Ухвала суду № 99376285, 31.08.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/4431/18

Провадження № 1-кп/592/31/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

розглянув в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми матеріали кримінального провадження № 12018200440000172, відомості за якими 15.01.2018 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з обвинувальним актом, який 24.04.2018 року надійшов від прокурора Сумської місцевої прокуратури Ралка Світлани Миколаївни, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

30.08.2021 року на електронну пошту Ковпаківського районного суду м. Суми захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Собина Павло Миколайович надіслав заяву, в якій він зазначив про таке. Судді Ковпаківського районного суду м. Суми Бичкову І. Г. . Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Собина Павло Миколайович, АДРЕСА_1 . Засоби зв`язку: НОМЕР_1 , E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 На 31.08.2021 року о 13 год. 00 хв. Ковпаківським районним судом м. Суми призначено судове засідання по справі № 592/4431/18. В зв`язку з тим, що 31.08.2021 року з 14 год. 00 хв. він приймає участь в розгляді кримінального провадження в Конотопському міськрайонному суді Сумської області в якості захисника обвинуваченого ОСОБА_2 та з ціллю уникнути перенесення призначеного Ковпаківським районним судом Сумської області судового засідання, він просив провести судове засідання в режимі відео конференції з приміщення Конотопського міськрайонного суду Сумської області. З даного приводу він просив винести ухвалу та направити в найкоротший термін на його електронну пошту: 2857518297@mail.gov.ua . та на електронну пошту Конотопського міськрайонного суду Сумської області. Додаток: інформація із сайту "Судова влада України" . 30.08.2021 року, захисник, підпис, П. М. Собина (вхідний № Еп 11749 від 30.08.2021 року 14 година 35 хвилин) (а. п. 9, 10) .

Розглянувши заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Собини Павла Миколайовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з приміщення Конотопського міськрайонного суду Сумської області, враховуючи наявність судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, враховуючи наявність відомостей, які містяться на офіційному сайті "Судова влада України (https://court.gov.ua) , суд дійшов наступ висновку.

