Рішення № 99376546, 20.08.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/22653/17

н/п 2/766/6271/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

за участю секретаря Романенко І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Херсонський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання батьківства, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,

встановив:

ОСОБА_1 26.12.2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи свій позов тим, що в період з вересня 2006 року по січень 2012 року вона з відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_3 , відомості про батька якої у зв`язку з відсутністю реєстрації шлюбу, були записані на підставі ст.135 Сімейного кодексу України. Відповідач визнавав своє батьківство щодо дитини. Під час вагітності відповідач як батько дитини здавав необхідні аналізи, забирав позивача з донькою з пологового будинку та піклувався про неї. Проте, сімейні стосунки сторін в подальшому погіршились та з січня 2012 року сторони проживають окремо. Протягом всього свого життя донька називає відповідача батьком, вони спілкувалися один з одним по день звернення позивача до суду. Відповідач з березня 2013 року участі в утриманні доньки не приймає, інколи телефонує на її мобільний телефон, зустрічаються дуже рідко. Відповідач обіймає посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Херсонської області, має стабільний дохід, здоровий. Позивач вважає, що він має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої доньки. У зв`язку з чим, просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05.02.2018 року ОСОБА_4 відкрито провадження за справою та призначено до судового розгляду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 року цивільну справу передано у провадженні судді Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинської В.Е.

Ухвалою від 24.07.2018 року суддею Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинською В.Е. задоволено заявлений самовідвід.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018 року цивільну справу передано до провадження судді Хайдарової І.О.

Ухвалою суду від 27.07.2018 року призначено розгляд справи з правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

30.07.2018 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої вона просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягнути з ОСОБА_2 аліменти за минулий час - за три роки до дати подання позову в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з 17.05.2017 року - в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 23.10.2018 року за справою призначено судову молекулярно-генетичну експертизу на предмет визначення батьківства відповідача щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз.

Копія ухвали про призначення експертизи була 02.11.2018 року направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , яку відповідач зазначив в заяві про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.135, 141 т.1).

Про необхідність прибути до експертної установи для відбору біологічних зразків відповідач повідомлявся за місцем проживання, вказаним ним у заявах (повідомлення повернулося за закінченням терміну зберігання), за місцем роботи, яке було повернуто до суду без вручення, кур`єрською службою доставки, відповідач від отримання листа відмовився (а.с.145, 146, 151-153 т.1).

21.01.2019 року Одеським обласним бюро судово-медичних експертиз залишено без виконання ухвалу суду про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_2 до експертної установи 18.12.2018 року та 15.01.2019 року для одночасного відбору біологічних зразків, у зв`язку з чим проведення експертизи є неможливим.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2019 року цивільну справу №766/22653/17 розподілено судді Херсонського міського суду Херсонської області Майдан С.І.

Ухвалою суду від 29.01.2019 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у Херсонської обласної клінічної лікарні медичні документи щодо перебування ОСОБА_1 в 2006 році на зберіганні та у зв`язку із пологами в 2007 році.

11.07.2019 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить, окрім заявлених позовних вимог, стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 , які викликані особливими обставинами, у розмірі 11435,00 гривень.

Ухвалою суду від 17.10.2019 року призначено за справою судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення експерту поставлено питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 біологічним батьком - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Проведення експертизи доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз. Копію ухвали відповідач отримав особисто (а.с.262 т.1).

Неодноразово направлені відповідачу повідомлення про необхідність прибути до експертної установи для відбору біологічних зразків повернулися до суду без вручення, в тому числі з інших причин, що не дали змогу вручити поштове відправлення (а.с.1-4, 8-11 т.2).

25.02.2020 року Одеське обласне бюро судово-медичних експертиз направило повідомлення суду про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неприбуттям відповідача 15.01.2020 року та 19.02.2020 року для одночасного відбору біологічних зразків.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року поновлено провадження за справою у зв`язку з залишенням ухвали суду про призначення експертизи без виконання.

