Рішення № 99382639, 02.09.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/165/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Грабар К.Г., адвокат, ордер від 02.09.2021,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Коростенський кар`єр" (м.Коростень, Житомирська область)

до Іноземного товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський" (агромістечко Лопатичі, Славгородський район, Могильовська область, Республіка Білорусь)

про стягнення 252378,47 російських рублів (що за курсом НБУ станом на 02.02.2021 становить 93243,75грн).

Акціонерне товариство "Коростенський кар`єр" звернулося до господарського суду з позовом до Іноземного товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський" про стягнення 252378,47 російських рублів (що за курсом НБУ станом на 02.02.2021 становить 93243,75 грн), з яких: 233000,00 російських рублів основного боргу, 19378,47 російських рублів пені, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено для розгляду справи по суті на 02.09.2021, зупинено провадження у справі №906/165/21 у зв`язку зі зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави - Верховного суду Республіки Білорусь.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2021, зокрема, поновлено провадження у справі №906/165/21, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.09.2021.

02.09.2021 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів з доданими документами.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до матеріалів справи 20.05.2021 Господарським судом Житомирської області надіслано Економічному суду Могильовської області (Республіка Білорусь) судове доручення про вручення відповідачу позовної заяви про стягнення заборгованості від 02.02.2021, ухвал Господарського суду Житомирської області від 22.02.2021 і 14.04.2021 (а.с. 55).

25.06.2021 до Господарського суду Житомирської області надійшла копія ухвали Економічного суду Могильовської області (Республіка Білорусь) про виконання судового доручення іноземного суду від 15.06.2021 №157ЭИп1129, згідно з якою доручення Господарського суду Житомирської області про вручення судових документів по справі №906/165/21 Іноземному товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський" вважається виконаним. Цією ж ухвалою повернуто до Господарського суду Житомирської області ухвалу про відкриття провадження у справі №906/162/21 від 22.02.2021, ухвалу від 14.04.2021, позовну заяву Акціонерного товариства "Коростенський кар`єр" у зв`язку з неможливістю їх вручення Іноземному товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський".

Згідно з вказаною ухвалою Економічного суду Могильовської області (Республіка Білорусь) судова кореспонденція, надіслана Іноземному товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський" на актуальну адресу, зареєстровану в ЄДР юридичних осіб та індивідуальних підприємців: Могильовська область, Славгородський район, агромістечко Лопатичі, вул. Лісова, буд. 2, корп. А, повернута органом зв`язку з відміткою: "у зв`язку з виїздом". Інша адреса Іноземного товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський" суду не відома (а.с.60-124).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з вимогами ст.120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з врахуванням Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, яка набула чинності для України 14.04.1995 року і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією, Туркменістаном.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст.120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки Економічним судом Могильовської області (Республіка Білорусь) відповідачу не вручено позовну заяву про стягнення заборгованості від 02.02.2021, ухвал Господарського суду Житомирської області від 22.02.2021 і 14.04.2021, у зв`язку з вибуттям товариства з актуальної адреси, зареєстрованої в ЄДР юридичних осіб та індивідуальних підприємців: Могильовська область, Славгородський район, агромістечко Лопатичі, вул. Лісова, буд. 2, корп. А, та відсутністю інформації щодо іншої адреси відповідача, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджується, що 07.08.2018 між Акціонерним товариством "Коростенський кар`єр" (продавець/позивач) та Іноземним товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський" (покупець/відповідач) було укладено контракт 070918 (далі - контракт) (а.с. 9-11).

Згідно з п.1.1 контракту продавець продає, а покупець купує на умовах, обумовлених даним контрактом, гранітну продукцію (далі - гранпродукція) у наступних кількості та асортименті:

- щебінь гранітний фракції 5-10 мм за ціною 590,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 20000 тонн на суму 11800000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 5-20 мм за ціною 575,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 50000 тонн на суму 287502000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 20-40 мм за ціною 520,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 15000 тонн на суму 7800000,00 російських рублів.

Пунктом 1.2 контракту визначено, що загальна сума контракту на момент його укладення складає 48350000,00 (сорок вісім мільйонів триста п`ятдесят тисяч) російських рублів.

За змістом п.3.2 контракту, поставка гранпродукції здійснюється згідно заявок, які продавець отримує шляхом факсимільного зв`язку або електронної пошти із зазначенням реквізитів отримувача: станції призначення (код станції), повного найменування отримувача вантажу і коду отримувача.

Відповідно до п. 5.1 контракту розрахунки за гранпродукцію, що поставляється, здійснюються в російських рублях.

За умовами п.5.2 контракту оплата за гранпродукцію, що поставляється, здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку згідно узгодженої сторонами заявки.

Пунктом 8.2 контракту сторони визначили, що спори, розбіжності і вимоги за даним контрактом або у зв`язку з ним, у тому числі, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, які не можуть вирішитися сторонами шляхом переговорів, підлягають вирішенню Господарським судом Житомирської області. Правом, що регулює даний контракт, є матеріальне право України (п. 8.3 контракту).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обирати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

З урахуванням наведеного вказаний спір підлягає розгляду Господарським судом Житомирської області із застосуванням норм права діючого законодавства України.

Відповідно до п. 9.3 контракту, контракт вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019.

15.05.2019 між Акціонерним товариством "Коростенський кар`єр" та Іноземним товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський" було укладено додаткову угоду №1 до контракту 070918 від 07.09.2018, за умовами п. 1 якої сторони погодили внести зміни до п.п.1.1, 1.2 контракту 070918 від 07.09.2018, виклавши їх у новій редакції: п. 1.1 продавець продає, а покупець купує на умовах, обумовлених даним контрактом, гранітну продукцію у наступних кількості та асортименті:

- щебінь гранітний фракції 5-10 мм за ціною 590,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 20000 тонн на суму 11800000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 5-20 мм за ціною 575,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 50000 тонн на суму 287502000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 20-40 мм за ціною 520,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 15000 тонн на суму 7800000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 40-70 мм за ціною 520,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 40000 тонн на суму 20800000,00 російських рублів.

Пунктом 1.2 контракту визначено, що загальна сума контракту на момент його укладення складає 69150000,00 (шістдесят дев`ять мільйонів сто п`ятдесят тисяч) російських рублів.

04.06.2019 між Акціонерним товариством "Коростенський кар`єр" та Іноземним товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський" було укладено додаткову угоду №2 до контракту 070918 від 07.09.2018, за умовами п. 1 якої сторони погодили внести зміни до п.п. 1.1, 1.2 контракту 070918 від 07.09.2018, виклавши їх у новій редакції: п. 1.1 продавець продає, а покупець купує на умовах, обумовлених даним контрактом, гранітну продукцію у наступних кількості та асортименті:

- щебінь гранітний фракції 5-10 мм за ціною 605,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 20000 тонн на суму 12100000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 10-20 мм за ціною 590,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 50000 тонн на суму 29500000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 5-20 мм за ціною 590,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 50000 тонн на суму 29500000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 20-40 мм за ціною 530,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 20000 тонн на суму 10600000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 40-70 мм за ціною 530,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 40000 тонн на суму 21200000,00 російських рублів.

Пунктом 1.2 контракту визначено, що загальна сума контракту на момент його укладення складає 102900000,00 (сто два мільйона дев`ятсот тисяч) російських рублів.

27.12.2019 між Акціонерним товариством "Коростенський кар`єр" та Іноземним товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський" було укладено додаткову угоду №3 до контракту 070918 від 07.09.2018, за умовами п. 1 якої сторони погодили внести зміни до п.п. 1.1, 1.2 контракту 070918 від 07.09.2018, виклавши їх у новій редакції: п. 1.1 продавець продає, а покупець купує на умовах, обумовлених даним контрактом, гранітну продукцію у наступних кількості та асортименті:

- щебінь гранітний фракції 5-10 мм за ціною 615,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 20000 тонн на суму 12300000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 10-20 мм за ціною 600,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 50000 тонн на суму 30000000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 5-20 мм за ціною 600,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 50000 тонн на суму 30000000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 20-40 мм за ціною 500,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 20000 тонн на суму 10000000,00 російських рублів;

- щебінь гранітний фракції 40-70 мм за ціною 500,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 40000 тонн на суму 20000000,00 російських рублів.

Пунктом 1.2 контракту визначено, що загальна сума контракту на момент його укладення складає 102300000,00 (сто два мільйона триста тисяч) російських рублів.

Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за контрактом №070918 від 07.09.2018, просить стягнути з відповідача 233000,00 російських рублів заборгованості за поставку товару.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п.3.1 контракту поставка гранпродукції здійснюється партіями до кордону Україна - Білорусь з оплатою транспортування і оформлення гранпродукції продавцем до станції переходу Бережесть (Північно-Західний ж/д, код 348303) на умовах DAP - ст. Бережесть.

Судом встановлено, що на виконання умов контракту, відповідно до п.3.1 контракту, позивачем було поставлено відповідачу до переходу Бережесть (Північно-Західний ж/д, код 348303) товар, а саме: щебінь гранітний фракції 5-20 за ціною 600,00 російських рублів за 1 тонну у кількості 628 тонн на суму 376800,00 російських рублів, що підтверджується залізничною накладною №33483595 від 25.01.2020 (а.с.16-17), митною декларацією UA100630/2020/601132 (а.с.18), виставленим відповідачу рахунком №1 від 25.01.2020 за поставлений товар на суму 376800,00 російських рублів (а.с. 20).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем щодо поставки товару належному одержувачу підтверджується відміткою, яка міститься в митній декларації №UA100630/2020/601132 від 25.01.2020 - 26.01.2020 - дата перетину кордону (а.с.130), а факт прийняття відповідачем поставленого товару в загальній сумі 376800,00 російських рублів підтверджується залізничною накладною №33483595 в графі 36 якої "видача вантажу" міститься електронно-цифровий підпис Дубок Тетяни Петрівни 26.01.2020 року (а.с. 133 на звороті). Відповідач заперечень щодо обсягу та кількості поставленого товару не надав (в матеріалах справи відсутні докази протилежного).

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовами п.5.2 контракту оплата за гранпродукцію, що поставляється, здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку згідно узгодженої сторонами заявки.

Як пояснив представник позивача під час судового засідання, рахунок на оплату відповідачем товару був наданий відповідачу разом з товаросупроводжуючими документами при перевезенні залізничним транспортом. Повідомив, що сторони співпрацювали на підставі контракту №070918 від 07.09.2018 впродовж тривалого часу. Зазначив, що відповідач здійснював погашення заборгованості несвоєчасно і, зокрема, заборгованість за попередньою поставкою була погашена відповідачем у повному обсязі лише 23.01.2020. Зазначив, що станом на 02.09.2021 відповідачем заборгованість в сумі 233000,00рублів не погашена.

Згідно поданих до справи документів судом встановлено, що між сторонами раніше існували правовідносини, які виникли на підставі контракту №070918 від 07.09.2018, за якими існувала непогашена заборгованість в сумі 277400,00 російських рублів.

У зв`язку з проведенням на підприємстві відповідача аудиту фінансової звітності, останній просив позивача підтвердити залишки по рахунках між сторонами станом на 31.12.2019. В таблиці до листа відповідачем було визнано станом на 31.12.2019 наявну заборгованість, яка виникла 08.06.2019 в сумі 277400,00 російських рублів (а.с.22-23).

З наявної в матеріалах справи банківської виписки за 23.01.2020 вбачається, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача з призначенням платежу за контрактом №070918 від 07.09.2018 в сумі 421200,00 російських рублів, що підтверджується випискою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві по рахунку Акціонерного товариства "Коростенський кар`єр" (а.с.25).

Згідно з поясненнями позивача, які містяться у позові, із сплаченої 23.01.2020 відповідачем суми 421200,00 російських рублів, відповідачем погашено заборгованість за попередню поставку (277400,00 російських рублів), а решта коштів - в сумі 143800,00 російських рублів зараховано в рахунок часткової оплати товару, поставленого за залізничною накладною №33483595 від 25.01.2020.

Отже, за товар отриманий за залізничною накладною №33483595 від 25.01.2020 відповідачем проведено оплату за гранпродукцію у сумі 143800,00 російських рублів.

Таким чином, неоплаченим станом на час звернення позивача з позовом залишився товар на загальну суму 233000,00 російських рублів (376800,00 - 143800,00).

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, після прийняття товару у відповідача виникло зобов`язання по оплаті за отриманий товар.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав. Станом на час розгляду справи, відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 233000,00 російських рублів не надав, вимоги позивача не спростував.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 233000,00 російських рублів, що за курсом НБУ станом на 02.02.2021 становить 86084,18 грн. боргу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача пені у сумі 19378,47 російських рублів, суд зазначає наступне.

Згідно з п.7.2 контракту за порушення строків оплати гранпродукції покупець виплачує продавцю пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за відвантажену та неоплачену гранпродукцію за кожен день прострочки оплати.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, за прострочення виконання зобов`язання відповідачу нараховано пеню в сумі 19378,47 російських рублів, а саме: 5602,19 російських рублів за період з 02.02.2020 по 12.03.2020, 5347,54 російських рублів за період з 13.03.2020 по 23.04.2020, 4991,04 російських рублів за період з 24.04.2020 по 11.06.2020, 3437,70 російських рублів за період з 12.06.2020 по 26.07.2020 (а.с. 4).

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Господарський суд враховує, що пунктами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частин другої та третьої ст.546 ЦК України - пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

В даному випадку, умовами контракту було передбачено нарахування пені у розмірі 0,2% від суми заборгованості за відвантажену та неоплачену гранпродукцію за кожен день прострочки оплати.

За змістом статті 1 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" (далі - Закон № 679-XIV) облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону передбачено, що правління НБУ приймає рішення, зокрема про встановлення та зміну облікової та інших процентних ставок Національного банку.

Відповідно до статті 27 Закону № 679-XIV НБУ встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Частиною 2 статті 46 вказаного Закону НБУ здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку НБУ для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов`язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Пунктом 6 Положення про процентну політику НБУ, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 серпня 2004 року № 389 (далі - Положення № 389), визначено, що облікова ставка Національного банку (далі - облікова ставка) - ключова процентна ставка Національного банку, яка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці та орієнтиром вартості залучених та розміщених грошових коштів для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку.

Можна зробити висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

Варто зазначити, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти. Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.

Враховуючи, що контрактом №070918 від 07.09.2018 не передбачено пеню на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право продавця вимагати сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо такі нарахування здійснюються на еквівалент боргу визначений у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №464/3790/16-ц від 16.01.2019).

Таким чином, з урахуванням положень чинного законодавства, пеня в даному випадку має обчислюватись і стягуватись в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні вона повинна обчислюватись на момент щоденного прострочення зобов`язання (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/26293/16-ц від 20.03.2019).

Водночас, позивачем не надано детального розрахунку пені у національній валюті України гривні, із обчисленням на момент щоденного прострочення зобов`язання.

З огляду на наведене, у суду відсутня можливість встановити дійсний розмір пені, оскільки як вже було зазначено вище, відповідна сума підлягає до стягнення лише у грошовій одиниці України - гривні та має обчислюватись у гривні на момент щоденного прострочення зобов`язання, в свою чергу позивачем не надано розрахунку пені у гривні.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що чинним законодавством не передбачено можливості стягнення пені в іноземній валюті, в той час, як позивачем не надано обґрунтованого розрахунку пені у гривні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 19378,47 російських рублів.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 233000,00 російських рублів, що за курсом НБУ станом на 02.02.2021 становить 86084,18грн основного боргу є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 19378,47 російських рублів суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Іноземного товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пропойський" (213245, Республіка Білорусь, Могильовська область, Славгородський район, агромістечко Лопатичі, вул.Лісова, буд.2А; ідентифікаційний код 790686116) на користь Акціонерного товариства "Коростенський кар`єр" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. В.Сосновського, буд. 67; ідентифікаційний код 00292422):

- 233000,00 російських рублів, що за курсом НБУ станом на 02.02.2021 становить 86084,18грн основного боргу,

- 2095,70грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.09.21

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2 - позивачу (рек. з повід.); адвокату Файдюку С.М. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

3 - відповідачу (рек.)