Рішення № 99383169, 30.08.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1589/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська” (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Горького, буд. 5-В)

про стягнення 330385,14 грн. заборгованості за договором № 5115/1920-ТЕ-17 від 20.09.2019 р., у тому числі – 293003,00 грн. основного боргу, 5563,44 грн. пені, 9377,12 грн. 3% річних, 22441,58 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

від позивача: Бернацька О.В. (довіреність № 14-337 від 22.12.2020 р., свідоцтво адвоката РН № 1417 від 27.07.2018 р.);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська” (далі – ТОВ “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська”, відповідач) про стягнення 330385,14 грн. заборгованості за договором № 5115/1920-ТЕ-17 від 20.09.2019 р., у тому числі – 293003,00 грн. основного боргу, 5563,44 грн. пені, 9377,12 грн. 3% річних, 22441,58 грн. інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу № 5115/1920-ТЕ-17 від 20.09.2019 р., згідно з яким відповідачеві було поставлено природний газ на загальну суму 3242878,93 грн., що підтверджується актами приймання-передачі. Проте, ТОВ “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська” оплата за природний газ була здійснена частково, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 293003,00 грн. основного боргу, 5563,44 грн. пені, 9377,12 грн. 3% річних, 22441,58 грн. інфляційних втрат і судові витрати покласти на відповідача.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська” про стягнення 330385,14 грн. заборгованості за договором № 5115/1920-ТЕ-17 від 20.09.2019 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

17.06.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська” надійшов відзив б/н, б/д (вх. № 15012/21 від 17.06.2021 р.), відповідно до якого останнє зазначало, що позивачем не вживались заходи досудового врегулювання, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості врегулювати даний спір мирним шляхом. Поряд з цим, відповідач посилався на те, що станом на 14.05.2021 р. заборгованість перед позивачем погашена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1943 від 14.05.2021 р. на суму 293003,00 грн.

Враховуючи наведені представником відповідача обставини, беручи до уваги предмет доказування у даній справі (обсяг та характер доказів у справі), з огляду на необхідність огляду судом оригіналів доказів, а саме – засвідченого банківською установою оригіналу платіжного доручення № 1943 від 14.05.2021 р. на суму 23692,16 грн. та банківської виписки від 14.05.2021 р., що підтверджують сплату відповідачем заборгованості за договором № 5115/1920-ТЕ-17 від 20.09.2019 р., з метою всебічного, об`єктивного та правильного вирішення спору, суд дійшов висновку щодо необхідності призначення у даній справі № 911/1589/21 судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.08.2021 р. було призначено судове засідання з розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 30.08.2021 р. Водночас, позивача було зобов`язано виконати вимоги п. 7 ухвали господарського суду Київської області від 07.06.2021 р. щодо повідомлення суду про повну чи часткову сплату заборгованості відповідачем і надати суду письмові пояснення щодо наявності/відсутності заборгованості відповідача у даній справі на час її розгляду.

16.08.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшло клопотання № 39/5-5556-21 від 16.08.2021 р. (вх. № 19436/21 від 16.08.2021 р.), відповідно до якого позивач повідомив суд, що сума основного боргу в розмірі 293003,00 грн. сплачена відповідачем, у зв`язку з чим, на думку позивача, провадження у цій частині на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю, а судові витрати - розподілу у порядку визначеному ст. 129 ГПК України.

25.08.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку надійшло клопотання ТОВ “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська”, відповідно до якого відповідач зазначав, що станом на 14.05.2021 р. заборгованість перед позивачем погашена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1943 від 14.05.2021 р. Крім того, ТОВ «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» перерахувало на рахунок АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 23692,16 грн. у справі № 911/1129/20, рішенням у якій в задоволенні позовних вимог АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було відмовлено, таким чином на рахунку позивача є переплата згідно договору в розмірі 23692,16 грн. Враховуючи викладене, відповідач просить суд залишити позовні вимоги без задоволення, у зв`язку з повним виконанням стороною своїх договірних зобов`язань.

Також, у зв`язку з перебуванням представника відповідача за межами України, відповідач просив суд перенести судове засідання, призначене на 30.08.2021 р., на іншу дату з метою надання пояснень.

30.08.2021 р. до господарського суду Київської області від Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшло клопотання № 39/5-5782-21 від 27.08.2021 р. (вх. № 20188/21 від 30.08.2021 р.), згідно з яким позивач просить суд долучити до матеріалів справи банківські виписки, сальдо, операції по рахунку та балансову відомість за договором № 5115/1920-ТЕ-17 на підтвердження сплати відповідачем суми основного боргу.

У судовому засіданні 30.08.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат і просила суд закрити провадження у даній справі в частині основного боргу, а також зазначала про неотримання від відповідача клопотання про відкладення розгляду даної справи; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання сторони були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення зазначеного клопотання з огляду на таке.

Ч.ч. 1-3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Слід зазначити, що господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Судом встановлено, що до клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання доказів неможливості направити до суду іншого представника відповідача не додано, у зв`язку з чим вказане клопотання є таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 30.08.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.09.2019 р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська” (споживач) було укладено договір № 5115/1920-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 – квітні 2020 року замовлений споживачем природний газ обсягом 900,00 тис.куб.м.

Положеннями п. 3.8 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У відповідності до п. 3.11 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Згідно з п. 4.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Підпунктом 6 п. 6.2 договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу у розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 24.10.2019 р. до договору сторони визначили ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.10.2019 р. по 31.10.2019 р. в розмірі 5127,3125 грн.

Додатковою угодою № 2 від 12.11.2019 р. до договору сторони визначили ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.11.2019 р. по 30.11.2019 р. в розмірі 5878,80 грн.

