нафтогаз України» здійснити корегування вартості реалізованого природного газу та відобразити заборгованість перед АТ «Луганськгаз» не відповідають положенням законодавства. Постанова КМУ від 27.02.2019 №143 не покладає на АТ «НАК «Нафтогаз України» зобов`язання повернути АТ «Луганськгаз» чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Доводи позивача знайшли своє відображення у правових висновках Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19.

Спір у цій справі виник, зокрема, з огляду на те, що НАК «Нафтогаз України» не визнало обов`язку зі сплати заборгованості, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою від 24.03.2021, у зв`язку з чим відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, як одна з обов`язкових умов для здійснення зарахування. НАК «Нафтогаз України» не визнає обов`язку зі сплати заборгованості, яка заявлена відповідачем, тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, відтак відсутня безспірність заявлених вимог.

Подана представником позивача відповідь на відзив № 39/5-4843-21 від 12.07.2021 прийнята судом та долучена до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 23.07.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.08.2021 до 15 год. 20 хв.; повідомлено учасників справи ухвалою-повідомленням від 26.07.2021.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив за вих.№01-02-45/1496 від 29.07.2021 з доданими документами та повторно доданим належним чином оформленим в якості електронного доказу - електронним носієм (диск), в яких останній, зокрема повторно виклав заперечення, раніше наведені у відзиві, а також зазначив про безпідставність посилання позивача на висновку, наведені Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19, оскільки вона прийнята за відмінних від цієї справи обставин.

У справі 904/3173/19 спірні зобов`язання « НАК «Нафтогаз України» перед АТ «ОГС «Дніпрогаз» не були зустрічними, оскільки виникли на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного АТ «ОГС «Дніпрогаз» з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».У вказаній справі судами встановлено неузгодженість стосовно зустрічного зобов`язання та відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 ЦК України, а це, у свою чергу, є підставою для визнання її недійсною, як такої, що вчинена з порушенням вимог частини першої статті 203 ЦК України.

Крім того, ст.4 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 04.06.2021 передбачаються взаєморозрахунки для врегулювання, в тому числі неоплаченої вартості обсягів газу, відображеної в обліку постачальників природного газу в період з 1 жовтня 2014 року, зокрема за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України». Отже, на законодавчому рівні визнається заборгованість «НАК «Нафтогаз України» перед постачальниками природного газу для населення зі спеціальними обов`язками в зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів КМУ про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників.

Суд керуючись ч.8 ст. 80, ст. 119 та ст. 207 ГПК України прийняв вказані заперечення відповідача з доданими документами та електронним носієм, долучив їх до матеріалів справи, про що проголосив протокольну ухвалу від 12.08.2021.

Відповідачем 12.08.2021 також через канцелярію суду подано клопотання за вих.№01-02-45/1580 від 11.08.2021 про зупинення провадження по справі, в якому останній просить зупинити провадження у справі № 913/347/21 за позовом АТ «НАК «Нафтогаз України» до АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» про визнання недійсним одностороннього правочину до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/6651/21 за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до АТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання зобов`язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 12.08.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, по 12.09.2020 включно; оголошено перерву в судовому засіданні до 30.08.2021; вирішено розглянути клопотання відповідача про зупинення провадження у справі в наступному судовому засіданні; повідомлено учасників справи ухвалою-повідомленням від 13.08.2021.

В судове засідання 30.08.2021 прибули представники обох сторін.

Суд перейшов до розгляду заявленого відповідачем клопотання за вих.№01-02-45/1580 від 11.08.2021 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/6651/21 за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до АТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання зобов`язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Представник відповідача підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач, посилаючись на п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, зазначає, що розгляд цієї справи № 913/347/21 неможливий до вирішення пов`язаної з нею справи №910/6651/21.

