Рішення № 99383203, 30.08.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2021 р. м. Київ

Справа № 911/1478/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Калиновського Ю.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільний простір” про стягнення 34 193,86грн, за участі представників від

позивача - Майборода А.Л. (довіреність №458 від 30.12.2020);

відповідача – не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у даній справі ухвалено:

- закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 32 728,05грн;

- позов в частині стягнення втрат від інфляції, процентів, пені задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 601,21грн втрат від інфляції, 152,45грн - 3% річних, 712,15грн пені, а також 48,65грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором;

- повернуто позивачу з державного бюджету України 48,65грн - частину судового збору, перерахованого відповідно до платіжного доручення №2894 від 30.04.2021 (а.с.80-85).

19.08.2021 від позивача надійшла заява від 17.08.2021 №1708/21 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат (а.с.90-91).

У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача 15 000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також у відповідній заяві позивач просить визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та поновити відповідний строк.

В обґрунтування заяви про поновлення строку, позивач посилається на те, що 09.08.2021 судом ухвалено рішення, про яке позивачу стало відомо лише після опублікування його повного тексту в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12.08.2021, тому заява подана протягом 5 днів з 12.08.2021.

Ухвалою від 20.08.2021 відповідна заява призначена судом до розгляду в судовому засіданні на 30.08.2021 о 16:00 (а.с.100-101).

26.08.2021 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, до 500грн (а.с.103-107).

Вказана заява мотивована тим, що у попередньому (орієнтованому) розрахунку позивач заявив, що очкує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10% від суми позову, що фактично складає 3419,37грн, однак, після ухвалення у даній справі рішення позивач просить відшкодувати витрати, які істотно перевищують заявлену в орієнтовному розрахунку суду, яка є майже половиною заявленої до стягнення суми. Крім того, відповідач вказує, що справа не є складною, а заявлена до відшкодування сума витрат не є пропорційною до предмету позову. Окрім того, відповідач зазначає, що позивач безпідставно продовжував наполягати на стягненні суми основного боргу, який добровільно сплачено 27.05.2021, а інші вимоги визнані у відзиві на позов.

В судове засідання 30.08.2021 представник відповідача не з`явився, та клопотань про відкладення поданої заяви не заявляв.

Представник позивача підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат у розмірі 15 000грн на професійну правничу допомогу та поновлення строку. При цьому, на запитання суду позивач уточнив, що у заяві мав на увазі строк для подання доказів судових витрат.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та подану заяву, суд вважає заяву про поновлення встановленого строку такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Заява про ухвалення додаткового рішення подається до закінчення строку на виконання рішення, що унормовано ч.2 ст.244 ГПК України, отже відповідний строк позивачем не пропущено.

Фактично, заявляючи про поновлення строку, позивач мав на увазі строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України для подання доказів судових витрат, що вбачається із змісту його заяви про ухвалення додаткового рішення.

Так, у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи, те, що до прийняття рішення у відповідній справі разом із другою заявою по суті – відповіддю на відзив позивач подав заяву про надання доказів розміру судових витрат після прийняття рішення у справі, а про прийняте рішення позивачу могло стати відомо лише 12.08.2021 – в день опублікування його у Єдиному державному реєстрі судових рішень та заяву про ухвалення додаткового рішення з доказами подано протягом 5 днів з такої дати, причини пропуску відповідного строку суд вважає поважними та поновлює відповідний строк.

У першій заяві по суті – позовній заяві, позивач вказав, що орієнтовний розмір його витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції буде складати 10% від суми позову, а саме 3419,37грн (а.с.1-2).

23.06.2021 позивачем подана заява про надання доказів, у якій позивач заявив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10% від суми позову будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення (а.с.50).

До заяви про ухвалення додаткового рішення, у підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано наступні документи: договір №38SKVz2334-17 про надання правової допомоги від 30.11.2017 та додаткові угоди до нього №9 від 30.12.2020, №19 від 17.05.2021, які укладені між позивачем (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Гарант Груп» (виконавець, далі - АО); звіт про фактично надані послуги за відповідним договором від 09.08.2021; акт надання послуг від 09.08.2021; наказ АО «Гарант Груп» від 07.12.2018 №83-ОС щодо переведення Кислощук Я.С. Окрім того, до позовної заяви позивачем додані: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7251/10, видане Кислощук Я.С. та довіреність №456 від 30.12.2020, видана ТОВ «Київоблгаз Збут» Кислощук Я.С. щодо здійснення представництва інтересів товариства, у т.ч. у господарському суді.

На підставі наданих позивачем доказів судом встановлені наступні обставини.