Додатковою угодою № 3 від 09.12.2019 р. до договору сторони визначили ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.12.2019 р. по 31.12.2019 р. в розмірі 5132,035 грн.

Додатковою угодою № 4 від 18.12.2019 р. до договору сторони визначили ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.01.2020 р. по 30.04.2020 р. в розмірі 6600,00 грн.

Додатковою угодою № 5 від 28.01.2020 р. до договору сторони визначили ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.01.2020 р. по 31.01.2020 р. в розмірі 5728,99 грн.

Додатковою угодою № 6 від 25.02.2020 р. до договору сторони визначили ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.02.2020 р. по 29.02.2020 р. в розмірі 4737,60 грн.

Додатковою угодою № 7 від 23.03.2020 р. до договору сторони визначили ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.03.2020 р. по 31.03.2020 р. в розмірі 4075,20 грн.

Додатковою угодою № 8 від 23.03.2020 р. до договору сторони визначили ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.04.2020 р. по 30.04.2020 р. в розмірі 3476,40 грн.

На виконання договору постачальник передав, а споживач отримав природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2019 р. на суму 676783,19 грн., від 31.12.2019 р. на суму 715092,74 грн., від 31.01.2020 р. на суму 915484,16 грн., від 29.02.2020 р. на суму 482724,29 грн., від 31.03.2020 р. на суму 452757,10 грн., від 30.04.2020 р. на суму 37,45 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Факт отримання від позивача наведених обсягів природного газу відповідачем не заперечений.

Як зазначено в позові, відповідачем було частково оплачено поставлений НАК «Нафтогаз України» газ в сумі 2949875,93 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку НАК «Нафтогаз України» від 13.11.2019 р., від 22.11.2019 р., від 18.12.2019 р., від 23.12.2019 р., від 26.12.2019 р., від 27.12.2019 р., від 16.01.2020 р., від 17.01.2020 р., від 28.01.2020 р., від 06.02.2020 р., від 07.02.2020 р., від 14.02.2020 р., від 18.02.2020 р., від 19.02.2020 р., від 20.02.2020 р., від 28.02.2020 р., від 12.03.2020 р., від 20.03.2020 р., від 02.04.2020 р., від 19.10.2020 р.

З огляду на викладене, оскільки у ТОВ “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська” утворилась заборгованість в сумі 293003,00 грн., НАК «Нафтогаз України» і звернулась з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

При зверненні з даним позовом до суду, за твердженням позивача, відповідачем не був оплачений на користь позивача природний газ в сумі 293003,00 грн.

Як слідує з відзиву, відповідачем на час прийняття у даній справі рішення було сплачено основний борг за договором постачання природного газу № 5115/1920-ТЕ-17 від 20.09.2019 р., заявлений до стягнення у даній справі, що підтверджується платіжним дорученням № 1943 від 14.05.2021 р.

У свою чергу, позивачем було надано до матеріалів справи виписку з банківського рахунку Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 17.05.2021 р., згідно якої 14.05.2021 р. ТОВ “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська” було оплачено 293003,00 грн. згідно договору № 5115/1920-ТЕ-17 від 20.09.2019 р., у зв`язку з чим позивач суд просить суд закрити провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 293003,00 грн.

Слід зазначити, що пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2018 р. у справі № 905/1584/15, від 19.02.2020 р. у справі № 910/7290/19.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідач оплатив основний борг 14.05.2021 р. в розмірі 293003,00 грн. до відкриття провадження у даній справі (провадження у справі за позовною заявою № 39/5-3714-21 від 19.05.2021 р. (вх. № 1594/21 від 01.06.2021 р.), направленою до суду 28.05.2021 р., було відкрито ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2021 р.), у зв`язку з чим у цій частині позов задоволенню не підлягає за відсутністю заборгованості відповідача перед позивачем на час відкриття провадження у даній справі.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5563,44 грн. пені, 9377,12 грн. 3% річних та 22441,58 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди прострочення оплат за договором.

Згадуваним пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У силу вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 5563,44 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі – за період з 27.12.2019 р. до 04.02.2020 р. в сумі 2886,45 грн., з 28.01.2020 р. до 05.02.2020 р. в сумі 2220,43 грн., з 26.02.2020 р. до 10.03.2020 р. в сумі 456,56 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 9377,12 грн. 3% річних та 22441,58 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 9377,12 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі – з 27.12.2019 р. до 04.02.2020 р. в сумі 575,97 грн., з 28.01.2020 р. до 05.02.2020 р. в сумі 469,10 грн., з 26.02.2020 р. до 10.03.2020 р. в сумі 96,46 грн., з 28.04.2020 р. до 31.03.2021 р. в сумі 8234,63 грн., з 26.05.2020 р. до 31.03.2021 р. в сумі 0,96 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 22441,58 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу, у тому числі – за січень 2020 року в сумі 74,48 грн., за травень 2020 року – березень 2021 року в сумі 22364,38 грн., за червень 2020 року – березень 2021 року в сумі 2,72 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Отже, за результатами перевірки судом розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем на суми заборгованості, враховуючи заявлені позивачем у позовній заяві періоди прострочення, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам договору та нормам законодавства України, у зв`язку з чим пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявлених розмірах. Крім того, відповідачем вірність розрахунків не заперечено, власних контррозрахунків не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна організація “Софія Київська” (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Горького, буд. 5-В, код 39018680) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) – 5563 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн. 44 коп. пені, 9377 (дев`ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 12 коп. 3% річних, 22441 (двадцять дві тисячі чотириста сорок одну) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 560 (п`ятсот шістдесят) грн. 73 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 06.09.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна