Рішення № 99383145, 26.08.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1419/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до Комунального підприємства Київської обласної ради “Переяслав-Хмельницьктепломережа” (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький(п), вул. Івана Мазепи, буд. 33)

про стягнення 6212213,74 грн. заборгованості за договором № 5142/1920-ТЕ-17 від 23.09.2019 р., у тому числі – 5517777,86 грн. основного боргу, 62012,51 грн. пені, 169112,57 грн. 3% річних, 463310,80 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

від позивача: від позивача: Бернацька О.В. (довіреність № 14-337 від 22.12.2020 р., свідоцтво адвоката РН № 1417 від 27.07.2018 р.);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – НАК “Нафтогаз України”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради “Переяслав-Хмельницьктепломережа” (далі – КП КОР “Переяслав-Хмельницьктепломережа”, відповідач) про стягнення 6212213,74 грн. заборгованості за договором № 5142/1920-ТЕ-17 від 23.09.2019 р., у тому числі – 5517777,86 грн. основного боргу, 62012,51 грн. пені, 169112,57 грн. 3% річних, 463310,80 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання КП КОР “Переяслав-Хмельницьктепломережа” зобов`язань за договором постачання природного газу № 5142/1920-ТЕ-17 від 23.09.2019 р. в частині своєчасного проведення розрахунків за переданий у власність відповідача природний газ, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 5517777,86 грн. основного боргу, 62012,51 грн. пені, 169112,57 грн. 3% річних, 463310,80 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2021 р., встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Підготовче засідання відкладалось.

09.06.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 415 від 08.06.2021 р. (вх. № 14402/21 від 09.06.2021 р.) про визнання основної суми боргу та розстрочку сплати суми боргу, відповідно до якої останній визнає основну суму боргу у розмірі 5517777,86 грн. за договором № 5142/1920-ТЕ-17 від 23.09.2019 р. та просить розстрочити виконання рішення суду в частині сплати суми основного боргу рівними платежами, строком на 12 місяців. Поряд з цим, відповідач просить розгляд справи здійснювати без участі його представника та відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а саме – пені у розмірі 62012,51 грн., 3% річних у розмірі 169112,57 грн., інфляційних втрат у розмірі 463310,80 грн., посилаючись, зокрема, на те, що КП Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує природний газ для виробництва та забезпечення постачання теплової енергії споживачам. Так, від своєчасності виконання зобов`язань споживачами своїх обов`язків щодо оплати наданих відповідачем послуг залежить виконання останнім зобов`язань за договором, укладеним з позивачем. Окрім того, КП Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» зазначає, що основна причина несвоєчасної оплати за природний газ пов`язана з тим, що встановлені тарифи на послуги теплопостачання не відповідають фактичній вартості теплової енергії. Водночас, відповідач наголошує на скрутному фінансовому стані підприємства.

06.07.2021 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив № 39/5-4547-21 від 25.06.2021 р. (вх. № 16304/21 від 06.07.2021 р.), за змістом якої останній вважає, що відповідач не навів обґрунтованих підстав, які б спростовували заявлені позовні вимоги. Поряд з цим, позивач зазначає, що, у разі прострочення відповідачем оплати за поставлений природний газ, договором передбачена відповідальність у вигляді пені, а також відповідальність у вигляді 3% річних та інфляційних втрат відповідно до приписів чинного законодавства. Серед іншого, АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» наголошує, що зазначені відповідачем обставини несвоєчасного виконання умов договору не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності. Окрім того, позивач вважає, що КП Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» не вжило всіх належних заходів для погашення заборгованості. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та заперечує проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

У судовому засіданні 02.08.2021 р. представник позивача зазначав про надання суду всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору та клопотав про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2021 р.

У судовому засіданні 26.08.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі та заперечувала проти розстрочення виконання рішення у даній справі; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 26.08.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.09.2019 р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством Київської обласної ради “Переяслав-Хмельницьктепломережа” (споживач) було укладено договір № 5142/1920-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу у жовтні 2019 – квітні 2020 року природний газ в кількості 4047,0 тис.куб.метрів.

Згідно з п. 3.8 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.

Ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту (п. 4.2 договору).