Ухвалою суду від 29.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

07.07.2020 року відповідач надав до суду відзив проти позову, в якому зазначив, що дійсно у нього з позивачкою є спільна донька ОСОБА_3 , цього він ніколи не заперечував, так як це його рідна донька. Через періодичні скандали сторони інколи проживали окремо, однак в цей час відповідач надавав матеріальну допомогу на утримання доньки, проводив з нею час. Після припинення стосунків з позивачем відповідач продовжував надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, а питання про визнання батьківства раніше позивачем не піднімалось. Відповідач вказує на те, що позивач забороняла доньці спілкуватися з ним та приймати від нього подарунки та сама розірвала всі комунікаційні зв`язки з відповідачем. Матеріальну допомогу на утримання доньки відповідач передавав позивачу в руки, після чого шляхом банківського переказу на картку позивача з картки дружини відповідача по 2500 гривень двічі на місяць. Крім цього, відповідач передавав особисто доньці кошти в сумі 3500 гривень для її подорожі з класом до м.Львова та купував доньці коштовні подарунки (електросамокат, гіроскутер тощо). Крім цього, на утриманні відповідача перебувають його батьки-пенсіонери, а також малолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини за минулий час та додаткових витрат, відповідач не визнає, оскільки у розумінні ст.ст.121-128 Сімейного кодексу України він не є батьком дівчинки та не має відповідних обов`язків.

В судовому засіданні 08.09.2020 року відповідач визнав позовні вимоги в частині батьківства, вважав недоцільним допит свідків та проведення експертизи на підтвердження його батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначив, що існує спір тільки щодо розміру аліментів. У зв`язку з закінченням робочого часу в судовому засіданні була оголошена перерва.

18.09.2021 року відповідач надав до суду заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог про встановлення батьківства, стягнення аліментів та додаткових витрат та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з цих підстав.

В судовому засіданні 02.11.2020 року відповідач зазначив, що в справі достовірно не встановлено чи є він батьком дитини позивача та біологічне батьківство підлягає доведенню в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року за клопотанням позивача, яке підтримав відповідач, призначено у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення експерту поставлено питання: чи є відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .? Проведення експертизи доручено експерту Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. В ухвалі суду роз`яснено сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі у експертизі, згідно яких у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року поновлено провадження за справою для розгляду заяви позивача про виправлення описки в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року виправлено описку в ухвалі суду про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи від 02.11.2020 року, вказавши по всьому тексту ухвали вірну назву експертизи «судова молекулярно-генетична експертиза».

Направлені відповідачу повідомлення про необхідність з`явитися до експертної установи для відібрання біологічних зразків повернулися без вручення відповідачу з інших причин через які неможливо вручити повідомлення (а.с.104-111 т.2).

15.04.2021 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, оскільки для відбору зразків з`явилися до експертної установи тальки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 не з`явився.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстава, викладених у позові, в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні з урахуванням наданих ним раніше письмових пояснень до суду зазначив, що у справі достовірно не встановлено, що він є батьком дитини ОСОБА_3 , а факт того, що він визнавав сам факт того, що вона є його донькою не є достатнім, оскільки ґрунтується лише на його суб`єктивному відношенні до дитини. Так, у свідоцтві про її народження взагалі зазначений батьком ОСОБА_2 . Також відповідач зазначає про те, що про проведення за справою експертизи тат необхідність явки до експертної установи його не було повідомлено, а оскільки сама експертиза проведена не була, то відшкодування позивачу витрат на проїзд до м.Одеси в сумі 2130 гривень є безпідставним. Щодо порушеного права позивача про визнання батьківства, відповідач вказує на те, що реєстрація народження доньки відбулася ІНФОРМАЦІЯ_7 , її батьком записаний ОСОБА_2 згідно ст.135 Сімейного кодексу України, а тому саме з цього часу позивач знала про своє порушене право. Щодо заявленого позивачем розміру аліментів - у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідач вважав за доцільний розмір - 1/7 частини від заробітку (доходу) щомісячно з часу встановлення батьківства, щодо решти позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час на утримання дитини та додаткових витрат на дитину просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи Херсонського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, покладається на компетентність суду при вирішенні спору.

Заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено з актового запису про народження №42, зробленого 17.01.2007 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського обласного управління юстиції, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відомості про батька дитини записані на підставі ст.135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (ч.2 і 3 ст.5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі ст.7 Конвенції ООН про права дитини дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Питання реєстрації народження та визначення походження дитини регулюються ЦК України та СК України, Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5.