За договором №38SKVz2334-17 від 30.11.2017 виконавець – АО «Гарант Груп» взяло на себе зобов`язання надати комплекс послуг правової допомоги, а ТОВ «Київоблгаз Збут» приймати та оплачувати такі послуги (п. 1.1 договору).

Згідно п. 3.1 вказаного договору вартість послуг виконавця складається з: щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 260 000грн з ПДВ; плати за ведення складних справ у розмірі, визначеному в окремих додаткових угодах до договору. При цьому, як визначено п. 3.2 договору, компенсація витрат виконавця, що пов`язані із службовим відрядженням працівників виконавця під час представництва інтересів замовника поза його місцезнаходженням, здійснюється замовником у розмірі вартості проїзду, вартості проживання та добових витрат працівників виконавця.

У відповідності до п. 5.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з 01.12.2017 до 28.02.2018 включно, а в частині проведення розрахунків – до їх остаточного виконання.

Поряд з цим, додатковою угодою №9 від 30.12.2020 до відповідного договору його сторонами вирішено внести зміни та викласти п. 3.1.1 в наступній редакції: вартість послуг виконавця складається з щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 437 000грн з ПДВ. Окрім того, відповідною додатковою угодою п. 5.1 договору змінено та визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно, а в частині проведення розрахунків – до їх остаточного виконання (а.с.91).

17.05.2021 сторонами вищевказаного договору укладено додаткову угоду №19 на підставі п.3.1.2 договору щодо надання виконавцем професійної правничої допомоги, що полягає у захисті прав та законних інтересів замовника адвокатами виконавця на стадії досудового врегулювання спору, а також в місцевому, апеляційному та касаційному господарському суді у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Вільний простір» грошових зобов`язань за договором №11410YNA69BP016 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.01.2016 (п.1 додаткової угоди від 17.05.2021).

У відповідності до п. 4 вказаної додаткової угоди загальна вартість послуг, що надається виконавцем за умовами вказаної додаткової угоди розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката, працевлаштованого у виконавця, і становить 3 000грн за годину та виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, який визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.

За умовами п. 5 вказаної додаткової угоди виконавець надсилає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг протягом одного робочого дня, наступного за днем ухвалення рішення по справі, а замовник підписує, датує і повертає виконавцю один примірник акту або надсилає виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання такого акту.

Оплата вартості наданих послуг здійснюється замовником за фактом їх надання відповідно до наданого виконавцем рахунку протягом 10 календарних днів з дня вступу в законну силу рішення суду у справі, визначеній п. 1 додаткової угоди (п. 6 додаткової угоди).

Згідно п. 9 додаткової угоди вона набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до прийняття остаточного рішення у справі, а в частині проведення розрахунків – до їх повного виконання.

Також позивачем надано звіт від 09.08.2021 (а.с.96), підписаний АО «Гарант Груп» та позивачем, у якому вказано, що працівником виконавця Кислощук Я.С. надано послуги під час представництва позивача у даній справі, а саме:

- 17.05.2021 – підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, підготовка додатків до позовної заяви та здійснення розрахунків – 3 години;

- 18.06.2021 – ознайомлення з відзивом, підготовка відповіді на відзив – 2 години.

Загалом згідно вказаного звіту виконавцем витрачено 5 годин (3+2).

Як вбачається з акту від 09.08.2021, підписаного сторонами договору №38SKVz2334-17 від 30.11.2017, АО «Гарант Груп» надано послуги вартістю 15000грн з ПДВ з розрахунку 5 годин по 3 000грн за годину (а.с.97).

Крім того, позивачем надано наказ АО «Гарант Груп» №83-ОС від 07.12.2018 «Про переведення» (а.с.98), згідно якого головного юрисконсульта управління в Київській області Кислощук Я.С. з 07.12.2018 переведено на посаду адвоката управління в Київській області.

Окрім того, як вбачається з даних Єдиного реєстру адвокатів України, адвокат Кислощук Я.С., яка представляла позивача під час розгляду даної справи, станом на 30.08.2021 здійснює свою діяльність у АО «Гарант Груп» (а.с.116).

Представником позивача - Кислощук Я.С. підписано позовну заяву, відповідь на відзив та заяву про надання доказів.

Відповідні витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі визначеному вищевказаним актом, які мають бути понесені позивачем у майбутньому, підлягають відшкодуванню частково з наступних підстав.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як визначено ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Такий порядок застосування визначений постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач з метою реалізації права на відшкодування відповідних витрат: подав орієнтовний розрахунок з першою заявою по суті, повідомив до ухвалення рішення у даній справі про те, що планує подати докази понесення судових витрат після прийняття рішення у справі, подавши про це відповідну заяву, не вказуючи про причини, які йому об`єктивно перешкоджають надати відповідні докази до прийняття рішення.

