Ухвала суду № 99379757, 06.09.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4259/20

4-с/703/12/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Бондаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка Михайла Васильовича

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2021 року поштовим відправленням від 16 серпня 2021 року на адресу суду надійшла вищевказана скарга ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ», в якій останнє просить зобов`язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка Михайла Васильовича винести постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66257442 та подати усі необхідні запити щодо надання відомостей про боржника.

Скаргу обґрунтовує тим, що 15 липня 2021 року на примусове виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) був направлений виконавчий лист, виданий Смілянським міськрайонним судом Черкаської області від 28 травня 2021 року №703/4259/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» 17272 гривень 14 копійок та судового збору в розмірі 2102 гривні 00 копійок, а всього 19374 гривні 14 копійок, якому присвоєно номер виконавчого провадження №66257442.

06 серпня 2021 року ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» було отримано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, причиною повернення зазначено відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номеру боржника. Однак, відповідно до позиції Верховного Суду у справі №639/2561/18-ц від 24 грудня 2020 року, відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника не є підставою для повернення його без прийняття до виконання. З врахуванням вказаної позиції Верховного Суду, а також норм Закону України «Про виконавче провадження» та практики ЄСПЛ, скаржник вважає, що сама лише відсутність у виконавчому документів окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання. Зазначає, що виконавець, при здійсненні виконавчого провадження, зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Таким чином, скаржник вважає, що державний виконавець Постоєнко М.В. порушив вимоги ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку з чим ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» звернулося до суду з даною скаргою.

Представник скаржника ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд скарги провести без його участі, скаргу підтримує у повному обсязі та наполягає на її задоволенні.

Представник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином. Заперечень щодо викладених у скарзі обставин до суду не направив.

З врахуванням положень ч.2 ст.450 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд скарги провести без участі представника державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Під час судового розгляду встановлено, що 28 травня 2021 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі №703/4259/20, 2/703/475/21 відповідно до якого, суд вирішив стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» матеріальну шкоду в розмірі 17272 гривні 14 копійок та судовий збір у розмірі 2102 гривні 00 копійок, а всього 19374 гривні 14 копійок.

Стягувачем за вказаним виконавчим листом є ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ», адреса: 32023, м. Полтава, вул. Колективна, буд.10, код ЄДРПОУ 37686922, боржником – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вбачається зі скарги, 15 липня 2021 року ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» направило вищевказаний виконавчий лист на примусове виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

05 серпня 2021 року ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» отримано від Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлення старшого державного виконавця даного відділу Постоєнка М.В. від 26 липня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Згідно вказаного повідомлення, старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнко М.В. розглянуто заяву щодо примусового виконання виконавчого листа №703/4259/20, виданого 28 травня 2021 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» боргу у сумі 19374 гривні 14 копійок, за результатами якого встановив відсутність РНОКПП боржника, в зв`язку з чим керуючись п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», вирішив повернути виконавчий документ без прийняття до виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Верховний Суд у постановах від 22 серпня 2018 року у справі №471/283/17-ц, від 27 грудня 2018 року у справі №469/1357/16-ц, від 19 вересня 2019 року у справі №469/1357/16-ц висловив правову позицію, відповідно до якої, відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника, зокрема, відомостей про дату народження, ідентифікаційного номера боржника, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19) зазначено, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що старший державний виконавець державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка М.В., встановивши відсутність у вищевказаному виконавчому документі виключно відсутність реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника, безпідставно повернув його стягувачу ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» без прийняття до виконання, чим порушив права останнього.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п.9 ч.2 ст.129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у Цивільному процесуальному Кодексі України (ЦПК України), інших процесуальних кодексах, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, п.7 ч.3 ст.2, ч.1 ст.18 ЦПК України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України (абзац 15 п.3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст.55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

На підставі аналізу ст.3,8, ч.1,2 ст.55, ст.129, ч.ч.1,2 ст.129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скарга ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» підлягає до задоволення.

Керуючись ст.12, 13, 76-81, 223, 259, 260, 447, 451 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка Михайла Васильовича, - задовольнити.

Зобов`язати старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка Михайла Васильовича усунути порушення шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 28 травня 2021 року №703/4259/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» матеріальної шкоди в розмірі 17272 гривень 14 копійок та судового збору в розмірі 2102 гривні 00 копійок, а всього 19374 гривні 14 копійок, та подати усі необхідні запити щодо надання відомостей про боржника.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Т.В. Ігнатенко