Зокрема, в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/6651/21 за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до АТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання зобов`язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. АТ «Луганськгаз» здійснив переплату за отриманий від відповідача природний газ за період з 2016 по 2019 роки на суму 158 136 257,94 грн., а тому просить суд визнати припиненими зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перед Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» згідно з договорами купівлі-продажу природного газу: за договором від 12.01.2016 № 16-147-Н в сумі 30 475 366,28 грн.; за договором від 27.09.2016 № 16-429-Н в сумі 25 940 406,58 грн.; за договором від 14.04.2017 № 17-228-Н в сумі 14 867 599,69 грн., на загальну суму 71 283 372,55 грн.

АТ «Луганськгаз» вважає, що обставини, встановлені при розгляді справи №910/6651/21 мають значення для об`єктивності вирішення справи № 913/347/21. Оцінка Господарським судом міста Києва взаємовідносин сторін, встановлення правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог матиме преюдиційне значення для вирішення спору у справі № 913/347/21.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявленого клопотання.

Позивачем також подані 28.08.2021 письмові заперечення на клопотання за вих.. №39/5-5744-21 від 26.08.2021, в яких останній наголошує, що зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує саме із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

Підставою для звернення із позовною заявою до суду у цій справі є, зокрема відсутність безспірності вимог які зараховуються одностороннім правочином, оформленим заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №01-02-28/798 від 19.04.2021. На підтвердження заявлених позовних вимог у справі №913/347/21 позивачем надано суду всі належні докази на підтвердження факту: укладення між позивачем та відповідачем договорів купівлі-продажу природного газу, передачі позивачем природного газу у власність відповідача; несплати відповідачем природного газу в повному розмірі та строки, узгоджені між позивачем та відповідачем Тобто позивачем повідомлено суд про всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та надано відповідні докази, які підтверджують такі обставини.

Водночас відповідач за змістом заявленого клопотання обмежився лише посиланням на факт пов`язаності справ №913/347/21 та №910/6651/21. Між тим для правильного застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України необхідно довести та обґрунтувати саме неможливість розгляду справи №913/347/21 до вирішення іншої, тоді як таких відомостей та обґрунтувань клопотання відповідача не містить.

Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити

провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовимрішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для даного

господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Судом враховується, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів, тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом п.5 ч.1 ст.227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників обох сторін, дослідивши обставини справи, предмети дослідження у цій справі та у справі №910/6651/21 за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до АТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання зобов`язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що перебуває на розгляді Господарського суду м. Києва, суд не може погодитися із доводами відповідача щодо наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/6651/21.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення судом у справі №910/6651/21.

З огляду на зміст та підстави заявлених позовних вимог у цій справі, надані учасниками докази на підтвердження власних правових позицій, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті у цій справі, об`єктивну можливість встановити та оцінити обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення спору на підставі наявних в матеріалазх справи доказів.

Також судом враховується, що відповідачем не доведено наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/6651/21.

За вказаних обставин, враховуючи що на суд покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №913/347/21 згідно положень п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, а тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

В судовому засіданні судом досліджено документи наявні в матеріалах справи.

Судом враховується, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (ст.177 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники обох сторін повідомили суду про те, що надали в підготовчому провадженні всі необхідні пояснення та докази на підтвердження власних правових позицій, а тому наявні підстави для призначення справи для розгляду по суті.

Враховуючи визначені ст.177 Господарського процесуального кодексу України завдання та строк підготовчого провадження, повідомлення належним чином учасників справи про проведення судових засідань, закінчення наразі строку проведення підготовчого провадження та здійснення судом дій, необхідних для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.120, 182-183, 185, 228, 234-235, Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за вих.01-02-45/1580 від 11.08.2021 відмовити.

2. Закрити підготовче провадження.

3. Призначити справу до розгляду по суті на 17.09.2021 о 12 год. 00 хв.

4. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м.Харків, проспект Науки, 5, в залі судових засідань №205.

5.Визнати явку представників учасників в судове засідання на їх розсуд.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/.

У відповідності до положень ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали підписано 06.09.2021.

Суддя О.В. Драгнєвіч