Згідно ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) , у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує. Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов`язаний вручити такій особі пам`ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені частиною четвертою цієї статті. Копія ухвали може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв`язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що надав доручення, зобов`язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається в установі попереднього ув`язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи. Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису. Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо впізнати. Дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Новий КПК України вводить такі, які раніше не застосовувалися в кримінальному процесі, можливості проведення слідчих дій. Однією з таких новел є так зване дистанційне проведення процесу, який в залежності від стадії ділиться на два етапи: - дистанційне досудове розслідування; - дистанційне судове провадження. Таке нововведення зумовлене: 1) наявністю сучасних технологій, що дозволяють проводити слідчі дії без безпосередньої присутності учасників в місці їх проведення; 2) можливістю і необхідністю у зв`язку з цим доцільно, ефективно і економно використовувати трудові, часові та фінансові ресурси в кримінальному судочинстві. Одним з видів слідчих дій, що дозволяють проводити дистанційно, тобто в режимі відеоконференції, є допит учасників процесу. Така можливість передбачена ст. ст. 232, 336 КПК України. Перш за все, необхідно відзначити два моменти: 1) дистанційне досудове розслідування та судове провадження не є обов`язковими та можуть застосовуватися за рішенням уповноваженої особи. Відповідно, це визначається в кожному конкретному випадку індивідуально, з урахуванням обставин справи; 2) зазначена стаття передбачає перелік випадків для проведення допитів в режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (тобто дистанційного досудового розслідування) . Даний перелік випадків не є вичерпним, оскільки останнім, п`ятим пунктом переліку, зазначено "наявність інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом як достатніх" для використання відеоконференції. До іншим, прямо передбачених випадків відносяться: 1) неможливість безпосередньої участі певних осіб в досудовому або судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин. Тут законодавець віддав на відкуп особам, які ведуть процес, визначення поважності причини. Використання оцінного поняття, з одного боку, дозволяє в кожному випадку індивідуально підійти до такого питання. З іншого боку, при недобросовісності особи, ведучого процес, це підстава для зловживання шляхом необхідного в даній конкретній ситуації тлумачення поважності (як розширювального, так і такого, що звужує) . 2) Необхідність забезпечення безпеки осіб. При цьому дозволяється використовувати такі зміни зовнішності і голосу, при яких цих осіб неможливо буде впізнати. 3) Проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого. У цьому випадку, крім зазначених вище і нижче підстав для використання відеоконференції, ст. 354 КПК України додає ще одна підстава для допиту з використанням відеоконференції стосовно цієї категорії свідків і потерпілих - необхідність об`єктивного з`ясування обставин та/або захисту прав малолітнього або неповнолітнього свідка. Така необхідність зумовлена особливостями психіки таких учасників процесу - несформованістю власної позиції, підвищеною сприйнятливістю до навіювання, схильністю до фантазування, схильності впливу з боку інших осіб, особливо старших за віком. 4) Необхідність прийняття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування і судового провадження. Дана підстава співвідноситься з першим підставою, оскільки однією з перешкод для оперативності досудового розслідування та судового провадження є саме неможливість безпосередньої участі осіб в процесі та неможливість їх оперативного прибуття в такий. Відповідно, в процесі правозастосування можуть виникнути питання стосовно розмежування цих підстав і застосування в тому чи іншому випадку одного з цих пунктів КПК України. Найбільш доцільною в цій ситуації видається позиція співвіднесення цих підстав як загального (необхідність забезпечення оперативності) і спеціального (неможливість безпосередньої участі) . Таке тлумачення є логічним похідним, оскільки неможливість безпосередньої участі є лише одним з перешкод оперативності. Забезпечення оперативності може бути обумовлено як неможливістю особистої участі, так і іншими моментами. Відповідно, якщо використання відеоконференції буде обумовлено відсутністю учасника процесу, то необхідно буде посилатися на п. 1 ч. 1 ст. 232 або на ст. 336 КПК України, якщо ж іншими причинами необхідності забезпечення оперативності процесу КПК України - то на п. 4 ч. 1 ст. 232 або на ст. 336 КПК України. Останньою підставою в зазначених статтях є розширювальний пункт, що дозволяє використовувати інші підстави, визначені достатніми. Крім регламентації підстав для застосування відеоконференції під час допитів учасників процесу, законодавець закріпив інші моменти, які регулюють процедуру таких дій, а саме: вимоги до процедури прийняття рішення про застосування відеоконференції. Таке рішення приймається особою, що веде процес (слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом) . Ініціатором такого рішення може бути як суб`єкт, який веде процес, так і сторона кримінального провадження або інші учасники цього провадження. Відповідно, клопотати про застосування відеоконференції можуть як сторони захисту і звинувачення, так і ті особи, допит яких необхідно проводити. У разі якщо сторона провадження або потерпілий заперечують проти дистанційного провадження, то рішення про застосування оформляється мотивованою ухвалою, в якій обґрунтовується прийняте рішення. Якщо таке заперечення виходить від підозрюваного, в якому він буде знаходитися дистанційно, то застосування відеоконференції неможливо. Технічні вимоги. Новий КПК України висуває певні вимоги і до техніки, за допомогою якої проводиться відеоконференція. Такими є: - належні якість зображення і звуку. Роз`яснення терміна "належну якість" новий КПК України не містить. Аналіз норм, що регламентують процедуру відеоконференції, дозволяє зробити висновок, що належну якість зображення - це зображення, що дозволяє однозначно ідентифікувати особу по його зображенню усіма учасниками процесу та зафіксувати це зображення технічними засобами з подальшою можливістю ідентифікації допитуваного за зображенням. Належна якість звуку - це звук, що дозволяє чітко та розбірливо розрізнити показання допитуваного особи всіма учасниками процесу та зафіксувати його технічними засобами з наступною ідентифікацією допитуваного по його голосу. Інформаційна безпека. Цей термін в новому КПК України також не роз`яснений. Разом з тим чинна редакція Закону України "Про телекомунікації" містить поняття "інформаційна безпека телекомунікаційних мереж" , під якою розуміється здатність останніх забезпечувати захист від знищення, перекручення, блокування інформації, її несанкціонованого витоку або від порушення встановленого порядку її маршрутизації. Відповідно, під інформаційною безпекою відеоконференції можна розуміти здатність використовуваних для цього технічних засобів та технологій забезпечувати захист від знищення, перекручення, блокування інформації, її несанкціонованого витоку або від порушення встановленого порядку її маршрутизації. Можливість задавати питання й отримувати відповіді осіб, які беруть участь дистанційно, можливість реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України. Ця вимога має на увазі так звані "інтерактивність зв`язку" і "онлайн (лінійний, включений) режим зв`язку" . В цьому випадку всі учасники відеоконференції повинні чути та бачити один одного в режимі реального часу та таким же чином задавати питання, отримувати відповіді, надавати для ознайомлення документи та інші предмети і т. д. . Окрім дотримання специфіки допитів в режимі відеоконференції, законодавець поширив на ці випадки і загальні вимоги до допитів з безпосередньою участю осіб. Такі вимоги закріплені в ст. ст. 225-227 КПК України. Також новий КПК України зобов`язує особу, що веде процес, забезпечити такі процедури: 1) вручення допитуваній особі пам`ятки про процесуальні права останньої; 2) перевірку документів, що засвідчують особистість допитуваної особи; 3) перебування поруч з допитуваною особою до закінчення відповідного дії. Такі процедури повинні забезпечити, по-перше, дотримання прав допитуваного (вручення пам`ятки) . По-друге, ідентифікацію особистості допитуваного (перевірка документів, що засвідчують особу) . По-третє, добровільність і адекватність показань, виключення фізичного, психічного примусу, насильства і т. д. (перебування поруч з допитуваною особою) . Одночасно передбачені і варіанти реалізації таких процедур в залежності від місця перебування допитуваної особи: 1) Якщо допитувана особа знаходиться в приміщенні на території юрисдикції органу досудового розслідування (розгляду) або на території міста, в якому цей орган розташований (для міст з районним поділом) , то обов`язок виконання цих процедур покладено на посадову особу відповідного органу (судового розпорядника або секретаря судового засідання суду) . 2) Якщо допитувана особа перебуває поза територією юрисдикції або поза територією розташування органу, то такий обов`язок виконується органами внутрішніх справ, органами безпеки, органом, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, органом державного бюро розслідувань, на території юрисдикції якого знаходиться допитувана особа. Підставою для цього є доручення органу, який прийняв рішення про дистанційне провадження, яке оформляється постановою. Таку постанову може бути послано по електронній пошті, факсимільним зв`язком або ж іншим засобом зв`язку. Одержувач такого доручення зобов`язаний, за погодженням з автором постанови, в найкоротший термін організувати його виконання. 3) Якщо допитувана особа міститься в установі попереднього ув`язнення або в установі виконання покарань, то доручення виконується службовою особою відповідної установи. У зв`язку із застосуванням відеоконференції новий КПК України передбачає й обов`язковість фіксації ходу та результатів таких слідчих дій за допомогою технічних засобів відеозапису. Відеозапис в цьому випадку дозволить, за наявності сумнівів, в майбутньому ідентифікувати допитувану особа шляхом проведення відповідних експертиз і повторно відтворити показання в разі потреби. Також новий КПК України дозволяє слідчому, прокурору не тільки допитувати, а й опитувати в режимі відео- або телефонної конференції. Підставами для цього є знаходження особи в віддаленому від місця проведення розслідування місці, хворобу, зайнятість або інші причини, за якими особа не може без зайвих труднощів прибути своєчасно до слідчого, прокурора. Тут також оцінне поняття - інші причини, які, з одного боку, дозволяють індивідуально підходити до кожного випадку, а з іншого - бути інструментом зловживання в руках недобросовісних прокурорів і слідчих. Природно, регламентувати всі випадки в нормативному акті неможливо, тому оцінні поняття необхідні. Однак такі випадки в кримінальному процесі, в силу його специфіки та наслідків, необхідно звести до мінімуму та застосовувати тільки в разі гострої необхідності. Крім того, необхідно передбачити і механізми, що стримують свавілля органів, які ведуть розслідування, шляхом введення юридичної відповідальності, регламентації компетенції цих органів і т. п. . Також новий КПК України дозволяє слідчому, прокурору не тільки допитувати, а й опитувати в режимі відео- або телефонної конференції В результаті проведення опитування з використанням відео- та телефонної конференції слідчий, прокурор складають рапорт із зазначенням дати та часу опитування, даних про особу опитуваного, ідентифікаційних ознаках засобу зв`язку, використаного опитуваним, обставин, викладених опитуваним. При цьому слідчий, прокурор зобов`язані вжити заходів з метою встановлення особи опитуваного в режимі відео- або аудіоконференції та вказати в рапорті про те, яким чином була підтверджена особистість опитуваного. Роз`яснення, які заходи необхідно вживати та яким чином підтверджувати особистість опитуваного, законодавець не дав. Відповідно, в процесі правозастосовчої діяльності потрібно роз`яснення цих положень та вироблення єдиної практики застосування даних норм. Обов`язки фіксації опитування за допомогою технічних засобів аудіо- та відеозаписи в цьому випадку немає. Разом з тим законодавець дозволяє проводити таку фіксацію в разі потреби. При цьому визначення необхідності - виняткова компетенція слідчого, прокурора, і право опитуваного заявити таке клопотання або самому використовувати такі засоби в новому КПК України не передбачено. Висновок: підсумовуючи наведене, слід зазначити про те, що можливість допиту із застосуванням режиму відеоконференції є закономірним кроком щодо впровадження в кримінальний процес сучасних технологій зв`язку та фіксації інформації. Однозначно, така норма дозволить заощадити сили, час і кошти всіх учасників процесу, оскільки дасть можливість отримувати свідчення без безпосередньої присутності особи, а значить, не потребує приїзду однієї зі сторін процесу в іншу місцевість, оплати транспортних, витрат на відрядження, заробітної плати за період відсутності допитуваного особи на роботі. Природно, що такі положення, як і будь-який новий нормативний акт, в процесі використання зажадають коригувань та роз`яснень з метою одноманітного та законного застосування цих норм. Відповідно, завданням держави в особі її уповноважених органів буде аналіз практики застосування цих норм, розробка та прийняття відповідних роз`яснювальних актів. Адекватність, правильність цих актів, їх відповідність букві та духу закону багато в чому і визначить значення описаних норм нового КПК України для кримінального судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК України, в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) , може здійснюватися не лише судовий розгляд, але й судове провадження в цілому, тому, виходячи з визначення судового провадження (п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України) , можливо дійти висновку про те, що в зазначеному режимі можна здійснювати і підготовче провадження. Разом з тим КПК України не передбачено здійснення дистанційного провадження слідчим суддею. Конкретний порядок дистанційного судового провадження встановлено наказом Державної судової адміністрації України "Про затвердження інструкції про порядок роботи з технічними засобами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання (кримінального провадження) " № 155 від 15.11.2012 року та затвердженою цим наказом інструкцією (опублікування в періодиці: Закон і Бізнес, 2012, 12, № 48) . За змістом ч. 1 ст. 336 КПК України дистанційне судове провадження може здійснюватися стосовно будь-якого учасника кримінального провадження (п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України) . Разом з тим, зважаючи на особливості процесуального статусу відповідних осіб, дистанційне провадження стосовно прокурора, захисника, адвоката свідка, представника потерпілого може здійснювати виключно у виняткових випадках. За наявності підстав суд може запропонувати відповідним особам тимчасово призначити іншого прокурора, тимчасово залучити іншого захисника тощо. Перелік підстав, за яких судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції, встановлений ч. 1 ст. 336 КПК України, не є вичерпним. Суд своєю ухвалою за наявності достатніх підстав може прийняти рішення про здійснення судового провадження в цілому або окремої процесуальної дії в режимі відеоконференції (п. 5 ч. 1 ст. 336 КПК України) . Достатність підстав суд визначає самостійно в кожному випадку з урахуванням особливостей конкретного кримінального провадження. Проте в будь-якому разі таке рішення суду повинно: 1) відповідати завданням кримінального провадження (ст. 2 КПК України) ; 2) не порушувати загальних засад кримінального провадження (ст. ст. 7-29 КПК України) ; 3) права обвинуваченого на захист. Суд постановляє відповідну ухвалу з власної ініціативи або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження (ч. 2 ст. 336 КПК України) . Тому відповідне клопотання може заявити будь-хто з осіб, зазначених у п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України. За змістом ч. 2 ст. 336 КПК України суд має також при цьому з`ясувати думку учасників кримінального провадження щодо можливості дистанційного провадження, бо у разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. При цьому рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, може бути прийняте тільки за наявності згоди на це останнього (ч. 2 ст. 336 КПК України) . Відповідно до ч. 3 ст. 336 КПК України, застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну реалізацію прав учасників кримінального провадження. У випадку, якщо рівень відповідних технічних засобів та/або технологій не здатний забезпечити нормальний рівень спілкування учасників кримінального провадження, суду за наявності щонайменшої можливості слід прийняти рішення про здійснення судового провадження у загальному порядку. Оскільки здійснення дистанційного судового провадження виключає безпосереднє спілкування осіб, які беруть в ньому участь, КПК України встановлює додаткові гарантії прав його учасників, які, зокрема мають запобігти можливості зловживань та фальсифікацій доказів. Так, згідно ч. 4 ст. 336 КПК України, якщо будь-яка особа (обвинувачений, потерпілий, свідок тощо) , яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов`язаний вручити такій особі пам`ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання. Порушення зазначених вимог може бути підставою для визнання відповідних доказів такими, що отримані незаконним шляхом. На відміну від обов`язку суду вчинити дії, зазначені у ч. ч. 4, 5 ст. 336 КПК України, встановлює право суду надати відповідне судове доручення іншому суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені ч. 4 ст. 336 КПК України. Оскільки інше не зазначено в КПК України, відповідна ухвала може бути постановлена судом як з власної ініціативи, так і за клопотанням учасників судового провадження. Разом з тим слід зауважити на тому, що, виходячи з буквального тлумачення вимог ч. 4 ст. 336 КПК України, у випадку здійснення дистанційного провадження апеляційним судом, Вищим антикорупційним судом чи Верховним Судом, відповідні суди мають надсилати своїх працівників для здійснення дій, передбачених ч. 4 ст. 336 КПК України, у межах області або України в цілому (оскільки юрисдикція цих судів розповсюджується на відповідну територію) , що є складним та може негативно відбитися па оперативності судового розгляду. Відтак вбачається доцільним застосування у такому випадку за аналогією ч. 5 ст. 336 КПК України, яка надає право відповідному суду звернутися із дорученням про вчинення дій, зазначених у ч. 4 ст. 336 КПК України, до місцевого суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа. Як зазначено в п. 1.2. висновків листа-узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою" від 01.02.2015 року, яке 03.12.2014 року було обговорено суддями судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, схвалено та рекомендовано для затвердження пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із пропозицією надіслати апеляційним судам для врахування в судовій практиці здійснення дистанційного судового провадження є дієвим механізмом забезпечення здійснення судового розгляду у розумні строки. Відтак з огляду на те що рішення про здійснення дистанційного судового провадження може бути ухвалено судом за власною ініціативою, а не лише за клопотанням сторони чи інших учасників судового провадження суду у кожному конкретному випадку, одразу після виникнення обставин, передбачених ч. 1 ст. 336 КПК України, необхідно з`ясовувати думку обвинуваченого про здійснення дистанційного судового провадження (опублікування в періодиці: Закон і Бізнес, 2015, 02, № 6, Закон і Бізнес, 2015, 02, № 7, Часопис цивільного і кримінального судочинства, 2015, 00, № 3, Кримінальне судочинство. Судова практика у кримінальних справах, 2015, 00, № 2) .

