Рішення № 99371994, 25.08.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 333/7530/20 2/335/1600/2021

25 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування кого зазначив наступне.

14 липня 2020 року, о 10 год. 35 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Suzuki Grand Vitara з реєстраційним номером НОМЕР_1 на перехресті пр. Соборного з вул. Гагаріна при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 210740 з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Автомобіль ВАЗ 210740 з реєстраційним номером НОМЕР_2 належить на праві власності позивачеві.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2020 в справі № 336/4116/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова мотивована тим, що порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху перебуває в причинному зв`язку з наслідками вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування». Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеним між відповідачем та зазначеним страховиком, встановлена франшиза в розмірі 2600,00 грн.

Страховик оцінив завдану позивачеві матеріальну шкоду в розмірі 7847,48 грн., яка підлягала зменшенню на розмір франшизи.

26.06.2020 страховик виплатив позивачеві страхове відшкодування в сумі 5247,48 грн. (7847,48 грн. - 2600,00 грн.), шляхом перерахування коштів на картковий рахунок.

Позивач відремонтував пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ВАЗ-210740 з реєстраційним номером НОМЕР_2 . Загальна вартість ремонту склала 11930,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт від 19.10.2020 та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

З урахуванням вищевикладеного, посилаючись на приписи Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 6682,50 грн., тобто різницю між фактичним розміром шкоди (11930,00 грн.) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яку було зменшено на розмір франшизи (5247,48 грн.), та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,00 грн.

Ухвалою судді від 22.03.2021 було відкрито провадження в справі за вищезазначеним позовом, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк для подання до суду заяв по суті справи, витребувано за клопотанням позивача у третьої особи копію страхової справи.

14.04.2021 на адресу суду від третьої особи надійшли належним чином завірені копії документів по страховій події, що сталась 14.07.2020 за участю сторін, та завірена копія страхового поліса АО/4705529.

07.06.2021 представник відповідача - адвокат Пахоменко А.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 2630,50, в решті позовних вимог відмовити.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача здійснено страховиком в розмірі оціненої шкоди, зменшеної на суму податку на додану вартість (1569,50 грн.) та франшизу (2600,00 грн.). Позивачем не надано суду доказів понесення ним витрат на проведення відновлювального ремонту зі сплатою податку на додану вартість, ув`язку із чим позивач не має права вимагати ані від відповідача, ані від страховика відшкодування йому шкоди в розмірі визначеного страховиком податку на додану вартість (1569,50 грн.). На підтвердження свої доводів представник відповідача послався на висновок Верховного Суду, викладені в постановах від 22.12.2020 в справі № 565/1210/19, від 21.12.2020 в справі № 911/286/20.

Крім того, на переконання відповідача, позивачем не доведено необхідність здійснення витрат в розмірі 2482,50 грн. на проведення відновлювального ремонту крила, яке не було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

10.08.2021 представник позивача - адвокат Шутак Ю.В. подав до суду заперечення на відзив відповідача, в якому визнав обґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення вартості відновлювального ремонту одного лівого заднього крила, яке не було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 2482,00 грн. Інші доводи відповідача вважав неспроможними та просив суд стягнути з відповідача 4200,02 грн.

У судове засідання 25.08.2021 сторони та їх представники, представник третьої особи не з`явились. Представник позивач звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Представник відповідача також звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання третя особа про причини неявку в судове засідання представника суд не повідомила.

З урахуванням вищевикладеного, суд вирішив здійснювати судовий розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Страхування це вид цивільно правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 вказаного Закону).

Статтю 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 цього Закону передбачено що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 в справі № 755/18006/15-ц.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Пунктом 36.1статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик, керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто, вартість ремонту автомобіля із врахуванням податку на додану вартість виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником податку на додану вартість.

У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником податку на додану вартість, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Здійснення страхової виплати з урахуванням податку на додану вартість можливо лише у разі здійснення відновлювального ремонту автомобіля платником цього податку.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом лише після дослідження обставин, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час дорожньо-транспортної пригоди з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.

Відповідні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.03. 2018 у справі №910/9396/17, від 18.12.2018 в справі № 185/11374/15-ц, провадження № 61-35235св18; від 05.04.2018 в справі № 910/3165/17; від 27.03.2019 в справі № 619/2671/16-ц, провадження № 61-20878св18; від 11.12.2019 в справі № 206/5271/14-ц, провадження № 61-27551св18; від 22.12.2020 в справі № 565/1210/19; від 21.12.2020 в справі № 911/286/20 та інших.

Судом встановлено, що 14.07.2020, о 10 год. 35 хв., відповідач, керуючи автомобілем Suzuki Grand Vitara з реєстраційним номером НОМЕР_1 на перехресті пр. Соборного з вул. Гагаріна в м. Запоріжжя при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 210740 з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. З наявних в матеріалах справи

Автомобіль ВАЗ 210740 з реєстраційним номером НОМЕР_2 належить на праві власності позивачеві.