У відповідності з п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 договору (пп. 2 п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі - щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.10.2019 р. внесено зміни до договору, зокрема, пункт 4.2 договору доповнено підпунктом 4.2.1 договору, згідно з яким ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) за цим договором складає 4272,7604 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%, усього разом з ПДВ – 5127,3125 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 р. № 2001 – 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 188,63 грн. за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування – 4429,9504 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ – 5315,9405 грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою № 2 від 12.11.2019 р. до договору пункт 4.2 договору доповнено підпунктом 4.2.2 договору, згідно з яким ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) за цим договором складає 4899,00 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%, усього разом з ПДВ – 5878,80 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 р. № 2001 – 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 188,63 грн. за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування – 5056,19 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ – 6067,43 грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою № 3 від 09.12.2019 р. до договору пункт 4.2 договору доповнено підпунктом 4.2.3 договору, згідно з яким ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) за цим договором складає 4276,6958 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%, усього разом з ПДВ – 5132,035 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 р. № 2001 – 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 188,63 грн. за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування – 4433,8858 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ – 5320,663 грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою від 28.12.2019 р. № 4 до договору пункт 4.2 договору доповнено підпунктом 4.2.4 договору, згідно з яким ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим договором складає 5500,00 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%, усього разом з ПДВ – 6600,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 р. № 2001 – 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 188,63 грн. за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування – 5657,19 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ – 6788,63 грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою № 5 від 28.01.2020 р. до договору розділ 4 “Ціна природного газу” з 01.01.2020 р. викладено у такій редакції: ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим договором складає 4650,00 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%, усього разом з ПДВ – 5580,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3013 – 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 148,99 грн. за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування – 4774,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ – 5728,99 грн. за 1000 куб.м (п. 4.2 договору).

Додатковою угодою № 6 від 24.02.2020 р. до договору пункт 4.2 цього договору з 01.02.2020 р. викладено у такій редакції: ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) за цим договором складає 3948,00 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%, усього разом з ПДВ – 4737,60 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 – 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 148,99 грн. за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування – 4072,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ – 4886,59 грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою № 7 від 23.03.2020 р. до договору пункт 4.2 цього договору з 01.03.2020 р. викладено у такій редакції: ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) за цим договором складає 3396,00 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%, усього разом з ПДВ – 4075,20 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3013 – 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 148,99 грн. за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування – 3520,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ – 4224,19 грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою № 8 від 23.04.2020 р. до договору пункт 4.2 цього договору з 01.04.2020 р. викладено у такій редакції: ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) за цим договором складає 2897,00 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%, усього разом з ПДВ – 3476,40 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3013 – 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 148,99 грн. за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування – 3021,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ – 3625,39 грн. за 1000 куб.м.

На виконання умов договору постачання природного газу № 5142/1920-ТЕ-17 від 23.09.2019 р., з урахуванням додаткових угод, НАК «Нафтогаз України» було поставлено КП КОР “Переяслав-Хмельницьктепломережа” природний газ на загальну суму 13700408,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі – від 31.10.2019 р. на суму 336340,78 грн., від 30.11.2019 р. на суму 2715431,83 грн., від 31.12.2019 р. на суму 2813795,26 грн., від 31.01.2020 р. на суму 3502051,28 грн., від 29.02.2020 р. на суму 2546411,10 грн., від 31.03.2020 р. на суму 1786378,39 грн., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Зазначена обставина сторонами справи не заперечується.

Відповідачем було частково оплачено поставлений НАК «Нафтогаз України» газ, внаслідок чого у КП КОР “Переяслав-Хмельницьктепломережа” утворилась заборгованість в сумі 5517777,86 грн., у зв`язку з чим НАК «Нафтогаз України» і звернулась з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

З матеріалів справи слідує, що відповідачем була проведена часткова оплата за поставлений позивачем природний газ, і заборгованість відповідача становить 5517777,86 грн., що останнім не заперечується.

Поряд з цим, як зазначалось вище, відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу.

Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на викладене, позовна вимога НАК “Нафтогаз України” про стягнення з КП КОР “Переяслав-Хмельницьктепломережа” основного боргу за договором у сумі 5517777,86 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 62012,51 грн. пені, 169112,57 грн. 3% річних та 463310,80 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди прострочення оплат.

