Ухвала суду № 99372833, 03.09.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/5198/20

Провадження № 1-кп/185/204/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Самоткан Н.Г.,

секретаря судових засідань – Перепелиці О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040370000778 від 12 травня 2020 року, з обвинувальним актом за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Першотравенська Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 289 КК України, -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Миколаївка Петропавлівського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Першотравенська Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, -

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Першотравенська Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст 186 КК України,

за участю:

прокурора – Онуфрієнко Л.Г.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених – адвокатів Алієва Н.Д., Голіцина О.М., Меркулової Т.П., Ільїна І.Д. , Яловенка О.В., Михайлюка Б.Л.,

представника потерпілого ОСОБА_6 – адвоката Дерев`янка О.А.,

В С Т А Н О В И В :

Від захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Ільїна І.Д. надійшло клопотання про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_3 з урахуванням зміненого обвинувачення обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, раніше не судимий, має постійне місце проживання, повністю відшкодував завдані збитки потерпілим, не переховувався від органу досудового розслідування чи суду, не перешкоджав кримінальному провадженню, йому не повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Меркулова Т.П. підтримали клопотання захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Голіцин О.М. заявив клопотання про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_7 з урахуванням зміненого обвинувачення обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до нетяжких злочинів, раніше не судимий, має постійне місце проживання. не переховувався від органу досудового розслідування чи суду, не перешкоджав кримінальному провадженню, йому не повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженні відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання захисника.

Прокурор не заперечувала проти задоволення заявлених клопотань.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожний окремо, та їх захисники Алієв Н.Д., Яловенко О.В., Михайлюк Б.Л., кожний окремо, поклалися на розсуд суду.

Представник потерпілого ОСОБА_6 – адвокат Дерев`янко О.А. не заперечував проти заявленого клопотання стосовно ОСОБА_3 , та поклався на розсуд суду стосовно ОСОБА_2 .

Суд заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Ільїна І.Д. та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Голіцина О.М. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт підлягають задоволенню із наступних підстав.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як домашній арешт та тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

25 серпня 2021 року ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , кожному окремо, продовжено строк тримання під вартою на 30 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотання сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу.

03 вересня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_3 змінено обвинувачення на ч. 2 ст. 146 КК України, обвинуваченому ОСОБА_2 змінено обвинувачення на ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 289 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 раніше не судимий, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, не переховувався від органу досудового розслідування чи суду, не перешкоджав кримінальному провадженню, йому не повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від поваги до особистої свободи, визначеної Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей.

В правових позиціях Європейського суду з прав людини, викладених за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», визначено, що:

- відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами;

- продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи;

- особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення;

- існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, ... але ... тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою»;

- при цьому існує презумпція на користь звільнення з - під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризикам ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений.

Тобто Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Судом встановлено, що на даний час ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні відсутні, оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні нетяжкого злочинів, за які законом передбачено максимальне покарання до 5 років позбавлення волі, раніше не судимі та вперше притягаються до кримінальної відповідальності, мають міцні соціальні зв`язки тобто родину та постійне місце проживання, а тому відсутній ризик переховування від суду. Під час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 потерпілі просили суд змінити останньому запобіжний захід на більш м`який, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 можуть та будуть незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 не схильні до вчинення нових злочинів та бажають стати на шлях виправлення.

Отже, всі обставини, досліджені у судовому засіданні, у сукупності дають достатні підстави про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , кожному окремо, з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого ОСОБА_3 та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та ймовірність призначення їм суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення їх від суду, переховування, перешкоджання судовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Все це дає підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може в повній мірі запобігти вказаному ризику із покладенням обов`язків на обвинуваченого, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 201, 331 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Ільїна Ігоря Дмитровича – задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, строком на два місяці, а саме - до 03 листопада 2021 року, включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 цілодобово залишати житло за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_3 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Негайно звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_3 та зобов`язати його прибути до місця свого проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під цілодобовим домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - Голіцина Олександра Миколайовича – задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, строком на два місяці, а саме - до 03 листопада 2021 року, включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 цілодобово залишати житло за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_2 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Негайно звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_2 та зобов`язати його прибути до місця свого проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під цілодобовим домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.Г. Самоткан