Згідно ч. ч. 4, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 року (із змінами і доповненнями) особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов`язковому порядку. Учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Крім того, суд вважає за доцільне, можливе та необхідне взяти до уваги положення розд. ІІІ "Порядок подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції" Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду (додаток до наказу Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 року) , затвердженого наказом Державної судової адміністрації України "Про внесення змін до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду № 196 від 23.04.2020 року (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної судової адміністрації України № 314 від 15.07.2020 року) , згідно якому для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи повинен попередньо зареєструватись з використанням власного електронного підпису в системі та перевірити наявні у нього власні технічні засоби на відповідність технічним вимогам, визначеним для роботи з обраною для проведення відеоконференції системою. У разі, якщо учасник не має електронного підпису (або система не дозволяє реєстрацію з використанням електронного підпису) , то він повинен попередньо зареєструватись в системі з використанням логіну та паролю чи за допомогою інших передбачених обраною системою засобів реєстрації. При цьому в своїй заяві про участь у судовому засіданні, поданій відповідно до п. 3 цього розділу, учасник справи повинен вказати про наявність або відсутність у нього електронного підпису. Рішення про можливість підтвердити особу учасника справи, коли така особа не має електронного підпису (або система не дозволяє реєстрацію з використанням електронного підпису) , а також рішення про обрання системи, що буде використана для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, приймається головуючим суддею, у провадженні якого знаходиться справа. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, зразок якої наведено в додатку 2 до цього Порядку, не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. У заяві учасник справи обов`язково зазначає: - назву суду; - номер судової справи; - дату та час судового засідання, в якому учасник бажає взяти участь в режимі відеоконференції; - своє прізвище, ім`я та по-батькові; - свій статус в судовій справі; - електронну адресу, яка використана їм для реєстрації в системі; - назву системи, яка пропонується для проведення відеоконференцзв`язку (у разі використання іншого програмного забезпечення, ніж розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua) ; - номер телефону для зв`язку із судом; - відмітку про наявність або відсутність електронного підпису. Копія заяви в той самий строк надсилається учасником, що подав заяву, іншим учасникам справи. Заява подається до суду та надсилається іншим учасникам справи в порядку, визначеному процесуальним законодавством, дозволеними засобами зв`язку. Заява учасника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в день її надходження до суду підлягає реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду та передається відповідному головуючому судді. У разі коли в судовому засіданні дистанційно беруть участь кілька учасників, то секретар судового засідання засобами телефонного зв`язку (електронної пошти) з`ясовує та узгоджує із усіма учасниками судового процесу, які подали заяву на проведення засідання в режимі відеоконференції, про наявність у них відповідного програмного забезпечення та можливість його використання для проведення судового засідання. Головуючий суддя приймає рішення про можливість проведення засідання в режимі відеоконференції за умови наявності в суді відповідної технічної можливості (наявність обладнання та можливість його використання у визначений день і час) та інформує про це секретаря судового засідання. Секретар судового засідання інформує учасника справи засобами телефонного зв`язку (електронної пошти) , вказаними в заяві, щодо технічної можливості проведення засідання в режимі відеоконференції або відсутності такої можливості.