Главою 12 СК України встановлено порядок визначення походження дитини від матері та батька.

Частиною 1 ст.135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до п.18 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім`я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження. Графи актового запису про народження "Дата народження", "Місце проживання" в розділі "Відомості про батька" у цьому випадку не заповнюються.

Оскільки на час народження доньки її мати ОСОБА_1 у шлюбі не перебувала, прізвище батька в актовому записі про народження ОСОБА_3 зазначено за прізвищем матері, а його ім`я та по батькові - за вказівкою матері.

За змістом ч.1 ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Згідно п.1 ч.3 ст.128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Згідно ч. 4 ст. 128 СК України при цьому позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зі світлин, наданих позивачем, та показів свідків судом встановлено та не оспорювалося сторонами в судовому засіданні, що позивач на час, коли завагітніла, проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відповідач визнавав своє батьківство та зустрічав позивача з пологового будинку після народження доньки - ОСОБА_3 , 2007 року народження, також на світлинах зображено спільне святкування позивача та відповідача 01.01.2008 року та святкування дня народження доньки 01.02.2009 року . Виписка позивача з пологового будинку та присутність на ній відповідача в якості батька також підтверджується відеозаписом, наданим позивачем, який був досліджений в судовому засіданні.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що з моменту коли позивач завагітніла, потім народила доньку та до часу звернення до суду позивача з цим позовом у нього не було сумніві щодо свого батьківства відносно ОСОБА_3 , 2007 року народження. Сумнів виник коли позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення аліментів та зажадала збагатитися за його рахунок.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

ДНК-тест (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999%). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ (на це звернув увагу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Калачова проти Російської Федерації" від 07 травня 2009 року № 3451/05).

Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судової молекулярно-генетичної експертизи.

За справою тричі призначалась судова молекулярно-генетична експертиза, яка проведена не була через неявку відповідача до експертної установи для відібрання біологічних зразків.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи суддею Хайдаровою І.О. та призначення нею експертизи, копія листа експертної установи про необхідність з`явитися сторонами до експертної установи для відібрання біологічних зразків була направлена відповідачу, проте він від отримання відмовився.

Під час розгляду справи суддею Майдан С.І. судова молекулярно-генетична експертиза призначалась двічі ухвалами суду від 17.10.2019 року та 02.11.2020 року, проте також проведена не була через неявку відповідача до експертної установи. Копія ухвали суду від 17.10.2019 року була особисто вручена відповідачу 22.10.2019 року, про що свідчить його розписка в матеріалах справи. Направлені судом відповідачу конверти з копіями листів експертної установи про необхідність з`явитися сторонами до експертної установи для відібрання біологічних зразків повернулися до суду за закінченням терміну зберігання.

З телефонограми вбачається, що секретарем судового засідання було здійснено дзвінок відповідачу на номер мобільного телефону, зазначеного ним в матеріалах справи, для повідомлення про необхідність з`явитися до експертної установи, однак відповідач на дзвінок не відповів.

У зв`язку з неявкою відповідача до експертної установи, ухвалу суду про призначення експертизи від 17.10.2019 року залишено без виконання через неможливість виконання експертизи.

Так само, призначена ухвалою суду від 02.11.2020 року судова молекулярно-генетична експертиза не проведена через неявку відповідача до експертної установи для відібрання біологічних зразків, з листа Миколаївського НДЕКЦ МВС України від 15.04.2021 року вбачається, що для відбору порівняльних зразків з`явилися лише ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відбір порівняльних зразків не проводився, у зв`язку з чим проведення експертизи неможливе.

В судовому засіданні 09.06.2021 року відповідач заявив клопотання про призначення за справою вчетверте судової молекулярно-генетичної експертизи, судом з огляду на положення ч.1 ст.44 ЦПК України, згідно якої учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, у задоволенні клопотання відповідача відмовлено.

Згідно зі ст. 109 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухилявся від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи за справою про визнання батьківства, експертиза у цій справі не проведена не з вини позивача, відповідно до норми ст. 109 ЦПК України суд визнає факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, тобто факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з цим, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили факт визнання батьківства ОСОБА_2 щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , зазначили, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу тривалий час, в тому числі на той час, коли позивач завагітніла. Також неповнолітня ОСОБА_3 , допитана в судовому засіданні в якості свідка вказала, що вважає ОСОБА_2 своїм батьком, вони підтримували спілкування до певного часу, вона спілкувалася з дідусем та бабусею (батьками відповідача).