При цьому, частина з наданих позивачем доказів, а саме вищевказані договір №38SKVz2334-17 про надання правової допомоги від 30.11.2017 та додаткові угоди до нього №9 від 30.12.2020, №19 від 17.05.2021, наказ АО «Гарант Груп» від 07.12.2018 №83-ОС могли бути надані позивачем до прийняття рішення разом із заявами по суті або заявою про розподіл витрат, оскільки перебували у розпорядженні як АО, так і позивача, що є стороною такого договору та додаткових угод до нього. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що окремо подавати відповідні докази без звіту та акту не вважав за доцільне. Повний обсяг доказів на підтвердження наданий позивачем протягом 5 днів з дня оприлюднення судового рішення.

Сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена до відшкодування позивачем у заяві про прийняття додаткового рішення, істотно перевищує заявлену ним у першій заяві по суті – позовній заяві (а.с.1-2) та заяві про надання доказів (а.с.50), долученій до відповіді на відзив. Так, у відповідних заявах позивач вказував про те, що його витрати орієнтовно складатимуть 10% від суми позову, а саме 3 419,37грн.

В судовому засідання представник позивача пояснював необхідність збільшення розміру витрат помилкою, допущеною при складанні позову. Однак, як вбачається із заяви про надання доказів, позивачем вказано такий же розмір витрат – 3 419.37грн. Відповідна заява підписана від імені позивача представником позивача Кислощук Я.С.і на момент її подання послуги вже фактично були надані, отже, позивач міг бути обізнаний про їх обсяг, вартість та витрачений адвокатом час. Позивач не довів, що не міг передбачити таких витрат на момент складання позовної заяви, у якій визначив орієнтовний розрахунок.

Як визначено ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Оскільки сума судових витрат, заявлена до відшкодування - 15 000грн, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку - 3419,37грн, а позивачем не доведено, що він не міг перебачити такого розміру витрат при складанні орієнтовного розрахунку, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення 11 580,63грн (15000-3419,37).

Крім того, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Так, відповідачем заявлено про зменшення відповідних витрат, які підлягають розподілу, до 500грн, однак, не надодячи розтарухку т ане вказуючи чому саме такий розмір є на думку відповідача обгрунтованим.

Розглядаючи відповідну заяву відповідача суд виходить з наступного.

Як визначено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на положення відповідної норми, не подання доказів фактичного понесення судових витрат не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо підтверджено наявність обов`язку їх сплатити (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 №922/445/19).

Позивачем не надано доказів того, що ним на момент прийняття рішення у справі фактично понесені витрати на оплату послуг адвоката, однак ним доведено виникнення у нього обов`язку перед АО оплатити надану професійну правничу допомогу у відповідності з укладеним між ними договором. Отже, позивач має право вимагати відшкодування судових витрат, які будуть ним понесені у майбутньому, розмір яких визначено актом наданих послуг від 09.08.2021.

Проте суд не вважає, що відповідні витрати, які має понести у майбутньому позивач повністю мають бути покладені на відповідача, враховуючи доводи поданої відповідачем заяви про зменшення витрат та з наступних підстав.

Так, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В силу ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч.4 ст.129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч.ч.5-7,9 ст. 129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Суд погоджується з доводами відповідача щодо неспівмірності заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням категорії справи, предмету спору, дій учасників.

Так, справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, тому що є малозначною в силу ч.5 ст.12 ГПК України, отже, відповідно до ч.2 ст.58 ГПК України представляти позивача могла особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність (за винятком осіб, визначених ст. 59 ГПК України), а не лише адвокат. Розгляд справи здійснювався без проведення судового засідання.

Окрім того, розподіляючи судові витрати, суд враховує також те, що вже з першою заявою по суті відповідач подав докази на підтвердження погашення основного боргу, який визнав, а також визнав вимоги в частині стягнення пені та втрат від інфляції. Між тим. відповідач безпідставно наполягав на задоволенні заявлених вимог у повному обсязі, не зважаючи на припинення частини зобов`язань виконанням.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, поведінки сторін, необхідності та розумності відповідних витрат, подану відповідачем заяву про зменшення витрат, які підлягають розподілу, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, а також не є неминучими, суд зменшує розмір витрат, що підлягають розподілу до 2 000грн.

Витрати у розмірі 13 000грн, які планує понести позивач, суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з АО, враховуючи, що суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та АО.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119, 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» строк для подання доказів щодо розміру судових витрат.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільний простір” (ідентифікаційний код 34838225; 07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул.Броварська, буд. 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (ідентифікаційний код 39592941; 04108, м. Київ, пр. Свободи, 2Г, літ. А) 2000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 06.09.2021.

Суддя А.Р. Ейвазова