Аналіз ч. 3 ст. 323, ч. 3 ст. 336 КПК України та п. 3.2.3. Інструкції про порядок роботи з технічними засобами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання (кримінального провадження) , дає підстави для висновку про те, що при застосуванні відеоконференції її учасникам повинна бути забезпечена можливість чути та бачити хід процесуальної дії, в якій вони беруть участь, ставити запитання і отримувати на них відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати обов`язки, передбачені законом. Відеоконференція не порушує, а, навпаки, сприяє реалізації встановленого п. d ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 1 ч. 4 ст. 42 КПК України права конфронтації. Про це, зокрема, зазначається в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Жуковський проти України" від 03.03.2011 року, заява № 31240/03 (режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 995 789) . Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції не може тлумачитися як обмеження прав учасників. Навпаки, ця технологія забезпечує можливість особам за сприяння суду чи органу досудового розслідування за місцем їх фактичного перебування брати участь у проведенні процесуальних дій, дослідженні доказів, висловлювати свою думку з розглянутих питань, заявляти клопотання, подавати докази тощо. Крім того, відсутність учасника кримінального провадження в залі судового засідання чи органі досудового розслідування може бути компенсована участю його захисника і законного представника. Питання про співвідношення відеоконференції з засадою гласності та відкритості вирішено 04.07.2012 року шляхом внесення змін у ст. 11 "Гласність і відкритість судового процесу" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" . Її було доповнено ч. 5, яка передбачає, що учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про її проведення, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення. Найбільшому сумніву піддають можливість забезпечення під час відеоконференції права на захист, передбаченого ст. 20 КПК України. На це вказувалося, зокрема, ініціаторами проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо скасування відеоконференцій" від 15.02.2013 року № 2305. Забезпечення кожному права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, але й гарантією дотримання взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року (ч. 1 ст. 11) , Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. п. b, с ч. 3 ст. 6) , Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року (ч. 3 ст. 2, п. d ч. 3 ст. 14) тощо. Основні принципи, що стосуються ролі юристів, прийняті Восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, 27 серпня - 7 вересня 1990 року) , передбачають, що кожна людина має право звернутися до юриста за допомогою для захисту і відстоювання своїх прав на всіх стадіях кримінального провадження (принцип 1) . За змістом ст. 64 Конституції України право кожного на правову допомогу не може бути обмежене. Відповідно до Основного Закону положення "кожен має право на правову допомогу" (ч. 1 ст. 59) є нормою прямої дії, а тому навіть за умови, що це право не передбачене відповідними законами чи іншими правовими актами України, особа не може бути обмежена у його реалізації. Будь-яка особа на території України має право на правову допомогу адвоката під час допиту його як свідка або у випадку виклику до державних органів для надання пояснень, а також право вільно обирати адвоката як свого представника чи захисника в державних органах. Таке рішення оприлюднив Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Основного Закону (справа про право на правову допомогу) . Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. У передбачених законом випадках, а саме, для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їхні посадові та службові особи під час здійснення своїх повноважень зобов`язані забезпечити надання особі необхідної правової допомоги. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.09.2009 року № 23-рп/2009 роз`яснив про те, що положення ч. 1 ст. 59 Конституції - "кожен має право на правову допомогу" - необхідно розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі, незалежно від характеру її правовідносин із державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами, вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі та формах, як вона того потребує. Таким чином, закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого, а й свідка, інших фізичних осіб, яким гарантується вільний вибір захисника з метою захисту прав та законних інтересів. Засада забезпечення права на захист в повній мірі реалізується під час проведення процесуальних дій у режимі відеоконференцїї. Особа сама визначає, де повинен знаходитися її захисник. А у випадку, коли адвокат перебуває в залі судового засідання, то суд зобов`язаний забезпечити їм можливість конфіденційного спілкування. Крім того, якщо в обвинуваченого два захисники, то один із них може бути в залі судового засідання, а інший - поруч зі своїм підзахисним. Всебічний розгляд інших засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, таких як: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; презумпція невинуватості; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; мова, якою здійснюється кримінальне провадження, тощо - дає підстави стверджувати, що вони також дотримуються при застосуванні відеоконференції. Резюмуючи викладене, можна з упевненістю стверджувати, що незважаючи на певні особливості, які притаманні проведенню процесуальних дій у режимі відеоконференції, всі засади кримінального провадження, передбачені КПК України, при її застосуванні реалізуються в повній мірі.

Згідно роз`ясненню Міністерства юстиції України "Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження" від 22.07.2013 року положеннями ст. 336 КПК України встановлений чіткий порядок та зазначені основні умови проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Головною умовою проведення дистанційного судового провадження є згода обвинуваченої особи. Відповідно до ст. 336 КПК України дистанційне судове провадження може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Верховному Суді України під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких належить до компетенції суду. Рішення про здійснення дистанційного судового провадження ухвалює суд (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0015323-13#Text) .

Отже, оскільки здійснення судового провадження у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) , це право, а не обов`язок суду, оскільки, зважаючи на особливості процесуального статусу відповідних осіб, дистанційне провадження стосовно захисника може здійснювати виключно у виняткових випадках, переслідуючи мету запобігання, недопущення затягування розгляду даного кримінального провадження, задля уникнення перешкод в розгляді даного кримінального провадження в цілому, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Собини Павла Миколайовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з приміщення Конотопського міськрайонного суду Сумської області слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.

Згідно інформації з сайту "Судова влада України" головуючий у справі № 577/5778/18, провадження № 1-кп/577/36/21 суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Кравченко Віталій Олександрович ще 03.06.2021 року призначив до судового розгляду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України, на 31.08.2021 року на 14 годину 00 хвилин (https://court.gov.ua/fair/sud1807) (а. п. 14, 15) .