Згадуваним вище пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8 % річних (14,2 % з 01.01.2020 р. згідно додаткової угоди № 5), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 62012,51 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі – за період з 27.12.2019 р. до 29.01.2020 р. в сумі 3717,34 грн., з 28.01.2020 р. до 27.02.2020 р. в сумі 9867,36 грн., з 26.02.2020 р. до 17.04.2020 р. в сумі 25704,92 грн., з 26.03.2020 р. до 17.04.2020 р. в сумі 22722,89 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 169112,57 грн. 3% річних та 463310,80 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 169112,57 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі – з 27.12.2019 р. до 29.01.2020 р. в сумі 757,06 грн., з 28.01.2020 р. до 27.02.2020 р. в сумі 2084,65 грн., з 26.02.2020 р. до 31.03.2021 р. в сумі 39255,88 грн., з 26.03.2020 р. до 31.03.2021 р. в сумі 77487,41 грн., з 28.04.2020 р. до 31.03.2021 р. в сумі 49527,57 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 463310,80 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу, у тому числі – за березень 2020 року – березень 2021 року в сумі 110879,00 грн., за квітень 2020 року – березень 2021 року в сумі 216166,29 грн., за травень 2020 року – березень 2021 року в сумі 136265,51 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Отже, за результатами перевірки судом розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем на суми заборгованості, враховуючи заявлені позивачем у позовній заяві періоди прострочення, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам договору та нормам законодавства України.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача в цій частині відповідач посилався на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

КП КОР „Переяслав-Хмельницьктепломережа” вказує на відсутність вини боржника у виникненні заборгованості з оплати за природний газ з наступних підстав.

Підприємство користувалося тарифами, які були розроблені ще в 2008 році та відкориговані для населення у 2010 р. та у жовтні 2016 р., а для інших споживачів - у 2014 р. У зв`язку з цим дані тарифи лише частково відшкодовували собівартість наданих послуг, що позбавляло відповідача можливості своєчасно розрахуватися за поставлений позивачем природний газ.

Крім того, підприємство є збитковим та здійснює діяльність з теплопостачання, і від своєчасності виконання споживачами послуг теплопостачання зобов`язань з оплати залежить виконання зобов`язань відповідачем за договором, укладеним з позивачем (тобто підприємство з об`єктивних причин позбавлене можливості впливати на своєчасність розрахунків за договором). Крім того, у зв`язку з відсутністю коштів та значними збитками на підприємстві у 2019 році (з 01 травня 2019 року по 31 серпня 2020 року) та у 2020 році (з 01 травня 2020 року по 31 серпня 2020 року) було введено неповний робочий тиждень. Зазначені обставини підтверджуються звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) 2019 рік, балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2019 р., звітом про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за січень - грудень 2019 року, звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) 2020 рік, балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2020 р., примірною формою № 1 про витрати виробництва та фінансові показники діяльності суб`єктів господарювання від надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за підсумками 12 місяців 2020 року, а також наказами про зміну істотних умов праці в підприємстві - про ведення неповного робочого тижня № 32 від 12.02.2019 р. та № 16 від 24.02.2020 р.

Також КП КОР «Переяслав-Хмельницьктепломережа» відзначає, що ним вживалися всі необхідні заходи для забезпечення повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ перед АТ "НАК "Нафтогаз України". Так, 28.05.2019 р. за вих. № 409, 12.08.2019 р. за вих. № 566, 21.08.2019 р. за вих. № 618, 11.10.2019 р. за вих. № 771, 01.10.2020 р. за вих. № 538, 02.10.2020 р. за вих. № 539/1 КП КОР «Переяслав-Хмельницьктепломережа» зверталося до голови Київської обласної ради, голови Київської обласної державної адміністрації з письмовими листами, в яких просило виділити кошти з метою погашення заборгованості за природний газ, яка виникла внаслідок невідповідності тарифів на послуги теплопостачання економічно обґрунтованим витратам.

Поряд з цим, КП КОР «Переяслав-Хмельницьктепломережа» не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам; не займається будь-якою іншою діяльністю, яка б дала змогу отримати дохід та вчасно розрахуватися за отриманий природний газ; здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію; водночас відповідачу потрібні грошові кошти, зокрема, на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг.

Отже, на переконання відповідача, в діях КП КОР “Переяслав-Хмельницьктепломережа” відсутня вина в несвоєчасному проведенні розрахунків за отриманий природний газ. Водночас, відсутність вини є підставою, що виключає притягнення особи до відповідальності.

Суд відхиляє посилання відповідача щодо відсутності вини у виникненні заборгованості з оплати за природний газ, мотивоване тим, що підприємство боржника залежить від надходження оплати за природний газ від кінцевих споживачів, крім того, користувалося тарифами, які були розроблені ще у 2008 році та відкориговані для населення у 2010 році та у жовтні 2016 року, а для інших споживачів – 2014 року, відповідно, дані тарифи лише частково відшкодовували собівартість наданих послуг, що позбавляло можливості своєчасно розрахуватися за природний газ та виключає застосування до відповідача заходів відповідальності, з огляду на таке.

