Рішення № 99380732, 02.09.2021, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1110/21

2/180/555/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Хомченко С.І.,

з секретарем судового засідання - Меньшиковою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що при виконанні трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку, він отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Оглядом МСЕК від 21.09.2000 року йому, ОСОБА_1 , первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та третю групу інвалідності. Повторно оглядом МСЕК від 13.0.2005 року йому було безстроково встановлено 60% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та третю групу інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він втратив зір на праве око, змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 227 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

01 червня 2021 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву. У якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що з позивачем нещасний випадок стався у 2000 році. На той час моральна шкода відшкодовувалась підприємством за заявою потерпілого. Позивач з відповідною заявою у визначений законодавством строк не звертався. Крім того, позивачем не наведено жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, що унеможливлює задоволення позовних вимог. Згідно абзацу «а» пп.164.2.14 Податкового кодексу України зобов`язано відповідно до чинного законодавства здійснити утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору від суми моральної шкоди (оподаткованого доходу), та перерахувати належну суму утриманого податку до бюджету.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що станом на 17.05.2000 року позивач перебував в трудових відносинах з відкритим акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником прав та обов`язків якого на теперішній час являється відповідач, що підтверджується актом № 10/3 від 19.05.2000 року про нещасний випадок та відомостями внесеними до трудової книжки позивача (а.с.30-39).

17 травня 2000 року о 13-15 год. з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок чого отримав посттравматичну атрофію правого зорового нерву (а.с.16-19).

Відповідно виписки із акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.09.2000 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв`язку із травмою на виробництві, встановлено третю групу інвалідності (а.с.10-11).

Відповідно виписки із акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.01.2005 року ОСОБА_1 безстроково встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв`язку із травмою на виробництві, встановлено третю групу інвалідності (а.с.12-15).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма сталася з позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Крім того, доводи представника відповідача щодо факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із виробничою травмою, встановлений виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивача постійно турбують головні болі, знижена пам`ять, загальна слабкість. Крім того, позивач взагалі втратив зір правого ока, що спричиняє дискомфорт в повсякденному житті, він потребує сторонньої допомоги, не зміг як слід реалізувати себе у професіональній сфері.

Таким чином, встановивши, що виробнича травма позивача, яка завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).

В своєму Рішенні від 27.01.2004 №2 Конституційний Суд України визначив, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, з того приводу, що позивач відчуває стійкі виражені головні болі, запаморочення, знижена пам`ять, загальна слабкість. Крім того, позивач взагалі втратив зір правого ока, що спричиняє дискомфорт в повсякденному житті, він потребує сторонньої допомоги, не зміг як слід реалізувати себе у професіональній сфері, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках; виробнича травма з позивачем сталася у віці двадцяти років, первинним оглядом медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлена третя група інвалідності, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 120 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

В зв`язку з вищевикладеним, розмір моральної шкоди необхідно стягнути з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 908 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень, з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: С. І. Хомченко