Як встановлено судом, на даний час неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, відповідач не надає регулярної матеріальної допомоги на утримання доньки у розмірі, визначеному законодавством.

Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами за справою не досягнуто.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дітей той із них, з ким вони проживають, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Згідно з ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідач ОСОБА_2 є чоловіком працездатного віку, здоровий, з витягу з офіційного веб-сайту «Єдиний державний реєстр декларацій» вбачається, що згідно декларацій за 2015, 2016, 2017 рік відповідач ОСОБА_2 займає посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Херсонської області.

З довідки Херсонської обласної прокуратури від 02.06.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 працює в Херсонській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу з 09.02.2005 року та його заробіток за період з січня 2021 року по травень 2021 року склав 268800,00 гривень, а всього одержано - 212352,00 гривень.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач має малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується актовим записом про народження №178, складеного 16.03.2018 року Корабельним районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, якого за законодавством зобов`язаний утримувати.

Також судом встановлено здійснення грошових переказів 16.11.2017 року, 30.11.2017 року та 15.12.2017 року ОСОБА_10 , яка є дружиною відповідача, на користь позивача ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 у сумі по 2500 гривень.

Разом з цим, з пенсійних посвідчень ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є батьками відповідача, вбачається, що останні є пенсіонерами за віком. Проте, відповідачем не надано доказів того, що вони перебувають на його утриманні.

За приписами ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Враховуючи обставини, викладені у ч.1 ст.182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, враховуючи наявність на туманні відповідача іншої малолітньої дитини, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , має становити 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки, на думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати на утримання дитини її мати ОСОБА_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позов про стягнення аліментів пред`явлено ОСОБА_1 26.12.2017 року, відтак аліменти суд присуджує саме з цього дня.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки за минулий час - за три роки до дати подання позову в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з 17.05.2017 року - в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в цій частині суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Однак, позивач ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з ОСОБА_2 , однак не змогла їх отримати у зв`язку із його ухиленням від сплати аліментів. Таким чином, вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

З наданої позивачем копії путівки серії АП №00279 в Дитячий оздоровчий центр «Червоні вітрила» на період заїзду з 02.07.2018 року по 15.07.2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вартістю 9870,00 гривень, неможливо встановити чи була здійснена оплата за перебування дитини в Дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила», а тому половина цієї суми не підлягає стягненню з відповідача в якості додаткових витрат на дитину, оскільки не є підтвердженою та відповідач не визнає позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат.

Також половина вартості витрат, понесених позивачем на перебування доньки ОСОБА_3 в Дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» в період з 30.06.2019 року по 13.07.2019 року, які склали 12600,00 гривень також не підлягає стягненню з відповідача в якості додаткових витрат на дитину, оскільки не є підтвердженою та відповідач оспорював зазначені обставини.

Понесення позивачем витрат в сумі 400,00 гривень не є додатковими витратами на дитину у відповідності до положень ст.185 Сімейного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину та відмову у її задоволенні.

Відповідно до ч.1, ч.2, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Понесені позивачем витрати на явку її та її доньки до експертної установи для відібрання біологічних зразків, які є документально підтвердженими, в сумі 880,00 гривень, а також судові витрати, понесені на сплату позивачем судового збору в сумі 640,00 гривень, а всього 1520,00 гривень, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в решті понесені позивачем судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають, оскільки не доведено понесення позивачем цих витрат, як витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Керуючись ст.ст.12, 13,76, 81, 89, 141, 158, 259, 263-265, 355, 430 ЦПК України, ст.ст.5, 12, 128, 135, 180, 181, 182, 183, 185, 191 СК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Херсонський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання батьківства, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІН: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.12.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІН: НОМЕР_2 , судові витрати за сплату судового збору та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в загальній сумі 1520,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню на підставі ст.430 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І.Майдан

Повний текст рішення суду виготовлений 28.08.2021 року.

Суддя: С.І.Майдан