Отже, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Собина Павло Миколайович ще 03.06.2021 року міг знати про те, що 31.08.2021 року о 14 годині 00 хвилин в Конотопському міськрайонному суді Сумської області відбудеться судовий розгляд кримінального провадження у справі № 577/5778/18, провадження № 1-кп/577/36/21 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України, захисником якого він також являється.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.07.2021 року в Ковпаківському районному суді м. Суми, із захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Собиною Павлом Миколайовичем була погоджена дата наступного судового засідання, а саме: 31.08.2021 року на 13 годину 00 хвилин.

Відстань від м. Суми до м. Конотоп Сумської області складає близько 130 км. Тобто за 1 годину, а саме: 31.08.2021 року з 13 години 00 хвилин до 14 години 00 хвилин потенційно неможливо доїхати від Ковпаківського районного суду м. Суми (40009, м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 12) до Конотопського міськрайонного суду Сумської області (41600, Сумська обл. , м. Конотоп, вул. Садова, буд. 8) .

Адвокат Собина Павло Миколайович заздалегідь міг передбачити про те, що в якомусь з двох судів, чи то Ковпаківському районному суді м. Суми, чи то в Конотопському міськрайонному суді Сумської області він особисто не зможе взяти участь. А відтак можливо він і не планував брати участь як захисник ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, в Ковпаківському районному суді м. Суми 31.08.2021 року о 13 годині 00 хвилин.

Вищенаведене може свідчити про те, що адвокат Собина Павло Миколайович можливо зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, тому відмовляючи у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Собини Павла Миколайовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з приміщення Конотопського міськрайонного суду Сумської області відмовити за безпідставністю, суд, тим самим, протидіє можливими процесуальним зловживанням сторони захисту у кримінальному провадженні, припиняючи відповідні можливі процесуальні зловживання.

При постановлені даної ухвали судом була взята до уваги постанова Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 484/560/17-к, провадження № 51-2078км18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77009249) .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 314, 315, 316, 336, 350, 369-372, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Собини Павла Миколайовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з приміщення Конотопського міськрайонного суду Сумської області відмовити за безпідставністю.

Копію ухвали (резолютивної частини) негайно направити на електронну пошту захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Собини Павла Миколайовича: ІНФОРМАЦІЯ_1 та на електронну пошту Конотопського міськрайонного суду Сумської області: kn.su.court.gov.ua.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.Г. Бичков