Автомобіль Suzuki Grand Vitara з реєстраційним номером НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу відповідач має право керувати ним (а.с. 66).

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2020 в справі № 336/4116/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова мотивована тим, що порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху перебуває в причинному зв`язку з наслідками вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Suzuki Grand Vitara з реєстраційним номером НОМЕР_1 була застрахована в ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування». Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеним між відповідачем та зазначеним страховиком, встановлена франшиза в розмірі 2600,00 грн.

16.07.2020 представником страховика автотоварознавцем Завгороднім Р.О. проведено огляд транспортного засобу позивача, за результати огляду якого складено протокол огляду № 601/27, згідно якого оглядом встановлені пошкодження передньої правої двері, задньої правої двері та заднього правого крила транспортного засобу позивача. Протокол підписано представником третьої особи та позивачем (а.с. 70,71).

Згідно звіту про проведення оцінки колісного транспортного засобу № 27 від 07.09.2020, виконаного авотоварознавцем ОСОБА_4 (а.с. 56-73), вартість матеріального збитку, завданого позивачеві, з урахуванням ПДВ склала 9416,97 грн. (7847,48 грн. без врахування ПДВ).

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 08.09.2020 сума страхового відшкодування визначена шляхом зменшення розміру заподіяного позивачеві збитку в розмірі 7847,48 грн. (без ПДВ) на розмір франшизи - 2600,00 грн. (а.с. 74).

09.09.2020 третьою особою здійснено страхову виплату на рахунок позивача в сумі 5247,48 грн. (а.с. 5).

Згідно акту сдачі-прийняття виконаних робіт від 19.10.2020 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 виконані роботи з розбирання та збирання авто, рихтування, пофарбовані 2 двері та 2 крила. До вартості робіт включені витрати на придбання фарби та витратних матеріалів. Вартість ремонту транспортного засобу позивача склала 11930,00 грн. без ПДВ (а.с. 9).

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку фізична особа-підприємець ОСОБА_5 є платником єдиного податку третьої групи без реєстрації платником податку на додану вартість (а.с. 11).

Факт оплати позивачем ремонту транспортного засобу підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів на загальну суму 11930,00 грн., складених ФОП ОСОБА_5 (а.с. 10).

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Визначаючи фактичний розмір шкоди, завданої відповідачем, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що позивачем не доведено необхідність проведення відновлювального ремонту двох крил автомобіля, оскільки актом протоколом огляду № 601/27 від 16.07.2020 зафіксовано пошкодження лише одного крила. Витрати на проведення відновлювального ремонту одного крила не перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

З урахуванням вищевикладеного, доводи відповідача про необхідність зменшення фактичного розміру шкоди, завданої позивачеві, на 25%, що складає 2482,50 грн., суд вважає обґрунтованими. Із зазначеними доводами відповідача погодився і позивач у запереченнях на відзив.

Отже, фактичний розмір шкоди, завданої позивачеві, становить 9447,50 грн. (11930,00 грн. - 2482,50 грн.).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що розмір шкоди має бути зменшено на суму визначеного страховиком податку на додану вартість, оскільки позивачем не понесені витрати на сплату зазначеного податку у зв`язку із тим, що відновлювальний ремонт проведено особою яка не є його платником.

Висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 22.12.2020 в справі № 565/12/10/19 та від 21.12.2020 в справі № 911/286/20, на які посилається відповідач на обґрунтування своїх заперечень, є нерелевантними до обставин даної справи, оскільки у зазначених справах суд дійшов висновку, що у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Проте, як вже зазначалось вище, позивач не поніс витрат на сплату податку на додану вартість, оскільки роботи з відновлювального ремонту виконані особою, яка не є платником такого податку.

Таким чином, обов`язок зі сплати різниці між фактичним розміром завданої шкоди (9447,50 грн.) і сумою страхового відшкодування (5247,48 грн.), яка складає 4200,02 грн. і в даному випадку не включає розмір податку на додану вартість, в силу вимог статті 1194 ЦК України покладається на відповідача як особу, яка завдала таку шкоду.

З урахуванням того, що позивач хоча і визнав доводи відповідача про безпідставність позовних вимог щодо стягнення 2482,50 грн. в рахунок відшкодування заданих збитків, проте до суду із заявою про зменшення позовних вимог не звертався, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 4200,02 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 527,95 грн. Доказів понесення інших витрат позивачем суду не надано.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 142, 263, 265, 272, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 02 копійки на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 527 (п`ятсот двадцять сім) гривень 95 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ідентифікаційний код 33908322, адреса: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154.

Суддя А.В. Стеценко