Як встановлено пп. 2 п. 5.3 договору, відповідач зобов`язався у будь-якому випадку своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 договору.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Матеріали справи свідчать про те, що доказів вжиття відповідачем заходів до отримання дебіторської заборгованості за природний газ від кінцевих споживачів суду не подано. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що ним було вжито всіх належних та можливих заходів для вчасного виконання грошових зобов`язань перед позивачем.

Окрім того, попри посилання відповідача на скрутне фінансове становище, матеріали справи не містять доказів відсутності у боржника коштів станом на час розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведено наявності підстав для звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, вимоги позивача про стягнення з відповідача 62012,51 грн. пені, 169112,57 грн. 3% річних та 463310,80 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявлених позивачем розмірах.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у повному обсязі.

Поряд з цим, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду в частині сплати визнаної ним суми основного боргу рівними платежами строком на 12 місяців.

Обґрунтовуючи свою заяву, відповідач посилається на скрутне матеріальне становище та просить суд врахувати, що у КП КОР “Переяслав-Хмельницьктепломережа” наявна заборгованість перед іншими особами, у зв`язку із чим останнє не спроможне здійснити повну оплату заборгованості без негативного впливу на діяльність та фінансовий стан підприємства.

На підтвердження складного фінансового становища КП КОР “Переяслав-Хмельницьктепломережа” надано звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) 2019 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2019 р., звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за січень – грудень 2019 року, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) 2020 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2020 р., примірну форму № 1 про витрати виробництва та фінансові показники діяльності суб`єктів господарювання від надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за підсумками 12 місяців 2020 року.

Крім того, відповідач вказує на відсутність вини у виникненні заборгованості.

За твердженням підприємства, розстрочка надасть можливість КП КОР “Переяслав-Хмельницьктепломережа” належним чином розрахуватися з позивачем, оскільки примусове стягнення заборгованості з відповідача може привести до тяжких фінансових наслідків для боржника: невиплати заробітної плати працівникам протягом кількох місяців, загрози банкрутства, а арешт на рахунках боржника може призвести до зупинення діяльності підприємства.

При цьому, КП КОР “Переяслав-Хмельницьктепломережа” не відмовляється виконувати рішення суду та з метою врегулювання питань щодо заборгованості, водночас, щоб не допустити залишення працівників без виплати заробітної плати на кілька місяців, підприємство і звертається до суду із проханням надати йому розстрочку виконання рішення суду про стягнення основного боргу рівними частинами на 12 місяців.

Позивач, у свою чергу, заперечує проти розстрочення виконання рішення у даній справі з посиланням на те, що відповідачем жодним чином не доведено можливості виконання судового рішення у разі його розстрочення, як не доведено і наявності виняткових обставин, які можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення.

Розглянувши заяву Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» про розстрочення виконання рішення у даній справі в частині основного боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18-рп/2012).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

У відповідності до ч.ч. 3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, за наявності яких господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення. Відтак, у кожному конкретному випадку суд оцінює докази, подані заявником, на основі обґрунтованого розсуду.

Вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання судового рішення, суд виходить із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочення виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Водночас, слід зазначити, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України). При цьому, основним завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а не створення сприятливих умов для осіб, які порушили свої зобов`язання перед контрагентами.

Суд констатує, що аргументи, наведені відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, не є такими, які можуть оцінюватися як виняткові. Крім того, відповідачем не доведено дійсної неможливості виконання рішення без його розстрочення, як і не доведено можливості його виконання завдяки розстроченню судового рішення.

При цьому, твердження відповідача про скрутне матеріальне становище не є тією обставиною, з якою приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання розстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, дослідивши подані відповідачем докази, заслухавши заперечення представника позивача проти розстрочення виконання рішення суду, з урахуванням необхідності дотримання балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку, що заява Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» про розстрочення виконання рішення суду у даній справі № 911/1419/21 в частині основного боргу задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі та відсутності підстав для розстрочення виконання рішення в частині основного боргу не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради “Переяслав-Хмельницьктепломережа” (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький(п), вул. Івана Мазепи, буд. 33, код 20598264) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 5517777 (п`ять мільйонів п`ятсот сімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 86 коп. основного боргу, 62012 (шістдесят дві тисячі дванадцять) грн. 51 коп. пені, 169112 (сто шістдесят дев`ять тисяч сто дванадцять) грн. 57 коп. 3% річних, 463310 (чотириста шістдесят три тисячі триста десять) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 93183 (дев`яносто три тисячі сто вісімдесят три) грн. 21 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.09.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна