Рішення № 99382616, 06.09.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/731/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник"

про стягнення 2 170,82 грн

АТ "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник" про стягнення 2 170,82 грн, з яких 1 792,41 грн пеня, 351,47 грн 3% річних, 26,94 грн інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням відповідачем оплати за переданий природний газ з порушенням строку, визначеного п. 6.1 договору №5292/18-ТЕ-10 постачання природного газу, укладеного між сторонами.

Ухвалою суду 05.07.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала від 05.07.2021 позивачем отримана 12.07.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

21.07.2021 від відповідача до суду надійшла заява про зменшення суми неустойки до 108,54 грн та відмову у задоволенні позову в іншій частині.

При цьому відповідач посилається на те, що він повністю фінансується за рахунок членських внесків жильців будинку №30 , що по вул. Святослава Ріхтера в м. Житомирі. Також, відповідач зазначає, що в результаті незначного прострочення відповідача за газопостачання, яке у подальшому сплачено у повному обсязі , у позивача відсутні докази негативних наслідків господарської діяльності.

27.07.2021 від позивача до суду надійшли заперечення проти заяви про зменшення неустойки, посилаючись на те, що в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Відповідач не заперечує факт несвоєчасної оплати по договору природного газу №5292/18 - ТЕ-10.

Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань третіх осіб, зокрема споживачів, держави. Як вказує позивач, відповідач фактично обґрунтовує свою правову позицію стосовно підстав для зменшення неустойки несвоєчасним розрахунком його контрагентів.

У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішені питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Також, позивач вказує на те, що нараховані санкції (пеня) у розмірі 1 792,41 грн не є надмірно великими в порівнянні з простроченими зобов`язаннями за договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 464 305,51 грн і складають всього 0,003% від суми договору. Крім того, відповідно до Консолідованої фінансової звітності за рік, який закінчився 31.12.2020, чистий збиток НАК "Нафтогаз України" становить 19 002 млн. грн, сукупний збиток НАК "Нафтогаз України" становить 33 199 млн. грн ( станом на 30 вересня 2020 - чистий збиток становив 17 034 млн. грн, сукупний збиток становив - 17 293 млн.грн). Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ як наслідок - відсутність можливість вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Також, позивач наголошує на тому, що відповідач як суб`єкт господарської діяльності не звільняється від підприємницьких ризиків, пов`язаних із несвоєчасними розрахунками споживачів та затримкою держави у виділенні пільг та субсидій на часткове покриття вартості енергоносіїв, спожитих пільговими категоріями споживачів теплової енергії та гарячої води. Ураховуючи викладене, позивач просить відмовити у задоволенні поданої відповідачем заяви про зменшення неустойки та позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Від представників сторін не надходили клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник" (споживач/відповідач) укладено договір № 5292/18-ТЕ-10 постачання природного газу.

В період з 22.10.2018 по 27.09.2019 сторонами підписано додаткові угоди №1-18.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2018 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) газ обсягом до 10,00 тис.куб.м. Додатковими угодами сторони, зокрема, внесли зміни до п. 2.1. Договору, продовживши період поставки газу по по вересень 2019 та визначили обсяги поставки на додатково визначений період.

Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Додатковою угодою №4 від 23.11.2018 сторони внесли зміни в Договір №5292/18-ТЕ-10 від 05.10.2018, вказавши порядок та умови проведення розрахунків у розділі 5.

Відповідно до п. 8.2 договору , у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних , але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Додатковою угодою № 4 від 23.11.2018 до договору п. 8.2 замінений на п. 7.2.

Позивач вказує, що на виконання умов договору у період з жовтня 2018 по вересень 2019 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 464 305,51грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, а саме від 31.10.2018 на суму 11 718,47 грн, від 30.11.2018 на суму 71 631,05 грн, від 31.12.2018 на суму 98 403,83 грн, від 31.01.2019 на суму 105 242,94 грн, від 28.02.2019 на суму 77 265,46 грн, від 31.03.2019 на суму 70 022,28 грн, від 30.04.2019 на суму 16 454,27 грн, від 31.05.2019 на суму 7 494,66 грн, від 30.06.2019 на суму 3 652,80 грн, від 30.09.2019 на суму 2 419,75 грн.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числі (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1 792,41грн пені, 351,47грн 3% річних та 26,94 грн інфляційних.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2 договору ( з 01.12.2018 - пунктом 7.2 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним.

У поданій суду заяві про зменшення розміру пені відповідач просить суд зменшити розмір пені до 5% від заявленої до 108,54 грн посилаючись на те, що несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов`язань виникло з об`єктивних і незалежних від боржника причин та обставин, зокрема, заборгованість по внескам ОСББ "Трикотажник" за спожиті послуги станом на 01.07.2021 становить 200 058,48 грн.

ОСББ "Трикотажник" знаходиться у скрутному фінансовому становищі, має значну дебіторську заборгованість, залишок коштів на рахунку ОСББ "Трикотажник" є мізерним.

Також, відповідач просить врахувати той факт, що основний борг по заявленому позивачем договору відсутній.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів негативних наслідків господарської діяльності в результаті незначного прострочення відповідача за газопостачання, яке у подальшому сплачено у позасудовому порядку у повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, відповідачем сплачена вартість отриманого природного газу в повному обсязі.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У своїх запереченнях на заяву відповідача про зменшення суми неустойки позивач не погоджується з наведеними відповідачем доводами та вважає, що нараховані санкції (пеня) у розмірі 1 792,41 грн не є надмірно великими в порівнянні з простроченими зобов`язаннями за договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 464 305,51 грн і складають всього 0,003% від суми договору. Крім того, відповідно до Консолідованої фінансової звітності за рік, який закінчився 31.12.2020, чистий збиток НАК "Нафтогаз України" становить 19 002 млн. грн, сукупний збиток НАК "Нафтогаз України" становить 33 199 млн. грн ( станом на 30 вересня 2020 - чистий збиток становив 17 034 млн. грн, сукупний збиток становив - 17 293 млн.грн). Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань третіх осіб, зокрема споживачів, держави.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором зокрема відсутності заборгованості за спірний період, а також зважаючи на правовий статус відповідача, і те, що основним джерелом фінансування об`єднання є внески і платежі співвласників будинку та наявністю значної дебіторської заборгованості, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 40 % від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 716,96 грн (1792,41 грн х 40%).

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 351,47 грн за загальний період з 27.12.2018 по 05.12.2019, судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 351,47 грн.

Щодо нарахуванні інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 26,94 грн за загальний період серпень-грудень 2019., та встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 26,94 грн.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 716,96 грн пені, 351,47 грн 3% річних, 26,94 грн інфляційних. В решті позову в частині стягнення пені належить відмовити у зв`язку із зменшенням судом.

Витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник" (1008, м. Житомир. вул. Святослава Ріхтера,буд.30, код ЄДРПОУ 13578433) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 716,96 грн пені, 351,47 грн 3% річних, 26,94 грн інфляційних та 2 270,00 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення пені відмовити у зв`язку із зменшенням судом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.09.21

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: 3 прим

1 - в справу

2,3 - стор. рек.